Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №946/2397/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2397/26

Провадження № 2-а/946/74/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R312476 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 січня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.,мотивуючи тим, що 16» січня 2026 р. його було затримано представниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . З пояснень працівників поліції під час затримання, підставою його затримання стало електронне звернення Е4140402 від 14.08.2025 року про порушення правил військового обліку за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що ОСОБА_1 зобов`язаний стати на облік та пройти ВЛК, у разі відмови йому погрожували штрафом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 одразу погодився виконати всі вимоги працівників ТЦК, йому повідомили, що притягати його до відповідальності не будуть. Факт проходження ВЛК підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії від 22.01.2026 №2026-0122-1049-4154-3, а факт постановки на облік-даними військово-облікового документу. Довідкою встановлено наступний діагноз: Гіпертрофічна кардіоміопатія без обструкції вихідного тракту лівого шлуночка СН 1 ст. та визнано його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спорудах. Відповідно до довідки ВЛК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є солдатом (запасу), військову службу в ЗСУ не проходив. Станом на дату постановки на облік ОСОБА_1 було 59 років, тобто згідно військо-облікової спеціальності він взагалі не міг бути зарахований на військову службу, а з 01.05.26 р. взагалі втрачає статус військовозобов`язаного, так як йому виповнюється 60 років. Крім того, станом на дату доставлення ОСОБА_1 до ТЦК, пройшли всі строки притягнення до відповідальності за електронне звернення Е4140402 від 14.08.2025 року. Жодного направлення на проходження медичного огляду ОСОБА_1 до дати затримання не надавалось.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву від 22.06.2026 року про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, надав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 16 січня 2026 року під час дії особливого періоду, військового стану та мобілізації, до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками поліції згідно звернення Е4140402 від 14.08.2025 року, було супроводжено громадянина ОСОБА_1 , 1966 року народження. Перевіркою було встановлено, що перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. Про що старшим офіцером відділення обліку та мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 було складено протокол №31 від 16 січня 2026 року. Позивач був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, але на її розгляд не з`явився і не подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, тому справу правомірно розглянуто за його відсутності. 23.01.2026 під час розгляду адміністративної справи було досліджено докази порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП N?R312476 від 23.01.2026 року. Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а постанова по справі про адміністративне правопорушення №R312476 від 23.01.2026 року винесена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.06.2026 року був поновлений представнику позивача строк для звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1/583 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27 січня 2025 року.

Згідно ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що 23.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , було прийнято постанову № R312476 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

З постанови № R312476 від 23.01.2026 року вбачається, що за результатом з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024р. №3621-IX, яким з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до п.2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року №4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Таким чином, вказані вище в законі особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в силу вимог законодавства, позивач зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

При цьому, Закон не зобов`язував ТЦК та СП направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Навпаки, громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, зобов`язаний був самостійно звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення.

Отже, у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року у позивача виник обов`язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідний обов`язок ОСОБА_1 не виконав, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Доводи позову про те, що жодного направлення на проходження медичного огляду ОСОБА_1 до дати затримання не надавалось, судом не приймаються до уваги, оскільки такий обов`язок позивача є безумовним в силу Закону.

Поряд з цим, суд вважає, що у спірних правовідносинах має місце притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином, строк накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

В даному випадку порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію полягає у невиконанні ним вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (набрав чинності 04.05.2024 року) в частині обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року.

Днем вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити, а саме 05.06.2025р.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому, характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, у невиконанні позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

За положеннями ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, одним із основних завдань якого є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (п. 171 ч. 1 ст. 7 зазначеного вище Закону).

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно ст. 8 Закону, належать, зокрема, відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, суд дійшов висновку, що в даному випадку непроходження ВЛК є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру, а тому є вчиненим (завершеним) 05.06.2025р.

Саме з цієї дати правопорушення слід вважати виявленим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а не в будь-який інший день, який працівниками суб`єкта владних повноважень обрано на власний розсуд.

У протилежному випадку, несвоєчасне виконання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх повноважень (проявлення пасивної поведінки, тобто бездіяльності) нівелює інститут «строків накладення адміністративного стягнення».

У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містились дані щодо не проходження позивачем ВЛК до 05.06.2025р., а тому відповідач, маючи у своєму розпорядженні інформацію з Реєстру, мав об`єктивну можливість притягнути ОСОБА_1 до відповідальності в межах строків, встановлених КУпАП.

Спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 23.01.2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 року по справі № 473/775/26.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву беззадоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови № R312476 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 січня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Квитанцією від 04.04.2026 року позивач сплатив судовий збір в сумі 1065 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов був поданий через систему «Електронний суд».

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1065 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову № R312476 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 січня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1065 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар