Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №581/93/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м.Суми

Справа №581/93/26

Номер провадження 22-ц/816/2097/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сидоренко А. П. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 березня 2026 року у складі судді Бутенка Д.В., ухваленого в селищі Липова Долина, повний текст якого складено 24 березня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 07.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1542440 в електронній формі, відповідно до умов якого позивач надав позичальниці грошові кошти в сумі 2500 грн 00 коп. на строк 359 днів з 07.04.2024 по 02.04.2025 шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану позичальницею під час укладення кредитного договору, а остання зобов`язалася повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами 2,5% в день у межах строку кредитування. Крім того, умовами договору передбачена відповідальність відповідачки за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі, визначеному умовами кредитного договору. У свою чергу відповідачка не виконала належним чином свої зобов`язання.

24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»укладений договір факторингу №24122024, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило позивачу право вимоги до відповідачки за кредитним договором №1542440 від 07.04.2024 на загальну суму 19 937 грн 50 коп., з яких: 2500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16 187 грн 50 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1250 грн – штраф.

Крім того, позивачем в межах строку дії договору також було нараховано відсотки за період з 25.12.2024 по 02.04.2025 за 99 календарних дні на суму 6187 грн 50 коп.

Після укладення договору факторингу та набуття позивачем права вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача.

Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості в розмірі 26 125 грн, з яких: 2500 грн 00 коп. – сума кредиту; 16 187 грн 50 коп. – сума процентів за користування кредитом; 6187 грн 50 коп. – нараховані позивачем проценти за 99 календарних днів; 1250 грн - штрафні санкції.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №1542440 від 07.04.2024 в розмірі 4975 грн 00 коп., із них: сума заборгованості за тілом кредиту – 2500 грн 00 коп., заборгованість за процентами – 2475 грн 00 коп. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про стягнення процентів та штрафу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим стягнув на користь нового кредитора заборгованість за тілом кредиту. Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд вказав, що 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Водночас позивач, обраховуючи заборгованість за відсотками, починаючи з 25 травня 2024 року по 02 квітня 2025 року не дотримався зазначених вище положень закону щодо розміру денної процентної ставки, у зв`язку з чим суд навів свій розрахунок відсотків за 99 календарних днів, обчислених, виходячи із ставки 1% в день, на суму 2475 грн 00 коп. З посиланням на пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд відмовив у стягненні неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, оскільки первісний кредитор не мав права нараховувати неустойку у період дії воєнного стану.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

15.04.2026 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 березня 2026 року скасувати та стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості в сумі 14 875 грн 00 коп., з яких: сума кредиту – 2500 грн 00 коп.; сума процентів за користування кредитом – 8650 грн 00 коп.; нараховані позивачем проценти за 99 календарних днів – 2475 грн, штрафні санкції - 1250 грн 00 коп.; стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн; витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд установив факт укладення кредитного договору, проте на інших умовах, а саме щодо нарахування відсотків. Суд не врахував додаткові роз`яснення Національного банку України щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-ІХ, з урахуванням яких розмір заборгованості за відсотками становить 8650 грн та обчислюється таким чином:

07.04.2024-22.04.2024: 2500*16*2,5% =1000 грн

23.04.2024-20.08.2024: 2500*120*1,5% = 4500 грн

21.08.2024-24.12.2024: 2500*126*1% = 3150 грн.

Крім того, позивачем в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою позивачем здійснено нарахування процентів у сумі 2475 грн (25 грн * 99 календарних дні).

Також зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства ні первісним кредитором, ні позивачем не здійснювалось нарахування неустойки за невиконання умов кредитного договору.

Судове рішення місцевого суду в частині стягнення тіла кредиту в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачка відзив на апеляційну скаргу не подавала, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

07.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладений договір № 1542440 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» в електронній формі, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 2500 грн 00 коп. строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.4 цього Договору, знижена процентна ставка 0,010% в день, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 125 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 25 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (а.с. 85-89).

Відповідно до п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п.9.6 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону.

Указаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х999 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1542440 від 07.04.2024 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої загальна вартість кредиту складає 25 000 грн, сума процентів за користування кредитом – 22 500 грн, реальна річна процентна ставка – 90 465,53% річних (а.с. 89 –на звороті).

Також 07.04.2024 відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.91-92).

За змістом листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 15.01.2025 № 20250115-1520 07.04.2024 о 20 год. 33 хв. ТОВ «ПЕЙТЕК» від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало 2500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» -15424401712511190, банк-еквайр – АТ «ПУМБ» (а.с.79).

Обставина перерахування ОСОБА_2 указаних коштів підтверджується також інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.02.2026 (а.с. 112).

24.12.2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) укладений договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 67-75).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

24.12.2024 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» підписали Акт прийму-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (а.с. 75 – на звороті).

Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2024 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1542440, загальний розмір заборгованості становить 19 937 грн 50 коп., з яких: 2500 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 187 грн 50 коп. – сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги; 1250 грн – заборгованість за пенею (а.с. 77).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за указаним кредитним договором за 99 календарних дні, згідно з яким нараховано відсотків за період з 25.12.2024 по 02.04.2025, виходячи з процентної ставки 2,5% в день, на суму 6187 грн 50 коп. (а.с. 98).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З матеріалів справи установлено, що 07.04.2024 між первісним кредитором АТ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою укладений договір № 1542440 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» в електронній формі, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 2500 грн 00 коп.

Оскільки між первісним кредитором АТ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем 24.12.2024 укладений Договір факторингу № 24122024, тому відповідачка несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

У справі, яка переглядається при зверненні до суду з указаним позовом позивач просив стягнути з відповідачки, заборгованість за відсотками за кредитним договором № 1542440, нарахованими первісним кредитором АТ «СЛОН КРЕДИТ» у розмірі 16 187 грн 50 коп. та нараховані позивачем відсотки за 99 календарних днів у розмірі 6187 грн 50 коп.

В апеляційній скарзі позивач навів новий розрахунок заборгованості за відсотками, вважаючи, що при обчисленні відсотків мають бути враховані максимальні розміри денної процентної ставки, передбачені пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням яких розмір заборгованості за відсотками за період з 07.04.2024 по 24.12.2024 становить 8650 грн, а за період з 25.12.2024 по 02.04.2025 – 2475 грн, які і просив стягнути за свою користь у апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції частково задовольнив вимогу про стягнення заборгованості за відсотками, виходячи з того, що 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, а тому суд навів свій розрахунок заборгованості за відсотками, згідно з яким заборгованість за відсотками становить 2475 грн. При цьому суд провів нарахування відсотків усього за 99 днів (2500 грн сума боргу * 1% в день)/100% * 99 днів).

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком місцевого суду.

За умовами укладеного відповідачкою ОСОБА_3 кредитного договору його сторонами погоджено надання кредиту у розмірі 2500 грн на строк 360 дні з 07.04.2024 по 02.04.2025 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 2,50% в день.

Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).

За нормами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

У справі, рішення в якій переглядається, кредитний договір укладений 07.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування».

Апеляційний суд відхиляє доводи заявника апеляційної скарги стосовно застосування до спірних правовідносин положень пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на такі мотиви.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто вказаними положеннями закону визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.

Оскільки кредитний договір укладений 07.04.2024 року, тобто після внесення змін до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено максимальний розмір денної процентної ставки, тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин не застосовуються, а розрахунок заборгованості за відсотками наведений в апеляційній скарзі є помилковим.

Водночас суд першої інстанції, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення частини п`ятої статі 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки (1% в день), але помилився щодо періоду нарахування відсотків, оскільки позивач ставив вимоги як про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором за період з 07.04.2024 по 24.12.2024, так і за період після набуття права вимоги до відповідачки з 25.12.2024 по 02.04.2025.

Указаний період нарахування відсотків з 07.04.2024 по 02.04.2025 охоплюється погодженим сторонами кредитного договору строком кредитування 360 днів.

З урахуванням зазначеного, підлягає стягненню заборгованість за відсотками за указаний вище період, виходячи з розміру процентної ставки 1% в день у сумі 9000 грн (2500 грн х 1% х 360 днів).

У вимогах апеляційної скарги позивач також ставив питання про стягнення з відповідачки штрафу у розмірі 1250 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення штрафу, зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.

З урахуванням зазначеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не мало права нараховувати неустойку (штраф) 07.05.2024 в розмірі 750 грн та 06.06.2024 року в розмірі 500 грн, а всього на суму 1250 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 9000 грн, тому підлягає зміні сума заборгованості за кредитним договором з 4975 грн до 11 500 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, тому необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову 1171 грн 97 коп. судового збору.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив 3993 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2105 грн 72 коп. судового збору.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до третьої та четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачу надавав адвокат Столітній М.М., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серія АІ № 2120063 (а.с.90).

У першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, за умовами якого отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (а.с. 22-23); заявки № 14897 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року на загальну суму 10 000 грн (а.с. 81-82); рахунку на оплату № 14897-09/02-2026 від 09.02.2026 на 10 000 грн (а.с. 94); акту №14897 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року на загальну суму робіт 10 000 грн 00 коп. (а.с. 101).

Відповідачка відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу суду не подавала, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

З огляду на незначну складність справи, належність її до категорії малозначних, невеликий обсяг доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, які по суті зводяться до підготовки позовної заяви, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді першої інстанції, підлягає зменшенню до 5000 грн 00 коп. Пропорційно до задоволеної частини позову слід стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, 2200 грн 96 коп.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції

В суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляла адвокат Крюкова М.М., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АН № 1954090 (а.с. 164).

В апеляційній скарзі представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 8000 грн.

На підтвердження понесених в апеляційній інстанції витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копії договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022, за умовами якого оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі; звіту про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, складеному 08.04.2026, за змістом якого адвокат Крюкова М.В. надала позивачу правову допомогу (правова експертиза документів та складання апеляційної скарги, подання апеляційної скарги) загальною вартістю 8000 грн; платіжної інструкції № 8388 від 08.04.2026 про сплату позивачем адвокату Крюковій М.В. 8000 грн за подання апеляційної скарги в указаній справі (а.с. 139-140; 164 - на звороті; 165).

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа – апеляційної скарги невеликого обсягу, а тому заявлений розмір судових витрат, понесених апелянтом на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн 00 коп. Пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги слід стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, 1318 грн 18 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 березня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1542440 від 07 квітня 2024 рокуу розмірі 11 500 гривень 00 копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 2500 гривень 00 копійок; сума заборгованості за відсотками 9000 гривень 00 копійок».

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 березня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 1171 гривню 97 копійок судового збору та 2200 гривень 96 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Рішення суду в іншій оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2105 гривень 72 копійки та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1318 гривень 18 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. П. Сидоренко