Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №509/905/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/884/26

Справа № 509/905/23

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Климчицький Костянтин Борисович

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між сторонами 18.08.2012 року зареєстровано шлюб. За час шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами набуто майно, яке позивач вважає об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить визнати об`єктами спільної сумісної власності колишнього подружжя - позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв.м, житловою 41,8 кв.м та транспортний засіб марки «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, номер (кузову) шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв.м, житловою 41,8 кв.м та транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, номер (кузову) шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв.м, житловою 41,8 кв.м та транспортний засіб марки «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, номер (кузову) шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв.м, житловою 41,8 кв.м та транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, номер (кузову) шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10234,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість спірної квартири була виплачена на підставі Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу 16.11.2018 року № В/2971212564 у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тобто вчинено дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об`єкт. Право власності на спірну квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку після розірвання шлюбу на ім`я ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вважав недоведеним факт витрачення коштів, одержаних за розпискою ОСОБА_2 саме на придбання спірної квартири, тому визнав квартиру об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Також суд першої інстанції, врахувавши час придбання автомобіля - 06.05.2019 року, який припадає на період перебування сторін у шлюбних відносинах вважав, що транспортний засіб є об`єктом спільної сумісної власності, придбаний за спільні кошти подружжя, який також підлягає поділу між сторонами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Климчицький Костянтин Борисович подала апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням та вважає, що воно прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням процесуального і матеріального права. Просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що спірна квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Після фактичного припинення шлюбних відносин у 2019 році саме вона продовжувала здійснювати пайові та цільові внески на будівництво квартири, а право на оформлення права власності виникло вже після розірвання шлюбу.

Крім того, відповідач стверджувала, що квартира придбавалася за рахунок особистих коштів, отриманих нею в борг, на підтвердження чого посилалася на боргову розписку від 01 жовтня 2018 року.

Щодо автомобіля Nissan Qashqai відповідач зазначила, що він був придбаний відповідачем за кредитні кошти, а не за спільні кошти подружжя. Значна частина кредитних зобов`язань погашалася вже після розірвання шлюбу. Позивач не надав належних доказів того, що брав участь у погашенні кредиту або що кредит сплачувався за рахунок спільного сімейного бюджету.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву посилається на те, що 10 березня 2020 року пай за квартиру був сплачений у повному обсязі, а тому майнові права на квартиру були набуті сторонами під час перебування у шлюбі. На думку позивача, твердження відповідача про припинення сімейних відносин з липня 2019 року не підтверджені належними доказами, тоді як шлюб між сторонами припинено лише на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб, що з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18.08.2012 року шлюб між сторонами зареєстровано ВДРАЦС у Приморському районі ОМУЮ (актовий запис № 1282).

Рішенням Малиновського райсуду м. Одеси від 20.05.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року шлюб між сторонами розірвано.

16.11.2018 між ОСОБА_2 та ОК ЖБК «Вільямс» укладено Персональний меморандумом асоційованого члена кооперативу № В/2971212564, відповідно до умов якого, останніми складено персональний меморандум з метою визначення умов та порядку реалізації майнових та немайнових правовідносин, що виникають між Асоційованим членом та Кооперативом з приводу набуття та припинення асоційованого членства у Кооперативі, виконання Асоційованим членом своїх зобов`язань перед Кооперативом щодо сплати (Внесення) вступного внеску та Паю та отримання Асоційованим членом свого Паю у майновому вигляді, виконання Асоційованим членом своїх зобов`язань відповідно до Статуту Кооперативу, виконання Кооперативом своїх зобов`язань перед Асоційованим членом з приводу повернення йому його Паю у майновому вигляді, виконання Кооперативом своїх зобов`язань відповідно до Статуту перед Асоційованим членом.

В Інструктивній декларації № В/3/14/13-П від 16.11.2018 викладені відомості щодо об`єкту нерухомості : квартира розрахунковою площею 87,04 м2 будівельний номер №3/14/13, розташоване на 14 поверсі в секції 3 в Об`єкті будівництва: житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до якої наявні відомості щодо вартісні характеристики та порядок платежів.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що 02.06.2022 року державним реєстратором Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області Писанкою Д.М. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63805540 від 08.06.2022 р. здійснено реєстрацію прав власності на квартиру загальною площею 88,7 кв.м, житлова площа 41.8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності/довірчої власності: 47014132 на ім`я відповідачки ОСОБА_2 .

06.05.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛЕФАНТ» укладений договір купівлі-продажу автомобіля в кредит № 0408060519, згідно умов якого відповідачка ОСОБА_2 отримала авто в кредит у сумі 29508 дол. США для придбання автомобіля Nissan QASHQAI, 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 10-30).

Відповідно до договору 06.05.2019 року предметом договору купівлі-продажу є транспортний засіб Nissan QASHQAI, 2018 р. п. 1.1 договору купівлі-продажу автомобіля в кредит №0408060519. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №206 07.05.2019 ОСОБА_2 внесена на користь продавця грошова сума 225910 грн. Згідно із п. 2.1. Договору купівлі-продажу автомобіля у кредит №0408060519 визначено, що покупець придбає товар в кількості 1 одиниці за ціною 779 000 грн. Вказане відповідає вимогам п. 4.1 договору купівлі-продажу автомобіля в кредит № 0408060519.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 18.08.2012 року шлюб між сторонами зареєстровано ВДРАЦС у Приморському районі ОМУЮ (актовий запис № 1282).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволенні позову, виходив з того, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв.м, житловою 41,8 кв.м та транспортний засіб марки «Nissan Qashqai», 2018 року випуску, номер (кузову) шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що квартиру АДРЕСА_1 придбано нею за особисті кошти, на підтвердження чого посилається на укладення боргової розписки від 01.10.2018 року на суму 30 000 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОК ЖБК «Вільямс» укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № В/2971212564. Відповідно до умов зазначеного меморандуму сторони визначили умови та порядок реалізації майнових і немайнових правовідносин, пов`язаних із набуттям та припиненням асоційованого членства у кооперативі, виконанням асоційованим членом обов`язків щодо сплати вступного внеску та паю, а також поверненням кооперативом паю у майновому вигляді.

На підтвердження фактів проведення розрахунків позивачем були надані до позову квитанції про здійснення касових операцій.

З вказаних квитанцій вбачається та представником відповідача у судовому засіданні апеляційного суду не заперечувалось, що ОСОБА_2 вносились платежі на виконання умов Персонального меморандуму, починаючи з 2017 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що 02.06.2022 року державним реєстратором Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області Писанкою Д.М. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63805540 від 08.06.2022 року здійснено реєстрацію прав власності на квартиру загальною площею 88,7 кв.м, житлова площа 41.8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності/довірчої власності: 47014132 на ім`я відповідачки ОСОБА_2 .

Підставою здійснення реєстрації права приватної власності за відповідачем є: Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу 16.11.2018 р. № В/2971212564 між ОК ЖБК «Вільямс» та ОСОБА_2 , довідка обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Вільямс» про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: б/н, виданий 10.03.2020 року, видавник: ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС»; інструктивна декларація (до персонального меморандуму Асоційованого члена Кооперативу № B/2971212564 від 16 листопада 2018 року), серія та номер: в/3/14/13-П, виданий 16.11.2018 року, видавник: ОК «ЖБК «Вільямс» та ОСОБА_2 ; технічний паспорт, серія та номер: TI01:9737-5002-5820-7500, виданий 30.05.2022 року, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ДЕССБ; свідоцтво про повернення паю (у майновому вигляді), серія та номер: б/н, виданий 26.07.2021 року, видавник: ОК «ЖБК «Вільямс» та ОСОБА_2 ; список членів обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Вільямс», серiя та номер: б/н, виданий 10.03.2020 року, видавник: ОК «ЖБК «Вільямс».

З викладеного вбачається, що Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № В/2971212564 від 16 листопада 2018 року був укладений між ОСОБА_2 та ОК «ЖБК «Вільямс» під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Також матеріалами справи підтверджується, що пайовий внесок за вказаним меморандумом був сплачений у повному обсязі в період шлюбу, що підтверджується довідкою Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Вільямс» від 10 березня 2020 року. Отже, майнові права на спірну квартиру були набуті під час шлюбу сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти відповідача, отримані на підставі боргової розписки від 01 жовтня 2018 року на суму, еквівалентну 30 000 доларів США, колегія суддів відхиляє.

Як уже зазначалося, платежі на виконання умов Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу здійснювалися відповідачем починаючи з 2017 року, тобто ще до укладення договору позики, на який відповідач посилається як на джерело походження коштів. Крім того, заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що після отримання позики 01 жовтня 2018 року відповідач не використала зазначені кошти негайно для оплати пайових внесків або погашення наявних зобов`язань за об`єктом будівництва. Натомість як слушно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме позичені кошти були фактично спрямовані на придбання спірної квартири.

За таких обставин сама по собі наявність боргової розписки не підтверджує використання отриманих за нею коштів для набуття майнових прав на спірний об`єкт нерухомості та не спростовує презумпцію спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу.

Як вже зазначалось, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, саме ОСОБА_2 мала довести, що спірне нерухоме майно придбане за особисті кошти та спростувати презумпцію спільної сумісної власності.

Також колегія судів вважає правильним врахування судом першої інстанції інформацію АБ «Південний» щодо руху коштів на рахунку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2020 року, у частині надходження коштів позивача ОСОБА_1 , працюючого третім помічником капітана з окладом 4000 доларів США на місяць за контрактами наданими представником позивача до позову - на рахунок відкритий на ім`я дружини ОСОБА_2 .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття спірного майна за рахунок особистих коштів відповідача, розмір цих коштів та джерело їх походження.

Щодо спірного транспортного засобу автомобіля Nissan QASHQAI д/н НОМЕР_2 , суд першої інстанції встановив, що 06.05.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛЕФАНТ» укладено договір купівлі-продажу автомобіля в кредит № 0408060519, згідно умов якого відповідачка ОСОБА_2 отримала авто в кредит у сумі 29508 доларів США для придбання автомобіля Nissan QASHQAI, 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до договору 06.05.2019 року предметом договору купівлі-продажу є транспортний засіб Nissan QASHQAI, 2018 року. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 206 07.05.2019 ОСОБА_2 внесена на користь продавця грошова сума 225910 грн.

Згідно із п. 2.1. Договору купівлі-продажу автомобіля у кредит № 0408060519 визначено, що покупець придбає товар в кількості 1 одиниці за ціною 779 000 грн. Вказане відповідає вимогам п. 4.1 договору купівлі-продажу автомобіля в кредит № 0408060519.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що придбала вказаний автомобіль за власні кошти отримані за кредитним договором № 24231/2019 від 05 травня 2019 року.

Колегія суддів зазначає, що автомобіль придбаний в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та за кредитні кошти, які використані в інтересах сім`ї, а отже кредитний договір в інтересах сім`ї породжує цивільні права та обов`язки для обох із подружжя.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Тобто, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержану за рахунок останніх майна, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Разом з тим, це не змінює статус спільності набутого під час шлюбу майна за запозичені кошти, які були використані в інтересах сім`ї саме на придбання цього майна.

Наявність боргів подружжя та виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім`ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов`язань не мають правового значення, оскільки у розумінні вимог статті 57 СК спірне майно не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів у рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року у справі № 522/12771/24, яким позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 24231/2019 від 08 травня 2019 року у загальному розмірі 104 193,37 грн.

Як убачається зі змісту зазначеного рішення, 08 травня 2019 року ОСОБА_2 уклала з АТ «Кредобанк» кредитний договір № 24231/2019, за умовами якого банк надав кредит у сумі 564 096,49 грн строком до 07 листопада 2023 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі та нести солідарну відповідальність разом із боржником.

Отже, позивач особисто виступив поручителем за кредитним договором, чим підтвердив свою обізнаність як щодо його укладення, так і щодо придбання автомобіля за рахунок кредитних коштів. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що позивач заперечував проти укладення кредитного договору та придбання автомобіля, спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача, про те, що ОСОБА_1 надав заяву посвідчену державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори м. Одеси 11 квітня 2020 року, в якій зазначив про незгоду на вчинення його дружиною ОСОБА_2 будь-яких правочинів на умовах, визначених нею на власний розсуд, та вказав, що такі правочини не відповідають інтересам сім`ї.

Зазначена заява не може бути належним доказом на підтвердження доводів апеляційної скарги, оскільки на момент її складення, як Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу від 16 листопада 2018 року, так і договір купівлі-продажу автомобіля в кредит від 06 травня 2019 року вже були укладені. Відтак висловлення позивачем у квітні 2020 року незгоди щодо можливого вчинення правочинів у майбутньому не впливає на правову оцінку правочинів, які були укладені сторонами раніше, та саме по собі не спростовує факту набуття спірного майна під час шлюбу.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що фактично шлюбні відносини було припинено в липні 2019 року та як наслідок на спірне майно не поширюється режим спільного сумісного майна.

При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України. Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.

На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 29.11.2023 у справі № 761/28358/15-ц.

Враховуючи викладене, відповідачем презумпцію спільної сумісної власності подружжя не спростовано, приведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Радіонов О.Л. про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв`язку наявністю ознак зловживання відповідачем процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20).

Разом з тим, наведення в апеляційній скарзі доводи, з якими не погоджується позивач, не призвели до затягування розгляду справи, створення перешкод для реалізації процесуальних прав інших учасників процесу чи неможливості розгляду справи по суті, тому не свідчать про зловживання процесуальними правами. Зміст апеляційної скарги містить виклад правової позиції сторони щодо обставин справи та доводів на обґрунтування вимог апеляційної скарги, а наведені у ній обставини підлягають перевірці та оцінці судом під час апеляційного перегляду справи. Відтак підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 44 ЦПК України, відсутні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Климчицький Костянтин Борисович залишити без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Климчицький Костянтин Борисович, залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький