Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №133/10/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/10/26

Провадження № 33/801/693/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач: Копаничук С. Г.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

23 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и ла:

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування причин поважності пропуску строку подання апеляційної скарги вказує, що він не був присутній під час розгляду справи судом першої інстанції та не отримував копію постанови поштою, оскільки ОСОБА_1 є дійсним військовослужбовцем Збройних Сил України та безпосередньо виконує обов`язки військової служби, що унеможливлює своєчасне отримання інформації. Реальну можливість дізнатися про судове рішення ОСОБА_1 отримав лише 08.06.2026 року через органи державної виконавчої служби.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що строк апеляційного оскарження поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суд ухвалив 24.02.2026 року , тому строк на її апеляційне оскарження закінчився 05.03.2026 року. Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 направлялася судова повістка про виклик до суду, яка повернулася без вручення з відміткою поштового відділення «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог процесуального законодавства така обставина свідчить про належне повідомлення особи про розгляд справи. Крім того, копія оскаржуваної постанови була направлена ОСОБА_1 , що підтверджується супровідним листом Козятинського міськрайонного суду № 2580/2026 від 06.03.2026 року. Посилання апелянта на те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 08.06.2026 року, спростовуються матеріалами справи. Так, у справі наявна постанова про закінчення виконавчого провадження № 80658684 від 06.04.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 виконав вимоги виконавчого документа, виданого на підставі постанови № 133/10/26, у повному обсязі. За таких обставин очевидно, що не пізніше 06.04.2026 року ОСОБА_1 був обізнаний про існування та зміст оскаржуваної постанови, оскільки добровільно виконав покладений нею обов`язок щодо сплати штрафу. Тому твердження про те, що про постанову стало відомо лише 08.06.2026 року, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними доказами.

Законом передбачено, що пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновлюється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, в якому повинні бути викладені обставини, що слугували б поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

Отже, твердження апелянта про те, що про постанову він дізнався лише 08.06.2026 року, спростовується наявними у справі доказами. Відтак відсутні підстави вважати, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений об`єктивними та непереборними обставинами, які не залежали від волі апелянта. Натомість після того, як ОСОБА_1 стало відомо про постанову ще 06.04.2026 року, він мав достатньо часу для реалізації свого права на її оскарження у встановлені законом строки.

Отже, з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП порядку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за ненаведенням документально обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, відсутні.

Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Разом з тим стаття 6 не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).

Наведена у апеляційній скарзі причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом.

З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_1 не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені діючим КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 року.

Таким чином, у поновлені пропущеного строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити, а апеляційна скаргу повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. Г. Копаничук