Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №760/32524/25 — Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 760/32524/25

Провадження № 2/737/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Ч е р н і г і в с ь к о ї о б л а с т і

суддяЛібстер А.С.

секретар судового засіданняСкляр А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 760/32524/25

за позовомОСОБА_1

доОСОБА_2

прозміну розміру аліментів

учасники справи та представники:

позивач не з`явився

відповідачка та її представникне з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ного на користь ОСОБА_2 , з 1/4 частини всіх видів доходів до твердої грошової суми у розмірі 5000 грн. та внести відповідні зміни до виконавчого документу у справі № 747/467/17. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем, отримує заробітну плату у розмірі 22000 грн та додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, яка є нестабільною. Він має значні витрати на оренду житла у м. Києві та оплату комунальних послуг.

03.02.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів було передано за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

24.03.2026 ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів було передано за підсудністю до Куликівського районного суду Чернігівської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026, головуючим суддею в справі обрано Лібстера А.С.

17.04.2026 ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області відкрито провадження по справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.06.2026 представником відповідачки, який отримав доступ на ознайомлення з матеріалами справи 01.06.2026, разом із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання відзиву, яке задоволено судом, наданий відзив на позов, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач на теперішній час проходить службу у Збройних Силах України та отримує щомісячний стабільний дохід: посадовий оклад у розмірі 22 000 грн та додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. Отже, загальний гарантований щомісячний дохід позивача становить 52 000 грн. Посилання позивача на те, що додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн не є стабільним доходом, є юридично неспроможними. Відповідно до чинного законодавства України, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів заробітку, який підлягає обліку при утриманні аліментів», утримання аліментів з військовослужбовців провадиться з усіх видів грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військове звання, щомісячні надбавки, а також додаткові винагороди, що виплачуються на період дії воєнного стану). Така правова позиція є сталою і неодноразово підтверджена Верховним Судом у зразкових справах. Також є, як мінімум, декілька офіційних джерел постійного додаткового доходу. З огляду на це матеріальний стан позивача не погіршився, а навпаки є стабільно високим, що дозволяє в повному обсязі забезпечувати дитину шляхом виплати 1/4 частини доходів без жодної шкоди для його особистих інтересів. Заявлена позивачем вимога про встановлення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн є грубим порушенням інтересів дитини. Вказана сума становить менше 10 відсотків від реального щомісячного доходу Позивача (52 000 грн + 8 тис. дод дохід). Зменшення виплат призведе до необґрунтованого обмеження прав дитини, що є неприпустимим. Позивач не надав жодних доказів зміни свого сімейного стану (перебування на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб) чи погіршення стану здоров`я. Відтак, законні підстави для зменшення розміру виплат відсутні. Оскільки Позивач самостійно підтверджує відсутність у нього належних, допустимих та достовірних доказів (договору оренди, розписок орендодавця, платіжних доручень, квитанцій), його посилання на наявність таких витрат є виключно припущеннями та голослівними твердженнями, які відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не можуть бути покладені судом в основу судового рішення. Окрім того, витрати на проживання у столиці та підвищення рівня особистого комфорту є добровільним вибором позивача, які не звільняють його від імперативного обов`язку щодо належного матеріального утримання власної неповнолітньої дитини. Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є штучними, спрямованими на ухилення від виконання обов`язку по утриманню дитини у розмірі, що відповідає його реальним доходам. Об`єктивних та правових підстав для зменшення розміру аліментів чи зміни способу їх стягнення немає. Визначення ж аліментів в відсотковому співвідношенні від доходів, є в тому числі в інтересах позивача, якщо він не регулярно отримує якісь виплати і вони не носять постійних характер, то відповідно і буде менший розмір відрахованих аліментів коли їх не отримуватиме. Вважає, що визначений розмір аліментів є повністю справедливим та законним.

17.06.2026 позивачем надана відповідь на відзив, в якому він вказує на те що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, додаткова винагорода (премії у розмірі 30 000 чи 100 000 грн) є тимчасовою виплатою, яка призначається виключно на період дії воєнного стану, залежить від виконання бойових розпоряджень, місця дислокації та не є постійним стабільним доходом. Стягнення частки від таких мінливих виплат порушує принцип прогнозованості та стабільності утримання дитини. Більше того, як чинний військовослужбовець, він несе значні щомісячні витрати, пов`язані із забезпеченням життєдіяльності в умовах воєнного стану та матеріальним забезпеченням підрозділу (купівля/ремонт автотранспорту, палива, тактичного спорядження), що об`єктивно обмежує його чистий особистий дохід. Щодо сімейного, матеріального стану відповідачки та рівності обов`язків батьків, то згідно зі ст. 141 та ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків рівною мірою. Аліменти від батька мають покривати лише його частку у витратах, а не забезпечувати повне утримання матері чи її нової родини. Вважає, що представник відповідача навмисно приховує від суду реальний матеріальний стан ОСОБА_3 з метою емоційного тиску на суд. По-перше, ОСОБА_3 є заявником у справі № 737/284/22, за якою Куликівським райсудом Чернігівської області 14.11.2022 року винесено Судовий наказ про стягнення аліментів на її користь з боржника ОСОБА_4 на утримання її другої дитини у розмірі частини доходу. Позивачу відомо про наявність заборгованості за цим провадженням та наголошує, що неналежне виконання обов`язків іншими особами (другим чоловіком) не може бути підставою для збільшення фінансового вимагання виключно з позивача. Він не повинен компенсувати за свій рахунок чужі борги. Крім того, відповідачка не є фінансово безпорадною особою. Згідно з офіційним витягом з ЄДР від 04.03.2026 року, ОСОБА_3 зареєстрована як діючий Фізична особа-підприємець (ФОП). Основними видами її діяльності є оброблення даних, інформаційні послуги та комерційне консультування (КВЕД 63.11, 70.22, 63.99). Вона є працездатною, кваліфікованою особою. Важає, що сума у 5 000 грн є стабільною, значно перевищує законодавчий мінімум і є абсолютно пропорційною його участі в утриманні дитини, враховуючи підприємницьку діяльність самої матері.

У судове засідання позивач не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та звернувся із клопотанням про витребування доказів в частині існування офіційних доходів відповідачки. Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 30.08.2017 у справі № 747/467/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13, 74).

З копії посвідчення вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та відповідно право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.40).

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 14.11.2025, позивач, за період з січня 2025 року по вересень 2025 року, має офіційний дохід у сумі 175 185,49 грн (а.с.4-5).

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (відповідь № 2802681 від 28.05.2026) позивач, за період з 4 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року (відповідно до довідки), має сукупний офіційний дохід у сумі 504 085, 09 грн (а.с.79-80).

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (відповідь № 2921195 від 23.06.2026) відповідачка, за період з 4 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року (відповідно до довідки), має сукупний офіційний дохід у розмірі 45647,47 грн (а.с.77-78).

Таким чином, за наданих суду відомостей, аліменти на користь відповідачки стягуються у розмірі частини заробітку (доходу) боржника. Проте позивач у позовних вимогах просить змінити розмір аліментів з частки доходу на фіксовану суму у розмірі 5 000 грн, щомісячно.

Приписи ст. 51 Конституції України регламентують, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 273 СК України, яка регламентує зміну розміру аліментів та звільнення від їх сплати, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267, 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення, так і у бік покращення.

Системний аналіз приписів статей 181, 192 СК України свідчить про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як вбачається із правового аналізу зазначених норм, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, необхідно з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Отже, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими, і відігравати значну роль та доведеними при розгляді спору про розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосована за наявності відповідних обставин для цього.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 , як на підставу зменшення розміру аліментів, посилався на те що він проходить військову службу у Збройних Силах України. Його грошове забезпечення складається з основної заробітної плати та додаткових бойових виплат, які мають нестабільний та непостійний характер, він орендує житло в м. Києві, витрачає гроші на відповідні комунальні послуги, а також акцентує увагу на наявність у відповідачки офіційних доходів та наявності іншого рішення суду про стягнення аліментів на користь відповідачки з боржника ОСОБА_4 на утримання її другої дитини, яке не виконується.

Відповідно до приписів ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, у період після виникнення зобов`язань зі сплати аліментів позивач не надав відомості про істотне погіршення свого матеріального становища та стану здоров`я, як і доказів значного покращення матеріального стану відповідачки, що було б законною підставою для зміни способу стягнення аліментів.

З`ясовуючи матеріальний стан відповідачки за клопотанням сторони позивача, суд, також, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, отримав відомості про доходи сторін з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела доходів.

Навпаки, з даних з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела доходів вбачається, що позивач, окрім вказаних ним доходів при зверненні до суду, має значно збільшені доходи, а наявність доходів відповідачки в період з 4 кварталу 2025 року по 2026 рік (відповідно до довідки) у розмірі 45647,47 грн не свідчить про значне покращення її матеріального стану та безумовну підставу для зменшення розміру аліментів. Також не заслуговують на увагу доводи позивача, щодо наявності судового наказу виданого Куликівським райсудом Чернігівської області від 14.11.2022 у справі № 737/284/22 про стягнення аліментів на користь відповідачки з боржника ОСОБА_4 на утримання її другої дитини, оскільки обставини щодо існування можливого іншого виконавчого провадження не входять до предмета доказування в цій справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні норм матеріального закону не є істотними та достатніми для зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів та не можуть слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру та їх визначенні у твердій грошовій сумі 5000 грн, відповідно і відсутні підстави для внесення відповідних змін до виконавчого документу у справі № 747/467/17. На переконання суду розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,43,81,141,259,263-265,268, 354 ЦПК України, ст.ст. 141,180,182,183,184,192, 273 СК України,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. С. Лібстер