Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №176/2601/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5169/26 Справа № 176/2601/24 Головуючий у першій інстанції: Волчек Н. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Волчек Н.Ю. від 06 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 25000,00 грн., строк кредиту 360 днів. На виконання умов кредитного договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ "ПриватБанк". У подальшому між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого позивач отримав права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем. Вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за договором №1061605, що підлягає стягненню, яка станом на 24.04.2024 року становить 102848,52 грн, а саме: 15878,24 грн - заборгованість за кредитом, 86970,28 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 102848,52 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором №1061605 від 17 жовтня 2023 року в розмірі 102848,52 гривень, яка складається з: 15878,24 грн - заборгованість за кредитом, 86970,28 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 2,2% за кожен день користування кредитом за період з 17 жовтня 2023 року по 29 липня 2024 року (включно). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та 5000,00 грн - витрати на правову допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Кравинська Ю.В., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір №1061605 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ КБ "ПриватБанк", зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,54% від суми кредиту за кожен день користування, за зниженою ставкою та 2,2% в день за стандартною (а.с. 10-15).

Згідно з довідкою ТОВ "Пейтек" вих. № 20240923-2 від 23.09.2024 року підтверджено переказ коштів ТОВ «Селфі Кредит» в сумі 25000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 .

Відповідно до листа АТ КБ "ПриватБанк" від 17 лютого 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк" було емітовано карту № НОМЕР_3 . Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , 17 жовтня 2023 року було здійснено зарахування на карту в сумі 25000,00 грн (а.с. 74-75).

ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого позивачем нарахована заборгованість за договором №1061605, станом на 29.07.2024 року, у розмірі 102848,52 грн, з яких 15878,24 грн - заборгованість за кредитом, 86970,28 грн - заборгованість за нарахованими процентами. При цьому, з даного розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 22800,00 грн.

29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №29/07/2024 відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Згідно реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу № 29/07/2024, ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №1061605 до ОСОБА_1 на суму 102848,52 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір від 17.10.2023 №1061605 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 , що останньою не заперечується та не спростовано.

Разом з тим, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Згідно змісту розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відсотки за користування кредитом з 24 грудня 2023 року нараховувались позивачем за ставкою 2,2% в день у сумі 349,32 грн щодня (а.с. 131-134).

Виходячи з викладеного, з урахуванням визначеного законодавством максимального розміру денної процентної ставки, обґрунтовано нараховані відсотки за користування кредитом за період з 17.10.2023 по 29.07.2024 становлять 45242,55 грн (станом на 23.12.2023 - 10469,20 грн, за період з 24.12.2023 по 29.07.2024: сума боргу 15878,24 грн х 1% х 219 днів = 34773,35 грн).

Також установлено, що на погашення боргу відповідачкою вносились грошові кошти, з яких на відсотки за користування кредитом було зараховано 13678,24 грн, що визнається позивачем, згідно змісту його розрахунку заборгованості. Таким чином, обґрунтована заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 45242,55 грн - 13678,24 грн = 31564,31 грн.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення відповідачкою кредитного договору від 17.10.2023 №1061605 та отримання за його умовами кредитних коштів в сумі 25000,00 грн; встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування, здійснивши відповідний перерахунок у відповідності до норм Закону України «Про споживче кредитування», – колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» за вказаним договором заборгованості за тілом кредиту в сумі 15878,24 грн та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 31564,31 грн.

Підстави для стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, які нараховані за ставкою понад встановлену Законом України «Про споживче кредитування» відсутні.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не навів власного розрахунку відсотків за користування кредитом відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування», чинного на час виникнення спірних правовідносин. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 86970,28 грн, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 17 жовтня 2023 року №1061605 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 , укладеного в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора Е095, а також виписку з особового рахунку щодо перерахування відповідачці кредитних коштів за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_3 , емітованої в АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідачкою не заперечується факт укладення нею вказаного вище кредитного договору та не спростовано отримання кредитних коштів.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачка частково погашала кредит та нараховані відсотки, що додатково свідчить про визнання нею факту укладення кредитного договору від 17 жовтня 2023 року №1061605.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (2422,40 грн) та документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу (10000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (46,13%) в сумі 5730,45 грн.

На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги (3633,60 грн) пропорційно залишеним без задоволення вимогам (53,87%) в сумі 1957,42 грн.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь позивача у розмірі 3773,03 грн (5730,45 грн - 1957,42 грн).

У зв`язку з викладеним вище, рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кравинської Юлії Вікторівни– задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 86970,28 грн та в частині розподілу судових витрат – скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308) за кредитним договором №1061605 від 17 жовтня 2023 року заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31564 (тридцять одна тисяча п`ятсот шістдесят чотири) грн 31 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308) судові витрати у розмірі 3773 (три тисячі сімсот сімдесят три) грн 03 коп.

В іншій частині рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк