Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №720/742/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

23.06.2026

Справа № 720/742/26

Провадження № 2/720/524/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

за участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг13 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено договір позики (на умовах кредиту) № 2163735, відповідно до якого відповідачу надано кредит на умовах позики в сумі 6000 гривень строком на 30 днів, зісплатою відсотків визначених в договорі.

В подальшому, ОСОБА_1 26 вересня 2024 року в електронній формі, за допомогою веб-сайту (info@miloan.ua.) уклав кредитний договір № 6841823 з ТОВ «Мілоан», відповідно до умов договору, відповідач отримав від позивача кредит.

В свою чергу 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 ..

Крім того, 24 листопада 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклала Договір Факторингу № 24112025, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги до ОСОБА_1 ..

Протягом дії кредитних договорів відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредитів та допустив прострочену заборгованість на загальну суму 22217 гривень 52 копійки. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, а також в судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач відповідно до укладеного договору позики ( в умовах кредиту) від 13 вере5сня 2024 року із ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», який він уклав за допомогою одноразового ідентифікатора (ключа-пароля), за допомогою веб-сайту отримав кредит (на умовах позики) в сумі 6000 гривень строком на 30 днів із сплатою процентної фіксованої ставки/день - 0,01 % за кожен день неправомірного користування кредиту за прострочену заборгованість та сплатою комісії за надання позики в розмірі 25.21 %, що в грошовому виразі становить - 1512 гривень 60 копійок та сплатою пені (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач станом на 24 вересня 2025 року допустив прострочену заборгованість по кредиту за кредитним договором в сумі 12317 гривень 52 копійки, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6000 гривень, сума заборгованості за відсотками - 960 гривень, суми заборгованості за пенею - 4787 гривень 52 копійки та комісія за надання кредиту - 570.

Окрім того, 26 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (info@miloan.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено договір про споживчий кредит № 6841823 відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 5000 гривень (п. 1.2. договору ) строком на 345 днів (п. 1.3 договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 0.0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору), комісії за обслуговування кредиту (п. 1.5.2 договору) .

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач допустив прострочену заборгованість по кредиту за договором № 6841823, що становить 9900 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 5000 гривень, комісії за обслуговування кредиту - 2800 гривень та неустойки (пені, штраф) - 2100 гривень.

Всього відповідач уклав 2 кредитних договорів, які були укладені в електронній формі, за допомогою відповідних веб-сайтів, із заповненням всіх необхідних даних, наданням доступу до власного карткового рахунку та верифікації через систему «BankID» НБУ.

Відповідно до наданих копій кредитних договорів, відповідачу було надано кредитні кошти шляхом банківського переказу, із встановленими процентами за кожний день користування.

В свою чергу, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали із позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договори факторингу, відповідно до яких останні відступили право вимоги за вказаними кредитними договорами укладеним із ОСОБА_1 ..

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційному веб-сайті позичальника у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Факт отримання відповідачем кредиту від позивача підтверджується підписаним договором кредиту, платіжними дорученнями, відповідно до яких було здійснено перерахування кредитних коштів на платіжну банківську карту відповідача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення умов договорів, відповідач допустив прострочену кредитну заборгованість на загальну суму 11960 гривень, в тому числі заборгованість:

- за договором позики ( в умовах кредиту) № 2163735 в розмірі 6960 гривень, з яких:

6000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;

960 гривень - сума заборгованості за відсотками;

- за договором № 6841823 в розмірі 5000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за неустойкою (штраф та пеня), суд виходить з наступного.

З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення пені (штрафу) слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Щодо стягнення комісії, то слід відмітити, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивачем пунктами кредитних договорів встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредиту, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати комісію за обслуговування кредиту без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Враховуючи те, що позивачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів кредитних договорів, укладеними між позивачем та відповідачем щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитну є нікчемним.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов`язковою для виконання судами України.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за управління кредитом слід відмовити за безпідставністю.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної суми, що в цій справі становить 1791 гривні 46 копійок.

На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму кредитної заборгованості:

•за кредитним договором № 2163735 в розмірі 6960 гривень, з яких:

-6000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту;

-960 гривень - сума заборгованості за відсотками;

•за кредитним договором № 6841823 у вигляді тіла кредиту в розмірі 5000 гривень.

Всього стягнути заборгованість за договорами в загальному розмірі 11960 (одинадцяти тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду пропорційно до задоволеної суми позову в розмірі 1791 гривні 46 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ляху Г.О.