Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №187/683/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/683/26

2/0187/532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А. за участі секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини в період догляду за найменшою дитиною до досягнення нею 3-х річного віку,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини в період догляду за найменшою дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28 липня 2023 року ОСОБА_1 перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який був оформлений Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 132, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, в яких боржник вказаний їх батьком.

В теперішній час сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинені, вони проживають окремо один від одного, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з матір`ю, знаходяться на її утриманні та вихованні, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою 06 квітня 2026 року Центром надання адміністративних послуг Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Позивачка не працює, здійснює догляд за двома малолітніми дітьми до досягнення ними трьох років, ніяких джерел доходу, крім державної соціальної допомоги, не має, що підтверджується довідкою Відділу обслуговування громадян №9 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06 квітня 2026 року. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання позивачки до досягнення їх дітьми трирічного віку не надає, хоча є працездатною особою.

За наведеного позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її утримання аліменти у розмірі однієї/шостої частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом і до досягнення молодшою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. Судові витрати про сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 14.04.2026 відкрито провадження у справі; розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, яка повернулась до суду 30.04.2026 з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання)».

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Тож, сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надано, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 липня 2023 року Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про що зроблено відповідний актовий запис №132, після реєстрації шлюбу прізвище дружини залишилось « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 21.12.2023, актовий запис № 194 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 04.02.2026, актовий запис № 22.

Відповідно до довідки про склад сім`ї ВИХ № 150 від 06.04.2026 виданої Петриківською селищною радою позивачка проживає, за адресою: АДРЕСА_1 спільно з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як зазначено позивачем, вона не має можливості працювати у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за малолітніми дітьми, до досягнення ними трьох років, ніяких джерел доходу, крім державної соціальної допомоги, не має. При цьому, відповідач не надає жодної фінансової допомоги на її утримання. Відповідач є працездатною особою та працює.

Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачкою тверджень.

Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що мати, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Спільні діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не досягли трирічного віку, проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу матері його дитини.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання позивачки.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає необхідним позов задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 Цивільно процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні із з даним позовом, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору, розмір якого відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду надано: ордер на надання правової допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5200; Акт № 1 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 06/04/26 від 06.04.2026 року відповідно до якого вартість наданих послуг склала: 3000,00 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати понесені на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини в період догляду за найменшою дитиною до досягнення нею 3-х річного віку - задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на її утримання, починаючи з 13.04.2026 до досягнення трирічного віку їхньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя О.А. Караул