Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №187/265/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/265/26 Провадження №1-кп/0187/64/26

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Петриківка в залі суду кримінальне провадження № 12026042250000032 від 20.01.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України,-

Встановив:

1. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_4 і визнане судом недоведеним

Відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_4 пройшов медичний огляд за результатами якого 19.01.2026 рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до затвердженого наказу Міністерства оборони України No 402 від 14 серпня 2008 року, останнього визнано придатним для проходження військової служби, на підставі чого вирішено призвати на військову службу за мобілізацією до лав Збройних сил України, відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов?язок і військову службу", згідно якої на військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров?я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років та старші особи, та не мають права на звільнення або відстрочку від призову на військову службу.

Так, ОСОБА_4 , будучи військовозобов?язаним в особливий період, 19.01.2026 о 20 годині 20 хвилин, доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у зв?язку з проведенням призову громадян за мобілізацією у відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 N? 69/2022, для отримання повістки, перед цим 19.01.2026 пройшов медичний огляд за результатами якого рішенням військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби у воєнний час.

19.01.2026 о 20 годині 24 хвилини ОСОБА_4 , в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оголошено повістку офіцером ОСОБА_6 на відправку до військової частини НОМЕР_1 , на 20.01.2026, яку останній відмовився отримувати, про що складено акт про відмову отримання повістки на відправку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У той же час, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, за результатами проходження військово-лікарської комісії, згідно таблиці додаткових вимог наказу МОЗ України N? 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силак України», 19.01.2026 визнаний придатним за станом здоров?я до військової служби, за відсутності обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_4 , право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про явку на загальну мобілізацію та відправку на 20 січня 2026 року о 09:00 годині, для проходження військової служби за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, належним чином повідомленим про наслідки неявки, маючи можливість прибути до вказаного центру комплектування, не маючи підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, безпідставно пославшись на небажання проходити військову службу, без поважних причин, відмовився від проходження військової служби, для проведення призову за мобілізацією у особливий період та відправки у військову частину, чим ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації оголошеної 24 лютого 2022 року, згідно з Указом Президента України N? 69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжено, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 N? 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 N? 4643-IX - до 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року, умисно не прибув у визначену повісткою дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 розташованого за адресою: буд. АДРЕСА_2 для проходження військової служби у зв?язку із призовом за мобілізацією, чим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації у особливий період, тим самим, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України. вимоги Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України N? 69/2022 від 24 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію».

Вказані дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за статтею 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації у особливий період.

2. Позиції сторін

2.1. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор підтримав пред`явлене обвинувачення. Наполягав, що ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, 19.01.2026 пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого визнаний придатним до військової служби, після чого отримав повістку на відправку (в порядку складання акту про відмову від її отримання), однак без поважних причин 20.01.2026 до вказаного центру комплектування не прибув.

Просив визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Вважає, що вина обвинуваченого підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

Карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 19.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_4 встановлено діагноз: М 21.4 Двобічна плоскостопість І-ІІ ступінь, М 17 двобічний ганартроз НОМЕР_2 ступінь, К80.0 жовчокамяна хвороба з холециститом та зроблено висновок, відповідно до якого по гр.. ІІ ст.. 54б, 61в, 62в (наказ МО України Про затвердження положення про військову лікарську експертизу в ЗСУ № 402 від 14.08.2008) придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 20).

Копією довідки № 2026-0119-1332-2254-7 військово-лікарської комісії від 19.01.2026, відповідно до якої проведено медичний огляд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 19.01.2026, діагноз: М 21.4 Двобічна плоскостопість І-ІІ ступінь, М 17 двобічний ганартроз І-ІІ ступінь, К80.0 жовчокамяна хвороба з холециститом. На підставі графи ІІ ст.. 54б, 61в, 62в Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морскій піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах (а.с. 26).

Копією облікової картки ОСОБА_4 , з якої вбачається, наступне:

ОСОБА_4 не служив, є солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки.

16.09.1999 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 21.05.2025 ВЛК при у ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони по гр.. ІІ ст.. 61б, 62б(наказ МО України Про затвердження положення про військову лікарську експертизу в ЗСУ № 402 від 14.08.2008).

19.01.2026 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 . 19.01.2026 ВЛК при у ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони по гр.. ІІ ст.. 54б, 61в, 62в (наказ МО України Про затвердження положення про військову лікарську експертизу в ЗСУ № 402 від 14.08.2008) (а.с. 22-23)

Картою пофесійно-психологічного відбору та результатами психологічного вивчення ОСОБА_4 від 19.01.2026, відповідно до яких останнього рекомендовано до військової служби (а.с.24- 25).

Копією повістки на відправку № 90, в якій відсутні відомості про її отримання ОСОБА_4 , відповідно до якої солдат ОСОБА_4 має з`явитися на 09.00 год. 20.01.2026 за адресою с-ще Петриківка вул.. Європейська, 4 (а.с. 18).

Копією акту про відмову від отримання повістки від 19.01.2026, відповідно до якого т.в.о. начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ОСОБА_7 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив ОСОБА_4 про необхідність з`явитися на 09.00 год. 20.01.2026 за адресою с-ще Петриківка вул.. Європейська, 4 та намагався вручити повістку військовозобов`язаному ОСОБА_4 , однак останній під відеозапис з нагрудної камери відмовився від її отримання та пояснив, що він не згоден з рішенням ВЛК. Даний акт підписаний свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 19).

Протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 22.01.2026, відповідно до якого у присутності старшого слідчого СВ відділення поліції N? 3 Дніпровського районного управління поліції N? 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_10 у приміщенні службового кабінету N? 6, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови слідчого від 22.01.2026, старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є відповідальною особою за нагрудний відео реєстратор «BODLOV», самостійно за допомогою ПК здійснив копіювання файлу з назвою «NOR_0000000_000000_20260119_202406_0320», «NOR_0000000_000 000_20260119_202406_0321», «NOR_0000000_000000_20260119_202406_0322» від 19.01.2026 з нагрудного відео реєстратора «BOBLOV», на якій зафіксовано факт відмови від отримання громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повістки про відправку у військову частину, який перенесено на оптичний DVD-R диск інвентарний номер MFP685EC21103478, з надписом «відео від 19.01.2026р., ОСОБА_4 ». (а.с. 9-11)

Речовим доказом дослідженим в судовому засіданні: оптичний DVD-R диск інвентарний номер MFP685EC21103478, з надписом «відео від 19.01.2026р., ОСОБА_4 »., в якому зафіксовано як старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив ОСОБА_4 про необхідність з`явитися на 09.00 год. 20.01.2026 за адресою с-ще Петриківка вул.. Європейська, 4, однак останній відмовився від отримання повістки про відправку у військову частину (а.с. 12-13).

Інформаційним листом з ІНФОРМАЦІЯ_7 № 234 від 02.02.2026 , відповідно до якого ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с 29).

Інформаційним листом з 20 регіональної ВЛК від 22.01.2026 , відповідно до якого будь-яких заяв, клопотань, скарг з приводу оскарження рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від ОСОБА_4 не надходило (а.с. 30).

Інформаційним листом з Служби у справах дітей Камянської міської ради від 29.01.2026 , відповідно до якого ОСОБА_4 на обліку як усиновитель, опікун, прийомний батько, батько-вихователь не перебуває (а.с. 31).

Прокурор також просив прийняти до уваги на підтвердження вини ОСОБА_4 пояснення допитаних в судовому засіданні наступних свідків:

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких він працює у відділенні обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 . 19.01.2026 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_9 було виявлено військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_4 , створено направлення на проходження ВЛК та його було супроводжено для проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він пройшов медичний огляд та з урахуванням медичних обмежень, був визнаний придатний для служби в ЗСУ в частинах забезпечення.

При цьому на момент виявлення ОСОБА_4 інформації про те, що він проходив ВЛК в минулому році не було, вказана інформація з`явилася після відповідного запиту та взяття ОСОБА_4 на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ввечері цього ж дня обвинуваченого було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він відмовився від вручення повістки на відправлення на 20.01.2026 на 09:00 год, що було зафіксовано на відео зйомку. Причинами відмови від отримання повістки назва незгоду з висновками ВЛК та процедурою оповіщення. На наступний день обвинувачений за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився. Було складено відповідний акт та подана до поліції заява про вчинення злочину за ст.. 336 КК України. Також повідомив, що психологічне вивчення ОСОБА_4 він провів дистанційно за допомогою засобів телефонного зв`язку через групу оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначив, що робота груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 на території м. Кам`янське здійснювалася на підставі відповідного дозвільного документа (розпорядження військового коменданта).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що вона є лікарем терапевтом та головою ВЛК при КНП «МКЛ №16» ДМР м. Дніпро. Обставин проходження ВЛК обвинуваченим ОСОБА_4 19.01.2026 вона не пам`ятає, так як кожного дня обстеження проходять близько 50 чоловік та вона не може кожного запам`ятовувати. На уточнюючі запитання суду про дані, які містяться в картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , свідок підтвердив, що останній дійсно проходив медичний огляд за направленням ТЦК та визнаний придатним до військової служби. У поліщука виявлена жовчо-кам`яна хвороба, про що було здійснено відповідний запис.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що він є лікарем хірургом у ВЛК при КНП «МКЛ №16» ДМР м. Дніпро. Обставин проходження ВЛК обвинуваченим ОСОБА_4 19.01.2026 він майже не пам`ятає. На уточнюючі запитання суду про дані, які містяться в картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , свідок підтвердив, що останній дійсно проходив медичний огляд за направленням ТЦК та визнаний придатним до військової служби. У поліщука виявлено плоскостопість та ганартроз, про що було здійснено відповідний запис. Медичних документів у ОСОБА_4 не було, тому висновок про хворобу був зроблений на підставі його особистого огляду та інформації, що містилася електронній медичній системі Helsi.

2.2. Позиція сторони захисту

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду пояснив, що вранці 19.01.2026 він йшов по вул.. Володарській м. Кам`янське до лікарні. Раптом під`їхав «бус» та автомобіль «Лонос», з якого вийшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 та почали вимагати військово-облікові документи, на що він показав інформацію з додатку «Резерв+» та пояснив, що в розшуку не перебуває, огляд ВЛК раніше проходив. Однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 почали вимагати, щоб він поїхав з ними на ВЛК, при чому завдали удар в спину та силою затягли в автомобіль. Потім його відвезли до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , де застосовуючи психологічний тиск, примусили пройти комісію. При чому фактично він пройшов огляд лікарів хірурга та терапевта, а відмітки про проходження інших лікарів працівник ТЦК поставив за його відсутності. Також повідомив, що під час перебування на ВЛК він телефонував до поліції з підстав його незаконного затримання. Після проходження ВЛК його відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 , де його тримали три години, а потім приблизно о 20:00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де ОСОБА_6 вручив йому повістку на відправку в бойову частину. Від її отримання він відмовився, посилаючись на незгоду з висновками ВЛК та порушення процедури мобілізації. На наступний день він до ІНФОРМАЦІЯ_7 не з`явився.

3. Підстави для виправдання ОСОБА_4 .

При ухваленні вироку суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до частини другої статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з частиною четвертою статті 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до частини першої статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності), що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України. Склад кримінального правопорушення є єдиною і виключною підставою кримінальної відповідальності, а відсутність хоча б одного з його обов`язкових елементів — об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони — виключає можливість притягнення особи до такої відповідальності.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, полягає в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Диспозиція цієї норми є бланкетною, і для наповнення її конкретним змістом суд зобов`язаний звертатися до нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови здійснення мобілізаційних заходів, а саме: Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, Питаннях проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, та Інструкції з організації професійно-психологічного відбору у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.09.2022 №272.

Обов`язковою передумовою виникнення у військовозобов`язаного юридичного обов`язку з`явитися за викликом для відправлення до місця проходження служби є законність, послідовність та завершеність кожного етапу процедури призову. Якщо держава в особі своїх органів порушує встановлений нею ж правовий порядок, розпорядчі документи ТЦК та СП втрачають ознаку законної вимоги, а їх невиконання особою не може тягнути кримінальну відповідальність.

3.1. Щодо ознак суб`єкта кримінального правопорушення

Суб`єктом злочину, передбаченого статтею 336 КК України, є громадяни України — військовозобов`язані, які підлягають мобілізації.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, перебував на військовому обліку і є військовозобов`язаним. На момент вчинення інкримінованих дій досяг 47-річного віку, осудний. Таким чином, ОСОБА_4 відповідає ознакам суб`єкта, передбаченого статтею 336 КК України.

3.2. Щодо ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 336 КК України, полягає в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або від призову резервістів на військову службу. Злочин є закінченим з моменту неявки до місця, визначеного у повістці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, органів державної влади та Збройних Сил України на функціонування в умовах особливого періоду, що включає переведення на воєнний стан Збройних Сил України, інших військових формувань та їх доукомплектування до штатів воєнного часу. Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII призов на військову службу під час мобілізації є формою виконання військового обов`язку і здійснюється у порядку, визначеному законодавством України. Порядок проведення такого призову деталізований у Питаннях проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (надалі Порядок №560).

Пунктом 88 Порядку №560 встановлено, що повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис або надсилається районним (міським) ТЦК та СП засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання — на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору. Пунктом 89 Порядку №560 передбачено, що у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Зі змісту наведених норм у їх системному зв`язку випливає, що кримінальна відповідальність за статтею 336 КК України настає за невиконання вимог військовозобов`язаним щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце саме відповідно до повістки, виданої на основі результатів медичного огляду та професійно-психологічного відбору, а отже відмова від отримання повістки, виданої за відсутності медичного огляду та професійно-психологічного відбору не утворює складу кримінального правопорушення.

З наведених визначень випливає, що і мобілізація, і призов є правовими інститутами, що реалізуються виключно у встановленому законодавством порядку уповноваженими на те органами. Призов — це не довільна вимога органу влади, а юридична процедура з чітко визначеними суб`єктами, підставами, строками та формою. Кримінальна відповідальність за статтею 336 КК України може настати лише за ухилення від призову, здійсненого з дотриманням усіх таких вимог. Повістка, видана з порушенням встановленого порядку або органом, що діяв поза межами своїх повноважень, не породжує у військовозобов`язаного відповідного юридичного обов`язку, а її невиконання не утворює об`єктивної сторони цього злочину.

Разом з тим, судом у цьому кримінальному провадженні встановлено, що жоден з етапів процедури призову ОСОБА_4 не відповідав вимогам чинного законодавства.

3.2.1. Щодо протиправного затримання та доставлення ОСОБА_4 .

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі — Положення №154). Відповідно до пункту 8 Положення №154 завданнями ТЦК та СП, зокрема, є проведення заходів із призову громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 ТЦК та СП здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); здійснюють фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Реєстру.

Умови та порядок перевірки військово-облікових документів під час мобілізації визначені пунктами 50–54 вищезазначеного Порядку №560, згідно з пунктом 50 якого право на перевірку військово-облікового документа у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам ТЦК та СП, уповноваженим вручати повістки. Під час перевірки уповноважений представник ТЦК та СП або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів (пункт 52 Порядку №560).

Згідно з пунктом 54 Порядку №560 встановлено, що під час перевірки ВОД: уповноважений представник ТЦК та СП зобов`язаний назвати своє прізвище, ім`я та по батькові, посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України. У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку або виявлення розбіжностей ВОД з даними Реєстру, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК та СП для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, уточнення персональних даних. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови від отримання повістки представником, уповноваженим вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення.

Пунктом 54 Порядку №560 встановлено, що у разі відмови прослідувати до районного (міського) ТЦК та СП поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Статтею 262 КУпАП визначено вичерпний перелік органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання. До цього переліку ТЦК та СП не віднесено. Затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить виключно до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у статті 262 КУпАП. Будь-яке самостійне затримання осіб представниками ТЦК та СП є незаконним. Працівники ТЦК та СП можуть направляти до органів Національної поліції звернення про адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, однак фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція.

Стаття 17 Конституції України забороняє використання Збройних Сил чи інших військових формувань для обмеження прав громадян або повалення конституційного ладу.

Зі свідчень свідка ОСОБА_6 встановлено, що 19.01.2026 ОСОБА_4 виявлено в м. Кам`янське групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 та «супроводжено» до ВЛК. Матеріали провадження не містять протоколу адміністративного затримання, відомостей про участь поліцейських у доставленні особи.

Судом у ході судового розгляду даної справи доказів, які б свідчили про дотримання групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 наведених вимог Порядку №560, а саме: здійснення відеофіксації оповіщення військовозобов`язаного, перевірки даних ВОД ОСОБА_4 із використанням даних Реєстру із застосуванням відповідних технічних пристроїв, виписування та вручення повістки ОСОБА_4 до його доставлення, складання поліцейським протоколу про адміністративне затримання в порядку статей 261, 262 КУпАП, — стороною обвинувачення суду не надано.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що 19.01.2026 групою оповіщення у складі працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично мав місце факт примусового затримання та доставлення ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 без вручення повістки, без складання протоколу затримання, внаслідок чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було допущено грубе порушення процедури оповіщення, встановленої пунктами 50–54 Порядку №560, що свідчить про вчинення дій з перевищенням наданих групі оповіщення повноважень.

Відповідно до статті 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке доставлення є свавільним позбавленням волі. Таким чином, встановлені судом факти затримання та доставлення ОСОБА_4 групою оповіщення до ІНФОРМАЦІЯ_3 без дотримання процедури, встановленої пунктами 50–54 Порядку №560, не можуть бути визнані судом правомірними діями суб`єкта владних повноважень.

Окремо суд зупиняється на питанні наявності у ІНФОРМАЦІЯ_3 законних підстав для здійснення заходів оповіщення ОСОБА_4 на території м. Кам`янське, адже за його наслідками ОСОБА_4 був поставлений на облік у ІНФОРМАЦІЯ_11 , що стала необхідною передумовою для подальшого здійснення щодо нього мобілізаційних заходів, оскільки без формального обліку в цьому відділі проведення ВЛК, психологічного відбору та вручення повістки на відправку були б позбавлені будь-якого процедурного підґрунтя. Саме тому суд приділяє окрему увагу законності цієї постановки на облік як вихідної ланки всієї подальшої процедури.

У судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідок ОСОБА_6 ) стверджував, що такі заходи проводились на підставі відповідного дозвільного документа (розпорядження військового коменданта), який уповноважував групу оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 діяти на території м. Кам`янське.

Перевіряючи це твердження, суд здійснив відповідний запит для витребування зазначеного документу.

За результатами розгляду відповіді на запит суду № 744 від 07.05.2026, наданої за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_11 відсутні накази військового коменданта або інші нормативно-правові чи організаційно-розпорядчі акти, які б надавали право здійснювати діяльність групам оповіщення (у тому числі заходи оповіщення) на територіях, що територіально підвідомчі іншим районним ТЦК та СП.

Таким чином, твердження свідка ОСОБА_6 про наявність правової підстави для проведення оповіщення ОСОБА_4 на території м. Кам`янське не знайшло жодного підтвердження та прямо спростоване офіційною відповіддю самого ж свідка та ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Поряд із цим суд встановив відсутність законних підстав і для постановки ОСОБА_4 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З копії облікової картки ОСОБА_4 слідує, що його 19.01.2026 о 13:21 год. взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі аб. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, як військовозобов`язаного, який прибув з іншої місцевості (адміністративно-територіальної одиниці) України або з-за кордону на нове місце проживання. Того ж дня 19.01.2026 знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі аб. 2 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, як військовозобов`язаного, який вибув в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і став на військовий облік за новим місцем проживання.

Разом з тим, судом встановлено, що місце реєстрації ОСОБА_4 не змінювалося і на даний час залишається незмінним — м. Кам`янське. Незважаючи на це, ІНФОРМАЦІЯ_12 19.01.2026 — того самого дня, що й затримання — ОСОБА_4 самостійно поставлено до себе на облік із підставою «зміна місця проживання». Зазначені дії не відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства: реєстрація ОСОБА_4 не змінювалась; постановка на облік здійснена без будь-якої законної підстави.

3.2.2. Щодо відсутності законних підстав для проведення ВЛК

Обвинувачення ґрунтується на твердженні, що ОСОБА_4 , будучи визнаний придатним до військової служби постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.01.2026, без поважних причин не з`явився 20.01.2026 о 09:00 за повісткою на відправку.

Суд, однак, встановив, що зазначена постанова прийнята з грубим порушенням встановленого законом порядку, а тому не може слугувати законною підставою для виникнення у ОСОБА_4 відповідного обов`язку.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (надалі Положення №402) встановлено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку №560. Пунктом 74 Порядку №560 визначено, що таке направлення видається за рішенням керівника районного (міського) ТЦК та СП, а пунктом 74-1 — що керівник або начальник відділу накладає на направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування. Таким чином, направлення є обов`язковим ініціюючим документом, без якого проведення медичного огляду є незаконним.

Аналіз матеріалів справи виявляє пряму хронологічну суперечність: медичний огляд ОСОБА_4 проведено 19 січня 2026 року, тоді як направлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 датоване 20 січня 2026 року, а дата явки у ньому — 21 січня 2026 року. Отже, станом на 19 січня 2026 року жодного направлення, підписаного керівником ТЦК та СП у встановленому порядку, не існувало. Оформлення направлення наступного дня після фактичного проведення огляду є штучним створенням видимості законності та суперечить частині другій статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд завершується винесенням письмового висновку — постанови ВЛК. Згідно з пунктом 2.1 розділу І Положення №402 постанови ВЛК оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії. Відтак довідка ВЛК № 2026-0119-1332-2254-7 від 19.01.2026 є формою оформлення постанови ВЛК, а не самостійним документом, і її юридична сила визначається виключно законністю самої постанови.

Абзацом шостим пункту 2.1 розділу І Положення №402 прямо передбачено, що постанова ВЛК скасовується у випадках, коли на дату її прийняття вона не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Оскільки медичний огляд ОСОБА_4 проведено за відсутності обов`язкового направлення, постанова ВЛК від 19.01.2026 не відповідала законодавству вже в момент її прийняття.

Крім того, з пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 слідує, що він фактично пройшов огляд лише лікарів хірурга та терапевта, а відмітки про проходження інших лікарів працівник ТЦК поставив за його відсутності. Разом з тим, стороною обвинувачення не спростовані твердження обвинуваченого з цього приводу належними доказами, якими в даному випадку могли бути пояснення лікарів, щодо проходження медичного огляду у яких обвинувачений заперечував, відповідних клопотань про допит таких свідків стороною обвинувачення на заявлено.

Суд у даному кримінальному провадженні оцінює цей висновок ВЛК від 19.01.2026 як доказ самостійно і констатує його юридичну нікчемність та внслідок чого його неналежність, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.05.2026 у справі № 446/407/24, суди зобов`язані самостійно оцінювати належність, допустимість і достовірність доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, у тому числі документів ВЛК, незалежно від того, чи оскаржувалися вони в адміністративному порядку.

3.2.3. Щодо відсутності належного професійно-психологічного відбору та його проведення неуповноваженим суб`єктом

Пунктом 88 Порядку №560 встановлено, що повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації вручається на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору. Пунктом 94 Порядку №560 конкретизовано, що до складу військових команд включаються військовозобов`язані, які, серед іншого, за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ. Зі змісту наведених норм випливає, що видача повістки на відправку та включення особи до складу військової команди є законними лише за наявності одночасно двох умов — медичного висновку ВЛК та позитивного результату психологічного відбору. Законодавець не наділяє ТЦК та СП правом видавати повістку на підставі лише одного з цих документів.

Пунктом 89 Порядку №560 передбачено, що кримінальна відповідальність настає у разі відмови від отримання такої повістки — тобто повістки, виданої з дотриманням встановленої процедури. Отже, відмова від отримання повістки, виданої з порушенням пункту 88 Порядку №560, не утворює складу злочину, передбаченого статтею 336 КК України, оскільки диспозиція цієї норми передбачає відповідальність лише за ухилення від виконання законного обов`язку.

Щодо суб`єкта проведення відбору. Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Інструкції з організації професійно-психологічного відбору у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту №272 від 12.09.2022 (надалі — Інструкція №272) в районних ТЦК та СП заходи професійно-психологічного відбору здійснюються персоналом груп професійно-психологічного відбору, а психологічне тестування проводиться виключно особами, які мають вищу освіту за спеціальністю «Психологія». Керівництво діяльністю зазначених посадових осіб здійснюють керівники ТЦК та СП. Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №272 щодо військовозобов`язаних, які призиваються на військову службу під час мобілізації, заходи професійно-психологічного відбору здійснюються посадовими особами груп професійно-психологічного відбору районних ТЦК та СП, які вивчають індивідуально-психологічні якості зазначених категорій осіб та надають висновок щодо їхньої психологічної придатності.

Щодо методики проведення відбору. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ та додатку 2 до Інструкції №272 для військовозобов`язаних за призовом під час мобілізації на особливий період застосовується Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» ( ОСОБА_13 ) БОО-200. Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції №272 під час формування висновків враховуються результати вивчення відомостей, зазначених в аркуші вивчення особистих якостей кандидата (додаток 8 до Інструкції МОУ №170 від 10.04.2009).

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу IV Інструкції №272 висновок «рекомендується» надається лише за результатом не менше чотирьох балів за десятибальною шкалою за кожною із застосованих методик, тоді як результат три та менше балів за однією з методик тягне висновок «не рекомендується».

Отже, за наслідками належно проведеного відбору ОСОБА_4 міг бути визнаний або придатним («рекомендується»), або непридатним («не рекомендується») до проходження військової служби, і лише перший з цих висновків міг слугувати підставою для вручення повістки на відправку в бойову частину.

На підтвердження проведення професійно-психологічного відбору ОСОБА_4 стороною обвинувачення надано Карту професійно-психологічного відбору, складену за результатами психологічного вивчення ОСОБА_4 від 19.01.2026, відповідно до якої останнього рекомендовано до військової служби.

Дослідивши цей доказ, суд встановив наступне.

Щодо фактично проведених дій. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що психологічне вивчення ОСОБА_4 він як ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто проводив дистанційно — за допомогою засобів телефонного зв`язку через групу оповіщення. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів наявності у ОСОБА_6 вищої освіти за спеціальністю «Психологія» та його належності до групи професійно-психологічного відбору ТЦК та СП.

Крім того, в досліджених результатах психологічного вивчення зазначено, що опитування проводилося 19.01.2026 о 10:05 год., в той час коли ОСОБА_4 навіть не перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 (як встановлено вище на облік взятий о 13:21 год), що вказує на додаткову відсутність законних підстав для його проведення.

Окремо суд звертає увагу на спосіб проведення відбору. Опитувальник БОО-200 за своєю природою є бланковим тестом, проведення якого передбачає, що обстежувана особа самостійно читає твердження опитувальника та власноруч проставляє відповідні позначки навпроти кожного з них. Проведення такого тесту шляхом телефонного опитування ставить під сумнів можливість забезпечити й перевірити самостійність і достовірність відповідей обстежуваного. Ця обставина викликає обґрунтовані сумніви у достовірності зафіксованого в Карті результату — тим більше з огляду на зазначений у ній показник «достовірність: 2 — висока достовірність результатів обстеження».

За таких обставин професійно-психологічний відбір ОСОБА_4 проведено неуповноваженим суб`єктом та у спосіб, що викликає обгрунтований сумнів у його достовірності, а одже Карта професійно-психологічного відбору від 19.01.2026, попри формальну наявність висновку «рекомендований», не є належним доказом встановлення належних індивідуально-психологічних і професійно важливих якостей ОСОБА_4 як кандидата для призову (направлення) на військову службу, а тому не може слугувати законною підставою для вручення повістки на відправку в розумінні пунктів 88 та 94 Порядку №560.

Суд окремо наголошує, що проведення професійно-психологічного відбору у визначеному законодавством порядку є самостійною обов`язковою умовою, дотримання якої перевіряється незалежно від законності інших етапів процедури призову. Як випливає зі змісту пункту 88 Порядку №560, юридичним фактом, що зумовлює виникнення обов`язку з`явитися за повісткою на відправку, окрім медичного огляду, є наявність сформованого уповноваженою особою у встановленому порядку висновку про психологічну придатність («рекомендується»). За відсутності такого висновку видача повістки на відправку до бойової частини є такою, що здійснена без передбачених законом обов`язкових підстав і не породжує юридичного обов`язку, невиконання якого може бути поставлене особі за провину.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що навіть за умови дотримання всіх інших вимог законодавства щодо постановки на облік та проведення медичного огляду — сам лише факт відсутності законного професійно-психологічного відбору, проведеного у встановленому Інструкцією №272 порядку уповноваженим суб`єктом, є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.

3.2.4. Щодо порушення права ОСОБА_4 на оскарження висновку ВЛК

Судом встановлено, що ОСОБА_4 категорично не погоджувався з висновком ВЛК від 19.01.2026.

Підпунктами 2.4.10 та 2.3.5 Положення №402 особі прямо надано право оскаржити постанову ВЛК до ВЛК регіону, Центральної ВЛК або в судовому порядку. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Однак вже того ж дня — 19.01.2026, о 20 год 24 хв — ОСОБА_4 оголошено повістку на відправку на наступний ранок (09:00, 20.01.2026), фактично не надавши жодного розумного строку для оскарження медичного висновку.

Такий порядок дій фактично позбавив ОСОБА_4 реальної можливості реалізувати гарантоване йому право на оскарження висновку ВЛК. В умовах, коли особу примусово доставлено до ТЦК та СП, а одразу після проведення медичного огляду — того ж дня — оголошено повістку на відправку на наступний ранок, реальна можливість захистити своє право та оскаржити висновок ВЛК у встановленому порядку до настання визначеної повісткою дати відправки була фактично виключена.

3.3. Щодо недоведеності суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, характеризується виною у формі прямого умислу, тобто усвідомленням особою суспільно небезпечного характеру свого діяння, спрямованого на ухилення від виконання військового обов`язку, та бажанням його вчинити.

Установлені судом обставини виключають наявність у ОСОБА_4 такого умислу. Відмовляючись отримати повістку 19.01.2026, обвинувачений послідовно посилався на порушення порядку проведення мобілізаційних заходів та незгоду з висновком ВЛК, що було зафіксовано на відеофіксації його відмови від отримання повістки, а в подальшому намагався реалізувати надане йому право на оскарження, звернувшись із відповідними скаргами та заявами до компетентних органів, що підтверджується наданими ним в судовому засіданні відповідними скаргами та відповідями на них. Його позиція не змінилася і під час судового розгляду справи, що підтверджується з його пояснень в суді. Така поведінка обвинуваченого свідчить про намір захистити власні права від дій, які останній обґрунтовано вважав незаконними, а не про прагнення ухилитися від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни. З огляду на наведене суд доходить висновку, що прямий умисел ОСОБА_4 на ухилення від призову стороною обвинувачення не доведений.

5. Висновок суду за наслідками судового розгляду

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом наявність у діянні ОСОБА_4 за вказаних в обвинувальному акті обставинах усіх обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.

Як установлено судом, процедуру призову ОСОБА_4 було порушено на кожному її етапі: затримання і доставлення здійснено без участі поліції, постановку на облік проведено за відсутності законних підстав, медичний огляд проведено без обов`язкового направлення, а професійно-психологічний відбір — неуповноваженим суб`єктом і у спосіб, що не відповідає встановленому порядку. Унаслідок цього повістка на відправку від 19.01.2026 не була законною вимогою, а її невиконання не утворює складу кримінального правопорушення передбаченого статтею 336 КК України.

Суд зазначає, що визнання особи винуватою за вказаних в обвинувальному акті обставинах, тобто за обставин, коли сам державний орган грубо порушив установлений порядок здійснення мобілізаційних заходів, фактично означало б судову легітимацію цих порушень, що суперечить принципу законності та верховенства права, які у сукупності передбачають: що органи державної влади діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом (частина друга статті 19 Конституції України); що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Суд вважає, що покладення на особу обов`язку нести кримінальну відповідальність за невиконання вимог, сформованих із порушенням закону підриває довіру суспільства до судової системи й державних інститутів загалом. Своєю чергою, така недовіра не сприяє готовності громадян добровільно виконувати конституційний обов`язок захисту Вітчизни, а отже, не відповідає цілям, заради яких введено кримінальну відповідальність за статтею 336 КК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 373 КПК України у разі недоведення наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення ухвалюється виправдувальний вирок.

Суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.. 336 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад даного кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим в пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України і виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Речові докази зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1