Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №610/2578/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23червня 2026 року

м. Київ

справа № 610/2578/24

провадження № 61-3161св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ходаковський Юрій Васильович, на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року у складі судді Черепахи А. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б., і виходив з такого.

Зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

2. Позов мотивовано тим, що сторони з 23 червня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 12 листопада 2020 року розірвано.

3. Позивач зазначав, що за час шлюбу сторонами було набуто майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також виникли боргові зобов`язання, пов`язані, на його думку, з придбанням майна та задоволенням потреб сім`ї.

4. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:

- невиконане зобов`язання за договором позики від 18 жовтня 2006 року у вигляді заборгованості у розмірі 10 800 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 07 серпня 2020 року становить 298 936,44 грн, поділити у рівних частках між ним та ОСОБА_2 , визначивши по 149 468,22 грн боргу за кожним;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 149 468,22 грн боргу за договором позики від 18 жовтня 2006 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 545 559,00 грн суми штрафу за договором позики від 18 жовтня 2006 року;

- невиконане зобов`язання за договором позики від 04 квітня 2017 року у вигляді заборгованості у розмірі 7 700 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на

07 серпня 2020 року становить 213 130,61 грн, поділити у рівних частках між ним та ОСОБА_2 , визначивши по 106 565,30 грн боргу за кожним;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 106 565,30 грн боргу за договором позики від 04 квітня 2017 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5 054,51 грн пені за договором позики від 04 квітня 2017 року;

- визнати транспортний засіб автомобіль BMW 740, 2000 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю сторін;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, у сумі 161 482,00 грн;

- визнати грошові кошти у сумі 100 000,00 грн, розміщені ОСОБА_2 за договором банківського вкладу на банківському рахунку в АТ «Мегабанк», спільною сумісною власністю подружжя;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину грошових коштів, розміщених за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк», у сумі 50 000,00 грн та половину нарахованих процентів за весь час дії договору банківського вкладу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

6. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

7. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

8. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 614,77 грн.

9. Суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль, набутий сторонами за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак реальний поділ автомобіля як неподільної речі є неможливим, а підстав для стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля немає, оскільки автомобіль перебуває у користуванні позивача, а відповідачка не надала згоди на виплату такої компенсації.

10. Відмовляючи у задоволенні вимог про поділ боргових зобов`язань за договорами позики, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів обізнаності ОСОБА_2 про укладення договорів позики та не довів використання отриманих коштів саме в інтересах сім`ї.

11. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо поділу банківського вкладу, вважаючи, що позивач не довів наявності підстав для стягнення з відповідачки частини коштів за договором банківського вкладу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Головашич Ю. О. задоволено частково.

13. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року в частині вимог про стягнення частини грошових коштів, розміщених ОСОБА_2 за договором банківського вкладу на банківському рахунку в

АТ «Мегабанк», та нарахованих процентів скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення.

14. Позовні вимоги у зазначеній частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 894,06 грн.

15. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 670,73 грн.

17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля та про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля.

18. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 100 000,00 грн, розміщені ОСОБА_2 під час шлюбу за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк», а також нараховані проценти, є спільними коштами подружжя, а тому ОСОБА_1 має право на стягнення 1/2 частини вкладу і процентів.

19. Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відсутності доказів надання відповідачкою згоди на позику. Позивач не довів, що вказані кошти були витрачені на потреби сім`ї.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ходаковський Ю. В. на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року.

21. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Ходаковський Ю. В., просить скасувати рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, і ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

22. Також заявниця просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_1 55 894,06 грн за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк» і ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

23. В іншій частині судові рішення просить залишити без змін.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду.

25. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля, вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, а не визнати за ним право власності на ідеальну частку у цьому майні.

26. Щодо банківського вкладу заявниця зазначає, що кошти в сумі

100 000,00 грн були розміщені нею за договором банківського вкладу з 24 червня 2019 року до 24 квітня 2020 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, а на час розірвання шлюбу таких коштів на депозитному рахунку вже не було. На її думку, оскільки вклад був отриманий у період шлюбу, а на час розірвання шлюбу коштів на депозитному рахунку не було, він не міг бути включений до обсягу спільного майна подружжя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 610/2578/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28. У квітні 2026 року справа № 610/2578/24 надійшла до Верховного Суду.

29. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., справу розподілено

судді-доповідачеві.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами встановлено, що 23 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

31. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області

від 12 листопада 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

32. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області

від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

33. Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

34. Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий

№ 6320210100:00:021:0069, площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 .

35. Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6320210100:00:021:0070, площею 0,0471 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

36. Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 48,9 кв. м, житловою площею 25,2 кв. м, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 .

37. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 1-0807/20 заяву ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Санвест» від 07 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договорами позики задоволено.

38. Видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Санвест» від 07 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договорами позики.

39. Із зазначеного рішення вбачається, що рішенням Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Санвест» від 07 серпня 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за неповернуту позику за договором від 18 жовтня 2006 року в розмірі 10 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 07 серпня 2020 року становило 298 936,44 грн.

40. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму штрафу за договором від 18 жовтня 2006 року за період із 29 липня 2019 року до 27 липня 2020 року в розмірі 39 420 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 07 серпня 2020 року становило

1 091 118,00 грн.

41. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за неповернуту позику за договором від 04 квітня 2017 року в розмірі 7 700 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на

07 серпня 2020 року становило 213 130,61 грн.

42. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму пеню за договором від 04 квітня 2017 року за період із 04 квітня 2020 року до 27 липня 2020 року в розмірі 365,22 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 07 серпня 2020 року становило 10 109,03 грн.

43. Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 третейський збір у розмірі 8 400,00 грн.

44. У період шлюбу, а саме 15 жовтня 2016 року, сторонами було придбано автомобіль BMW 740, 2000 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 . Автомобілем фактично користується ОСОБА_1 .

45. Вартість автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , становить 322 964,00 грн.

46. З додатка № 1 до інформаційного листа, наданого 07 квітня 2025 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2024 року, вбачається, що 24 червня 2019 року ОСОБА_2 уклала з АТ «Мегабанк» договір банківського вкладу № 21201-509К/2019 строком до 24 квітня 2020 року на суму 100 000,00 грн.

47. Нараховані проценти за договором банківського вкладу становили

14 643,61 грн, загальна сума виплачених процентів після утримання податків

11 788,12 грн.

48. 24 квітня 2020 року вклад отримано в касі відділення банку особисто ОСОБА_2 . Проценти за вкладом відповідно до умов договору щомісячно зараховувалися на поточний рахунок ОСОБА_2 протягом дії договору. Станом на дату отримання вкладу проценти були виплачені банком повністю.

49. Також із зазначеного листа вбачається, що відомості про інші договори банківського строкового вкладу, відкриті ОСОБА_2 за період із 2006 року до 31 грудня 2020 року, станом на дату надання відповіді серед наявних архівних справ банку відсутні. Під час запровадження процедури припинення банку, зокрема тимчасової адміністрації, відповідні документи не були передані колишніми працівниками Балаклійського територіально відокремленого безбалансового відділення АТ «Мегабанк» уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації

АТ «Мегабанк».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

51. Відповідно з положеннями пункту 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

52. У касаційній скарзі заявниця просила скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

54. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, є необґрунтованими.

55. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

56. Зазначена норма закріплює принцип диспозитивності, відповідно до якого саме особа, яка звертається до суду, визначає предмет спору, підстави позову, обсяг заявлених вимог і межі судового розгляду. Водночас принцип диспозитивності не означає, що суд зв`язаним лише буквальним (дослівним) формулюванням прохальної частини позову та позбавлений можливості застосувати до встановлених обставин релевантні норми матеріального права.

57. У межах ініційованого позивачем спору суд зобов`язаний надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, визначити правовий режим майна та застосувати спосіб судового захисту, який базується на законі, відповідає встановленим обставинам і забезпечує ефективне вирішення спору, захист порушеного або невизнаного права.

58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з установлених фактів, і застосувати до таких правовідносин належні норми права. Такий підхід відображає принцип «суд знає закон».

59. Дискреційні повноваження суду у цивільному процесі не означають можливості свавільно змінювати предмет або підстави позову, виходити за межі заявлених вимог чи вирішувати питання щодо майна, яке не було предметом спору.

60. З урахуванням установлених фактичних обставин, правової природи спірного майна та норм матеріального права, суд застосовує такий спосіб вирішення спору, який відповідає закону, забезпечує баланс прав сторін і усуває правову невизначеність.

61. Компетенція суду при вирішенні спору про поділ майна подружжя полягає саме в тому, що суд наділений повноваженнями обрати той спосіб поділу, який найбільше відповідає встановленим обставинам і збалансовує інтереси сторін.

62. Таким чином, межі позовних вимог визначаються не лише буквальним формулюванням прохальної частини позову, а й предметом спору, підставами позову, характером спірних правовідносин та обраним позивачем способом захисту права.

63. У цій справі предметом спору є поділ майна подружжя, зокрема автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, набутого сторонами, як встановили суди, у період шлюбу, та визначення правових наслідків належності цього майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

64. Питання визначення правового режиму цього майна, часток сторін у ньому та способу його поділу перебуває у межах ініційованого позивачем спору, а отже у межах судового розгляду.

65. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

66. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

67. За змістом частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

68. Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

69. Автомобіль є неподільною річчю, оскільки його поділ у натурі без втрати цільового призначення неможливий. У такому випадку суд, вирішуючи спір про поділ автомобіля, як спільного майна подружжя, залежно від встановлених обставин може: визнати за кожним з подружжя право власності на ідеальну частку у праві спільної часткової власності на автомобіль; виділити автомобіль одному з подружжя зі стягненням компенсації на користь іншого; застосувати інший спосіб поділу автомобіля, зокрема у сукупності з іншим майном подружжя, який відповідає закону та забезпечує баланс прав сторін.

70. Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23 звернув увагу, що визнання права на половину спірного майна, тобто визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі, є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України. У разі якщо сторони не дійшли згоди щодо отримання грошової компенсації та внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду щодо неподільної речі, зокрема автомобіля, наявні підстави для визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину такого майна без його реального поділу, залишивши автомобіль у спільній частковій власності подружжя. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 362/6124/15-ц в частині поділу автомобіля між подружжям.

71. Подібний підхід відповідає також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі

№ 209/3085/20, щодо необхідності забезпечення ефективного, справедливого та збалансованого вирішення спорів про поділ неподільного майна подружжя. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд, вирішуючи питання про поділ неподільної речі, має враховувати характер майна, інтереси обох сторін, можливість компенсації, фактичне користування майном та необхідність уникнення створення для сторін нової правової невизначеності.

72. Отже, якщо сторона визначила предметом спору поділ автомобіля як спільного майна подружжя, але запропонувала один з можливих способів його поділу, суд не позбавлений можливості застосувати інший передбачений законом спосіб поділу цього ж майна, якщо саме такий спосіб відповідає встановленим обставинам і забезпечує баланс прав й інтересів сторін.

73. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог.

74. Суди попередніх інстанцій, установивши, що автомобіль BMW 740, 2000 року випуску, був набутий сторонами у період шлюбу, належних і допустимих доказів спростування презумпції спільності цього майна відповідачкою не надано, дійшли обґрунтованого висновку про належність автомобіля до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

75. Суд першої інстанції, з яким у відповідній частині погодився апеляційний суд, визнав за позивачем право власності на 1/2 частину автомобіля, не припиняючи права власності відповідачки на автомобіль та не покладаючи на неї обов`язку сплачувати компенсацію вартості частки у цьому майні.

76. Такий спосіб вирішення спору не погіршує становища ОСОБА_2 , не позбавляє її права власності на належну їй частку у спільному майні та відповідає правовій природі поділу спільного сумісного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток за кожним з подружжя.

77. Отже, доводи касаційної скарги про порушення судами статті 13 ЦПК України та вихід за межі позовних вимог фактично зводяться до незгоди заявниці з обраним судами способом поділу неподільної речі, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

78. Саме по собі загальне посилання заявниці на постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19 без наведення правового висновку, який був би сформульований у подібних відносинах щодо поділу спільного майна подружжя, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

79. Доводи касаційної скарги про те, що кошти в сумі 100 000,00 грн, розміщені ОСОБА_2 за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк», не підлягали поділу, оскільки на час розірвання шлюбу таких коштів на депозитному рахунку вже не було, є необґрунтованими.

80. Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту. Грошові кошти, набуті у період шлюбу, є об`єктом цивільних прав і можуть бути предметом поділу між подружжям.

81. Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

82. Разом з тим, презумпція дії одного з подружжя за згодою іншого не означає, що один з подружжя може одноосібно розпорядитися спільними коштами не в інтересах сім`ї та цим позбавити іншого з подружжя права на частку у спільному майні.

83. Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі

№ 756/14404/15-ц сформулював висновок, що грошові кошти, внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковані на банківському рахунку, є спільним майном подружжя і підлягають поділу. Сам факт подальшого зняття таких коштів одним з подружжя не виключає права іншого з подружжя на відповідну частку, якщо не доведено, що кошти були використані в інтересах сім`ї.

84. Аналогічний підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування статей 60, 61, 63, 65, 70 СК України, відповідно до якої тягар доказування обставин, що спростовують презумпцію спільності майна, покладається на того з подружжя, хто таку презумпцію заперечує.

85. Судами встановлено, що кошти в сумі 100 000,00 грн були розміщені ОСОБА_2 за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк» 24 червня

2019 року, тобто у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

86. Саме обставина розміщення коштів на банківському вкладі у період шлюбу свідчить про поширення на такі кошти правового режиму спільної сумісної власності подружжя, якщо інше не доведено стороною, яка заперечує такий правовий режим.

87. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти, розміщені на банківському рахунку, були її особистою приватною власністю у розумінні статті 57 СК України. Також вона не довела, що після повернення банківського вкладу зазначені кошти були використані саме в інтересах сім`ї.

88. Саме по собі посилання заявниці на те, що на час розірвання шлюбу кошти на депозитному рахунку вже були відсутні, не спростовує висновку суду апеляційної інстанції про право ОСОБА_1 на компенсацію належної йому 1/2 частини таких коштів.

89. Правове значення має не лише наявність відповідних коштів на рахунку на день розірвання шлюбу, а й факт їх набуття, розміщення та подальшого використання коштів.

90. Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що якщо один з подружжя розпорядився спільним майном або спільними грошовими коштами на власний розсуд, не довівши використання отриманих коштів в інтересах сім`ї, вартість такого майна або відповідна частина грошових коштів враховується при поділі спільного майна подружжя.

91. Отже, апеляційний суд, установивши, що кошти були розміщені на банківському вкладі у період шлюбу, а доказів їх використання в інтересах сім`ї ОСОБА_2 не надала, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 55 894,06 грн в якості компенсації належної йому частки.

Висновок Верховного Суду

92. Перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційного перегляду, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

93. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми статей 60, 61, 63, 65, 70, 71 СК України, статей 368, 372 ЦК України, дотрималися вимог статей 12, 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України та надали належну оцінку зібраним у справі доказам.

94. Визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля BMW 740, 2000 року випуску, є належним способом поділу спільного майна подружжя та не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог.

95. Стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 894,06 грн за договором банківського вкладу в АТ «Мегабанк» є правильним, оскільки кошти були розміщені на рахунку у період шлюбу, презумпція їх спільності не спростована, а доказів використання таких коштів в інтересах сім`ї заявниця не надала.

96. Посилання заявниці на постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19 є безпідставним, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.

97. Доводи касаційної скарги зводяться переважно до незгоди із встановленими судами обставинами, переоцінки доказів та іншого тлумачення правової природи заявлених вимог, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

98. За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ходаковський Ю. В., задоволенню не підлягає, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року та постанова Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в оскарженій частині підлягають залишенню без змін.

99. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ходаковський Юрій Васильович, залишити без задоволення.

2. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович