Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №727/12714/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Київ

справа № 727/12714/25

провадження № 61-5879св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Смотрицького В. Г., присяжних Ринжук Г. М., Максимюка О. Д., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявоюпро оголошення фізичної особи померлою, заінтересована особа - Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області.

Заяву мотивовано тим, що він є сином ОСОБА_2 , інших родичів у його матері, крім нього, немає.

Вказував на те, що його мати народилася в с. Лар`як Нижньовартівського району Тюменської області, а з 07 серпня 1997 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві спільної сумісної власності.

Починаючи з листопада 2014 року зв`язок з його матір`ю втрачено, і протягом тривалого часу йому не вдається встановити її місцезнаходження.

17 листопада 2014 року вона зверталася за медичною допомогою до Кіцманської центральної районної лікарні. Йому відомо, що о 12:50 у приймальному відділенні закладу було зареєстровано медичну картку амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8753 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Першу медичну допомогу його матері надали лікар приймального відділення ОСОБА_3 та медична сестра ОСОБА_4 . Стаціонарно ОСОБА_2

не лікувалася та до відділення госпіталізована не була. Також зазначав,

що з 25 березня 2011 року його мати перебувала на диспансерному («Д») обліку

у лікаря-онколога.

Вважав, що саме 17 листопада 2014 року є документально підтвердженою датою,

з якої необхідно розпочати трирічний відлік для оголошення особи померлою.

Цю дату він пов`язує з моментом надання матері першої медичної допомоги медичним персоналом Кіцманської центральної районної лікарні.

Зазначав, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 листопада 2020 року у справі № 727/7916/20 (провадження

№ 1-кс/727/2590/20) задоволено скаргу адвоката Павленко М. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 . Цим судовим рішенням зобов`язано уповноважену особу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області внести

до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості за заявою адвоката про вчинення кримінального правопорушення від 07 серпня 2020 року та через

24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

На виконання зазначеної ухвали слідчого судді було сформовано Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020260110000497 від 10 листопада 2020 року (станом на 28 грудня 2020 року). Провадження відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. Згідно з коротким викладом обставин події: з 2014 року по даний час місце перебування (знаходження) ОСОБА_2 не відоме; орган досудового розслідування: Кіцманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Орган досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020260110000497 від 10 листопада 2020 року не звертався з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, перебувають у володінні оператора мобільного зв`язку МТС-України чи ПрАТ «ВФ Україна» та пов`язані з телекомунікаційним обслуговуванням абонента мобільного зв?язку за номером його матері.

Стосовно можливої умисної відсутності його матері або її переховування від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності, йому відомо, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020260110000497 від 10 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, таких фактів встановлено не було.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, перебуває на стадії судового розгляду в Заставнівському районному суді Чернівецької області. У судовому засіданні 14 травня 2025 року його було допитано як свідка обвинувачення щодо обставин, пов`язаних з місцем перебування його матері.

Просив врахувати вік його матері, встановлений їй діагноз та тривалу безвісну відсутність, а також інформацію з бази «АРКАН», яка фіксує перетин державного кордону України. Відповідно до цих відомостей, у період з 01 листопада 2014 року його мати державний кордон України не перетинала.

Оголошення ОСОБА_2 померлою потрібне йому для оформлення спадщини. Із заявою про її прийняття він не звертався, оскільки спадщина ще не відкрита.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можна було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 . У заяві до суду та в поясненнях він лише констатував факт відсутності будь-якого зв`язку з матір`ю та відсутність відомостей про місце її перебування.

Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом більше, ніж трьох років за місцем її постійного проживання чи реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Судам попередніх інстанцій не надано відомостей від органу за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 , якому за законом надано право здійснювати розшук осіб щодо матері заявника.

Крім того, ОСОБА_1 не зазначено свідків та відсутні будь-які клопотання щодо допиту осіб, які б могли підтвердити факт відсутності та можливої смерті ОСОБА_2 .

Отже, вказуючи на вірогідність смерті ОСОБА_2 як на підставу для оголошення її померлою, заявник не надав належних доказів на підтвердження факту смерті останньої або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

При ухваленні оскаржуваних рішень та застосуванні норм Цивільного кодексу України суди керувалися, зокрема, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також релевантними постановами Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 квітня 2026 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 727/12714/25.

09 червня 2026 року матеріали цивільної справи № 727/12714/25 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23, від 01 грудня 2025 року у справі № 755/838/25 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що правовою метою заявлених вимог про оголошення ОСОБА_2 померлою є подальше оформлення спадкової справи. Враховуючи, що до оголошення особи померлою та набрання цим рішенням законної сили спадщина не може відкритися, відповідно, не може й виникнути спір з приводу спадкового майна.

До суду було надано документи, які містять лікарську таємницю щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , а саме: відомості про її звернення за медичною допомогою, встановлені діагнози та інші дані, одержані під час медичного обстеження. Зазначені докази є належними і допустимими. На їхній підставі можливо зробити вірогідне припущення про смерть фізичної особи у конкретний період, коли смерть особи була найбільш ймовірною. Зокрема, матеріали підтверджують факт госпіталізації ОСОБА_2 до відділення анестезіології та інтенсивної терапії, а також відсутність будь-яких звернень за медичною допомогою у період з 19 по 21 листопада 2014 року. Крім того, до матеріалів справи долучено докази того, що з 01 листопада 2014 року ОСОБА_2 державний кордон України не перетинала, а також документи, які підтверджують наявність у неї рухомого чи нерухомого майна.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відзаінтересованої особидо суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11 серпня 1983 року міським відділом ЗАГСу м. Чернівців(а. с.7).

ОСОБА_2 народилася в с. Лар`як Нижньовартівського району Тюменської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області 16 серпня 1997 року (а. с. 12-13).

Згідно з копією листа головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська центральна районна лікарня» ОСОБА_5 № 734 від 06 серпня 2020 року та ксерокопією даних журналу реєстрації, ОСОБА_2 17 листопада 2014 року зверталася до Кіцманської центральної районної лікарні за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 1, за медичною допомогою; о 12:50 годині в приймальному відділенні лікарні було зареєстровано медичну картку за №8753 амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лікарем приймального відділення ОСОБА_3 і медичною сестрою ОСОБА_4 їй було надано першу медичну допомогу. Стаціонарно ОСОБА_2 не лікувалася, до відділення госпіталізована не була. 25 березня 2011 року ОСОБА_2 була взята лікарем-онкологом на диспансерний облік (а. с. 17-19).

Відповідно до архівних даних за період з 19 листопада 2014 року до 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська центральна районна лікарня» не зверталася, що підтверджується копією листа головного лікаря вказаного медичного закладу ОСОБА_5 № 660 від 14 липня 2020 року (а. с. 20).

Листом начальника УІПКП «102» ГУНП в Чернівецькій області № 228/123/19/01-2017 від 25 січня 2017 року повідомлено, що за результатами перевірки за міжвідомчою підсистемою «АРКАН» ОСОБА_2 не значиться (а. с. 22).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 листопада 2020 року у справі № 727/7916/20 (провадження № 1-кс/727/2590/20) зобов`язано уповноважену особу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою адвоката про вчинення кримінального правопорушення від 07 серпня 2020 року та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 37-38).

За відомостями з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12020260110000497 від 10 листопада 2020 року, сформованим станом на 28 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, з 2014 року по даний час місце перебування (знаходження) ОСОБА_2 не відоме; орган досудового розслідування: Кіцманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (а. с. 40).

Згідно з копією ухвали слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2021 року у справі №718/623/21 (провадження № 1-кс/718/47/21) у задоволенні клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей та документів, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260110000497 від 10 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, відмовлено (а. с. 41-43).

Адвокат Павленко М. В. в інтересах ОСОБА_2 19 квітня 2021 року звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області зі скаргою на постанову слідчого СВ Кіцманського відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області про закриття кримінального провадження №12020260110000497 від 10 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. Ухвалою слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2021 року у справі №718/623/21 (провадження №1-кс/718/71/21) призначено зазначену скаргу адвоката Павленка М. В. в інтересах ОСОБА_2 до судового розгляду (а. с. 44-45). Ухвалою слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 року провадження за скаргою адвоката закрито (а. с.46-47), оскільки постановою виконувача обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури від 26 квітня 2021 року скасовано постанову слідчого про закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, матеріали кримінального провадження №12020260110000497 направлено до СВ відділення поліції № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області для організації проведення подальшого розслідування (а. с. 48-49).

Заявником надано до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта, номер інформаційної довідки (дата і час формування: 13 жовтня 2025 року, 09:10:44) щодо належності на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2

(а. с. 51-52).

Крім того, заявник повідомив про наявність кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою, п?ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, що перебуває в провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області, стадія - судовий розгляд. У судовому засіданні 14 травня 2025 року його було допитано як свідка обвинувачення з приводу обставин

про місцеперебування матері. Ці обставини також підтверджені листом Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2025 року №718/470/17/8828/2025 (а. с. 84).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в Главі 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі № 753/8049/24 (провадження № 61-17498св24) наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц (провадження № 61-6659св21) зазначено, що оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 провадження (№ 61-14634св21).

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про оголошення особи померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути достатньою підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18), від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19 (провадження № 61-6659св21), від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21(провадження № 61-17141св21), від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23 (провадження № 61-14137св23), від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 (провадження № 61-14338св23).

На наявність у суду саме права, а не обов'язку оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує частина перша статті 46 ЦК України.

При розгляді справ цієї категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанови Верховного Судувід 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження

№ 61-35636св18), від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц (провадження № 61-6659св21).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що заявник не надав достатніх доказів на підтвердження вірогідності смерті його матері ОСОБА_2 та наявності обставин, які б свідчили, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

За обставин цієї справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом трьох років за адресою: АДРЕСА_1 , сама по собі не може бути підставою для оголошення її померлою.

Твердження заявника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є необґрунтованими. Обставини у наведених постановах та у справі, що переглядається, не є тотожними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних фактичних обставин та доказової бази, оцінюючи докази у їх сукупності.

Інші аргументи скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій. Фактично вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Оцінюючи рівень вмотивованості оскаржуваних рішень, Верховний Суд зазначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для скасування рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений права звернутися до суду із заявою у порядку статті 43 ЦК України, згідно з якою фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць -перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник