Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №204/2164/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

м. Київ

справа № 204/2164/20

провадження № 61-6344св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

позивач - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року у складі судді Приваліхіної А. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня

2026 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат внаслідок невиконання рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00206/RD, відповідно до умов якого останній було надано кредитні кошти терміном з 04 квітня 2008 року по 03 квітня 2028 року, у вигляді непоновлювальної лінії в розмірі

70 572 доларів США на наступні цілі: 58 тис. доларів США на придбання нерухомості, 6 192 доларів США на сплату страхових платежів, 6 380 доларів США на сплату страхових платежів від нещасних випадків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку за кредитом та сплатою комісії за обслуговування кредиту 0,00 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 292,90 грн.

Оскільки відповідачка умови вищевказаного кредитного договору належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з відповідачки, як позичальника, та

ОСОБА_3 , як поручителя, у солідарному порядку.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року у справі № 419/607/12 позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD у розмірі 526 067,56 грн, яка складається з: 447 706,05 грн - заборгованості за тілом кредиту; 77 461,51 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 300 грн - заборгованості по пені за несплачену суму кредиту; 300 грн - заборгованості по пені за несплачені відсотки за користування кредитом; 300 грн - штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань; а також судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі

3 219 грн; а всього - 529 286,56 грн. У задоволенні решти позовних вимог банку відмовлено.

У подальшому, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року апеляційну скаргу банку задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року у справі № 419/607/12 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року

№ 00206/RD станом на 16 січня 2012 року, яка складається з: 56 034,70 доларів США, що еквівалентно 447 706,05 грн, - заборгованості за тілом кредиту; 9 695,05 доларів США, що еквівалентно 77 461,51 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 300 грн - заборгованості по пені за несплачену суму кредиту; 300 грн - заборгованості по пені за несплачені відсотки за користування кредитом; 18 761,76 грн - штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань, а всього - 544 529,32 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку судовий збір по 1 609,50 грн з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (справа № 6-38261св13) касаційні скарги

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 544 529,32 грн скасовано. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 526 067,56 грн, з яких:

447 706,05 грн - тіло кредиту; 77 461,51 грн - відсотки за користування кредитом; 300 грн - пеня за несплачену суму кредиту; 300 грн - пеня за несплачені відсотки за користування кредитом, залишено в силі. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині стягнення з

ОСОБА_2 штрафу за невиконання взятих зобов`язань у розмірі 18 761,76 грн залишено в силі.

Позивач вказував, що виконавчий лист у справі № 419/607/12 перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі та за період з 30 липня 2014 року

по теперішній час відповідачкою погашено заборгованість у розмірі 207 132,35 грн, тоді як залишок заборгованості за рішенням суду становить 318 935,21 грн.

Оскільки відповідачка рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості належним чином не виконує, тому банк має право на стягнення з неї інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, розмір яких за період з 03 травня 2017 року по 28 лютого 2020 року становить 108 378,72 грн.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ПАТ «МТБ Банк» просило суд стягнути з відповідачки на його користь інфляційні втрати у розмірі 103 617,46 грн.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до

ПАТ «МТБ Банк» про повернення правовстановлюючих документів, зарахування внесеної суми на погашення кредитної заборгованості, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на такі самі фактичні обставини як і банк, зазначала, що на виконання рішення суду у справі № 419/607/12 постановою державного виконавця Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпропетровська від 05 травня 2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 419/607/12, а постановою від 25 січня 2017 року у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було звернуто стягнення на її доходи, як боржника.

Стверджувала, що після отримання 24 вересня 2020 року від банку листа від 17 вересня 2020 року № 08/805-08/22 їй стало відомо, що банком несвоєчасно було зараховано її платежі на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, зокрема, платежі: за березень 2017 року на суму 2 780,72 грн, за квітень 2017 року на суму 5 294,45 грн, за травень 2017 року на суму 2 590,88 грн, за червень 2017 року на суму 2 754,30 грн, за липень 2017 року на суму 3 246,13 грн, за серпень 2017 року на суму 2 131,31 грн. Такі платежі були зараховані лише 23 листопада 2017 року, тоді як платежі за квітень 2018 року на суму

2 780,72 грн та за січень 2019 року на суму 5 157,58 грн взагалі не були зараховані, а безпідставно привласнені банком.

Відповідачка вважала, що такими діями банку їй завдано збитків, а також моральної шкоди, тому банк зобов`язаний зарахувати внесені нею платежі (за квітень

2018 року на суму 2 780,72 грн та за січень 2019 року на суму 5 157,58 грн) на погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD на виконання рішення суду у справі № 419/607/12 та провести відповідний перерахунок заборгованості за цим договором.

Крім того зазначала, що на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір іпотеки від 04 квітня 2008 року № 00204, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 , а також оригінали правовстановлюючих документів на нього.

Вказувала, що вона зверталася до банку із офіційними заявами про повернення оригіналів правовстановлюючих документів на належне їй домоволодіння, оскільки нею фактично сплачена кредитна заборгованість по виконавчим провадженням

№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, у зв`язку з чим зазначені виконавчі провадження були закінчені. Проте банк безпідставно відмовив їй у поверненні правовстановлюючих документів на належне їй домоволодіння.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 за зустрічним позовом просила суд:

- зобов`язати банк зарахувати сплачені нею платежі на суму 2 780,72 грн та

5 157,58 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та повернути їй правовстановлюючі документи на будинок;

- стягнути з банку на її користь у зв`язку з несвоєчасним та неповним зарахуванням внесених платежів за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD на виконання рішення суду у справі № 419/607/12, а також невиконанням законних вимог щодо повернення правовстановлюючих документів на належне їй домоволодіння, заборгованість у розмірі 105 632,99 грн, яка складається з: 81,57 грн - пені в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 4.1 кредитного договору); 2 670,01 грн - штрафу в розмірі 10 % від суми простроченого платежу (пункт 4.2 кредитного договору); 2 065,62 грн - суми інфляції за період прострочення; 815,79 грн - три процента річних від простроченої суми;

100 тис. грн - завданої моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2020 року продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 та об`єднано його в одне провадження із позовом ПАТ «МТБ Банк».

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року позов ПАТ «МТБ Банк» залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ «МТБ Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи в оригіналі, передані 23 листопада 2010 року за актом приймання-передачі оригіналів документів по кредиту ОСОБА_4 , (кредитна справа № 00206/RD від 04 квітня 2008 року): 1) технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстровий № 21013001, дата виготовлення

28 березня 2008 року; 2) витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі правочинів № 5726338 від 04 квітня 2008 року; 3) договір купівлі-продажу № 1324 від 04 квітня 2008 року; 4) витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі правочинів № 5736220

від 07 квітня 2008 року; 5) витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18795849 від 13 травня 2008 року; 6) державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЖ № 749457 від 26 листопада 2009 року.

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «МТБ Банк», суд першої інстанції виходив із того, що банком заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат, понесених у зв`язку з невиконанням останньою рішення суду у справі № 419/607/12. Проте стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, тоді як предметом укладеного між сторонами кредитного договору є іноземна валюта - долари США, а заборгованість (сума боргу/кредитних коштів) у справі № 419/607/12 встановлена судом станом на 16 січня 2012 року у доларах США, в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ), що в свою чергу, не змінює змісту такого зобов`язання (валютного) та не свідчить про інший предмет спору. Отже, втрати від знецінення національної валюти у такому грошовому зобов`язанні внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, а не шляхом стягнення інфляційних втрат, тому позовні вимоги банку про стягнення інфляційних втрат у розмірі

103 617,46 грн є безпідставними.

Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов договору іпотеки нею було передано банку на зберігання оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки кредитна заборгованість, яка визначена рішенням суду у справі № 419/607/12, ОСОБА_1 фактично сплачена по виконавчим провадженням № НОМЕР_1 та

№ НОМЕР_2, у зв`язку з чим зазначені виконавчі провадження були закінчені, тому строк повернення правовстановлюючих документів на предмет іпотеки настав,

а відмова банку в їх поверненні є незаконною.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» залишено без задоволення, а рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду в частині відмови у задоволенні позову банку, апеляційний суд також зазначив, що факт того, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року у справі № 419/607/12 частково задоволено позов банку та стягнуто з

ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD у розмірі 526 067,56 грн, яка складається з: 447 706,05 грн - заборгованості за тілом кредиту; 77 461,51 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 300 грн - заборгованості по пені за несплачену суму кредиту; 300 грн - заборгованості по пені за несплачені відсотки за користування кредитом, не змінює предмет договірних зобов`язань сторін, зокрема й те, що кошти за кредитним договором надавалися позичальнику в іноземній валюті (доларах США). При цьому визначення зобов`язання ОСОБА_1 у вказаному рішенні суду в національній валюті (гривні) жодним чином не впливає на можливість стягнення інфляційних втрат, так як зобов`язання, які виникли із кредитного договору, виражено в іноземній валюті (доларах США). Отже, оскільки грошове зобов`язання, яке існує між сторонами, виражено в іноземній валюті, то вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» інфляційних втрат у розмірі 108 378,72 грн є необґрунтованими.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року в частині вирішення зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому апеляційним судом в цій частині не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «МТБ Банк» посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині залишення позову банку без задоволення скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити.

Отже, судові рішення оскаржуються лише в частині позовних вимог банку про стягнення інфляційних втрат, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в іншій частині судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Чечелівського районного суду

м. Дніпра. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ «МТБ Банк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що після набрання законної сили рішення суду у справі № 419/607/12, яким встановлено факт наявності кредитного боргу, його розмір (у національній валюті України - гривні), між банком та відповідачкою виникло грошове зобов`язання не тільки із договірних відносин за кредитним договором, а також із факту наявності конкретної суми боргу, встановленого рішенням суду у національній валюті України - гривні, яка підлягає стягненню з боржника. Саме з цієї суми заборгованості, яка визначена у національній валюті, яка підлягала стягненню з відповідачки за рішення суду, банком здійснювалося нарахування інфляційних втрат. Унаслідок несвоєчасного виконання відповідачкою рішення суду у справі № 419/607/12 сума стягнення, яка визначена рішенням суду в національній валюті - гривні, знецінювалася у зв`язку з інфляційними процесами з моменту визначення рішенням суду суми боргу до моменту погашення відповідачкою цього боргу. Таким чином, банком за цей період часу понесено втрати від знецінення національної валюти, які не можуть бути відновлені еквівалентом іноземної валюти, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій. У випадку, коли сума стягнення була б визначена рішенням суду у валюті кредитного договору - доларах США і стягнення з відповідачки відбулося в іноземній валюті, тоді б дійсно понесені банком втрати могли бути відновлені еквівалентом іноземної валюти. Оскільки інфляційні втрати були нараховані на суму грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті - гривні, без визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, тому наявні правові підстави, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з відповідачки на користь банку інфляційних втрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк», в якому зазначено, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними, оскільки спростовуються постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17, провадження

№ 61-10592св20, за позовом банку до неї про стягнення заборгованості. Так, Верховний Суд у цій постанові зазначив, що судовими рішеннями у справі

№ 419/607/12 встановлено, сума боргу (кредитних коштів) станом на 16 січня

2012 року становила 56 034,70 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 447 706,05 грн, а тому стягнення судами кредитної заборгованості в національній валюті в еквіваленті за курсом НБУ не змінює змісту такого зобов`язання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення

в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 00206/RD, відповідно до умов якого позичальниці було надано кредитні кошти, терміном

з 04 квітня 2008 року по 03 квітня 2028 року, у вигляді непоновлювальної лінії в розмірі 70 572 доларів США на наступні цілі: 58 тис. доларів США на придбання нерухомості, 6 192 доларів США на сплату страхових платежів, 6 380 доларів США на сплату страхових платежів від нещасних випадків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку за кредитом та сплатою комісії за обслуговування кредиту 0,00 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 292,90 грн (т. 1, а. с. 246-249).

18 грудня 2009 року до вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої, зокрема, сторони дійшли згоди, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за основним боргом за кредитним договором складає 56 607,66 доларів США, та пункт 1.1 кредитного договору викладено

в новій редакції, де, зокрема, термін погашення змінено на 03 квітня 2029 року

(т. 1, а. с. 250-259).

04 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за

кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD між банком та

ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого остання передала банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 16-20).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року у справі № 419/607/12 позовні вимоги банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD у розмірі 526 067,56 грн, яка складається з: 447 706,05 грн - заборгованості за тілом кредиту; 77 461,51 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 300 грн - заборгованості по пені за несплачену суму кредиту; 300 грн - заборгованості по пені за несплачені відсотки за користування кредитом; 300 грн - штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань; а також судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі

3 219 грн; а всього - 529 286,56 грн. У задоволенні решти позовних вимог банку відмовлено (т. 1, а. с. 5 -10).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року апеляційну скаргу банку задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року у справі № 419/607/12 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD станом на 16 січня

2012 року, яка складається з: 56 034,70 доларів США, що еквівалентно

447 706,05 грн, - заборгованості за тілом кредиту; 9 695,05 доларів США, що еквівалентно 77 461,51 грн, - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 300 грн - заборгованості по пені за несплачену суму кредиту;

300 грн - заборгованості по пені за несплачені відсотки за користування

кредитом; 18 761,76 грн - штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань,

а всього - 544 529,32 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 на користь банку судовий збір по 1 609,50 грн з кожного

(т. 1, а. с. 12-16).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (справа № 6-38261св13) касаційні скарги

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 544 529,32 грн скасовано. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 526 067,56 грн, з яких:

447 706,05 грн - тіло кредиту; 77 461,51 грн - відсотки за користування кредитом; 300 грн - пеня за несплачену суму кредиту; 300 грн - пеня за несплачені відсотки за користування кредитом, залишено в силі. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині стягнення з

ОСОБА_2 штрафу за невиконання взятих зобов`язань у розмірі 18 761,76 грн залишено в силі (т. 1, а. с. 17-22).

Постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Грекової А. В. від 05 травня

2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 419/607/12 (т. 1, а. с. 55) про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у розмірі 526 067,56 грн.

Крім того, постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Грекової А. В. від 05 травня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 419/607/12 (т. 1, а. с. 53) про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань у розмірі 18 761,76 грн.

25 січня 2017 року постановами старшого державного виконавця Чечелівського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Титова С. І. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 54, 56).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року у справі № 204/5698/17, що набрала законної сили, задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист № 2, виданий 29 січня 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 419/607/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу за невиконання прийнятих зобов`язань у розмірі 18 761,76 грн, таким що не підлягає виконанню (т. 1, а. с. 57-58).

Так, зі змісту вказаної ухвали суду, з-поміж іншого, вбачається, що 20 жовтня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 у зв`язку з його повним виконанням.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року у справі № 204/4089/15 частково задоволено позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 00206/RD та укладеним на його забезпечення договором іпотеки

від 04 квітня 2008 року № 00204-rd, яка станом на 27 квітня 2015 року становить

83 788,66 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 27 квітня 2015 року складає 1 881189,48 грн, з яких: кредитні кошти - 54 441,51 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 27 квітня 2015 року складає 1 222 299 грн; відсотків на основну суму боргу - 29 347,15 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 27 квітня 2015 року складає 658 890,48 грн; заборгованість за пенею та штрафами в сумі 1 745 692,34 грн, з яких: пеня за несплачену суму кредиту, стягнута за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 01 червня 2013 року в частині, залишеній в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 13 листопада 2013 року - 300 грн; пеня за несплачену суму кредиту за період з 27 квітня 2014 року по 26 квітня 2015 року - 1 338 417,41 грн; пеня за несплачені відсотки за користування кредитом, стягнута за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року в частині, залишеній в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року - 300 грн; пеня за несплачені проценти за користування кредитом за період з 27 квітня 2014 року по 26 квітня 2015 року - 192 478,17 грн; штраф, стягнутий за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року, в частині, залишеній в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, за невиконання прийнятих зобов`язань на підставі пункту 4.2.1 кредитного договору - 18 761,76 грн; штраф, на підставі

пункту 20 договору іпотеки за невиконання прийнятих зобов`язань, передбачених пунктом 18.1 договору іпотеки - 97 717,50 грн; штраф, на підставі пункту 20 договору іпотеки за невиконання прийнятих зобов`язань, передбачених пунктом 18.8 договору іпотеки - 97 717,50 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 71,8 кв. м., житловою площею - 42,8 кв. м

за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновічем С. П. 04 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1324, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером згідно з Витягу з Державного реєстру правочинів від 04 квітня 2008 року № 5726338, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновічем С. П., що згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 квітня 2008 року за № 18337820, виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», зареєстрований, як окремий виділений в натурі об`єкт права власності, в цілому складається

з: А-1 шл. бетон, житловий будинок загальна площа домоволодіння 71,8 кв. м, житлова площа 42,8 кв. м, Б-літня кухня, шл. блок, цегла, В-вбиральня, дер., Г-душ, шл. бетон, Д-навіс, шл. блок; 1-7, І, ІІ-споруди, шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною продажу предмету іпотеки не нижче 390 870 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір у розмірі 3 654 грн. У задоволенні інших позовних вимог банку відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до банку про визнання договору іпотеки припиненим відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 листопада 2015 року у справі № 204/4089/15 змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року».

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року касаційні скарги

ОСОБА_2 та банку задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року в частині вирішення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційного інстанції. У частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року залишено без змін (провадження № 61-14150св18).

Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 листопада 2015 року у справі № 204/4089/15 у частині задоволення позову банку скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову банку відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 204/4089/15 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Так, судом було зазначено, що оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком у січні

2012 року позову до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у червні 2015 року, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, тому підстави для задоволення позову відсутні (провадження № 61-1442св20).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року у справі № 204/3530/17 у задоволенні позову ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, у тому числі три процента річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, відмовлено (т. 1, а. с. 65-70).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року апеляційну скаргу банку залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року у справі № 204/3530/17 в оскаржуваній частині (відмови в стягненні трьох процентів річних та штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року у справі № 204/3530/17 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 на його користь три процента річних скасовано. Позовні вимоги банку в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» три процента річних станом на 06 червня 2017 року в розмірі 92 579,33 грн. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови (провадження № 61-10592св20).

Так, у цій справі Верховний Суд зазначив, що нарахування трьох процентів річних за неповернення основного боргу за договором проведено банком відповідно до поточної заборгованості у періоді нарахування з 06 червня 2014 року по 05 червня 2017 року, сума якої визначена у валюті зобов`язання згідно з кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 00206/RD між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (станом на початок періоду в розмірі

54 441,51 доларів США). За таких обставин суди не врахували, що при обрахунку трьох процентів річних за основу може братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні; стягнення судами кредитної заборгованості в національній валюті в еквіваленті за курсом НБУ не змінює змісту такого зобов`язання, не є перешкодою обрахунку кредитором трьох процентів річних у валюті зобов`язання та не свідчить про інший предмет спору. Тому суди зробили помилковий висновок, що три проценти річних нараховані позивачем виходячи із заборгованості станом на 06 червня 2017 року саме за кредитним договором, а не за рішенням суду, відповідно, про відмову у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних, нарахованих на основну суму боргу за кредитним договором (т. 3, а. с. 52-62).

03 лютого 2022 року постановою державного виконавця Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з його повним виконанням (т. 3, а. с. 47).

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річнихвходять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом, при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на положення частини другої статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) вказано, що оскількиіндекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 361/4822/18 (провадження № 61-12756св19) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог кредитора про стягнення з позичальника інфляційних втрат, дійшов правильного висновку, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли вірного висновку про те, що стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене у національній валюті - гривні, тоді як предметом укладеного між сторонами кредитного договору є іноземна валюта - долари США, а заборгованість (сума боргу/кредитних коштів)

у справі № 419/607/12 встановлена судом станом на 16 січня 2012 року у доларах США, в еквіваленті за курсом НБУ, що в свою чергу, не змінює змісту такого зобов`язання (валютного) та не свідчить про інший предмет спору. Отже, втрати від знецінення національної валюти у такому грошовому зобов`язанні внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, а не шляхом стягнення інфляційних втрат, тому позовні вимоги банку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 103 617,46 грн є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду у справі № 419/607/12 було визначено грошове зобов`язання відповідачки у національній валюті - гривні, без визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, є безпідставними, оскільки спростовується як змістом вказаного судового рішення у справі № 419/607/12, так і постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 між цими самими сторонами, провадження № 61-10592св20, в якій зазначено, що сума боргу (кредитних коштів) станом на 16 січня 2012 року становила 56 034,70 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 447 706,05 грн, а тому стягнення судами кредитної заборгованості в національній валюті в еквіваленті за курсом НБУ не змінює змісту такого зобов`язання.

Указане судове рішення Верховного Суду є преюдиційним до обставин справи, яка переглядається (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не беруться до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі. При цьому у справі, яка переглядається, і у наведених заявником постановах Верховного Суду наявні різні фактичні обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 25 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк