Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №369/10819/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 369/10819/25

провадження № 61-6663св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану

у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба

у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаро Ганни Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року

у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позов обґрунтовував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який було розірванорішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2021 року.

3. Під час перебування у шлюбі у нього та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю -

ОСОБА_2 на території Польської Республіки.

4. Висновком Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «щодо доцільності зміни прізвища дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 », від 14 травня 2025 року, служба у справах дітей рекомендувала комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області вислухати обох батьків та дитину для прийняття об`єктивного рішення про зміну прізвища дитині з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », діючи виключно в інтересах дитини.

5. Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » №379 від 15 травня 2025 року надано дозвіл на зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

6. З актового запису № 09, складеного 23 травня 2025 року Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), йому стало відомо, що малолітньому ОСОБА_3 за заявою матері дитини змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

7. Позивач вважає, що рішення відповідача про надання дозволу на зміну прізвища його сина є незаконним, безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем при вирішенні питання щодо зміни прізвища малолітньої дитини не дотримано вимог частини п`ятої статті 148 СК України та пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, оскільки останнє хоча і було прийняте уповноваженим органом в межах його компетенції, проте всупереч думки позивача як батька дитини.

8. З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 379 від 15 травня 2025 року, яким надано дозвіл на зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »;

- внести зміни до актового запису №9 від 12 січня 2018 року про народження

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 »;

- стягнути з виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та ОСОБА_2 на його користь судовий збір та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення районного суду

9. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 лютого 2026 року у складі судді Янченка А. В. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд мотивував своє рішення відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » №379 від 15 травня 2025 року, яким надано дозвіл на зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

11. Відтак, на переконання районного суду, самі по собі заперечення позивача як батька дитини не свідчать про незаконність рішення виконавчого комітету про надання дозволу на зміну прізвища дитини.

12. Також районний суд зауважив, що інші позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування вищезазначеного рішення, у задоволені якої судом відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 » №379 від 15 травня 2025 року, яким надано дозвіл на зміну прізвища ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Зобов`язано Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану

у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №9 від 12 січня

2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».

Стягнуто з Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану

у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 1 776,43 грн з кожного окремо.

14. Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд мотивував своє рішення помилковістю висновків районного суду щодо відсутності підстав для скасування рішення про надання дозволу про зміну прізвища сина позивача.

15. На переконання апеляційного суду, оскаржуване рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради від 15 травня 2025 року № 379 ухвалено з порушенням вимог частини п`ятої статті 148 СК України, оскільки під час його прийняття не було належним чином враховано позицію обох батьків та досліджено обставини, що мають значення для вирішення відповідного питання, зокрема, виконання батьківських обов`язків, характер стосунків дитини з батьком, думку самої дитини, а також не наведено належного обґрунтування з погляду дотримання найкращих інтересів дитини. Апеляційний суд також зазначив, що таке рішення було прийнято виключно на підставі суб`єктивних і не підтверджених належними доказами тверджень одного з батьків, що безпосередньо зачіпає батьківські права позивача.

16. Також апеляційний суд зазначив, що визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету є самостійною і достатньою підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, оскільки підставу для внесення таких змін було скасовано. Відтак запис у частині прізвища дитини підлягає приведенню у первісний стан.

17. Крім того, на переконання апеляційного суду, вимога позивача про внесення змін до актового запису про народження № 9 від 12 січня 2018 року шляхом зміни прізвища ОСОБА_3 з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 » є належним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню як похідна від вимоги про скасування рішення виконавчого комітету.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гаро Г. О., на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у вказаній справі.

19. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. У касаційній скарзі адвокат Гаро Г. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення районного суду залишити в силі.

22. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Також у якості підстав касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, недослідження зібраних в справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга мотивована тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли

у зв`язку із прийняттям органом опіки та піклування рішення про надання згоди на зміну прізвища дитині, яка досягла семирічного віку.

25. Відтак, на переконання заявника, апеляційний суд під час вирішення спору виявив надмірний формалізм, оскільки, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, не врахував найкращих інтересів дитини та фактично зосередився виключно на оцінці процедури прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, яке, своєю чергою, було прийняте виключно в інтересах дитини.

26. Як зауважує адвокат Гаро Г. О., апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо того, що єдиною підставою прийняття рішення виконавчим комітетом стали надані її довірителькою - ОСОБА_2 пояснення.

27. Вищезазначений висновок апеляційного суду спростовується змістом відзиву на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому зазначено, що рішення було прийнято не лише на підставі поданих до виконавчого комітету документів, а й за результатами бесіди як з матір`ю малолітнього, так і безпосередньо з самим

ОСОБА_3 , проведеної в режимі відеоконференції.

28. Відтак під час надання зазначених пояснень ОСОБА_2 повідомила виконавчому комітету, що прагне змінити прізвище сина з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » у зв`язку з тим, що транслітерація прізвища « ОСОБА_4 », на її думку, має небажані асоціації, що спричиняє переживання дитини та може стати підставою для булінгу, який, своєю чергою, здатний негативно вплинути на психологічний стан

і впевненість дитини.

29. Крім того, під час засідання було заслухано пояснення малолітнього

ОСОБА_3 , який брав участь у ньому в режимі відеоконференції. Він повідомив членам комісії, що його прізвище « ОСОБА_4 » викликає у нього невпевненість у собі, почуття пригніченості та емоційні переживання, у зв`язку з чим просив змінити його прізвище на прізвище матері - « ОСОБА_5 ».

30. Зауважує, що особливістю спірних правовідносин є те, що інтеграція дитини, яка переїхала на постійне місце проживання до іншої країни, є надзвичайно складним процесом, що включає намагання дитини увійти до колективу однолітків, що у даному конкретному випадку ускладнюється таким фактором, як вульгарне значення прізвища « ОСОБА_4 » у польській транслітерації та вимові, що не лише заважатиме дитині бути частиною дитячого колективу, але і вказує на подальшу можливість того, що дитина відчуватиме себе сторонньою або відкинутою у колективі.

31. Адвокат Гаро Г. О. звертає увагу суду на те, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває позов

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час, який був порушений перед судом саме внаслідок неналежного виконання відповідачем ( ОСОБА_1 ) свого обов`язку щодо матеріального утримання сина.

32. Більше того, вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо добровільного здійснення ОСОБА_1 дій щодо матеріального утримання сина, оскільки перерахунок грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 у серпні та вересні 2024 року був здійснений тільки після повідомлення про намір звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання спільного сина.

33. При цьому при зверненні до суду ОСОБА_1 не було надано до суду жодних доказів на підтвердження сплати аліментів у період із вересня 2021 року до серпня 2024 року, що підтверджує безвідповідальну батьківську позицію останнього

в частині матеріального утримання сина.

34. Також звертає увагу суду на те, що сам факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, свідчить про його незгоду з наданням згоди на зміну прізвища його сина.

35. Крім того, суди попередніх інстанцій фактично з`ясували позицію батька щодо зміни прізвища дитини, що, своєю чергою, свідчить про наявність відповідної інформації в матеріалах справи.

36. На переконання заявника, це підтверджує дотримання принципів об`єктивності та всебічності під час вирішення питання про надання згоди на зміну прізвища дитини.

37. Зауважує, що з моменту прийняття виконавчим комітетом оспорюваного рішення дитина носить прізвище « ОСОБА_5 ». На це прізвище оформлено документи в Республіці Польща, а матір`ю дитини подано пакет документів для отримання на її ім`я карти побиту CUKR. Крім того, зазначене прізвище використовується у школі, медичному закладі та інших установах, а дитина, своєю чергою, асоціює себе саме з ним. На переконання заявника, зміна прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 » може спричинити для дитини додатковий стрес та емоційні переживання.

38. Підсумовуючи, оскільки батько дитини не виявляє щодо дитини батьківської турботи та уваги, що, зокрема, підтверджується зібраними у справі доказами, його заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість та доцільність такого рішення.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2021 року (Т.1, а.с.22-24).

40. Під час перебування у шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на території Республіки Польща разом із матір`ю - ОСОБА_2 (Т.1, а.с.45).

41. 14 травня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_6 , звернулась до Голови Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Кудрика О. Т. із заявою, у якій просила надати дозвіл на зміну прізвища дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (Т.1, а.с.37).

42. Висновком Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області щодо доцільності зміни прізвища дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 14 травня 2025 року, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 рекомендовано комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області вислухати обох батьків та дитину для прийняття об`єктивного рішення про зміну прізвища дитині з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », діючи виключно в інтересах дитини (Т.1, а.с.46).

43. Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 379 від 15 травня 2025 року надано дозвіл на зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (Т.1, а.с.47).

44. Зі змісту актового запису № 9 від 23 травня 2025 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 23 травня 2025 року видано свідоцтво № НОМЕР_1 , у якому

в якості прізвища малолітнього сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказано « ОСОБА_5 » (Т.1, а.с.19-20).

45. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 28 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01 листопада 2024 року і до повноліття дитини (Т.1, а.с.25-26).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

46. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

47. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

48. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

52. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

53. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

54. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

55. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

56. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

57. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

58. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

59. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

60. Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

61. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

62. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції).

63. Відповідно до статті 8 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

64. Статтею 12 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

65. Водночас статтею 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини

є предметом їх основного піклування.

66. Відповідно до частини першої, третьої статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

67. Частиною другою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

68. Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18), тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України дозволяє зробити висновку, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

69. Відтак при вирішенні справи про зміну прізвища дитини як у судовому так і позасудовому порядку необхідно, зокрема, враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

70. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

71. Зміст вищевказаної норми дає підстави для висновку, що вона підлягає застосуванню при вирішенні питання про зміну прізвища або ім`я дитини у будь-якому порядку (судовому або позасудовому), на що обґрунтовано звернув увагу апеляційний суд при апеляційному перегляду справи.

72. Водночас, ураховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем рішення органу опіки та піклування про зміну прізвища дитини, колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати порядок розгляду органами опіки та піклування питань щодо зміни прізвища дитини та прийняття відповідних рішень.

73. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - порядок).

74. Пунктом 71 Порядку врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини.

75. Відповідно до змісту вищевказаного пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).

76. Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

77. Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

78. Аналіз вищезгаданої норми дає підстави для висновку, що при вирішенні питання та підготовці висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини служба у справах дітей проводить бесіду, зокрема, із батьком дитини.

79. Водночас, зміст частини п`ятої статті 148 СК України передбачає, що у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

80. Також вищевказаною нормою передбачено, що при вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

81. Відтак, при вирішенні питання про зміну прізвища дитини як у судовому, так і в позасудовому порядку обставини виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини мають бути взяті до уваги, що, зокрема, враховано апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови.

82. Додатково колегія суддів в контексті спірних правовідносин вважає за необхідне зазначити наступне.

83. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

84. Як зауважено ЄСПЛ у рішенні від 09 грудня 1994 року справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

85. Схожі за своїм змістом висновки викладені ЄСПЛ у змісті рішення

від 01 липня 2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland») у якому зауважено, що необхідності врахування того, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

86. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»)).

87. У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити, чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

88. Вищевказаний висновок було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21, у якій сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права, та був врахований Київським апеляційним судом при апеляційному перегляді справі, про що свідчить зміст оскаржуваної в касаційному порядку постанови.

89. Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується заявником касаційної скарги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільного сина - ОСОБА_3 , який разом із матір`ю на момент вирішення питання про зміну прізвища проживав разом з матір`ю на території Республіки Польща.

90. Питання про зміну прізвища дитини у позасудовому порядку порушила

ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю згоди ОСОБА_1 , проте зібрані у справі матеріали свідчать про те, що, порушуючи вищевказане питання, ОСОБА_2 разом із заявою не надала жодних доказів на підтвердження того, що батько дитини свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток їх дитини, як і на підтвердження того, що зміна прізвища дитини на прізвище матері найкращим чином відповідатиме інтересам цієї дитини.

91. Більше того колегія суддів критично сприймає посилання касаційної скарги на відібрання пояснень як у ОСОБА_2 , так і у малолітнього ОСОБА_3 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищевказаних обставин, а долучений до касаційної скарги витяг з протоколу № 10 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 14 травня 2025 року не може бути прийнятий та оцінений колегією суддів, оскільки був наданий виключно на етапі касаційного провадження, а відтак є новим доказом та не був предметом оцінки судів попередніх інстанцій.

92. Відтак, враховуючи, що оспорюване у судовому порядку рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради про зміну прізвища малолітньої дитини було прийняте за відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження того, що батько дитини свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток їх дитини, як і на підтвердження того, що зміна прізвища дитини на прізвище матері найкращим чином відповідатиме інтересам цієї дитини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки апеляційного суду щодо того, що останнє не містить жодного обґрунтування того, яким чином зміна прізвища відповідає інтересам ОСОБА_3 , тобто не відповідає критерію обґрунтованості.

93. Схожих за своїм змістом висновків за тотожних правовідносин дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 338/778/20 (провадження № 61-3023св21), що, своєю чергою, спростовує посилання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права за тотожних правовідносин.

94. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

95. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

96. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

97. Відтак, вирішуючи позовні вимоги, апеляційний суд, установивши фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 15 травня 2025 року № 379 «Про зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким надано дозвіл на зміну прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та, як наслідок, внесення змін до актового запису №9 від 12 січня 2018 року про народження ОСОБА_3 , оскільки зазначене рішення не містить належного обґрунтування того, яким чином така зміна прізвища відповідає найкращим інтересам дитини, а відтак не відповідає критерію обґрунтованості. Більше того, ОСОБА_2 не надала до суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що зазначене рішення було прийнято органом опіки та піклування з дотриманням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. При цьому, як уже зазначала колегія суддів, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

98. Водночас, з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів зауважує, що сторони у справі не позбавлені можливості повторно порушити питання про зміну прізвища спільної дитини, зокрема, у судовому порядку із зазначенням відповідних обґрунтувань та підтвердження останніх належними доказами.

99. Підсумовуючи, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

100. ЄСПЛ у змісті рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine») зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

101. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня

2006 року у справі Проніна проти України («Pronina v. Ukraine», заява

№ 63566/00, § 23)). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

103. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Ураховуючи встановлену під час розгляду справивідсутність належного обґрунтування оскаржуваного в судовому порядку рішення Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ухваленого за результатами вирішення питання про зміну прізвища малолітньої дитини, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо незаконності цього рішення. Відтак колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаро Ганни Олександрівни, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович