Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №760/1894/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 760/1894/20

провадження № 61-4653св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Мартєва С. Ю.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Родина» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хиби Анни Володимирівни, за участю третіх осіб: Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності

за касаційною скаргою Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року, постановлене суддею Усатовою І. А., та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. У січні 2020 року Приватне підприємство «Родина» (далі - ПП «Родина») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Державний реєстратор) Хиби А. В., у якому просило:

- скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29481486, від 29 квітня 2016 року 14:38:08, щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 132, загальною площею 199,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;

- скасувати запис про право власності від 29 квітня 2016 року № 14384322 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 132, загальною площею 199,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914707080389.

2. Позов мотивувало тим, що 23 березня 2001 року воно уклало з Акціонерним товариством закритого типу «Стандарт-95» договір купівлі продажу нежитлового приміщення, за яким набуло у власність приміщення загальною площею 199,3 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 . Цей договір 23 березня 2001 року посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. та зареєструвала в реєстрі за № 726.

Зазначило, що 06 квітня 2014 року воно зареєструвало за собою право власності на це нерухоме майно, проте надалі йому стало відомо, що 29 квітня 2016 року Державний реєстратор Хиба А. В. перереєструвала це майно за ОСОБА_1 на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13 грудня 2013 року у справі № 2/255/2356/2013.

Послалося на те, що відбулася подвійна реєстрація права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, яке воно набуло на законних підставах, що порушує його права та законні інтереси.

Зауважило, що рішення суду, на підставі якого державний реєстратор здійснила перереєстрацію нерухомого майна, не існує.

Вважає, що державний реєстратор зобов`язана була перевірити подані для реєстрації права власності документи, зокрема пересвідчитися у достовірності рішення суду, на підставі якого право власності перейшло до іншої особи, а також перевірити наявність зареєстрованого права власності на це майно за ПП «Родина» (наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно) та відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Суди встановили, що ПП «Родина» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23 березня 2001 року є власником нежитлового приміщення загальною площею 199,3 кв. м, що становить 1/100 частину від цілого будинку або 75/100 частин від нежилих приміщень площею 2595 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .

4. Ця обставина підтверджується: договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г., зареєстрованим у реєстрі за № 726; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 грудня 2019 року.

5. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до якої долучила технічний паспорт, копію рішення Ворошилоського районного суду міста Донецька від 13 грудня 2013 року та копію паспорта.

6. 29 квітня 2016 року державний реєстратор на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13 грудня 2013 року у справі № 2/255/2356/2013 зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, яке належало позивачу, та внесла відповідний запис за № 14384322.

7. Згідно з листом від 05 квітня 2021 року № 01-45/7/2021 Селидівського міського суду Донецької області (якому надали в користування базу даних Ворошиловського районного суду міста Донецька) у провадженні Ворошиловського районного суду міста Донецька перебувала на розгляді справа № 255/9890/13-ц (провадження 2/255/2356/2013) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» в особі відділення «Регіональне управління ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у місті Донецьку про відшкодування втраченої вигоди і моральної шкоди. У цій справі суд ухвалив рішення 18 листопада 2013 року, інформації щодо набрання цим рішенням законної сили немає.

Зміст рішення місцевого суду

8. Заочним рішенням від 26 серпня 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва задовольнив позов.

Скасував рішення Державного реєстратора Хиби А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29481486, від 29 квітня 2016 року, 14:38:08, щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 132, загальною площею 199,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував запис про право власності від 29 квітня 2016 року № 14384322 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 132, загальною площею 199,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914707080389.

Стягнув з ОСОБА_1 та Державного реєстратора Хиби А. В. на користь ПП «Родина» по 2 102,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

9. Місцевий суд керувався тим, що з наявних у справі доказів та з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що у справі № 255/9890/13-ц (провадження 2/255/2356/2013) Ворошиловський районний суд міста Донецька розглядав та ухвалював рішення не за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» в особі відділення «Регіональне управління ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у місті Донецьку про відшкодування втраченої вигоди і моральної шкоди.

Виходив з того, що рішення суду, на підставі якого Державний реєстратор Хиба А. В. здійснила оспорену державну реєстрацію, не існує. Отже, здійснюючи функції державного реєстратора як спеціальний суб`єкт, усупереч вимогам чинного законодавства, Державний реєстратор Хиба А. В. не перевірила подані заявником документи для державної реєстрації права власності та не встановила відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також не пересвідчилася у відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у зв`язку із чим прийняла протиправне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29481486, від 29 квітня 2016 року, 14:38:08, щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 132, загальною площею 199,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Дійшов висновку, що ця реєстраційна дія порушує права позивача мирно володіти своїм майном та не узгоджується із закріпленими в Україні як у правовій державі принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Зміст постанови апеляційного суду

10. Постановою від 19 березня 2026 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) [змінило назву на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України], а заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року - без змін.

11. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо розгляду справи по суті, зазначив про їх обґрунтованість та доведеність зібраними у справі доказами.

Відхилив доводи апеляційної скарги про наявність у державного реєстратора підстав для здійснення оспореної реєстраційної дії, послався на встановлені обставини неухвалення Ворошиловським районним судом міста Донецька рішення суду, наданого для державної реєстрації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 06 квітня 2026 року Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, яку мотивувало неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові до Державного реєстратора Хиби А. В.

13. Підставою касаційного оскарження зазначило застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 03 квітня 2024 року у справі № 916/2938/21.

Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

14. Ухвалою від 28 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

В ухвалі зазначив, що наведені у касаційній скарзі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкриття касаційного провадження у справі.

15. 14 травня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

16. Ухвалою від 04 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України зазначило, що позивач зобов`язаний визначити належний склад відповідачів у справі та саме він вправі заявити клопотання про заміну неналежного відповідача, тобто особи, яка не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Вважає, що, своєю чергою, суд має перевірити належність суб`єктного складу у справі та у разі встановлення, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, відмовити у задоволенні позову до останнього.

Зауважило, що ПП «Родина» пред`явило позов до ОСОБА_1 та Державного реєстратора Хиби А. В., проте остання є неналежним відповідачем у цій справі, позаяк спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна, який до цього перебував у власності позивача.

Послалося на те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також послалося на те, що позивач, який фактично оспорив право власності іншої особи на нерухоме майно, обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки замість витребування майна чи визнання права власності, він просив скасувати рішення державного реєстратора, що суперечить принципу визначеності судових способів захисту.

Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги

18. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи касаційним судом

19. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

21. Верховний Суд зауважує, що Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України оскаржило судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вимог до державного реєстратора.

22. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі

24. Ключовим (з огляду на окреслені межі касаційного оскарження) аргументом касаційної скарги Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є те, що ПП «Родина» пред`явило позов до неналежного відповідача - державного реєстратора, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині заявлених до нього вимог.

25. Верховний Суд вважає такі доводи обґрунтованими з огляду на таке.

26. Так, пред`явивши позов про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності, ПП «Родина» визначило відповідачами ОСОБА_1 (речове право на майно якої оспорюється) і державного реєстратора.

Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, вважав обох відповідачів належними та, задовольняючи позов, здійснив розподіл судових витрат між ними.

27. За частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

28. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

29. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

30. Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

31. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)].

32. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача(див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані в пункті 39 постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

33. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22.

34. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)].

35. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи не був залучений (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19).

36. За змістом статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) виснувала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

38. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові(див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, від 08 липня 2021 року у справі № 264/632/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/2392/22).

39. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача [див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50)].

40. Отже, у цій справі поряд з належним відповідачем - ОСОБА_1 (речове право на майно якої оспорюється), позивачвизначив співвідповідачем державного реєстратора, яка не повинна відповідати за його позовом, а суди попередніх інстанцій, своєю чергою, констатувавши порушення майнового права позивача, не виконали свого обов`язку щодо встановлення належності відповідачів у справі.

41. Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог (див., зокрема, підпункти 9.12, 9.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22).

42. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо належного суб`єктного складу цієї справи та наслідків пред`явлення позову до державного реєстратора, наведені в межах підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, на які заявник послався у своїй касаційній скарзі.

43. Що стосується аргументів касаційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту свого права, а також посилання на постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 та від 03 квітня 2024 року у справі № 916/2938/21, то вони не можуть бути взяті до уваги з огляду на визначені заявником межі касаційного оскарження, позаяк у прохальній частині касаційної скарги він просить скасувати оскаржені судові рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові до Державного реєстратора Хиби А. В.

Водночас питання обрання способу захисту стосується учасників спірних правовідносин, до яких, як обґрунтовано зазначив заявник, державний реєстратор не належить.

Задоволені позовні вимоги пов`язані із захистом прав позивача на нерухоме майно, порушених іншим відповідачем Позднякової Г. А. - особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж майна, а участь державного реєстратора не змінила змісту цього цивільно-правового спору.

Тож заявник, який не є належним учасником цивільного-правового спору (не є особою, права чи законні інтереси якого порушуються правовідносинами щодо володіння спірним майном) та поготів, довів необхідність відмови у позові до державного реєстратора, а також не оскаржив судові рішення в частині вимог, пред`явлених до належного відповідача, не може оспорювати обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

44. Отже, з огляду на наведене вище, оскільки позивач пред`явив позов також до неналежного співвідповідача - державного реєстратора, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо нього та покладення на останнього судових витрат є помилковими.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Щодо суті касаційної скарги

45. За пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

46. Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

47. З наведених вище підстав Верховний Суд вважає за неодмінне задовольнити касаційну скаргу Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до Державного реєстратора Хиби А. В., змінити рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат.

48. За пред`явлення позову ПП «Родина» сплатило 4 204,00 грн як за дві вимоги немайнового характеру. Місцевий суд задовольнив позов повністю та розподілив ці судові витрати між відповідачами - по 2 102,00 грн.

З огляду на висновки цієї постанови про те, що один з відповідачів - Державний реєстратор Хиба А. В. є неналежним, а відповідати за позовом має лише ОСОБА_1 як особа, за якою зареєстроване право власності на спірне майно, то понесені позивачем витрати слід покласти на неї.

49. Отже, рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Родина» 4 204,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року скасувати в частині задоволення позову Приватного підприємства «Родина» до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хиби Анни Володимирівни про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Родина» до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хиби Анни Володимирівни про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності.

4. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року змінити в частині розподілу судових витрат.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Родина» (ЄДРПОУ 31085461) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв

СуддіВ. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська