Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №990/152/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року

м. Київ

справа №990/152/26

адміністративне провадження № П/990/152/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 01.05.2026 подав через систему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09.04.2026 № 631/0/15-26 про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (далі - Рішення № 631/0/15-26).

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що доводи, викладені у Рішенні № 631/0/15-26 ВРП, є необґрунтованими, декларативними та такими, що не містять належних мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:

09.04.2026 Рішенням ВРП № 631/0/15-26 було задоволено клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та тимчасово, до 09.06.2026 відсторонено суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Однак, на засіданні ВРП, що відбулося 09.04.2026, при прийнятті Рішення № 631/0/15-26 не було належним чином вивчено заперечення сторони захисту, з урахуванням того, що заслуховування захисників не може ототожнюватися з виконанням обов`язку надати мотивовану відповідь на заперечення сторони захисту, викладені у письмовому вигляді, що суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої вмотивованим може вважатися лише таке рішення ВРП, у якому цей орган з`ясував обставини, що мають значення для справи, навів мотиви своїх висновків і послався на відповідні докази. У дайджесті практики ВП ВС наведено підхід, за яким висновок ВРП визнавався передчасним саме тому, що ВРП не надала оцінки всім обставинам справи і залишила поза увагою пояснення сторони. Це підтверджує, що для відповідності статті 65 Закону України «Про вищу раду правосуддя» недостатньо просто констатувати результат розгляду у рішенні, необхідно обґрунтувати, чому саме доводи захисту не приймаються та якими матеріалами вони спростовуються. Такий же стандарт випливає і з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій суд послідовно наголошує, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони, національний орган зобов`язаний надати відповідь на істотні, конкретні та релевантні доводи.

Особливо істотним є те, що подані стороною захисту письмові заперечення від 06.04.2026 стосувалися саме дотримання обов`язкових процесуальних вимог статей 155, 155-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), тобто тих передумов, без встановлення яких клопотання про тимчасове відсторонення судді не може вважатися належно поданим і належно вмотивованим.

Діючи відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про Вищу раду правосуддя», ВРП також зобов`язана враховувати положення КПК України, зокрема, статей 155, 155-1, які регламентують загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак, у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, сторона обвинувачення не навела переліку свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, і не відобразила окремо відсутність такої потреби. Незважаючи на це, Вища рада правосуддя не надала жодної самостійної оцінки зазначеному порушенню, хоча воно безпосередньо стосувалося відповідності клопотання вимогам кримінального процесуального закону та можливості його розгляду по суті.

Окремої оцінки ВРП потребували доповнення до заперечень на клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, оскільки заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 30.03.2026 доручив прокурорам четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотилу О.О. та Лучківу Ю.В. вручити ОСОБА_1 копію клопотання від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 від здійснення правосуддя строком на два місяці. Натомість, зазначене клопотання було вручено ОСОБА_1 30.03.2026 не особами, яким таке доручення було надано заступником Генерального прокурора, а детективом Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Селівьорстовою М.Р., до якої ОСОБА_1 був викликаний повісткою цього ж дня до приміщення НАБУ, де й отримав копію клопотання з додатками у присутності адвоката Гарбуз Д.В . При цьому, прокурора САП Колотила О.О. ОСОБА_1 не бачив з 18.03.2026, а прокурора САП Лучківа Ю.В. не бачив жодного разу. Зазначені обставини мали істотне значення для перевірки дотримання стороною обвинувачення належної процедури звернення з клопотанням про тимчасове відсторонення судді та забезпечення процесуальних гарантій особи, щодо якої ініційовано застосування такого виняткового заходу.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя допускається лише на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Зі свого боку, пункт 3 частини першої статті 65 цього Закону прямо передбачає, що рішення ВРП підлягає скасуванню, якщо воно не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Отже, мотивування у цій категорії справ означає не зазначення законодавчої формули про те, що «ризик існує», а наведення конкретних фактичних обставин, із яких ВРП дійшла висновку про реальність саме такого ризику. Із наведеного в оскаржуваному рішенні вбачається, що ВРП фактично відтворила позицію прокурора і далі констатувала, що ризик незаконного впливу на свідків «існує», додавши загальне твердження про те, що такий ризик можливий до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків. Однак саме по собі таке загальне положення не пояснює, чому саме у справі ОСОБА_1 цей ризик є реальним, чим він підтверджується і які конкретно дані з матеріалів клопотання це доводять. ВРП не навела, які саме факти свідчать про наявність у судді реальної можливості впливати на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не встановила, у чому саме полягає їхня вразливість до такого впливу, не вказала на жодні конкретні дії чи спроби контакту, координації або тиску з боку судді ОСОБА_1 , а отже не навела мотивів, з яких дійшла відповідного висновку. Показово, що і сама ВРП в низці рішень про відмову у тимчасовому відстороненні виходила з того, що абстрактні посилання на можливий вплив на свідків без конкретних даних є недостатніми: у рішеннях № 2212/0/15-19, № 2215/0/15-19, № 2217/0/15-19 та № 118/0/15-25 ВРП вказувала на відсутність доказів тиску на свідків, жодного обґрунтування відповідних тверджень або належних обставин, які підтверджують такі припущення.

Практика Верховного Суду підтверджує, що для цілей статті 65 Закону України «Про вищу раду правосуддя» має значення саме наявність у рішенні ВРП конкретної мотивації щодо ризиків. Натомість, в оскаржуваному рішенні такого зв`язку між фактичними даними та висновком ВРП не наведено. Отже, загальне міркування ВРП про те, що ризик впливу на свідків може існувати до моменту їх безпосереднього допиту судом, ще не є належним мотивом, мотивом воно стає лише тоді, коли до цього додано індивідуалізовану оцінку конкретних дій щодо конкретної особи.

В оскаржуваному рішенні ВРП виходить із того, що сама «наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), суперечить не лише морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї». Однак, такі твердження ВРП, викладені в рішенні, не можна вважати належними мотивованими, оскільки вони ґрунтуються не на встановлених фактах, а на припущеннях, що сам факт кримінального переслідування автоматично свідчить про відсутність безсторонності у судді.

Такий однобокий підхід ВРП при прийнятті рішення суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості, закріпленого статтею 62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічно стаття 17 КПК України встановлює, що особа вважається невинуватою, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а поводження з особою, вина якої не встановлена обвинувальним вироком суду, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Крім того, надання захиснику копії рішення із прихованими підписами фактично позбавило позивача можливості перевірити дотримання ВРП обов`язкової вимоги щодо належного підписання рішення всіма членами, які брали участь у його ухваленні. У випадку, коли статтею 64 Закону України «Про вищу раду правосуддя» передбачено обмежену можливість оскарження та скасування рішення ВРП, серед яких, є підстава, що рішення не підписано будь-ким із членів ВРП, які брали участь у його ухваленні, обмеження доступу до відкритої копії рішення унеможливлює ефективну можливість захисту перевірку наявності або відсутності такої підстави для оскарження.

Стала практика ВРП виходить із того, що, вирішуючи питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя як захід забезпечення кримінального провадження, ВРП перевіряє повідомлення про підозру саме в частині її обґрунтованості. Такий підхід неодноразово відображено в актах і офіційних повідомленнях ВРП та ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (Рішення ВРП від 27.01.2025 № 118/0/15-25, рішення ВРП від 13.10.2020 № 2820/0/15-20, Постанова ВП ВС від 08.11.2018 у справі № 800/536/17, Постанова ВП ВС від 19.12.2019 у справі № 9901/610/18).

Поряд з цим, суддя належить до кола осіб, щодо яких кримінальне провадження здійснюється в особливому порядку. Такий порядок прямо передбачений статтею 480 КПК України, яка відносить суддю до осіб, стосовно яких застосовуються спеціальні процесуальні гарантії; водночас тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя є окремим заходом забезпечення кримінального провадження, що допускається лише на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника та вирішується ВРП в порядку, встановленому законом.

Саме тому рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя не може ґрунтуватися на формальному посиланні лише на факт повідомлення про підозру або на загальні припущення щодо ризиків. Із Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прямо випливає, що відповідне рішення може бути скасоване, якщо воно не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Отже, у такій категорії справ на ВРП покладено обов`язок не формального, а змістовного контролю за наявністю достатніх правових і фактичних підстав для застосування цього виняткового заходу. Окрім того, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе наявності обґрунтованої підозри та виправданості відповідного ступеня втручання у права особи. У поданих запереченнях, а також при наданні пояснень під час розгляду, сторона захисту навела детальні й конкретні доводи про наявність ознак провокації з боку заявниці в кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , які Вища рада правосуддя не могла ігнорувати без надання мотивованої відповіді.

Також, позивач вказує, що сторона захисту в своїх запереченнях зазначала, що кримінальне провадження зареєстроване ще 18.06.2024 року, а, отже, орган досудового розслідування мав достатній період часу для допиту свідків, вилучення та фіксації документів та проведення інших необхідних процесуальних дій. Якщо протягом майже двох років перебування особи на посаді не спричинило настання зазначених ризиків, то прокурор мав при розгляді клопотання про тимчасове відсторонення особливо переконливо обґрунтувати, які саме обставини змінилися на момент звернення з клопотанням і чому саме тепер відсторонення стало необхідним та пропорційним, однак таких даних прокурором наведено не було.

За відсутності конкретного доведення актуальних ризиків, рішення ВРП про відсторонення не може вважатися належно вмотивованим, а отже не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», з огляду на що оспорюване рішення ВРП, без чіткого мотивування, чому саме такий ступінь втручання є необхідним і пропорційним, фактично ставить суддю у істотно гірше професійне становище ще до встановлення його вини обвинувальним вироком суду, хоча Конституція України і КПК України закріплюють презумпцію невинуватості та забороняють розглядати особу як винну до доведення вини у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскаржуваним рішенням ВРП безпосередньо порушено права та законні інтереси позивача, оскільки до нього було застосовано винятковий захід у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя без належного, повного та вмотивованого дослідження всіх істотних обставин справи, зокрема, в рішенні ВРП відсутня будь-яка згадка про письмові заперечення сторони захисту, відсутній їх аналіз, а також будь-які доводи та мотиви, з яких ВРП їх відхилила. ВРП при прийнятті рішення, фактично обмежилася загальною вказівкою, що заслухала суддю та його адвокатів, після чого погодилася з клопотанням прокурора. Це свідчить про те, що право позивача на реальний, а не формальний розгляд його доводів не було забезпечене.

Такими діями ВРП порушила право позивача на належну процедуру та засаду змагальності сторін, оскільки стороні захисту було надано лише зовнішню можливість бути вислуханою, але її письмові заперечення та усні пояснення не отримали реального впливу на зміст рішення. Отже, ВРП фактично надала перевагу доводам сторони обвинувачення, не забезпечивши рівності процесуальних можливостей і не надавши мотивованої відповіді на істотні заперечення сторони захисту.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю. Вважає, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ВРП не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, декларативним та таким, що не містить належної мотивації, а також про нібито неврахування письмових заперечень сторони захисту.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:

Оскаржуване Рішення № 631/0/15-26 було ухвалене повноважним складом ВРП, у відповідності до вимог статей 18 та 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки станом на день ухвалення оскаржуваного Рішення ВРП - 09.04.2026, Рада складалась з 19 обраних членів, 11 з яких є суддями, тобто відповідно до статті 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Рада є повноважною. Відповідно до витягу з протоколу засідання Ради, на засіданні ВРП 09.04.2026 були присутні 15 членів ВРП. За результатами голосування «за» проголосувало 15 членів ВРП, «проти» - 0. Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене повноважним складом ВРП та підписане всіма членами Ради, що брали участь у його ухваленні, що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

ВРП дотрималась усіх процедурних гарантій - повідомлення сторін, відкритість розгляду, участь прокурора та представників судді, оскільки у засіданні ВРП брав участь прокурор Колотило О.О., адвокати судді - Чумак В.В і Гарбуз Д.В., а суддя ОСОБА_1 брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, що виключає будь-які порушення процесуального порядку.

Під час ухвалення Рішення № 631/0/15-26 ВРП забезпечила дотримання засад змагальності, надала сторонам можливість викласти свої позиції та безпосередньо дослідила доводи як обвинувачення, так і захисту, які були заслухані у засіданні 09.04.2026 за участю судді та його адвокатів. У рішенні ВРП зазначено, що колегіальний орган дослідив клопотання та матеріали, заслухавши всіх учасників провадження, що свідчить про врахування доводів сторони захисту у сукупності з іншими матеріалами справи. Посилання позивача на відсутність окремої відповіді на кожен аргумент письмових заперечень є безпідставними, оскільки закон не вимагає дослівного відтворення чи окремого спростування кожного доводу за умови наявності загальної мотивованої оцінки предмета розгляду. Крім того, рішення містить детальний виклад фактичних обставин кримінального провадження та надану ВРП оцінку ризиків, зокрема щодо можливого впливу на свідків, що свідчить про реальне врахування суті заперечень захисту.

ВРП перевірила клопотання на відповідність вимогам статей 155, 155-1 КПК України та дійшла висновку про його подання з дотриманням передбачених законом вимог, що спростовує твердження про неналежну перевірку. Крім того, у матеріалах провадження чітко ідентифіковані особи, на показання яких посилався прокурор (зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7., ОСОБА_12, ОСОБА_9), а також долучені протоколи їх допитів, що свідчить про визначеність кола осіб і відомість цих даних сторонам. Формальна відсутність окремого переліку свідків не є істотним порушенням КПК України, оскільки відповідні відомості містяться в матеріалах провадження та не перешкодили розгляду клопотання по суті. ВРП виходила з достатності наданих прокурором матеріалів для встановлення обставин, необхідних для прийняття рішення, та дослідила їх у сукупності, що виключає порушення прав сторони захисту.

ВРП не погоджується з доводами позивача про істотне порушення порядку вручення копії клопотання про тимчасове відсторонення, зокрема у зв`язку з тим, що його було вручено не прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), визначеними у дорученні заступника Генерального прокурора, а детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), оскільки фактичне вручення документа детективом НАБУ не вплинуло на права позивача, позаяк позивач отримав копію клопотання та доданих матеріалів, він та його захисники були належним чином поінформовані, брали участь у засіданні та подали заперечення. За таких обставин зазначена обставина не є істотною та не впливає на законність оскаржуваного рішення.

ВРП не погоджується з доводами позивача про абстрактність, недоведеність та формальний характер ризиків, покладених в основу оскаржуваного рішення. ВРП виходила з наявності обґрунтованого ризику впливу судді на учасників кримінального провадження, зокрема, на заявницю ОСОБА_6 та інших осіб, чиї показання містяться в матеріалах клопотання та були досліджені Радою. Твердження про відсутність конкретних фактичних обставин є безпідставними, оскільки рішення містить посилання на встановлені під час досудового розслідування епізоди зустрічей, зміст листування у месенджері, обговорення грошових сум та інші дані, які у сукупності обґрунтовують висновок про наявність ризиків.

ВРП не погоджується з доводами позивача про порушення презумпції невинуватості та ототожнення підозри з доведеною виною. Як убачається з оскаржуваного рішення, ВРП прямо виходила з того, що на стадії розгляду клопотання про тимчасове відсторонення питання винуватості не вирішується, а оцінюється лише наявність обґрунтованої підозри та пов`язаних із нею ризиків. Такий стандарт не є встановленням вини і не суперечить статті 62 Конституції України. Тимчасове відсторонення не є заходом кримінальної відповідальності, а процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення авторитету правосуддя та довіри до судової влади. За наявності обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину сама участь судді у здійсненні правосуддя може об`єктивно викликати сумніви щодо неупередженості суду. ВРП також врахувала вимоги законодавства про судоустрій та Кодексу суддівської етики щодо недопущення дій, які шкодять авторитету правосуддя.

ВРП не погоджується з доводами позивача про наявність провокації злочину та про нібито ігнорування відповідних аргументів сторони захисту. Як убачається з оскаржуваного рішення, ВРП діяла в межах своїх повноважень та не вирішувала питання винуватості особи чи допустимості доказів у кримінально-правовому сенсі, а лише здійснювала оцінку наявності обґрунтованої підозри та пов`язаних із нею ризиків для цілей вирішення питання про тимчасове відсторонення. Рішення ВРП ґрунтується на сукупності матеріалів досудового розслідування, зокрема протоколах НСРД, які фіксують активну участь судді у відповідних комунікаціях. Зміст зафіксованих розмов та дій, викладений у рішенні, свідчить про те, що саме суддя ініціював та розвивав обговорення можливих неправомірних домовленостей, пропонував варіанти вирішення справи, а також озвучував конкретні суми грошових коштів. Крім того, ВРП зазначила, що використання засобів комунікації та зустрічі в неформальній обстановці розцінюються як поведінка, що свідчить про усвідомлення характеру відповідних дій, а не як ознака зовнішнього підбурювання. Таким чином, доводи позивача про провокацію злочину та нібито відсутність їх оцінки є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду ВРП.

ВРП не погоджується з доводами позивача про непропорційність тимчасового відсторонення та відсутність належного обґрунтування його необхідності. ВРП виходила з того, що інкриміновані позивачу дії за матеріалами НСРД мали триваючий характер, а отже ризики не є гіпотетичними чи застарілими. Пропорційність заходу була оцінена з урахуванням того, що саме на стадії повідомлення про підозру та завершення досудового розслідування ризик впливу на свідків є найбільш актуальним. Крім того, ВРП врахувала, що перебування судді на посаді за наявності обґрунтованої підозри у тяжкому корупційному злочині може завдати істотної шкоди авторитету правосуддя, що переважає приватний інтерес у продовженні здійснення повноважень. Тимчасовий характер відсторонення додатково свідчить про його пропорційність та обмеженість у часі.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бившева Л.І., судді: Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.

Верховний Суд ухвалою від 06.05.2026 відкрив провадження в даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 19.05.2026.

13.05.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.05.2026 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи, призначений на 19.05.2026, за відсутності позивача та його представника.

Розгляд справ, призначений на 19.05.2026, був відкладений на 15.06.2026.

Верховний Суд ухвалою від 25.05.2026 задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.06.2026, та подальших засіданнях у цій справі, у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

15.06.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника ВРП на підставі наявних у суду матеріалів. Також, ВРП просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

15.06.2026 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи, призначений на 15.06.2026, та у подальших засіданнях за відсутності позивача та його представника.

Верховний Суд, розглянувши подані сторонами клопотання, дійшов висновку про проведення розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

16.03.2026 судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 , відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

Вручення вказаного письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 було здійснено прокурором Четвертого відділу САП - Колотилом О.О. на підставі доручення заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В.

03.04.2026 до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. До клопотання були долучені матеріали, на які посилається прокурор, а також розписка судді ОСОБА_1 про отримання копій клопотання і доданих документів. У той же день протоколом автоматизованого розподілу доповідачем визначено члена ВРП Сав`юк М.І.

Ухвалою від 07.04.2026 № 573/0/15-26 ВРП задовольнила заяву представника судді ОСОБА_1 - адвоката Чумака В.В. про відвід члена ВРП Сав`юка М.І. від участі у розгляді клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 07.04.2026 доповідачем щодо зазначеного клопотання визначено члена ВРП Бокову Ю.В.

Як убачається зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000297 від 18.06.2024. Розслідування проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України - підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади.

16.03.2026 судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. Із наявних у справі матеріалів вбачається, що підозра ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на підбурення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12., на розгляді якого перебуває кримінальне провадження № 42020101090000073 від 23.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у сумі 30000,00 дол. США за ухвалення останнім виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , що згідно курсу Національного банку України станом на 13.10.2025 становило 1248081,00 грн.

Як зазначено в клопотанні, ОСОБА_1 , використовуючи авторитет займаної посади судді, а також пов`язані з нею службові можливості та зв`язки, вчинив дії, які безпосередньо пов`язані з інкримінованим йому тяжким злочином. Перебування на посаді судді дало йому можливість встановлювати та підтримувати довірливі відносини з учасниками судових проваджень, вливати на їхню поведінку та формувати в них переконання щодо реальності досягнення бажаного результату злочинним шляхом.

Також, у клопотанні було зазначено, що у межах цього ж провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 1331200,00 грн. та покладено на підозрюваного ОСОБА_1 строком на два місяці обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України.

Зокрема, прокурор вказує, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків, консультувати їх, координувати процесуальну поведінку, узгоджувати тактику і стратегію захисту, створювати альтернативну версію подій тощо, зокрема, впливати на суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12 . Такий вплив має реальний характер, ураховуючи зафіксоване під час розслідування спілкування між підозрюваним та ОСОБА_12 , яке, наприклад мало місце 13.10.2025 о 15:51 год., що підтверджується протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової ) дії - візуального спостереження за особою від 14.10.2025 № 14/5/1-5599. Також, ОСОБА_1 може узгоджувати версію подій з ОСОБА_9 , впливати на нього з метою змусити його відмовитись надавати показання або надавати неправдиві показання.

Також у клопотанні було вказано, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, з огляду на норми Кодексу суддівської етики, не узгоджується із встановленими ним морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен були прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Матеріалами справи підтверджується, що до клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 були долучені документи, на які посилається орган досудового розслідування, а також розписка судді ОСОБА_1 про отримання копій клопотання та всіх доданих до нього матеріалів 30.03.2026.

Крім того, 07.04.2026 заступник Генерального прокурора - керівник САП Клименко О.В. направив до ВРП доповнення до клопотання про відсторонення від здійснення правосуддя судді ОСОБА_1, а саме - постанову САП від 07.04.2026, відповідно до якої клопотання детектива НАБУ Селівьорстової М.Р. було задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000297 від 18.06.2024 до трьох місяців, тобто до 16.06.2026.

09.04.2026 ВРП у складі 15 членів розглянула зазначене клопотання. У засіданні брали участь суддя ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), його представники - адвокати Чумак В.В. та Гарбуз Д.В, а також прокурор Колотило О.О. За результатами голосування 15 членів ВРП проголосували «за», 0 - «проти». Цього ж дня ВРП ухвалила Рішення № 631/10/15-26, яким клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. задовольнила. Тимчасово, до 09.06.2026 відсторонила суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Рішення підписано всіма членами, які брали участь у голосуванні.

Вважаючи зазначене рішення ВРП протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з цим позовом.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Згідно з частинами першою - третьою статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2026 № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1798-VIII).

За змістом положень статті 63 Закону №1798-VIII тимчасове відсторонення судді здійснює ВРП. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті ВРП.

Неявка на засідання ВРП судді, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя починається з короткого викладу членом ВРП, який визначений доповідачем, наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень.

За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Згідно зі статтею 65 Закону №1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання.

Положеннями, наведеними у главі 20 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24.01.2017 №52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), урегульовано, зокрема, порядок розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Так, за правилами пунктів 20.6 - 20.13 глави 20 Регламенту ВРП член Ради, визначений доповідачем, у день отримання клопотання інформує відповідний структурний підрозділ секретаріату Ради про необхідність внесення цього питання до порядку денного засідання Ради.

Клопотання розглядається Радою невідкладно, але не пізніше семи днів із дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання надсилається судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, не пізніше ніж за три дні до засідання Ради та невідкладно розміщується на офіційному вебсайті Ради.

Неявка на засідання Ради судді, його представника, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Засідання Ради з питання тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя відбувається відкрито, якщо Радою не ухвалено рішення про проведення закритого засідання. Розгляд клопотання починається з короткого викладу доповідачем наведеного у клопотанні обґрунтування такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, у разі явки на засідання Ради, слово надається Генеральному прокурору або його заступнику, або уповноваженому прокурору, судді, щодо якого внесене клопотання, та/або його представнику. Суддя має право відмовитися від надання пояснень або надати письмові пояснення, які в разі його відсутності підлягають обов`язковому оголошенню. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Рада розглядає клопотання без його пояснень.

Під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Рада має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від здійснення правосуддя.

За результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.

У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.

Резолютивна частина рішення оголошується присутнім на засіданні.

Рішення Ради викладається в письмовій формі, підписується членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

Копії рішення Ради не пізніше ніж через сім робочих днів надсилаються Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення.

Підстави та порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені Законом № 1798-VIII, частина перша статті 62 якого закріплює, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому, рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України та може подаватися на будь-якій стадії кримінального провадження.

Зв визначенням, наведеним у пункті 5 статті 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23 йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок № 3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

Права та обов`язки судді визначені у статті 56 Закону № 1402-VIII, яка, серед іншого, закріплює, що суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої цієї статті).

Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18.09.2024 XX черговим з`їздом суддів України, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 Кодексу суддівської етики).

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

Поведінка судді, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження за фактами, що суперечать етичним стандартам, визначеним Бангалорськими принципами поведінки суддів, Висновками КРЄС та Кодексом суддівської етики, здатна негативно впливати на інституційну незалежність судової влади, оскільки суспільна довіра ґрунтується на впевненості громадян у доброчесності та бездоганній репутації судді як носія судової влади.

Верховний Суд у рішенні від 07.10.2025 у справі №990/137/25 зауважив, що аналіз норм законодавства про судоустрій і статус суддів свідчить, що незалежність судді забезпечується також недоторканністю та імунітетом (стаття 49 Закону №1402-VIII), зокрема: (1) без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; (2) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; (3) суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо ВРП надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину; (4) суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.

Разом із тим, судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про відсторонення судді ухвалює ВРП.

Відтак, наявність кримінального провадження щодо судді є умовою застосування до такого судді тимчасового відсторонення.

У свою чергу, ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, а тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №9901/962/18, від 23.06.2021 у справі №9901/85/20).

Отже, конституційні гарантії незалежності та імунітету судді, спрямовані на захист судді від неправомірного втручання у здійснення правосуддя, не виключають можливості його тимчасового відсторонення у випадках, прямо визначених законом. Такі гарантії покликані забезпечити інституційну незалежність судової влади, однак вони не мають на меті унеможливлення реагування держави на обставини, які можуть поставити під сумнів неупередженість, доброчесність чи професійну поведінку судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження.

Оскільки законодавець чітко встановив, що тимчасове відсторонення судді у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є допустимим, застосовується у визначених законом випадках та виключно на підставі вмотивованого клопотання уповноваженого прокурора, сама наявність кримінального провадження щодо судді виступає юридичною передумовою для оцінки ВРП наявності ризиків, передбачених статтею 155 КПК України.

У таких обставинах розгляд питання про тимчасове відсторонення судді є закономірним механізмом, спрямованим на забезпечення належного здійснення правосуддя, недопущення можливого впливу судді на свідків чи докази, а також на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду. Наявність кримінального провадження щодо судді сама по собі не свідчить про вину особи, проте створює ситуацію, яка вимагає від Вищої ради правосуддя перевірити, чи може подальше здійснення суддею правосуддя негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження або підірвати довіру до судової системи.

Тому саме існування кримінального провадження щодо судді, у межах якого йому повідомлено про підозру, є об`єктивною юридичною умовою для ініціювання та розгляду клопотання про тимчасове відсторонення як інструменту, спрямованого на забезпечення справедливого правосуддя, захисту незалежності судової влади та утвердження її авторитету.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у рішеннях від 04.12.2024 у справі №П/990/64/24, від 05.05.2025 у справі №990/37/24, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 20.03.2025 у справі № 990/228/23.

Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28.06.1990 у справі «Obermeier v. Austria»; пункт 155 рішення ЄСПЛ від 04.03.2014 у справі «Grande Stevens v. Italy»).

У рішенні від 23.07.2002 у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic against Sweden» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 111 рішення від 31.07.2008 у справі «Case Of Druћstevnн Zбloћna Pria And Others v. The Czech Republic»; пункт 157 рішення від 21.07.2011 у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus»).

Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що визначені статтею 126 Конституції України гарантії незалежності та недоторканості судді в сукупності зі спеціальними нормами Законів №1402-VIII, № 1798-VIII передбачають судовий контроль, зокрема, і за рішенням ВРП.

Таким чином судовий контроль за дискреційними повноваженнями ВРП щодо ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється у межах критерій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII, які, зокрема, покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Стосовно відповідності рішення ВРП положенням статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд зазначає, що статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону визначено, що до повноважень ВРП належить ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

За змістом статті 63 Закону № 1798-VIII та пункту 20.10 Регламенту слідує, що клопотання Генерального прокурора або його заступника про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності розглядається на засіданні ВРП, яке проводиться відкрито.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд при вирішенні справи за результатом аналізу застосованих норм матеріального права дійшов таких висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 52024000000000297 від 18.06.2024 судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 16.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України - підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади.

За даними досудового розслідування, встановленими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на підбурення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12., на розгляді якого перебуває кримінальне провадження № 42020101090000073 від 23.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у сумі 30000,00 дол. США за ухвалення останнім виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , що згідно курсу Національного банку України станом на 13.10.2025 становило 1248081,00 грн.

З метою унеможливлення або мінімізації настання обставин, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, а саме: знищення чи підроблення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також створення інших перешкод для його належного здійснення, заступник Генерального прокурора - керівник САП Клименко О.В. звернувся до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на час подання клопотання і вирішення питання про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, йому було письмово повідомлено про підозру 16.03.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

Повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_1 прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП Колотилом О.С. на підставі доручення на здійснення письмового повідомлення про підозру (у порядку частини другої статті 481 КПК України), виданого заступником Генерального прокурора - керівником САП Клименком О.В .

Також, 16.03.2026 ОСОБА_1 була вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, що підтверджується його підписом.

30.03.2026 ОСОБА_1 було вручено копію клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності із копіями матеріалів, які обґрунтовують клопотання у трьох томах в одному примірнику, що підтверджується розпискою судді ОСОБА_1 про отримання копій клопотання і доданих документів.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності було вручене ОСОБА_1 прокурорами четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП Колотилом О.С. та Лучківим Ю.В. на підставі доручення на врученні судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, виданого 30.03.2026 заступником Генерального прокурора - керівником САП Клименком О.В .

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що вручення позивачу копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності було здійснене у відповідності до вимог частини 4 статті 63 статті 63 Закону №1798-VIII, якою передбачено, Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання

Із клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 30.03.2026 слідує, що воно містить пропозицію до ВРП про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності, а отже, є клопотанням про відсторонення від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000297 від 18.06.2024.

07.04.2026 заступник Генерального прокурора - керівник САП Клименко О.В. ухвалив постанову, відповідно до якої задовольнив клопотання детектива НАБУ Селівьорстової М.Р. та продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000297 від 18.06.2024 до трьох місяців, тобто до 16.06.2026.

Рішенням від 09.04.2026 № 631/0/15-26 ВРП задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В . Тимчасово, до 09.06.2026 відсторонила суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Таким чином, спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що сама наявність кримінального провадження, у рамках якого судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України, об`єктивно створює загрозу для авторитету судової влади та суспільної довіри до правосуддя.

З огляду на характер інкримінованого діяння, яке належить до корупційних злочинів та прямо стосується дотримання суддею вимог доброчесності та невикористання службового становища у власних інтересах, продовження здійснення позивачем правосуддя під час досудового розслідування може призвести до виникнення у суспільства обґрунтованих сумнівів щодо його безсторонності, чесності й здатності забезпечити реалізацію принципу верховенства права.

Таким чином, наявні обставини кримінального провадження щодо позивача, їх характер, тяжкість та потенційні наслідки об`єктивно несумісні з подальшим виконанням ним функцій правосуддя у період досудового розслідування і потребують застосування передбачених законом заходів, спрямованих на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду.

Щодо доводів позивача про невідповідність спірного рішення ВРП положенням статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд вказує таке.

Судом установлено, що клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 подане на стадії досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000297 від 18.06.2024. У зазначеному клопотанні прокурор просив застосувати до судді тимчасове відсторонення строком на два місяці, що відповідає вимогам частини одинадцятої статті 63 Закону № 1798-VIII та прямо випливає з його змісту.

За результатами розгляду цього клопотання ВРП ухвалила Рішення від 09.04.2026 № 631/0/15-26 ВРП, яким задовольнила клопотання прокурора та тимчасово відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя до 09.06.2026. Вказаний строк повністю кореспондує установленому законом граничному періоду відсторонення. У рішенні ВРП зафіксовано, що відсторонення здійснюється у зв`язку з притягненням судді до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

На дату розгляду клопотання ВРП ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру 16.03.2026, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та зазначено безпосередньо у рішенні ВРП. Викладені в клопотанні фактичні дані, зокрема, щодо вчинення дій, спрямованих на підбурення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження № 42020101090000073 від 23.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у сумі 30000,00 дол. США за ухвалення останнім виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , що згідно курсу Національного банку України станом на 13.10.2025 становило 1248081,00 грн, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні корупційного кримінального правопорушення.

З наявних матеріалів справи Верховним Судом також установлено, що клопотання прокурора розглянуто повноважним складом ВРП. У засіданні ВРП брали участь суддя ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), його представники - адвокати Чумак В.В. та Гарбуз Д.В, а також прокурор Колотило О.О. Рішення підписано усіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні, що виключає наявність підстав для його скасування за пунктами 1 і 2 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

Також Верховний Суд установив, що позивач та його представники були своєчасно й належним чином повідомлені про дату й місце розгляду клопотання та подали свої заперечення, які, згідно змісту оскаржуваного Рішення, були заслухані та враховані, однак не вплинули на висновок ВРП через відсутність правових підстав для сумніву у необхідності тимчасового відсторонення.

Таким чином, Верховний Суд наголошує, що процедура розгляду клопотання дотримана: повідомлення здійснено, строки витримані, засідання проведено відкрито, доводи прокурора та заперечення судді досліджені, а рішення ґрунтується на фактичних обставинах і матеріалах досудового розслідування.

Оцінюючи законність рішення ВРП у контексті пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд відзначає, що спірне рішення містить конкретні та належним чином сформульовані мотиви, які стали підставою для висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді. Зокрема, ВРП врахувала, що за даними досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які полягали у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням наданої їй влади, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України. Сам характер інкримінованого діяння - корупційних і прямо пов`язаних із використанням статусу судді - ВРП обґрунтовано визнала таким, що може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства, що значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

Верховний Суд встановив, що ВРП у своєму рішенні не обмежилася загальними міркуваннями про статус судді чи характер підозри, а виходила з чітко визначених та документально підтверджених обставин кримінального провадження № 52024000000000297 від 18.06.2024, викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. та досліджених під час його розгляду.

Зокрема, ВРП при ухваленні Рішення від 09.04.2026 № 631/0/15-26 врахувала сукупність матеріалів досудового розслідування, зокрема, протоколи допиту свідка ОСОБА_6 , протоколи огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , протоколи негласних слідчих (пошукових) дій, які фіксують активну участь позивача у відповідних комунікаціях, зміст зафіксованих розмов та дій, які свідчать про те, що саме ОСОБА_1 ініціював та розвивав обговорення можливих неправомірних домовленостей, пропонував варіанти вирішення справи, а також озвучував конкретні суми грошових коштів.

ВРП дійшла висновку про обґрунтованість посилань прокурора на те, що у разі продовження суддею ОСОБА_1 здійснення правосуддя існує ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на заявника ОСОБА_6 та її клієнта ОСОБА_7 , суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12. та ОСОБА_9 , оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом пояснень від свідків та дослідження їх судом.

Водночас, ВРП дійшла висновку, що прокурор не довів ризику вчинення суддею ОСОБА_1 знищення чи підроблення речей і документів, які становлять матеріали судової справи № 760/10353/24 за обвинуваченням ОСОБА_7 , яка перебуває на розгляді судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_12., оскільки матеріали судової справи перебувають на розгляді в суді, у якому ОСОБА_1 не здійснює та не здійснював правосуддя, що, в свою чергу, свідчить про обмеженість доступу судді ОСОБА_1 до речей і документів, які перебувають на розгляді у Солом`янському районному суді міста Києва.

З оспорюваного рішення від 09.04.2026 № 631/0/15-26 вбачається, що ВРП, оцінюючи доводи судді ОСОБА_1 про відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, ВРП керувалася тим, що під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, ВРП не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, тобто не надає оцінки доказам щодо їх достатності й допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності. ВРП зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів переконатися, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у криміналь6ному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, до клопотання Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 було додано, крім іншого, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 у справі № 991/2446/26, відповідно до якої слідчий суддя Кравчук О.О., розглянувши клопотання детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сельвьорстової М.Р., погоджене прокурором САП Колотилом О.О. у кримінальному провадження № 52024000000000297 від 18.06.2024, застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 1331200,00 грн., та поклав на підозрюваного ОСОБА_1 строком на два місяці обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, зокрема, утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Наведене дає підстави для висновку, що ВРП урахувала встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, зокрема, те, що службові та професійні зв`язки судді у судовій та правоохоронній системі створюють реальну можливість впливу на свідків, а також про те, що прокурор не довів ризику вчинення суддею ОСОБА_1 знищення чи підроблення речей і документів, які становлять матеріали судової справи № 760/10353/24.

В свою чергу, Верховний Суд погоджується із доводами ВРП про те, що у матеріалах провадження чітко ідентифіковані особи, на показання яких посилався прокурор, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7., ОСОБА_12, ОСОБА_9 , а також долучені протоколи їх допитів, що свідчить про визначеність кола осіб і відомість цих даних сторонам, а формальна відсутність окремого переліку свідків не є істотним порушенням КПК України, оскільки відповідні відомості містяться у матеріалах кримінального провадження та не перешкоджало розгляду клопотання по суті.

Також, ВРП обґрунтовано врахувала, що оцінка доказів про провокацію злочину та допустимість доказів, а також тривалості досудового розслідування належить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Окремо ВРП врахувала етичний аспект, наголосивши, що інкриміноване судді корупційне правопорушення, пов`язане з використанням статусу судді, об`єктивно підривають довіру суспільства до її доброчесності та безсторонності, що суперечить стандартам суддівської етики та загальним принципам забезпечення авторитету правосуддя.

Таким чином, ВРП обґрунтовано зазначила, що наведені обставини створюють реальний, конкретний та індивідуально визначений ризик перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом впливу на свідків, а також формують об`єктивну загрозу авторитету правосуддя, що зумовлює необхідність тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Верховний Суд зазначає, що ВРП здійснила оцінку матеріалів кримінального провадження виключно в межах своєї компетенції, не вирішуючи питання наявності або відсутності вини судді, а лише перевіряючи наявність ризиків, які можуть перешкоджати належному здійсненню правосуддя під час досудового розслідування. ВРП діяла в межах статті 63 Закону № 1798-VIII та статей 155 - 155-1 КПК України, і її висновки ґрунтуються на фактичних даних досудового розслідування та обставинах, підтверджених матеріалами клопотання.

Верховний Суд наголошує, що вимоги статті 157 КПК України не передбачають необхідності встановлення факту вже вчиненого впливу чи знищення доказів; достатнім є наявність конкретних даних, які вказують на реальність такого ризику з огляду на обставини конкретної справи.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що рішення Вищої ради правосуддя відповідає вимогам Конституції України, Закону № 1798-VIII, Закону № 1402-VIII та статтям 155, 155-1 КПК України, містить достатні, чіткі та передбачені законом мотиви, які підтверджують необхідність тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя на час досудового розслідування. Доводи позивача про відсутність мотивів або формальний характер рішення спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

Також, Верховний Суд наголошує, що наявність кримінального провадження щодо судді, якому повідомлено про підозру у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, створює реальні ризики для авторитету правосуддя та здатності судді неупереджено виконувати свої функції. Характер інкримінованого діяння (передбачене частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України) та його пов`язаність із використанням статусу судді об`єктивно зумовлюють необхідність тимчасового відсторонення з метою захисту суспільної довіри до судової влади.

Щодо доводів ОСОБА_1 про надання захиснику копії рішення із прихованими підписами фактично позбавило позивача можливості перевірити дотримання ВРП обов`язкової вимоги щодо належного підписання рішення всіма членами, які брали участь у його ухваленні, Верховний Суд вказує, що як вбачається з копії Рішення ВРП від 09.04.2026 № 631/0/15-26, на його останній сторінці міститься повний перелік членів ВРП, у тому числі Голови, які брали участь у засіданні, із зазначенням відмітки «(підпис)» навпроти кожного прізвища, що підтверджує його підписання усіма членами колегіального органу, які брали участь в ухваленні рішення.

Сам факт надання позивачу копії рішення із технічно прихованим зображенням підписів не свідчить про відсутність таких підписів в оригіналі документа, а отже не може розцінюватися як підстава для сумнівів у його чинності чи законності. Позивач не наводить жодних доказів того, що оригінал рішення не підписаний хоча б одним із членів ВРП, які брали участь у засіданні, тоді як саме така обставина відповідно до статті 65 Закону України № 1798-VІІІ є юридично значущою.

Оцінюючи пропорційність втручання у права позивача, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між її приватним інтересом у продовженні здійснення професійної діяльності та публічним інтересом у підтриманні довіри до судової влади. Застосований ВРП захід тимчасового відсторонення не має карального характеру та не пов`язаний із встановленням вини; його метою є запобігання реальним ризикам, які можуть перешкоджати як належному перебігу досудового розслідування, так і безсторонньому та неупередженому здійсненню суддею правосуддя, а також збереженню авторитету судової влади.

Верховний Суд також бере до уваги, що у випадках, коли судді повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, об`єктивний сторонній спостерігач може сприймати подальше здійснення таким суддею правосуддя як таке, що здатне зменшувати рівень довіри до його доброчесності та неупередженості. За цих умов тимчасове відсторонення є необхідним інструментом для забезпечення сприйняття суду як незалежного та безстороннього органу, а також для недопущення ситуацій, які могли б поставити під сумнів авторитет правосуддя.

У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з твердженням ВРП, що притягнення позивача до кримінальної відповідальності за корупційні злочини саме по собі, у сукупності з характером інкримінованого діяння, є достатньою та вагомою підставою для розгляду й задоволення клопотання прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, оскільки подальше здійснення суддею правосуддя в умовах існування вказаних підозр може підірвати авторитет судової влади та створити загрозу незалежності суду.

Верховний Суд відзначає, що саме ВРП є єдиним уповноваженим органом, який має дискреційні повноваження вирішувати питання про тимчасове відсторонення судді на підставі оцінки поданих матеріалів та встановлених обставин кримінального провадження. Оцінка наявності або відсутності ризиків, визначених кримінальним процесуальним законом, є, за загальним правилом, предметом її виключної компетенції, що підтверджено правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанови від 21.01.2020 у справі № 9901/962/18, від 23.06.2021 у справі № 9901/85/20).

Таким чином, твердження позивача про ухвалення відповідачем рішення без наявності законної підстави або з порушенням встановленого законом порядку є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами і вимогами чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про відсутність обґрунтованої підозри та про те, що тимчасове відсторонення було застосоване виключно на підставі факту вручення повідомлення про підозру, Верховний Суд зазначає таке.

Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII). Отже, на стадії застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового відсторонення судді ВРП насамперед має встановити факт притягнення судді до кримінальної відповідальності в розумінні кримінального процесуального закону.

Відповідно до пункту 14 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Саме з цього моменту суддя набуває процесуального статусу, з яким закон пов`язує можливість вирішення питання про його тимчасове відсторонення.

Дотримуючись порядку, визначеного Законом № 1798-VIII та Регламентом ВРП, Рада як суб`єкт кримінальних процесуальних правовідносин має керуватися також положеннями КПК України, що встановлюють загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак повноваження ВРП не охоплюють оцінку обґрунтованості підозри у кримінально-правовому значенні - така оцінка належить до компетенції слідчого судді та суду в межах кримінального провадження.

ВРП перевіряє виключно наявність процесуальних передумов для застосування відповідного заходу забезпечення, у тому числі факт вручення судді повідомлення про підозру, характер інкримінованих діянь, наявність ризиків, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, та можливий вплив подальшого перебування судді на посаді на перебіг досудового розслідування й авторитет правосуддя. Тому доводи позивача про те, що ВРП мала встановлювати або оцінювати обґрунтованість підозри по суті, є хибними та суперечать межам повноважень ВРП.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у рішенні від 07.10.2025 у справі №990/137/25.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії). Слід вказати, що цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Метою цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дія суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ВРП, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Таким чином, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні, з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева,

В.В. Хохуляк,

Р.Ф. Ханова,

І.А. Васильєва,

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду