Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №500/6602/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

м. Київ

справа №500/6602/24

адміністративне провадження № К/990/5491/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (прийняте суддею-доповідачем Осташем А. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Онишкевича Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулися до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник, Міноборони), в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати пункт 86 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №13/д від 03 травня 2024 року про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ №168 у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказали, що звернулися до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця під час дії воєнного стану, однак відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання, пославшись на відсутність підстав для застосування постанови КМУ №168.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року, позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що смерть військовослужбовця настала під час проходження військової служби у період дії воєнного стану та перебуває у причинному зв`язку із захистом Батьківщини, що підтверджується висновком військово-лікарської комісії та іншими належними доказами, а отже породжує право членів його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги.

5. Суди дійшли висновку, що після введення воєнного стану правове регулювання розміру такої допомоги здійснюється спеціальною нормою - постановою КМУ №168, яка підлягає застосуванню замість Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), а тому рішення відповідача про повернення документів на доопрацювання з мотивів необхідності застосування останньої є протиправним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов`язку призначити та виплатити позивачам відповідну допомогу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16-1, частин першої, другої та третьої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), абзацу другого пункту 5, пункту 4, абзацу другого пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24, від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24.

8. Скаржник стверджує, що смерть військовослужбовця настала внаслідок загального захворювання (набряк легенів та головного мозку, серцева недостатність), а не від поранення, контузії, травми або каліцтва.

9. На переконання скаржника, постанова КМУ №168 містить звужений перелік підстав порівняно із загальним законодавством. Виплата 15 000 000,00 грн передбачена виключно у двох випадках: загибель або смерть внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини.

10. Також скаржник вважає, що судами не враховано висновки Верховного Суду:

у постанові від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24 Суд зазначив, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме виплата у розмірі 15 000 000,00 грн передбачена на період дії воєнного стану лише для сімей загиблих та осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва);

у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24 Судом зазначено, що загибель у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил лише за умов воєнного стану.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 06 лютого 2026 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 500/6602/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 500/6602/24 задоволено. Зупинено виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 500/6602/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

14. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 червня 2026 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

16. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи Міністерства оборони України є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

17. У відзиві на касаційну скаргу позивач, обґрунтовуючи правомірність висновків судів попередніх інстанцій, посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких сформульовано правовий висновок про те, що дія пункту 2 постанови КМУ №168 не обмежується виключно випадками смерті військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, а поширюється також на випадки смерті від захворювання за умови наявності причинного зв`язку із захистом Батьківщини.

18. Крім того, позивач посилається на ухвалу Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі №620/10029/24, в якій висловлено підхід щодо застосування пункту 2 постанови КМУ №168 до аналогічних правовідносин, включаючи випадки смерті військовослужбовця від захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби, а також зазначено про необхідність відступу від раніше сформованих правових висновків, відповідно до яких право на отримання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі пов`язувалося виключно із загибеллю або смертю внаслідок поранення.

19. З огляду на вищезазначене позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи, зокрема те, що смерть військовослужбовця настала під час виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану, а захворювання, яке призвело до смерті, перебуває у причинному зв`язку із захистом Батьківщини. У зв`язку з цим, на його переконання, наявні правові підстави для застосування пункту 2 постанови КМУ №168 та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн .

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, такелажник взводу забезпечення другого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26 лютого 2022 року по 11 грудня 2022 року.

21. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19 грудня 2022 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19 грудня 2022 року складено відповідний актовий запис №441. Місце смерті:

АДРЕСА_1 . За фактом смерті військовослужбовця наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1705 від 12 грудня 2022 року «Про проходження службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_4 » доручено провести службове розслідування.

23. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №590 від 31 грудня 2022 року «Про результати проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_4 » встановлено, що загибель ОСОБА_3 настала у результаті набряку легенів та головного мозку, загального венозного повнокрів`я, гострої серцевої недостатності внаслідок захворювання, не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

24. Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол №2077 від 05 жовтня 2023 року) встановлено, що захворювання «Набряк легенів та головного мозку. Загальне венозне повнокров`я. Гостра серцева недостатність», підтверджене висновком експерта №152 від 30 грудня 2022 року, є таким, що призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пов`язане із захистом Батьківщини.

25. Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року №778 підтверджено, що ОСОБА_3 у період з 26 лютого 2022 року по 11 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи у Житомирській, Волинській, Луганській та Дніпропетровській областях.

26. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 30 січня 1984 року, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року у справі №606/482/23 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 .

27. З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, позивачі у квітні 2024 року звернулися до Міністерства оборони України із відповідною заявою.

28. Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №13/д від 03 травня 2024 року, документи повернуто на доопрацювання з мотивів того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, не пов`язаного з пораненням, а тому право на виплату допомоги підлягає визначенню відповідно до статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975.

29. Листом від 04 червня 2024 року №4061 позивачів повідомлено про зазначене рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

31. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

36. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

38. Верховний Суд враховує, що право на соціальний захист має також міжнародно-правовий вимір. Відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) держави-учасниці визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ETS №163 (European Social Charter (revised)), у частині I проголошує, зокрема, право працівників та осіб, які перебувають на їхньому утриманні, на соціальне забезпечення (пункт 12), а також право сім`ї як основного осередку суспільства на належний соціальний, правовий та економічний захист (п.16). Україна ратифікувала цю Хартію Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та взяла на себе зобов`язання, зокрема, за частиною І та пунктами 3, 4 статті 12 і статтею 16 частини II Хартії. Водночас реалізація права на соціальний захист здійснюється у формах, порядку та розмірах, визначених законом, а суд не може поширювати спеціальний підвищений розмір соціальної виплати на випадки, які не охоплюються встановленими правовими умовами

39. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

40. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

41. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

42. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

43. Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

44. Підпунктами 1, 2, 3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

45. Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

46. Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

47. У подальшому пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII зазнав змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16 липня 2025 року №4546-ІХ, положення якого відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року.

48. Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у зазначеній редакції розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 000 000 грн. Водночас абзацом третім цього пункту передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується в інших випадках, визначених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, встановлюється відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.

49. Аналізуючи наведені законодавчі зміни колегія суддів зазначає, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

50. Аналогічний підхід викладений судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 дійшла висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

51. Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168.

52. У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

53. Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

54. Водночас предметом цього спору є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03 травня 2024 року, тобто рішення, прийнятого до набрання чинності Законом №4546-ІХ.

55. Тому оцінка законності оскаржуваного рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, а наведені законодавчі зміни можуть бути враховані лише в тій частині, в якій вони дають змогу з`ясувати зміст та системні зв`язки відповідного правового регулювання, але не змінюють предмета доказування у цій справі та не усувають необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на спірну виплату.

56. Крім того, Суд звертає увагу, що Закон №4546-ІХ не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення Комісії. Як убачається з пояснювальної записки до цього Закону, його метою було вдосконалення правового регулювання окремих питань призначення одноразової грошової допомоги, зокрема уніфікація підходів до визначення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні. Отже, наведені законодавчі зміни не можуть бути самостійною підставою для оцінки правомірності оскаржуваного рішення та не змінюють необхідності встановлення умов для застосування підвищеного розміру допомоги у цій справі, обставини якої не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні.

57. На виконання статті 16-2 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

58. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

59. Пунктами 4 та 5 Порядку №975 визначено випадки, у яких члени сім`ї, батьки та утриманці військовослужбовця набувають право на одноразову грошову допомогу, а також встановлено її розмір залежно від підстав смерті військовослужбовця.

60. Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

61. Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

62. Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

63. Згідно з пунктом 2 цієї Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

64. Аналіз змісту пункту 2 Постанови КМУ №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану;

смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

65. Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 Постанови КМУ №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

66. У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови КМУ №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

67. Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права. Як зазначив Суд справедливості Європейського Союзу, принцип правової визначеності принцип правової визначеності вимагає, щоб норми права були чіткими, точними та щоб їх застосування було передбачуваним для осіб, на яких вони поширюються, особливо коли такі норми визначають умови реалізації прав або можуть спричиняти правові наслідки для учасників відповідних правовідносин («Hungary v European Parliament and Council of the European Union», №/21, п. 223). За змістом зазначеного рішення особи повинні мати можливість однозначно встановити обсяг своїх прав та обов`язків, а законодавче регулювання не може створювати невизначеності щодо умов реалізації відповідних прав. Оскільки законодавець встановив спеціальні умови надання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 000 000 грн, такі умови є вичерпними та не можуть тлумачитися розширено або застосовуватися за аналогією до правовідносин, які прямо не охоплюються змістом пункту 2 Постанови КМУ №168. Інше тлумачення призвело б до фактичного розширення кола випадків надання відповідної виплати та нівелювало б встановлене нормативним регулюванням розмежування між загальними соціальними гарантіями, передбаченими Законом №2011-XII і Порядком №975, та спеціальною соціальною гарантією воєнного часу, встановленою Постановою КМУ №168.

68. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26 лютого 2022 року до 11 грудня 2022 року на посаді такелажника взводу забезпечення другого артилерійського дивізіону.

69. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Старорайське Краматорського району Донецької області.

70. За фактом смерті військовослужбовця було проведено службове розслідування, за результатами якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 31 грудня 2022 року №590 «Про результати проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 ».

71. Встановлено, що смерть військовослужбовця настала внаслідок набряку легенів та головного мозку, загального венозного повнокров`я та гострої серцевої недостатності, тобто внаслідок захворювання. Також службовим розслідуванням встановлено, що смерть не була пов`язана із вчиненням військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення, перебуванням у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень.

72. Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 05 жовтня 2023 року №2077 захворювання солдата ОСОБА_3 «Набряк легенів та головного мозку. Загальне венозне повнокров`я. Гостра серцева недостатність», яке призвело до його смерті, а також причина смерті визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.

73. Крім того, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року №778 підтверджено, що ОСОБА_3 у період з 26 лютого 2022 року по 11 грудня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Водночас зі змісту матеріалів службового розслідування та висновку ВЛК не вбачається те, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

74. Так само матеріали справи не містять висновків компетентних органів щодо наявності причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, про які йдеться в абзаці шостому пункту 2 Постанови КМУ №168.

75. Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, яке визнано пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як обставини отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва та причинний зв`язок між такими ушкодженнями і смертю судами не встановлювалися та матеріалами справи не підтверджуються.

76. Оцінюючи наведені обставини з урахуванням викладеного вище правового регулювання, колегія суддів враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови КМУ №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

77. Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала:

«Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.»

78. Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови КМУ №168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.

79. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, а захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті визнані військово-лікарською комісією такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та такими ушкодженнями.

80. Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови КМУ №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

81. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають правовому висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.

82. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання ґрунтувалося на правильному розумінні положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168, оскільки подані позивачами документи не підтверджували наявності передбачених пунктом 2 Постанови КМУ №168 умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. Водночас зазначений висновок не ставить під сумнів факт смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини, а також право членів його сім`ї на соціальний захист у порядку та розмірах, визначених Законом № 2011-XII і Порядком № 975. Предметом розгляду у цій справі є виключно питання наявності чи відсутності передбачених пунктом 2 Постанови КМУ № 168 підстав для призначення одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі 15 000 000 грн.

83. З огляду на це касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

84. Колегія суддів також бере до уваги доводи касаційної скарги та наведені на їх обґрунтування висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24 та від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24, у яких зверталася увага на необхідність встановлення передбачених законодавством умов для виникнення права на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі. Водночас вирішуючи цей спір, колегія суддів виходить насамперед із правового висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, яким уточнено підхід до застосування пункту 2 Постанови КМУ №168 та відступлено від окремих раніше сформульованих висновків Верховного Суду щодо цієї категорії спорів.

85. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

87. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

88. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін