Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №460/6093/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/6093/23 пров. № А/857/1885/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Махаринець Д.Є.,

час ухвалення судового рішення не зазначено,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 16 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Комісія ГУ ДПС) від 26.09.2022 №385205/25412201374, від 28.09.2022 №7400666/2541220137, від 14.10.2022 №7468080/25412201374 про відмову у реєстрації податкової накладної (далі – ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН);

зобов`язати Державну податкову службу України (далі – ДПС) зареєструвати ПН №2 від 01.11.2021, №6 від 02.11.2021, №3 від 05.07.2022 у ЄРПН.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №460/6093/23, ухваленим у порядку письмового провадження, такі позовні вимоги задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не було чітко сформульовано вимог до платника податків при зупиненні реєстрації його ПН у ЄРПН, не зазначено чітких зауважень до поданих позивачем документів на підтвердження реальності його господарських операцій, а також врахував достатність поданих документів для спростування сумнівів щодо ризиковості операції платника податку. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації спірних ПН, то є достатні підстави для прийняття ДПС рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.

У апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС) просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вказані контролюючим органом у квитанціях підстави зупинення реєстрації ПН містять посилання на конкретний критерій ризиковості. Квитанція про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН формується автоматизованою системою за наслідком автоматизованого моніторингу згідно із встановленою формою, не може бути довільної форми та не підлягає коригуванню. Оскільки у працівників контролюючого органу відсутні безпосередні повноваження щодо формування такої квитанції та доступу до внесення змін чи додаткової інформації, то жодного порушення прав позивача у цій частині вчинено не було, а вимоги щодо не зазначення конкретних документів є безпідставними.

Відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН у ЄРПН. Ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження зазначеної у ПН інформації або ненадання копій документів чи надання копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН у ЄРПН.

Судом першої інстанції не враховано, що платником податків не надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за ПН, у реєстрації яких було відмовлено.

Зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН спірні ПН є передчасним, у той час як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації ПН у ЄРПН у встановленому порядку з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20), оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31).

24.09.2020 ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ “Метранс” (Покупець) уклали договір поставки №24/09/20 від 24.09.2020, за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити товар і за завданням Покупця провести монтажні роботи товару, а Покупець – прийняти і оплатити їх у строки, обумовлені договором. Оплата проводиться Покупцем відповідно до наданого рахунка-фактури шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

01.11.2021 на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла оплата за запчастини від ТОВ “Метранс”.

У відповідності до видаткової накладної №108 від 30.12.2021 ФОП ОСОБА_1 відвантажив для ТОВ “Метранс” товар на загальну суму 52510,00 грн, у т.ч. ПДВ 6751,67 грн.

При цьому 30.12.2021 ФОП ОСОБА_1 здійснив монтаж гідравлічного обладнання для ТОВ “Метранс”, про що було складено акт надання послуг №107 на загальну суму 1533,00 грн, у т.ч. ПДВ 255,50 грн.

Вказаний товар було придбано ФОП ОСОБА_1 за контрактом №LSO03012017 від 03.01.2017, укладеним з фірмою “EURO-TRAK-NYSA”.

Товар поставлено за ВМД №UA204010/2019/028952 від 15.08.2019 (CMR №0051564) та ВМД №UA204020/2021/035315 від 10.11.2021 (CMR №045326).

Для здійснення своєї підприємницької діяльності позивач використовує власний гараж, що розташований по АДРЕСА_1 , комплектуючі для монтажу транспортуються зі складу підприємця до контрагента транспортним засобом Ford Transit.

01.11.2021 на виконання вимог податкового законодавства позивач склав ПН №2 на загальну суму 54043,00 грн, у т.ч. ПДВ 9007,17 грн, яку направлено реєстрацію до ЄРПН, за наслідками виконання вказаного договору.

29.11.2021 позивач отримав від контролюючого органу квитанцію №9361487848, відповідно до якої ПН №2 від 01.11.2021 була прийнята, однак її реєстрація зупинена у відповідності до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК), оскільки коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 45.20 відсутні у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН у ЄРПН. Додатково повідомлено: показник “D”=7,7134%, “Р”=140772,97.

У відповідь на пропозицію контролюючого органу 26.09.2022 ФОП ОСОБА_1 надіслав повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, №4 із долученням копій документів у кількості 61 додатків. До вказаного повідомлення також було додано письмові пояснення №26/09/22 від 26.09. 2022 про специфіку господарської операції з ТОВ “Метранс”, накази, посвідчення про відрядження, податкову звітність, платіжні доручення, первинні документи з придбання товарів та послуг, ТТН, платіжні документи, та інші.

Попри те, 28.09.2022 Комісія ГУ ДПС ухвалила рішення №7400666/2541220137, яким відмовила у реєстрації ПН №2 від 01.11.2021 у зв`язку з ненаданням платником податку копій таких документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додатково вказано: не надано документи на наявність власного/орендованого складського приміщення, товарно-транспортних накладних в повному обсязі на перевезення як придбаних так і реалізованих запчастин.

Поза тим, ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ПП “Прикарпатбудтранс” (Покупець) уклали договір поставки №20/06/17 від 20.06.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити товар і за завданням Покупця провести монтажні роботи товару, а Покупець – прийняти і оплатити їх в строки, обумовлені договором. Оплата проводиться Покупцем відповідно до наданого рахунка-фактури шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

02.11.2021 ФОП ОСОБА_1 відвантажив для ПП “Прикарпатбудтранс” товар на загальну суму 4590,00 грн (у т.ч. ПДВ 765,00 грн) за видатковою накладною №73 від 02.11.2021. Цього ж дня позивач надав послуги з монтажу/демонтажу гідравлічного обладнання для ПП “Прикарпатбудтранс”, про що було складено акт надання послуг №74 на загальну суму 3060,00 грн (у т.ч. ПДВ 510,00 грн).

05.11.2021 на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла оплата від ПП “Прикарпатбудтранс”.

Реалізований ФОП ОСОБА_1 для ПП “Прикарпатбудтранс” товар поставлено за ВМД №UA204010/2019/02553 від 21.01.2019 та ВМД №UA204020/2021/029993 від 24.09.2021.

02.11.2021 на виконання вимог податкового законодавства позивачем за наслідками виконання договірних зобов`язань було складено та направлено реєстрацію ПН №6 на загальну суму 3060,00 грн (у т.ч. ПДВ 510,00 грн).

29.11.2021 позивач отримав квитанцію №9361458854, відповідно до якої ПН №6 від 02.11.2021 була прийнята, однак її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК, оскільки коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 45.20 відсутні у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН у ЄРПН. Додатково повідомлено: показник “D”=7,7134%, “Р”=140772,97.

11.10.2022 ФОП ОСОБА_1 у відповідь на пропозицію контролюючого органу надіслав повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 5, до якого долучив копії документів у кількості 47 додатків, а також надав також письмові пояснення №11/10/22 від 11.10.2022 про специфіку господарської операції з ПП “Прикарпатбудтранс”, накази, посвідчення про відрядження, податкову звітність, платіжні доручення, первинні документи з придбання товарів та послуг, ТТН, платіжні документи, та інші.

Однак Комісія ГУ ДПС 14.10.2022 ухвалила рішення №7468080/2541220137 про відмову у реєстрації ПН №6 від 02.11.2021 у зв`язку з ненаданням платником податку копій таких документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківський виписок з особових рахунків. Додатково вказано: не надано документи на придбання запчастин (договору, видаткових накладних, розрахункових документів тощо).

Окрім того, ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ “Термінал” (Покупець) уклали договір поставки №09/09/20 від 09.09.2020, за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити товар і за завданням Покупця провести монтажні роботи товару, а Покупець –прийняти і оплатити їх у строки, обумовлені цим договором. Оплата проводиться покупцем відповідно до наданого рахунка-фактури шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

05.07.2022 на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла оплата від ТОВ “Термінал”.

Відповідно до видаткової накладної №35 від 01.08.2022 ФОП ОСОБА_1 відвантажив для ТОВ “Термінал” товар на загальну суму 144 300,00 грн (у т.ч. ПДВ 24050,00 грн).

Реалізований для ТОВ “Термінал” товар був придбаний позивачем за контрактом №LSO03012017 від 03.01.2017, укладеним з фірмою “EURO-TRAK-NYSA”. Товар поставлено за ВМД №UA204010/2017/012776 від 20.07.2017, ВМД №UA204020/2020/008429 від 20.03.2020 та ВМД №UA204020/2022/018541 від 27.07.2022.

На виконання приписів податкового законодавства 05.07.2022 позивач склав ПН №3 на загальну суму 144 300,00 грн (у т.ч. ПДВ 24050,00 грн), яку направив на реєстрацію в ЄРПН.

29.11.2021 ФОП ОСОБА_1 отримав квитанцію №9142737206, відповідно до якої ПН №3 від 05.07.2022 контролюючим органом була прийнята, однак її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК, оскільки коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 7318 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в її реєстрації в ЄРПН. Додатково повідомлено: показник “D”=4,0180%, “Р”=24550,04.

24.09.2022 позивач надіслав контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №3, до якого долучив копій документів у кількості 68 додатків, а також письмові пояснення №24/09/22 від 24.09.2022 про специфіку господарської операції з ТОВ “Термінал”, накази, посвідчення про відрядження, податкову звітність, платіжні доручення, первинні документи з придбання товарів та послуг, ТТН, платіжні документи, та інші.

Попри те, 26.09.2022 Комісія ГУ ДПС ухвалила рішення №7385205/2541220137 про відмову у реєстрації ПН №3 від 05.07.2022 у зв`язку з ненаданням платником податку копій таких документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додатково вказано: не надано документи на наявність власного/орендованого складського приміщення, товарно-транспортних накладних в повному обсязі на перевезення як придбаних так і реалізованих запчастин.

ФОП ОСОБА_1 не погодився із правомірністю вказаних рішень про відмову у реєстрації поданих ним ПН у ЄРПН та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі – Порядок №1246).

За правилами пунктів 12 - 15 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Додатком 3 до Порядку № 1165 визначено «Критерії ризиковості здійснення операцій» (далі – Критерії).

Відповідно до пункту 1 одним з таких критеріїв є обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.

На переконання апеляційного суду, пропозиція контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 щодо надання пояснень та документів носили формальний характер та за своїм змістом дублювали припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку необхідних документів.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

При цьому у пункті 5 Порядку №520 зазначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно із таким переліком.

На думку апеляційного суду, при оцінці обґрунтованості оспорюваних рішень слід виходити із загальних вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме його обґрунтованості та вмотивованості, та з урахуванням покладеного на суб`єкта владних повноважень приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доказування правомірності свого рішення.

Разом із тим, контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації ПН не було вказано конкретної назви чи переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що ставить платника податків у стан правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Відтак, апеляційний суд вважає, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації ПН щодо належного оформлення квитанції вказує на протиправність рішень, прийнятих на наступному етапі – рішень про відмову у реєстрації ПН у ЄРПН.

Як свідчать матеріали справи, на пропозицію контролюючого органу позивачем було подано повідомлення про подання пояснень та копій документів, які передбачені пунктом 5 Порядку № 520, щодо зупинених ПН, до яких додано копії первинних документів, оформлених на виконання відповідних договірних відносин, у відповідності до вимог законодавства на підтвердження факту реального характеру господарських операцій.

На думку апеляційного суду, надані ФОП ОСОБА_1 на пропозицію Комісії ГУ ДПС пояснення та первинні документи у достатній мірі відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентами та давали можливість прийняти рішення про реєстрацію зупинених ПН у ЄРПН.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а Верховний Суд вказував на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Водночас, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що за приписами пункту 12 Порядку №1165 платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5), а отже подання платником податку таблиці даних є його правом, а не обов`язком.

При цьому за приписами пункту 16 Порядку №1165 комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 ПК.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1165 якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15цього Порядку.

Якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку (пункт 21 Порядку №1165).

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідачами не надано суду жодного обґрунтування щодо застосування/незастосування відповідної таблиці даних платника податку на додану вартість: моменту її подання позивачем до контролюючого органу, що впливає на механізм її врахування контролюючим органом та не обґрунтовано обставини, яка ж таблиця даних розглядалася (аналізувалася щодо наявності чи відсутності у ній кодів УКТЗЕД/ДКПП) контролюючим органом до моменту формування квитанції.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних позивачем рішень Комісії ГУ ДПС від 26.09.2022 №385205/25412201374, від 28.09.2022 №7400666/2541220137, від 14.10.2022 №7468080/25412201374, а отже про необхідність їх скасування.

При оцінці вирішення судом першої інстанції позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у частині зобов`язання ДПС зареєструвати ПН №2 від 01.11.2021, №6 від 02.11.2021, №3 від 05.07.2022 у ЄРПН апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку №1246 встановлено що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з огляду на визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень Комісії ГУ ДПС у ДПС з`являється об`єктивний обов`язок зареєструвати спірні ПН у ЄРПН, оскільки у цьому випадку дискреція при прийнятті такого рішення відсутня.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 460/6093/23 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар