Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №595/392/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Львів Справа № 595/392/26 пров. № А/857/28542/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.

суддів Гуляка В.В.

Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року у справі № 595/392/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

суддя в 1-й інстанції – Содомора Р.О.,

час ухвалення рішення – 06 травня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Бучач.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2026 № 1051 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у період з 04 травня 2024 року по 05 червня 2025 року у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, був обов`язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, проте не зробив цього. Cуду не подано доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року. Відтак відповідачем правильно кваліфіковані дії позивача. Також Суд першої інстанції вважав, що проходження позивачем 09 березня 2026 року військово-лікарської комісії не спростовує вчинене правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильною оцінкою доказів та порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Суд першої інстанції не врахував, що на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії (далі також – ВЛК) - 05.11.1996 порядок проведення військово-лікарської експертизи регулювався Положенням про військову-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994 (далі також – Положення). Вказане Положення передбачало іншу систему формулювання висновків ВЛК. Так, відповідно до підпункту в) пункту 96 Положення застосовувався такий висновок: «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний до військової служби у воєнний час». Наголошує, що термін «обмежено придатний до військової служби» з`явився значно пізніше - після прийняття Положення про військову-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008. Вважає, що позивач ніколи не мав статусу «обмежено придатний до військової служби», відтак не був зобов`язаний самостійно звертатися до ТЦК та СП для проходження повторного медичного огляду відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX. Крім того, позивач звертає увагу апеляційного суду на допущені відповідачем процедурні порушення, а саме: розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся фактично без участі особи, яка притягалася до відповідальності - ОСОБА_1 , та його адвоката, чим порушено право на захист. Також наголошує, що ані зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ані оскарженої постанови неможливо встановити, які саме приписи законодавчих актів щодо військового обліку порушено позивачем, оскільки відсутня пряма вказівка на відповідні норми. З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач згідно з інформацією із витягу з «Резерв+» є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) та має відстрочку від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації. Згідно з постановою ВЛК – придатний, дата ВЛК – 09.03.2026, дата уточнення даних - 09.03.2026.

В обліковій картці позивача № 956647 міститься запис про медичний огляд, згідно з яким 05 листопада 1996 року комісією за результатами огляду ОСОБА_1 встановлено діагноз за графою І статті 34 «а» розкладу хвороб (Наказ № 2 від 04 січня 1994 року).

Відповідно до Положенням про військову-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994, ступінь придатності за графою І статті 34 «а» визначався як «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час».

Як встановлено судом першої інстанції, 16 березня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 прийнято постанову № 1051 про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Даною постановою встановлено, що 09 березня 2026 року приблизно о 09 год 00 хв ОСОБА_1 доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звірки персональних даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також встановлено, що ОСОБА_1 05.11.1996, будучи визнаним обмежено придатним у військовий час, не пройшов повторно військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби. Є порушником військового обліку з 04.01.2026 та користується правом на відстрочку до 03.05.2026.

Встановлено, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пройшов 09.03.2026 військово-лікарську комісію та його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою № 2026-0309-1434-3286-7 від 09.03.2026.

Разом з тим, зважаючи на те, що позивач не пройшов повторно військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби в установлений законом строк, відтак скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята на підставі протоколу № 99 про адміністративне правопорушення від 09.03.2026.

Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за: порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п`яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правила військового обліку.

За змістом статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 (далі - Закон № 4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 востаннє проходив ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби 05 листопада 1996 року та його статус визначений як «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час», що підтверджується наданою відповідачем копією облікової картки (а.с. 41). Вказану обставину позивач не заперечує.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що позивач наполягає на допущенні під час вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності процедурних порушень з боку відповідача, а саме: не повідомлення ані позивача, ані його представника про розгляд справи, який відбувся 16 березня 2026 року.

Наведеним доводам позивача Суд першої інстанції не надав правової оцінки та залишив поза увагою.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 КУпАП).

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 279 КУпАП встановлює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення і визначає, що під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

З аналізу наведених вище положень КУпАП можна виснувати, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за загальним правилом здійснюється за умови, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомлена не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Однак вказані положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

З вказаного загального правила є винятки, які передбачені, зокрема статтею 279-9 КУпАП для адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, які встановлюють спрощену процедуру, однак лише за умови подання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Колегія суддів Апеляційного Суду звертає увагу на те, що на час розгляду справи Судом першої інстанції в матеріалах справи не було доказів на підтвердження факту повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення саме 16 березня 2026 року.

Таких доказів відповідач не надав і суду апеляційної інстанції.

Не містять матеріали справи і клопотання позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з 11 березня 2026 на 16 березня 2026, чи заяви про визнання порушення та про розгляд справи за його відсутності.

Також в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення про розгляд справи 16 березня 2026.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів Апеляційного Суду констатує, що позивач не був повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбуватиметься саме 16 березня 2026 року, відтак постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1051 від 16.03.2026 є такою, що винесена без участі ОСОБА_1 у розгляді справи та за відсутності даних про його сповіщення про місце і час розгляду справи.

Суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин та не надав їм правової оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний Суд зазначає, що порушення права особи на участь в розгляді її справи, є фундаментальним і його порушення суб`єктом владних повноважень не може бути визнано судом формальним та несуттєвим, якщо особа в цій процедурі не могла реалізувати права, передбачені КУпАП.

Таке порушення відповідачем процесуальних норм та права позивача на участь в розгляду її справи нівелює правові наслідки розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є самостійною достатньо підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи, Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалюючи рішення у цій справі, Суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення. Відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Новий розгляд справи необхідно провести відповідно до норм чинного законодавства, з повним та об`єктивним встановленням усіх обставин, з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За правилами частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 532,48 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 798,72 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати у виді судового збору, оплаченого в сумі 266,24 грн. в суді першої інстанції та 399,36 грн. в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року у справі № 595/392/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1051 від 16 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, та надіслати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 коп. в суді першої інстанції та 399 (триста дев`яносто дев`ять) гривень 36 коп. в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Повне судове рішення складено 22.06.26