Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №308/19320/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/19320/25 пров. № А/857/25628/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року (головуючий суддя Чепка В.В.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

29.12.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради (далі - Управління або відповідач), у якому просив скасувати постанову серії UZ № 2533115 від 10.12.2025, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 26.12.2025 він отримав поштовий лист з копією оскаржуваної постанови. Цією постановою інспектор з паркування Управління Чурей В.В. в режимі фото/відеозйомки начебто зафіксував порушення позивачем правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки "Шкода Октавія", д.н.з. НОМЕР_1 (який належить позивачу), 10.12.2025 о 10:47 год в м. Ужгороді на вул. Мукачівській, 15, а саме здійснення водієм зупинки в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" / дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору", чим порушено п. 8.4 "в" / 8.5.1, п. 1 розділу 33/34 ПДР України, за що встановлена відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач з правомірністю вказаної постанови не погоджується та зазначає, що інспектор з паркування помилково визначив місце стоянки автомобіля в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" / дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору", оскільки в місці паркування транспортного засобу відсутній відповідний дорожній знак та жовта лінія (розмітка). На підтвердження цієї обставини позивач надає фото, з якого помітно, що автомобілі стоять на тротуарі, а не на проїжджій частині дороги, що спростовує висновки інспектора про порушення.

Також, на думку позивача, з постанови від 10.12.2025 неможливо встановити, яке саме порушення правил дорожнього руху було вчинене водієм: порушено правила зупинки - здійснено зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" чи дорожньої розмітки 1.4. "лінія розмітки жовтого кольору".

Крім того, позивач зауважує, що він є особою з інвалідністю та має право зупинитись транспортним засобом (у випадку термінової необхідності) під знаком 3.34.

Окремо позивач заперечує повноваження інспектора з паркування щодо накладення адміністративних стягнень в порядку КУпАП та вважає, що мало місце порушення встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки постанова винесена за його відсутності та надіслана поштою несвоєчасно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що наданими відповідачем доказами підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке полягає у здійсненні зупинки транспортним засобом в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Відповідач дія в межах наданих йому законом повноважень та з дотримання встановленої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності і порушень, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови не допустив. Наведені позивачем доводи під час розгляду справи не підтвердилися та спростовуються сукупністю наданих відповідачем доказів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильне встановлення обставин справи і помилкову оцінку наявних в ній доказів.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що він не скоював адміністративного правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення. У свою чергу, суд залишив поза увагою той факт, що оглянутими в судовому засіданні фотознімками з місця події чітко прослідковується, що на тротуарі, окрім автомобіля позивача, також запаркований цілий ряд інших транспортних засобів. При цьому відсутній дорожній знак, який би забороняв зупинку на тротуарі, а також забороняюча зупинку розмітка жовтого кольору, про наявність яких неправомірно зазначено в оскаржуваній постанові. Стверджує, що подія правопорушення не доводиться, а Управління, будучи суб`єктом владних повноважень, не виконало свого обов`язку щодо доказування, хоча несе такий тягар. Просить апеляційний суд врахувати, що оцінка доказів у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за критерієм доведення "поза розумним сумнівом", а всі сумніви щодо доведення винуватості особи мають тлумачитися на її користь.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження відкрито ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026. Встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано справу № 308/19320/25 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Вирішено здійснити підготовчі дії з метою призначення справи до апеляційного розгляду після надходження матеріалів справи.

18.05.2026 надійшов відзив Управління на апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з повним дослідженням усіх обставин справи та доказів, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена. Наполягає на тому, що позивача правомірно та з дотримання вимог закону притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки він здійснив зупинку автомобілем в межах дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Відповідний факт підтверджується фотофіксацією порушення. Відтак, встановивши відповідальну особу, у даному випадку - власника транспортного засобу, інспектор з паркування виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн, яку було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням. Отже, як зазначає відповідач, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та не порушило прав позивача.

19.05.2026 позивач подав відповідь, у якій заперечує доводи та аргументи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Наполягає на тому, що Управління не спростувало наведені позивачем факти щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення та доказів наявності події адміністративного проступку. Вважає, що відповідає визнає, що на лівій частині на тротуарі запаркований цілий ряд автомобілів і дорожніх знаків, які б забороняли паркування на тротуарі лівої смуги дороги не існує.

Після отримання матеріалів справи та вчинення необхідних підготовчих дій, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 справу призначено до апеляційного розгляду на 11.06.2026 з повідомленням сторін.

В судовому засіданні апелянт (позивач) повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав пояснення відповідно до її змісту та змісту відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача на виклик суду не прибув, а тому апеляційний розгляд здійснюється за його відсутності відповідно до положень ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Установлені судом обставини справи

10.12.2025 о 10:47 год інспектором з паркування Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради Чуреєм В.В. за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, буд. 15 зафіксовано, що транспортний засіб марки "Шкода Октавія", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", що є порушенням вимог п.8.4 "в" ПДР України. Фіксація цього правопорушення здійснена за допомогою спецзасобу марки "SAMSUNGSMA145F/DSN".

Через відсутність водія зазначеного транспортного засобу на місці вчинення правопорушення в момент його виявлення інспектором, таке порушення було зафіксовано у режимі фотозйомки. При цьому інспектором складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії UZ № 2533115 від 10.12.2025, яке залишено на лобовому склі автомобіля.

У повідомленні зазначено час, місце, суть та обставини правопорушення, поінформовано про передбачену законом відповідальність за його вчинення, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи онлайн, роз`яснено особливості притягнення до адміністративної відповідальності, порядок та строки добровільної сплати штрафу, наслідки його несплати. Також вказано, що фотозйомка (відеозапис) проводилась спецзасобом "SAMSUNGSMA145F/DSN".

Згідно з інформації Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортних засобів та їх власників, інспектором встановлено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

У зв`язку з отриманими відомостями, щодо позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії UZ № 2533115 від 10.12.2025, якою накладено адміністративне стягнення - 340 грн. Після закінчення терміну на пільгову сплату штрафу, постанова 22.12.2025 рекомендованим листом надіслана на адресу реєстрації позивача. Відповідне поштове відправлення позивач отримав 26.12.2025.

Зазначену постанову позивач вважає протиправною і такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на недоведеність факту правопорушення, порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, неналежне вручення постанови та відсутність повноважень в інспектора з паркування щодо її винесення.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 258 КУпАП установлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Так, нормами статті 279-1 КУпАП визначено наступний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою-четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.

У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

За правилами, передбаченими ч. 2 ст. 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За приписами статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

При цьому у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до ч. 2, 5 ст. 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху України (ПДР України), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.3, 1.4 цих Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За приписами п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.10 ПДР України надано визначення термінів, наведених у цих Правилах, зокрема:

автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;

Розділом 8 ПДР України передбачено правила регулювання дорожнього руху.

Так, відповідно до п. 8.1 регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з п. 8.2 ПДР України дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пунктом 8.4 ПДР України встановлено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

Розділ 33 "Дорожні знаки" ПДР України: заборонний знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Не поширюється дія знаків:

3.1, 3.2, 3.21-3.24, 3.34 - на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;

3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

В силу вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позиція апеляційного суду, оцінка висновків суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи

Системний аналіз процитованих вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що законом чітко визначено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, а також за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідна процедура має свої особливості, які полягають, зокрема, у тому, що:

- протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається;

- постанова про накладення адміністративного стягнення може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- адміністративну відповідальність несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб (власник), водночас така особа звільняється від відповідальності у випадках, передбачених статтею 279-3 Кодексу;

- факт порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів фіксується в режимі фотозайомки, при цьому обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу з ракурсів, які підтверджують порушення;

- повноваженнями щодо фіксування в режимі фотозйомки відповідного порушення та накладення адміністративного стягнення за його вчинення наділені посадові особи уповноваженого підрозділу Національної поліції та інспектори з паркування органу місцевого самоврядування;

- допускається розміщення на лобовому склі транспортного засобу повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу на місці вчинення правопорушення;

- у такому випадку постанова про накладення до адміністративної відповідальності виноситься після встановлення зазначеної особи, в межах визначеного законом строку накладення адміністративного стягнення, тобто не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення;

- якщо постанова про накладення адміністративного стягнення не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру накладеного штрафу, вона надсилається відповідальній особі (зокрема власнику транспортного засобу) рекомендованим листом з повідомленням на адресу її місця реєстрації (проживання) та вважається врученому в день повернення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову, поштового відправлення з позначкою про невручення адресу;

- постанова про накладення адміністративного стягнення вважається виконаною, якщо до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення відповідальною особою сплачено 50 відсотків розміру штрафу;

- постанова про накладення адміністративного стягнення також вважається виконаною, у разі сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу;

- у разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів з дня вручення постанови, в тому числі якщо поштове відправлення було повернуто без вручення, постанова передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, при цьому розмір штрафу автоматично подвоюється.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з виявленням 10.12.2025 о 10:47 год порушенням правил дорожнього руху, а саме здійснення зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", п. 8.4 "в" ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, на лобовому склі транспортного засобу марки "Шкода Октавія", д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за позивачем, інспектором з паркування Управління Чуреєм В.В. було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) серії UZ № 2533115.

Зміст повідомлення відповідає вимогам частини другої-четвертої статті 283, частини четвертої статті 279-1 КУпАП та містить усі необхідні відомості, передбачені законом, окрім відомостей про особу, щодо якої розглядається справа (через неможливість з`ясування відповідальної особи на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення винесена у той самий день 10.12.2025, після з`ясування відповідальної особи у значенні ст. 14-2 КУпАП.

Як вже зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 300-1 КУпАП передбачена можливість сплати порушником 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення - за залишеним на лобовому склі транспортного засобу повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, і постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) вважається виконаною у разі сплати штрафу у вказаному розмірі та строк.

22.12.2025, після закінчення терміну на пільгову сплату штрафу, копія постанови серії UZ № 2533115 від 10.12.2025 була надіслана за місцем реєстрації (проживання) позивача ( АДРЕСА_1 ) та отримана ним 26.12.2025.

Відтак суд відхиляє твердження позивача щодо порушення відповідачем порядку та строку надіслання на його адресу оскаржуваної постанови.

Повноваження інспектора з паркування Управління Чурея В.В. на прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки підтверджуються положеннями ст.ст. 219, 279-1 КУпАП, а також рішеннями Ужгородської міської ради та її виконавчого комітету, на які міститься посилання у відзиві на позовну заяву.

Факт здійснення позивачем зупинки з порушенням заборонного закону 3.34 "Зупинку заборонено" повністю доводиться наданими відповідачем доказами, а саме матеріалами фотозйомки у кількості понад два фотознімка, з яких можливо встановити, що належний позивачу легковий автомобіль припаркований в зоні зазначеного знаку.

Фотофіксація порушення здійснена з використанням спецзасобу "SAMSUNGSMA145F/DSN", про що заначено як у письмовому повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності, так і в оскаржуваній постанові.

При цьому зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення розміщено на веб-сайті в мережі Інтернет, за посиланням: https://pdr.rada-uzhgorod.gov.ua, на якому можна ознайомитися із наявними фотознімками правопорушення.

Крім того, вказаними документами позивача поінформовано про порядок звільнення від адміністративної відповідальності, порядок і строки оскарження прийнятого рішення, сплати штрафу та звернення до примусового виконання постанови.

Наведене у своїй сукупності спростовує твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості зрозуміти, за яке саме порушення його притягнуто до відповідальності та якими саме доказами воно підтверджується.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 686/13619/17 зробив висновок, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом. Дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" поширює свою дію на дорогу, проте дорога - це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі й тротуар. Помилково вважати, що дія знаку 3.34 "Зупинку заборонено" поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги), оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині. Отже, дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Відтак колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що у спірній дорожній ситуації дорожній знак 3.34, який розміщений на тротуарі по вул. Мукачівській, 15 в м. Ужгороді, поширюється виключно на проїжджу частину дороги та не забороняє зупинку на тротуарі.

Таким чином, оскільки автомобіль позивача був припаркований в межах зони дії відповідного заборонного знаку, у його діях наявний склад адміністративного проступку.

Водночас суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що він є особою з інвалідністю, а тому має право (у випадку термінової необхідності) зупинитись транспортним засобом в тому числі у недозволеному місці.

Правилами дорожнього руху України (пункт 2.8) відступати від вимог дорожнього знаку 3.34 дозволено водієві з інвалідністю, що керує автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", і лише за наявності під таким знаком таблички 7.18.

Разом з тим, у даному випадку знак "Зупинку заборонено" встановлений без вказаної таблички. Також з матеріалів фотофіксації не вбачається, що на автомобілі позивача розміщений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". Крім того, позивач не надав жодних доказів, які б доводили, що такі його дії були обумовлені крайньою необхідністю.

Отже, в цій частині пояснення позивача також не заслуговують на увагу та не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо некоректності, на думку позивача, формулювання фабули звинувачення, яка не дає зрозуміти, за що саме позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до оскаржуваної постановою 10.12.205 о 10:47 год в м. Ужгороді за адресою: Мукачівська вулиця, 15, особа, яка керувала автомобілем (водій) марки "Шкода Октавія", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" / дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору", чим порушила п. 8.4 "в" / 8.5.1, п. 1 розділу 33/34 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З огляду на таке формулювання, позивач акцентує на відсутності на місці події дорожньої розмітки жовтого кольору, яка б забороняла зупинку (стоянку) та у зв`язку з цим стверджує, що на нього накладено адміністративне стягнення за правопорушення, яке не вчинялося.

Втім, наведені доводи суд оцінює критично.

Як можна побачити зі змісту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що стягнення на позивача було накладене саме за зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Щодо зазначення у постанові формулювання про порушення "дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору", то це обумовлюється технічними налаштуваннями програми.

Суд першої інстанції взяв до уваги вказані пояснення та, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, правильно виснував, що позивача притягнуто до відповідальності саме зупинку транспортного засобу на перехресті, в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", а не за порушення в зоні дії дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору".

Також колегія суддів вважає, що формулювання "здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" / дорожньої розмітки 1.4 "лінія розмітки жовтого кольору"" необхідно тлумачити як альтернативне посилання на дві різні заборони, а не їх сукупність. Наявність косої риски у даному випадку свідчить про те, що зупинка була заборонена або знаком 3.34, або розміткою 1.4.

Розмітка 1.4 ("жовта суцільна лінія біля краю проїзної частини") сама по собі означає заборону зупинки в місці її нанесення. Вона може застосовуватися самостійно або разом зі знаком 3.34. Крім того, зупинка в межах жовтої розмітки є окремим, самостійним складом адміністративного правопорушення.

Проте у спірній ситуації, з огляду на докази (фотознімки), які підтверджують факт вчинення правопорушення, які є вільному доступі для особи, яка притягується до адміністративної та були надані у суді, суть порушення є очевидною та не викликає жодних сумнівів щодо того, що воно стосується саме недотримання вимог знака 3.34.

Колегія суддів наголошує, що формальні недоліки (у даному випадку - технічна особливість шаблона постанови) не можуть бути підставою для скасування постанови, якщо вони не перешкодили особі зрозуміти суть обвинувачення та захистити свої права.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд. Так, згідно з постановою від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17 зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильної дати складання постанови, не спростовує порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 14.6. розділу 14 ПДР України. Основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Отже, формальні недоліки фіксації правопорушення (описки, помилки технічного характеру), за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення та звільнення особи від відповідальності за скоєне.

Щодо аргументації позивача про допущення у той самий день порушення ПДР з боку інший третіх осіб (які, як і позивач, запаркувалися в зоні дії заборонного знаку), то такі колегія суддів вважає юридично нікчемними, оскільки в праві діє принцип рівності перед законом, а не рівності у правопорушенні. Факт порушення вимог закону іншими особами не скасовує складу адміністративного правопорушення конкретного водія та не звільняє його від обов`язку дотримуватися вимог дорожніх знаків.

Предметом розгляду у цій справі є виключно дії позивача, які полягали у невиконанні вимог дорожнього знаку 3.34, а не поведінка інших осіб. Тому спроба виправдати власне порушення посиланням на чужі помилки є маніпуляцією, яка не має жодного стосунку до суті справи. Позивач, як і будь-який інший громадянин, не позбавлений можливості повідомляти про виявлені факти правопорушення у встановленому порядку і просити притягнути винних осіб до відповідальності. Однак не існує законного права чи дозволу порушувати закон лише тому, що так чинять інші.

Таким чином, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, а також ненадання належних і допустимих доказів наявності події адміністративного проступку є безпідставними та повністю спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина позивача у порушенні правил дорожнього руху повністю доводиться наявними у справі доказами і насамперед матеріалами фотофіксації, які є належними та допустимими в розумінні положень ст.ст. 14-2, 251 КУпАП, отримані у встановленому законом порядку, є послідовними, узгодженими, а також характеризуються взаємопов`язаністю, логічністю, переконливістю, у зв`язку з чим відсутні підстави сумніватися у доведеності факту вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося за рішенням уповноваженої посадової особи та з дотриманням визначеної законом процедури. Достатніх підстав для втручання суду у прийняте суб`єктом владних повноважень рішення, яким є постанова серії UZ № 2533115 від 10.12.2025, не встановлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026 відповідає, а викладені в апеляційні скарзі доводи є неприйнятними.

Частиною першою статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції

Статтею 272 КАС України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, в тому числі справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 286 КУпАП).

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року у справі № 308/19320/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Постанова у повному обсязі складена 22.06.2026, враховуючи положення ч. 6 ст. 120, ч. 3 ст. 243 КАС України).

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль