Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №500/115/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/115/25 пров. № А/857/13868/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (головуючий суддя Баб`юк П.М., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив:

визнати неправомірними дії 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

зобов`язати 1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмолено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у 1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач) на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи мобільних комплексів радіотехнічної розвідки відділення управління третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних повітряних суден.

10 грудня 2024 року Позивачем на ім`я командира своєї військової частини подано рапорт про звільнення його від проходження військової служби через сімейні обставини на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи.

Батько Позивача - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 732485.

Усі ці факти, а також документи, які підтверджують можливість звільнення Позивача із військової служби були подані Позивачем разом із рапортом про звільнення із військової служби. Зокрема, до рапорту Позивачем додано, серед іншого: копію свідоцтва про народження Позивача, копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , копію висновку лікарської консультативної комісії, копія витягу із ДРАЦС про розірвання шлюбу ОСОБА_2 , копію витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні.

21 грудня 2024 року у відповідь на рапорт Позивача в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що Позивачу відмовлено у задоволенні його рапорту. Свою відмову Відповідач мотивує тим, що Позивачем не додано документів, які б свідчили про необхідність в отриманні ОСОБА_2 постійного догляду, а також не подано документів, які б свідчили про відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення.

Статтею 26 Закону визначено підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби у мирний час та під час дії воєнного стану, зокрема.

Частина 12 статті 26 Закону (в редакції чинній з 18 травня 2024 року по теперішній час) визначено сімейні обставини, які є підставою для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, в тому числі

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

До рапорту Позивачем додано Витяг №1586/1337 про зареєстрованих у житловому приміщенні відповідно до якого вбачається, що разом із ОСОБА_2 зареєстровані та проживають Позивач, а також колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Відтак, опираючи на визначене поняття «член сім`ї», яке закріплене у Сімейному кодексі можна дійти висновку, що лише Позивач є єдиним членом сім`ї ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджує відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, про які вказується у ст. 26 Закону.

Поряд із цим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого документу, в тому числі витягу, який містив би інформацію щодо відсутності у особи членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення. Дана обставина виплаває та доказується документами, які військовослужбовець надає до рапорту для підтвердження обставин, які надають йому підставу для звільнення з військової служби.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на те, що Позивачем не доведено чому його донька, яка є внучкою батька Позивача, не може здійснювати догляд за дідом.

Однак, як вже зазначалось вище донька Позивача не є членом сім`ї Позивача та його батька, відповідно не відноситься до членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які мають обов`язок щодо здійснення догляду.

Щодо відсутності зазначення необхідності в отриманні «постійного догляду» батьку Позивача варто зазначити наступне. Законодавче визначення поняття «постійного догляду» застосовується лише в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу». Водночас в Україні правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах здійснюються на підставі Закону України «Про соціальні послуги».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім`ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо).

До базових соціальних послуг належать: догляд вдома, денний догляд.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» наказом Міністерства охорони здоров`я від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о.

Вказаним висновком і підтверджується необхідність особи в отриманні соціальної послуги, зокрема, і послуги з догляду.

Наразі, законодавством передбачений лише даний документ, який підтверджує необхідність особи в отриманні «постійного догляду». Відтак, поняття «соціальна послуга», яка включає в себе низку типів та видів, та «постійний догляд» є тотожними поняттями, а Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним підтвердженням про необхідність особи в отриманні «постійного догляду».

Даний висновок був доданий Позивачем для необхідності підтвердження права на звільнення з військової служби.

Відтак, посилання суду першої інстанції на відсутній зазначення того, що батько Позивача не потребує постійного догляду та те, що у Позивача відсутні документи, які підтверджують цей факт не знаходять свого підтвердження.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано вищезазначених аргументів та не надано їм належної оцінки, що свідчить про однобокість та упередженість прийнятого рішення.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у 1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи мобільних комплексів радіотехнічної розвідки відділення управління третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних повітряних суден.

10 грудня 2024 року позивачем на ім`я командира військової частини подано рапорт, в якому він просив звільнити його з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

До вказаного рапорту позивачем було додано копії:

паспорта;

РНОКПП ОСОБА_2 ;

свідоцтва про розірвання шлюбу;

довідки до Акта огляду МСЕК;

витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;

висновок ЛКК;

РНОКПП ОСОБА_1 ;

паспорта ОСОБА_1 ;

свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

витягу з актів цивільного стану.

За результатами розгляду вказаного рапорту, в.о. начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом від 21.12.2024 повідомив позивача про те, що підстав для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.

Із змісту вказаного листа вбачається, що підставою для відмови слугувало те, що у долученій довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 А АГ № 732485, яким підтверджується інвалідність ІІ групи ОСОБА_2 , не зазначено про необхідність постійного догляду. В пункті "Висновок про умови та характер праці" зазначено: "праця в спеціально створених умовах". З висновку від 04.11.2024 № 191 (форма первинної облікової документації № ORO-4/о) вбачається, що батьку рекомендовано соціальну послугу "догляд вдома". Документи, які б підтверджувати необхідність постійного догляду за батьком військовослужбовця, відсутні.

Зазначено, що до рапорту не долучено документів, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд або документи, які б підтверджували, що вказані члени сім`ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Вказано, що членами сім`ї особи першого ступеня споріднення є батьки, чоловік, дружина, його діти, у тому числі усиновлені. До другою ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, його баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Пунктом першим визначені підстави для звільнення військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), пунктом другим під час дії воєнного стану.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Як уже зазначалося вище, 10 грудня 2024 року позивачем на ім`я командира військової частини подано рапорт, в якому він просив звільнити його з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу"»у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

У відповідності до п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент звернення позивача із рапортом) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, серед іншого, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З огляду на це суд вірно вказав, що на момент звернення позивача, обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейним обставинами під час дії воєнного стану були:

наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю I чи II групи;

відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відмовляючи позивачу у звільненні в запас Збройних Сил України, відповідач вказав на те, що у долученій довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 А АГ № 732485, яким підтверджується інвалідність ІІ групи ОСОБА_2 , не зазначено про необхідність постійного догляду; в пункті «Висновок про умови та характер праці» зазначено: «праця в спеціально створених умовах»; з висновку від 04.11.2024 № 191 вбачається, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу «догляд вдома»; документи, які б підтверджувати необхідність постійного догляду за батьком військовослужбовця, відсутні.

Також підставою для відмови слугувало те, що до рапорту не долучено документів, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд або документи, які б підтверджували, що вказані члени сім`ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Надаючи оцінку такій підставі, суд першої інстанції зауважив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

До рапорту додано витяг №1586/1337 про зареєстрованих у житловому приміщенні, відповідно до якого вбачається, що разом із ОСОБА_2 зареєстровані та проживають позивач, а також колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Тому з урахуванням визначеного поняття «член сім`ї», яке закріплене у Сімейному кодексі України лише позивач є єдиним членом сім`ї ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку таким твердженням позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Для визначення першого та другого ступеня споріднення у даному випадку можуть бути застосовними положення п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розд.14 Податкового кодексу України, а саме:

- членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені;

- до членів сім`ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Як на одну із підстав для звільнення із військової служби позивач покликається на витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 31.10.2024 №1586/1337, згідно якого за адресою реєстрації його батька ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , окрім нього зареєстровані також сам позивач та колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

При цьому суд підставно зауважив, що згідно паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.11.1998, останній містить відмітку, що позивач є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно є внучкою ОСОБА_2 (батька позивача), та є повнолітньою.

При цьому відсутні докази, що ОСОБА_4 не може здійснювати догляд за своїм дідом хоча такий обов`язок внучки перед своїм дідусем визначено ч.1 ст.264 Сімейного кодексу України.

Крім того матеріали справи не містять доказів про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за його батьком.

Відтак, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби з підстав не доведеності обставин, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення з ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за ним догляд, відповідач діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вірно врахував, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім`ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо).

До базових соціальних послуг належать: догляд вдома, денний догляд.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» наказом Міністерства охорони здоров`я від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о.

Вказаним висновком і підтверджується необхідність особи в отриманні соціальної послуги, зокрема, і послуги з догляду.

Наразі, законодавством передбачений лише даний документ, який підтверджує необхідність особи в отриманні «постійного догляду». Відтак, поняття "соціальна послуга", яка включає в себе низку типів та видів, та «постійний догляд» є тотожними поняттями, а Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним підтвердженням про необхідність особи в отриманні «постійного догляду».

Даний висновок був доданий позивачем для необхідності підтвердження права на звільнення з військової служби.

У даній спірній ситуації суд першої інстанції слушно зауважив, що Закон №2232-ХІІ не встановлює, яким документом підтверджується факт потреби постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

У постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком (матір`ю) може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК).

Тому суд підставно відхилив твердження відповідача, про те, що для підтвердження факту необхідності постійного догляду за хворим батьком позивач повинен був подати саме відповідний висновок МСЕК.

Підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132, затверджені форма первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкція щодо її заповнення (далі - Інструкція щодо заповнення форми №080-4/о).

Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о).

Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).

Таким чином, у висновку фори №080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.

Поряд із цим, згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 № 760, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 за № 1990/24522 (далі - Державний стандарт № 760), цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.

Соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування (абзац сьомий пункту 1.4 розділу І Державного стандарту № 760).

У відповідності до розділу ІІІ Державного стандарту № 760, соціальна послуга догляду вдома надається надавачем соціальної послуги, після здійснення первинного комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома згідно з додатком 1 до цього Державного стандарту проводиться протягом 3 робочих днів з дати прийняття виконавчим органом або надавачем (у разі надання соціальних послуг за рахунок коштів надавача) рішення про надання соціальної послуги.

Форма визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги розробляється надавачем соціальної послуги, з урахуванням його спеціалізації.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться надавачем соціальної послуги (фахівцем у сфері надання соціальних послуг, соціальним працівником або мультидисциплінарною командою (за потреби)) із залученням отримувача соціальної послуги та/або його законного представника.

Ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається:

для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів;

для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями "Організація харчування", "Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни", "Здоров`я", "Утримання помешкання", "Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій", "Міжособистісні відносини", "Знання ресурсів громади", "Обізнаність у юридичній сфері" має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58;

для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера "Здоров`я";

для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років - відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.

У разі наявності у отримувача соціальної послуги комплексних порушень (фізичні та/або сенсорні порушення разом із психічними та поведінковими розладами), визначення ступеня індивідуальних потреб проводиться за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб.

Результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання/перегляду індивідуального плану та укладання договору про надання соціальної послуги догляду вдома.

Через 30 днів з дати початку надання соціальної послуги догляду вдома соціальним працівником, членами мультидисциплінарної команди (за потреби) проводиться повторне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги з метою коригування індивідуального плану (за потреби).

Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться за потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Згідно з пунктом 6.3 Державного стандарту № 760 соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) 3 рази на тиждень; V групи рухової активності 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» 2 рази на тиждень; «постійний догляд» 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» 5 разів на тиждень.

Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.

Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).

Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно зазначив, що отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи може полягати як в постійному, так і в тимчасовому (протягом визначеного періоду) догляді, що, відповідно, можливо встановити після комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження факту, що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду, останній до рапорту від 10.12.2024 про своє звільнення з військової служби додав копії довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №732485 від 29.10.2024 та копію висновку лікарської консультативної комісії про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду н непрофесійній основі від 04.11.2024 №191.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.08.2024 серія 12 ААГ № 828239 батьку позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Проте, у цій довідці не зазначено, що він потребує постійного чи стороннього догляду, натомість зазначено: «праця в спеціально створених умовах».

У висновку ЛКК від 04.11.2024 №191 вказано, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги догляду вдома. Проте, у цьому висновку не конкретизовано, яку саме послугу він потребує: постійну або тимчасову (протягом визначеного періоду).

Таким чином, підставними є твердженням відповідача, що позивач до рапорту від 10.12.2024 не надав документи, які достеменно підтверджували б факт, що його батько, як особа з інвалідністю ІІ групи, потребує саме постійного догляду.

У матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які дозволяли б визначити ступінь індивідуальних потреб батька позивача та/або те, що він потребує саме постійного догляду.

На підставі викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №500/115/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко