Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №260/7418/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7418/25 пров. № А/857/15908/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Порцін В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №260/7418/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя(і) у І інстанції Гебеш С.А.,

час ухвалення рішення 15 год. 07 хв.,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 10 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 в інтересах якого діє мати ОСОБА_1 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень., а саме:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 25.03.2025 року №0013546-2411-0713-U21060030000020114 та №0013548-2411-0713-U21060030000020114.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як контролюючим органом недотримано граничного строку для вручення податкових повідомлень-рішень. Крім того, представник позивача зазначав, що податковим органом неправильно визначено об`єкт оподаткування та встановлено ставки податку, якими оподатковано площу нерухомого майна, належного позивачу, що призвело до порушення його прав.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що контролюючий орган порушив вимоги п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, надіславши податкові повідомлення-рішення після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Також позивач зазначає, що у даному випадку йдеться не про один однорідний об`єкт нерухомості, а про кілька окремих об`єктів нежитлової нерухомості, кожен з яких має самостійне функціональне призначення, окрему площу та окремі характеристики, що мають істотне значення для правильного визначення типу об`єкта оподаткування та застосування відповідної ставки податку. Саме тому для належного визначення податкового зобов`язання контролюючий орган був зобов`язаний встановити тип кожної окремої будівлі та обчислювати податок, виходячи із площі кожного окремого об`єкта нерухомості, а не застосовувати узагальнений підхід до всього майна як до єдиного «комплексу».

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому висловлено прохання апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги позивача заперечив, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок без номера, загальною площею 1592,7 м.кв, реєстраційний номер майна 705665021236.

Зазначений комплекс включає в себе такі складові: адміністративна будівля, літера А, площею 525,5 м.кв; котельня, літера Б, площею 448,4 м.кв; автомобільні бокси, літера В, площею 618,8 м.кв.

На підставі ст. 266 ПКУ позивачу сформовані наступні податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості:

від 25.03.2025 року №0013546-24-0713-U21060030000020114 на суму 67849,02 грн за звітній період 2024 року;

від 25.03.2025 року №0013548-2411-0713UA21060030000020114 на суму34477,31 грн за звітній період 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 10.1 п. 10 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно.

Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПКУ податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1ст. 266 ПК України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

В свою чергу, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до п. 12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Згідно з п.п. 266.7.2. п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт “а” п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З метою уніфікації об`єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 № 507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином:

- обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

- потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі.

Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок без номера, загальною площею 1592,7 м. кв, реєстраційний номер майна 705665021236. Зазначений комплекс включає в себе такі складові:

Адміністративна будівля, літера А, площею 525,5 м. кв., що відноситься до групи 122 “Будівлі офісні”, класу 1220.5 "Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств" (ставка податку: станом на 2020 р. – 1,0; на 2024 р. – 1,0);

Котельня, літера Б, площею 448,4 м.кв. - належить до групи 123 "Будівлі торговельні", класу 1230.9 "Будівлі торговельні інші" (ставка податку: станом на 2020 р. - 0,5; станом на 2024 р. – 0,6);

Автомобільні бокси, літера В, площею 618,8 м.кв. - відносяться до групи 123 "Будівлі торговельні", класу 1230.3 "Станції технічного обслуговування автомобілів" (ставка податку: станом на 2020 р. – 0,5; станом на 2024 р. – 0,6).

Відповідно до п.2.1 ДК 018-2000, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням, тобто за тим, для яких цілей вони фактично використовуються або запроектовані.

Якщо будівля складається з кількох частин, що мають різне функціональне призначення, вона класифікується за головним призначенням, яке визначається за питомою вагою площ відповідних приміщень у загальній площі будівлі.

Як вбачається із матеріалів справи, більша частина загальної площі (понад 55%) припадає саме на нежитлові торговельні приміщення - котельню та автомобільні бокси.

Отже, за результатами аналізу функціонального призначення та площі об`єкта:

на рівні двох розрядів коду будівля належить до підрозділу 12 "Будівлі нежитлові", оскільки нежитлові приміщення становлять переважну більшість;

на рівні трьох розрядів коду об`єкт віднесено до групи 123 "Будівлі торговельні", оскільки більшість площ використовується під торговельно-господарське обслуговування (автобокси, котельня).

Отже, основне функціональне призначення комплексу полягає у торговельній діяльності, що підтверджується структурою приміщень, їх площею та технічними характеристиками.

Враховуючи наведене, податковим органом об`єкт оподаткування (комплекс) за своїми технічними та функціональними характеристиками обґрунтовано віднесено до нежитлових будівель торговельного призначення (група 123).

Матеріали справи не містять доказів про інше цільове використання об`єкта (зокрема, як промислового). Разом з тим, позивач не надав доказів того, що комплекс використовується не за його основним функціональним призначенням, а також не надав доказів того, що звертався до контролюючого органу із заявою про звірку щодо уточнення цільового використання.

Так, при визначенні грошового зобов`язання, податковим органом застосовано ставки податку відповідно до Рішень Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 30.06.2023 року №1018 та 14.06.2019 року №702 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великобичківської селищної територіальної громади", тобто встановлені на 2020 та 2024 роки, що спростовує доводи апелянта, що ставки податку перевищують граничні розміри.

Щодо твердження апелянта, що у даному випадку йдеться не про один однорідний об`єкт нерухомості, а про кілька окремих об`єктів нежитлової нерухомості, кожен з яких має самостійне функціональне призначення, окрему площу та окремі характеристики, що мають істотне значення для правильного визначення типу об`єкта оподаткування та застосування відповідної ставки податку, колегія суддів зазначає, що згідно двох договорів дарування від 09.12.2016 та від 12.12.2016 ОСОБА_1 подарувала частку комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 набувався у власність позивача саме як комплекс, а не як окремі будівлі.

Щодо твердження апелянта про порушення відповідачем вимоги п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, надісланням податкових повідомлень-рішень після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), слід зазначити, що усталеним є підхід Верховного Суду згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23 січня 2025 року у справі №160/568/24).

Те саме правило слід також застосувати при надісланні податкових повідомлень-рішень після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Сам факт надіслання податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Таким чином, дії Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо визначення податкових зобов`язань є обґрунтованими та вмотивованими, а тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №260/7418/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 19.06.26