Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №560/7059/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7059/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

22 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділення поліції № 1 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними дій працівників патрульної поліції щодо зупинки транспортного засобу 18.06.2025 у місті Городок та встановлення відсутності законних підстав для такої зупинки. Позивач вважає, що безпідставна зупинка автомобіля порушила його право на свободу пересування та повагу до приватного життя, ставши водночас передумовою для подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі № 560/7059/26 у відкритті провадження було відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії є процесуальними діями у межах збирання доказів для справи про адміністративне правопорушення, а тому їх правова оцінка має здійснюватися виключно загальним судом під час розгляду справи за статтею 130 КУпАП.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження, стверджуючи, що зупинка транспортного засобу є самостійним заходом поліцейського примусу, який не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП.

Скаржник наголошує на помилковості посилання суду на практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/7385/17, оскільки у даному випадку оскаржується не протокол, а первинна зупинка.

Також апелянт посилається на практику Хмельницького апеляційного суду, згідно з якою питання законності зупинки не охоплюється диспозицією статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та може бути предметом окремого позову.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

При наданні оцінки аргументам апелянта про необхідність окремого розгляду питання законності зупинки, суд апеляційної інстанції враховує правовий підхід, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22. Суд наголосив, що працівники поліції під час фіксації правопорушень виконують обмежену функцію збирання доказів, а правомірність їхніх дій підлягає оцінці судом сукупно з іншими доказами у відповідній справі. Сама по собі зупинка за таких обставин не породжує самостійних правових наслідків поза межами провадження про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд апеляційної інстанції застосовує правовий висновок щодо оцінки процедурних порушень, наведений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №400/1510/19, від 05.07.2022 у справі №522/3740/20, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 03.10.2022 у справі №400/1510/19, від 01.11.2022 у справі №640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі №500/26/22, від 16.03.2023 у справі №400/4409/21.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Оскільки результатом зупинки стало виявлення ознак сп`яніння та притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП, питання законності самої зупинки є питанням допустимості доказів у тій справі. Окреме оскарження зупинки як превентивного заходу в окружному адміністративному суді за таких умов призвело б до дублювання судових процесів та порушення принципу юридичної визначеності.

Посилання скаржника на практику Хмельницького апеляційного суду не змінюють встановлених статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України правил підсудності, згідно з якими оцінка процесуальних дій суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється місцевими загальними судами. Оскільки позивач фактично оспорює правомірність отримання доказів та проведення процедури огляду, ці питання мають бути вирішені у межах порядку, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, а тому ухвала про відмову у відкритті провадження є законною.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані встановленими обставинами щодо процесуального характеру оскаржуваних дій, а тому висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.