Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №240/20269/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20269/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько О.Г.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.06.2024 року № 0829479-2410-0625-UА18040030000089649, від 01.10.2024 року № 1095286-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095287-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095288-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095289-2410-0625-UА18040030000089649.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач з 10 червня 2019 року зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ; види економічної діяльності: 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у." (основний.)

Упродовж 2023 року позивач був власником нежитлових будівель, а саме:

нежитлова будівля - гаражний бокс для автомобілів, загальною площею 587,5 м кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2055304018220;

нежитлові будівлі, загальною площею 990,7 м кв., які складаються із: будівлі гаража літ. "Е", загальною площею 316,6 м кв.; бані літ "Ж", загальною площею 90,8 м.кв.; виробничо-складської будівлі літ. "Р", загальною площею 66,2 м кв.; виробничо-складської будівлі літ. "П", загальною площею 517,2 м.кв., та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794786918220.

Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20 червня 2024 року № 0829479-2410-0625-UA18040030000089649 на суму 39 362,50 грн, за податковий період 2023 рік; будівля, гаражний бокс для автомобілів, загальною площею 587,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

від 21 серпня 2024 року № 1081669-2410-0625-UA18040030000089649 на суму 66 376,90 грн; за податковий період 2023 рік; нежитлові будівлі, загальною площею 990,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

За наслідком використанням позивачем права на звірку, передбаченого підпунктом 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України, податковим органом було встановлено збільшення площі нерухомого майна позивача, що підлягає оподаткуванню податком на нерухомість, у зв`язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2024 року:

№ 1095286-2410-0625-UА18040030000089649, податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об`єкта: гаражі; площа: 316,60; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; на суму 21 212,20 грн;

№ 1095287-2410-0625-UА18040030000089649, податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об`єкта: будівлі промисловості та склади: площа: 517,10; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; на суму 34 645,70 грн;

№ 1095288-2410-0625-UА18040030000089649, за податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об`єкта: інші будівлі, площа: 90,80; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; на суму 1 520,90 грн;

№ 1095289-2410-0625-UА18040030000089649, за податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об`єкта: будівлі промисловості та склади; площа: 66,20; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; на суму 1 478,47 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (положення ПК України тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".

Цей клас включає:

криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;

1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",

1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",

1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",

1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",

1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",

1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",

1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",

1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",

1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Окрім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу "будівлі промисловості", не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа № 820/3556/17).

У подальшому висновки касаційного суду у справі № 820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 520/2239/21 та від 02 липня 2025 року у справі № 580/5008/24, де Суд виснував, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Як встановлено з матеріалів справи, в підтвердження використання нежитлових будівель у металообробному виробництві - виготовленні вхідних металевих дверей, позивачем надано договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, банківські виписки по рахунку на підтвердження руху коштів у процесі виробництва та реалізації готової продукції, а також фінансово-бухгалтерську та податкову звітність, зокрема:

договір від 08 грудня 2022 року № 08/12/2022 з ФОП ОСОБА_2 (Покупцем), за умовами у пункті 1.1 якого ФОП ОСОБА_1 (Продавець) зобов`язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві"; місцем та адресою виготовлення товару є: АДРЕСА_3 . Передача готових дверей оформлена видатковими накладними: від 26 квітня 2023 року № РН-0000012, від 26 квітня 2023 року № РН-0000012, від 08 червня 2023 року № РН-0000016, від 12 червня 2023 року № РН-0000014, від 19 червня 2023 року № РН-0000017, від 25 липня 2023 року № РН-0000022. Також між ФОП ОСОБА_1 (Продавцем) та ФОП ОСОБА_2 (Покупцем) було укладено договір від 03 квітня 2023 року № 03/04/2023, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві", на виконання якого та підтвердження виготовлення та передачу товару складено видаткові накладні: від 18 серпня 2023 року № РН-0000027, від 22 вересня 2023 року № РН-0000027;

договір від 02 грудня 2022 року № 02/12/2022 між ФОП ОСОБА_1 (Продавцем) та ФОП ОСОБА_3 (Покупцем), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві"; місцем та адресою виготовлення товару є: АДРЕСА_3 (видаткові накладні: від 04 травня 2023 року № РН-0000013, від 08 червня 2023 року № РН-0000015, від 06 липня 2023 року № РН-0000019, від 25 липня 2023 року № РН-0000021, від 24 серпня 2023 року № РН-0000025, від 17 листопада 2023 року № РН-0000030);

договір від 09 листопада 2023 року № 09/11/2023 з ФОП ОСОБА_4 (Одержувачем) щодо виготовлення та передачі ФОП ОСОБА_1 товару "Двері вхідні металеві", видаткові накладні від 28 листопада 2023 року № РН-0000031, від 21 грудня 2023 року № РН-0000032 та рахунки-фактури від 09 листопада 2023 року № СФ-0000030, від 28 листопада 2023 року № СФ-0000032, від 20 грудня 2023 року № СФ-0000033, що підтверджують передачу у власність Покупця товару "Двері вхідні металеві" на виконання умов договору;

договір від 01 січня 2023 року № 01/01/2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ФОП ОСОБА_5 (Одержувача) на постачання товару "Двері вхідні металеві", про що складено видаткові накладні: від 22 вересня 2023 року № РН-0000026 та від 29 грудня 2023 року № РН-0000033;

договір поставки від 23 грудня 2022 року № 159/ГК між ФОП ОСОБА_1 як Покупцем та ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна" як Постачальником, згідно з яким Постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити гофрокартонну продукцію. На підтвердження поставки відповідної продукції за видатковою накладною від 28 серпня 2023 року № 910 надано товарно-транспортну накладну від 28 серпня 2023 року № 00000007857 щодо перевезення товару до пункту розвантаження: АДРЕСА_1 .

Також, матеріалахми справи підтверджено, що означені нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), яка належить позивачу на праві приватної власності, кадастровий номер 1822083000:01:000:1965, площею - 0,9315 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2755107518220, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), а про їх використання у господарській діяльності було повідомлення контролюючий орган поданням форми № 20-ОПП (про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність).

При цьому, докази передання в оренду, лізинг, позичку спірних об`єктів нерухомості матеріали справи не містять, як і сторонами такі обставини не стверджуються: позивач заперечує, натомість відповідач аргументів на доведення протилежного не наводить.

Слід також врахувати й той факт, що листом від 10.10.2024 №163 Березівська сільська рада Житомирського району Житомирської області підтвердила провадження господарської діяльності позивачем за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 .

Так, у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 120/11299/24 Верховний Суд зауважив на тому, пільга, визначена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, прямо прив`язана до класифікації основної діяльності відповідно до секцій КВЕД, а тому обґрунтовано вважати, що законодавець мав на увазі саме основний вид економічної діяльності, визначений відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності 009:2010 та зазначений у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На користь цього свідчить: використання терміну "класифікується у секціях…", що є прямим посиланням саме на структуру КВЕД; та відсутність у нормі будь-якого відсилання до стандартів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Підсумовуючи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін "основна діяльність" слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що:

- визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР);

- відображений у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як основний КВЕД;

- та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

В контексті спірних правовідносин встановлено, що згідно із реєстраційними записами у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 квітня 2023 року внесено зміни до реєстраційних даних позивача в частині основного виду за КВЕД, який було визначено як основний: КВЕД (25.99.) "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.". Тож упродовж спірного періоду, починаючи з 20 квітня 2023 року, позивач провадив господарську діяльність за основним видом діяльності - 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.".

Таким чином, позивач згідно з Національним класифікатором України Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, який прийнято та надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, з 20 квітня 2023 року провадить основну діяльність, яка класифікується у секції "С", а саме: секція С "Переробна промисловість", підрозділ 25 "Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устатковання", пункт 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.", чим спростовано доводи відповідача у цій частині щодо внесення відповідних змін поза межами спірного періоду.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що об`єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу та які, як стверджує позивач, є критими будівлями та використовуються ним у промисловому виробництві, відповідають ознакам будівель промисловості для використання у товарному виробництві, а діяльність (основний вид) ФОП ОСОБА_1 класифікована за КВЕД ДК 009:2010 у секції "С" (Переробна промисловість) та знаходиться в проміжку секцій B-F, як це встановлено вимогами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України для цілей застосування податкової пільги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.