Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №120/6661/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6661/26

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

22 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що самовільне залишення відповідачем військової частини призвело до завдання шкоди у розмірі 8643,25,00 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно частини 4 статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Частинами 4 та 5 цієї статті визначено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв`язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.

Згідно ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Статтею 160 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви. Так, згідно п.п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Статтею 17 КАС України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковим досудовим порядком врегулювання спору у даній справі є направлення позивачем претензії особі, яка завдала шкоду, однак позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.09.2024 № 1066-ОС, солдату ОСОБА_1 було виплачене грошове забезпечення за вересень 2024 року, та 20.09.2024 відповідач самовільно залишив військову частини.

Стосовно солдата ОСОБА_1 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового розташування підрозділу та за фактом надмірно виплаченого грошового забезпечення. Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.12.2025 №6910-АГ «Про результати службового розслідування», підтверджено факт завдання матеріальної шкоди державі і у зв`язку з чим солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 8643,25 грн.

В подальшому, військовою частиною було направлено лист від 21.12.2025 солдату ОСОБА_1 про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Станом на момент подання позову, відповіді від військовослужбовця на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило, коштів не відшкодовано.

Колегія суддів зазначає, що наявним матеріалами справи підтверджується направлення листа від 21.12.2025 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 . Відтак, звертаючись до суду першої інстанції, позивач надав докази, які, на його думку, свідчать про фактичну відмову відповідача добровільно відшкодувати шкоду.

Слід зазначити, що за висновками Верховного Суду, суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви не ґрунтується на нормах процесуального законодавства.

Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.