Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №240/22072/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22072/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

22 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Капинос О.В.) від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2025 року № 918260132966, яким їй відмовлено в проведенні перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок від 13 червня 2025 року № 75-Ф та від 13 квітня 2024 року № 76-Ф, врахувавши при цьому виплачені суми.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що чинним на час звернення позивачки за перерахунком пенсії законодавством не передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку, а тому у пенсійного органу не було правових підстав для здійснення перерахунку на підставі поданих довідок.

Суд першої інстанції зазначив, що хоча рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу", проте таке рішення наразі не змінює нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та не дає підстав для висновку про наявність підстав для проведення органом Пенсійного фонду перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі її авторка наполягає на тому, що має право на обчислення пенсії державного службовця в порядку статті 37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням усіх складових її заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в тому числі з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 13 червня 2025 року № 75-Ф та від 13 квітня 2024 року № 76-Ф.

У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи та 23 березня 2005 року її звільнено з державної служби у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

З 01 березня 2022 року позивачку автоматично переведено на пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В подальшому позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

У зв`язку з відмовою у такому переведенні позивач за захистом своїх прав звернулася до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 240/27281/23, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", врахувавши при цьому правову позицію, що викладена судом у рішенні.

Іншим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 240/15032/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 18 липня 2024 року (з дати подачі заяви) з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця від 13 червня 2025 року та від 13 квітня 2024 року № 75-Ф.

З довідки від 13 червня 2025 року № 75-Ф про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) слідує, що ОСОБА_1 працювала в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області на посаді головного спеціаліста першого операційного відділу управління з нарахування та виплати пенсій. Довідка містить інформацію про заробітну плату станом на 31 грудня 2023 року.

Довідка від 13 квітня 2024 року № 76-Ф містить інформацію про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2025 року № 918260132966 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки проведення перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про складові заробітної плати не передбачено чинним законодавством.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XIІ (далі - Закон № 3723-XIІ).

01 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України "Про державну службу" № 889-VIII (надалі - Закон № 889-ХІ), пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 3723-XІI, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XІI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, однак лише у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Разом із тим питання щодо наявності у позивачки права на пенсію по інвалідності відповідно до приписів Закону № 3723-ХІІ не є спірним у цій справі, позаяк рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 240/15032/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 18 липня 2024 року (з дати подачі заяви) з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Натомість у цій справі ключовим є питання з`ясування наявності у позивачки права на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, на підставі довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої позивачка звільнилася з державної служби.

Вище уже наголошувалось на тому, що умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

01 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, у зв`язку із чим положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми, якими врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за винятком урегулювання призначення пенсій особам, яких визначено в підпункті 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.

Законом № 889-VIII не встановлено права на індексацію та перерахунок пенсій особам, яким пенсії призначено на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, з дня набрання чинності Законом № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як загальним законом, що регулює відносини між усіма суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Проте цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.

Виходячи з того, що у зв`язку з набранням чинності Закону № 889-VIII втратила чинність стаття 37-1 Закону № 3723-XII щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям, а Законом № 889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 3723-XII, тому суд першої інстанції цілком обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для проведення позивачці перерахунку пенсії згідно зі статтею 37-1 Закону № 3723-XII.

Враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії.

Отже, розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахунку.

Не впливає на такі висновки і ухвалене Конституційним Судом України рішення від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами.

У цьому рішенні також зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

Водночас Верховну Раду України зобов`язано внормувати перерахунок розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Таким чином, з огляду на ухвалене рішення Конституційного Суду України 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 правове регулювання перерахунку пенсії таких осіб, як позивачка, у майбутньому зазнає змін, проте до врегулювання законодавчим органом питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21 та від 10 вересня 2025 року у справі № 420/25000/24 та враховуються судом апеляційної інстанції з огляду на положення частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, у пенсійного органу не було підстав для перерахунку пенсії позивачки відповідно до Закону № 3723-XII на підставі довідок про складові заробітної плати від 13 червня 2025 року № 75-Ф та від 13 квітня 2024 року № 76-Ф.

Доводи апелянтки про те, що цей спір полягає у неналежному первинному обчисленні розміру пенсії державного службовця при її новому призначенні з 18 липня 2024 року з урахуванням довідок, які нової інформації про заробітну плату не містили, колегією суддів оцінюються критично, зважаючи на таке.

Так, позивачці з 23 березня 2005 року призначено пенсію державного службовця по інвалідності за умовами Закону № 3723-ХІІ.

З 01 березня 2022 року позивачку автоматично переведено на пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 240/15032/24 ОСОБА_1 з 18 липня 2024 року переведено з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відтак пенсійним органом на виконання судового рішення поновлено право позивачки на отримання пенсії державного службовця по інвалідності, яке вона набула ще у 2005 році, а тому безпідставно стверджувати, що така пенсія їй вперше призначена у 2024 році, оскільки нею уже реалізовувалося право на пенсію державного службовця, передбачену частиною 1 статті 37 № 3723-XII.

У зв`язку із викладеним слід відхилити доводи апелянтки щодо наявності у неї права на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця від 13 червня 2025 року № 75-Ф та від 13 квітня 2024 року № 76-Ф.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.