Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №320/23349/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/23349/25 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-ГРУП» (далі - ТОВ «ЛЕКС-ГРУП») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7 116 942 грн, в тому числі штраф у розмірі 646 995 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20.03.2024 № 213180413.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України встановлено шляхом співставлення даних податкової декларації з ПДВ за грудень 2023 року та даних ЄРПН щодо складених податкових накладних. При цьому, апелянт зазначає, що позивач не вчинив жодних дій щодо виправлення помилково складених податкових накладних шляхом подання розрахунків коригування, хоча така можливість прямо передбачена пунктом 192.1 статті 192 ПК України. Також, апелянт наголошує, що віднесення позивача до переліку ризикових платників податків не впливає на належне виконання ним податкового обов`язку. Крім того, зазначає, що податкові зобов`язання виникають на дату першої події, визначеної пунктом 187.1 статті 187 ПК України, а відсутність реєстрації податкової накладної не звільняє продавця від обов`язку включення відповідних сум ПДВ до податкових зобов`язань звітного періоду. Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано дані ЄРПН, відповідно до яких, позивачем виписано податкові накладні на суму ПДВ 9 411 953 грн, тоді як у декларації за грудень 2023 року задекларовано податкові зобов`язання лише на суму 415 335 грн.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2023 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 21.02.2024 №14210/ж5/26-15-04-13-03/35703872, в якому зафіксовано порушення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення у декларації з ПДВ за грудень 2023 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 526 651 грн, а також до заниження позитивного значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 6 469 947 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 №213180413, яким ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 116 942 грн, з яких 6 469 947 грн становить основний платіж та 646 995 грн - штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.06.2024 №17655/6/99-00-06-01-04-06 скаргу ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.03.2024 №213180413 залишено без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 86.2. ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

За приписами п. 86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України закріплено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Зареєстрована податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї в Єдиному реєстрі податкових накладних є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2023 року за результатами якої складено Акт від 21.02.2024 №14210/ж5/26-15-04-13-03/35703872 (далі - Акт перевірки).

За результатами камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» п. 187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення в декларації з ПДВ за грудень 2023 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 2 526 651 гривень, та до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету в декларації з ПДВ на суму 6 469 947 грн.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі висновків Акту камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413 на загальну суму 7 160 942,00 грн.

Так, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ГУ ДПС у м. Києві про невідображення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» у податковій декларації з ПДВ за грудень 2023 року податкових зобов`язань за операціями, щодо яких були складені податкові накладні.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2023 №208625 ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» було віднесено до платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач скористався передбаченим законодавством механізмом адміністративного врегулювання спірного питання та 09.01.2024 подав до контролюючого органу відповідні пояснення та документи з метою підтвердження реальності здійснюваної господарської діяльності та виключення Товариства з переліку ризикових платників податків.

За результатами розгляду поданих документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 18.01.2024 №21361 про невідповідність ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, після прийняття зазначеного рішення спірні податкові накладні були зареєстровані позивачем в ЄРПН.

Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки свідчать про те, що після усунення обставин, які стали підставою для віднесення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» до переліку ризикових платників податків, позивачем було забезпечено реєстрацію спірних податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

У свою чергу, зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про допущення позивачем порушення податкового законодавства шляхом невідображення відповідних операцій у податковому обліку з метою заниження податкових зобов`язань, оскільки матеріалами справи підтверджується, що після прийняття контролюючим органом рішення про невідповідність ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» критеріям ризиковості платника податку спірні податкові накладні були зареєстровані самим позивачем.

При цьому, колегія суддів враховує, що саме контролюючим органом 18.12.2023 прийнято рішення №208625 про відповідність ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» критеріям ризиковості платника податку, тоді як вже 18.01.2024 цим же контролюючим органом прийнято рішення №21361 про невідповідність позивача таким критеріям.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають оцінці з урахуванням усієї сукупності спірних правовідносин, включаючи обставини віднесення позивача до переліку ризикових платників податків та його подальшого виключення з такого переліку на підставі документів, поданих самим позивачем.

Крім того, відповідачем не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у спірних податкових накладних, неправомірність їх складання чи подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так само контролюючим органом не ставиться під сумнів факт прийняття та відображення таких податкових накладних у ЄРПН після усунення обставин, що стали підставою для віднесення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» до переліку ризикових платників податків.

Колегія суддів також враховує, що, відповідно до положень статті 201 ПК України, саме реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є передумовою для формування покупцем податкового кредиту. Відтак, до моменту реєстрації спірних податкових накладних контрагенти позивача були позбавлені можливості формувати податковий кредит на підставі таких податкових накладних, що виключало ризик безпідставного зменшення податкових зобов`язань інших платників податків або отримання ними необґрунтованої податкової вигоди.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що визначення ГУ ДПС у м. Києві спірних грошових зобов`язань фактично ґрунтується на арифметичному співставленні показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року та відомостей Єдиного реєстру податкових накладних щодо складених податкових накладних.

Разом із тим, такий підхід не враховує встановлених у справі обставин подальшого виключення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» з переліку ризикових платників податків, реєстрації спірних податкових накладних після прийняття рішення №21361 від 18.01.2024 та відсутності будь-яких доказів отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди або заподіяння шкоди фіскальним інтересам держави.

Також, слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків Державному бюджету України внаслідок дій ТОВ «ЛЕКС-ГРУП», а відповідачем не доведено отримання позивачем будь-якої необґрунтованої податкової вигоди.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сам факт встановлення розбіжностей між даними податкової декларації та відомостями Єдиного реєстру податкових накладних за встановлених у даній справі обставин не є достатньою підставою для висновку про правомірність визначення ТОВ «ЛЕКС-ГРУП» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6 469 947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 646 995 грн.

Посилання апелянта на те, що позивач не вчинив дій щодо виправлення помилково складених податкових накладних шляхом подання розрахунків коригування, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки саме по собі неподання розрахунків коригування не підтверджує правомірності визначення спірних грошових зобов`язань та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо подальшої реєстрації відповідних податкових накладних після виключення позивача з переліку ризикових платників податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.03.2024 №213180413 та відсутність підстав для його прийняття.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-ГРУП» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Ключкович В.Ю.

Повне судове рішення складено 22.06.2026 р.