Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №320/51308/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №320/51308/25

Суддя: Мєзєнцев Євген Ігорович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51308/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2025 № 00659310702, яким збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 556 759,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстацнії залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 35007717, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Провітанська, буд. 3, поверх 5) зареєстроване як юридична особа 13.03.2007. ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» за КВЕД є: Вантажний автомобільний транспорт. Інші види діяльності за КВЕД є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 50.20 Вантажний морський транспорт, 50.40 Вантажний річковий транспорт, 51.21 Вантажний авіаційний транспорт, 52.10 Складське господарство, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 43.21 Електромонтажні роботи, 71.20 Технічні випробування та дослідження, 80.20 Обслуговування систем безпеки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі направлень від 14.05.2025

№ 13538/26-15-07-02-0, № 13541/26-15-07-02-04 та наказу від 12.05.2025 №3448-п, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ІНВЕСТ БАЛАНС» показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.

Перевірка проводилась з 15.05.2025 по 28.05.2025.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт №50215/Ж5/26-15-07-02-04-01/35007717 від 11.06.2025, в якому зафіксовані наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 645 407 гривень.

Не погоджуючись із актом перевірки №50215/Ж5/26-15-07-02-04-01/35007717

від 11.06.2025, ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» направило до податкового органу заперечення від 30.06.2025.

За результатами розгляду заперечень, податковий орган листом від 11.07.2025

№19819/Ж12/26-15-07-02-04-07 залишив заперечення без задоволення, а акт перевірки без змін.

На підставі акта перевірки №50215/Ж5/26-15-07-02-04-01/35007717 від 11.06.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення:

- №00659310702 від 16.07.2025 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 7 645 407,00 гривень та штраф у розмірі 1 911 352,00 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач, в порядку адміністративного оскарження звернувся до Державної податкової служби України, із скаргою про його скасування.

За результатом розгляду скарги прийнято рішення №28391/6/99-00-06-01-03-06

від 30.09.2025, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу України розташовано на митній території України.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) встановлені статтями 187, 192, 198 та 201 Податкового кодексу України.

Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом України термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТ БАЛАНС». На думку відповідача, дані висновки підтверджується ненаданням під час перевірки документів щодо транспортування, зберігання, інвентаризації та подальшого використання товарно-матеріальних цінностей.

Разом із тим суд встановив, що позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій було подано договори купівлі-продажу та видаткові накладні, які свідчать про придбання товарів, їх оприбуткування та відображення у бухгалтерському і податковому обліку. Вказані документи містять усі істотні реквізити первинних документів та відповідають вимогам статті 44 Податкового кодексу України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 27.05.2021 у справі №815/3170/16, від 02.03.2023 у справі №804/644/16, реальність господарської операції підтверджується не лише формальним набором документів, а фактом здійснення дії, яка призвела до реальних змін у структурі активів, зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Водночас відсутність окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не може автоматично свідчити про фіктивність операцій, якщо інші докази підтверджують їх фактичне здійснення.

Єдиною підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ - постачальник товарів/послуг зобов`язаний скласти податкову накладку і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Податковим кодексом України терміни.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, товарно-транспортна накладна підтверджує надання транспортної послуги, а не факт переходу права власності на товар, який, у свою чергу, підтверджується видатковими накладними.

Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування пункту 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України, суд звертає увагу, що зазначені норми визначають наслідки ненадання документів під час податкової перевірки, однак не встановлюють заборони для суду досліджувати та оцінювати докази, подані платником податків у судовому процесі, якщо такі докази мають значення для встановлення фактичних обставин справи. Судова практика виходить з того, що предметом судового контролю є правомірність податкового рішення та реальність господарських операцій, а не виключно дотримання формальної процедури подання документів контролюючому органу.

Крім того, судом враховано подане позивачем клопотання про долучення доказів, з якого вбачається, що товарно-матеріальні цінності, придбані, у тому числі від

ТОВ «ІНВЕСТ БАЛАНС» протягом 2023-2025 років, були втрачені внаслідок надзвичайної події техногенного характеру, а саме руйнування складського приміщення внаслідок воєнних дій. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження №12025111030002065, пам`яткою потерпілого, актами інвентаризації втрачених ТМЦ, наказом про проведення інвентаризації, товарно-транспортними накладними щодо переміщення товарів, договором оренди складського приміщення.

Суд зазначає, що втрата товарів після їх придбання не спростовує реальності господарських операцій та не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, оскільки податкові наслідки визначаються станом на момент здійснення господарської операції. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої подальша доля товару, у тому числі його знищення чи втрата внаслідок надзвичайних обставин, не впливає на правомірність формування податкового обліку за умови реальності первісної операції.

Окремо слід враховувати, що позивач здійснює діяльність як логістичний (3PL) оператор, а проведення інвентаризації у строки, визначені контролюючим органом, було об`єктивно ускладнене умовами воєнного стану, що саме по собі не свідчить про відсутність товарів чи фіктивність господарських операцій. При цьому суд зазначає, що відповідачем не доведено, що позивач умисно ухилявся від надання документів або діяв узгоджено з контрагентом з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено відсутність фактичного руху активів, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди чи відсутність реальних змін у майновому стані позивача. Натомість висновки акту перевірки ґрунтуються переважно на припущеннях та формальному тлумаченні норм податкового законодавства без врахування всіх фактичних обставин та доказів.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Водночас, як було встановлено вище, висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентом.

Крім того, остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 16.07.2025 № 00659310702.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Н.П.Бужак

суддя В.В.Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua