Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №640/10648/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: цивільного захисту

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №640/10648/21

Суддя: Мєзєнцев Євген Ігорович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10648/21 Суддя (судді) першої інстанції: Калугіна Наталія Євгенівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Кравченка Е.Д., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бессарабський ринок" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Комунального підприємства "Бессарабський ринок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури України про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ :

Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Бессарабський ринок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури України в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень шляхом зобов`язання Комунального підприємства "Бессарабський ринок", код ЄДРПОУ: 05587984, відключити джерела електроживлення (розподільчі електрощити) та накладення печаток на вхідні двері приміщень, розташованих за адресою: Бессарабська площа, 2 у Шевченківському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки; обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково, а саме застосовано заходи реагування шляхом повної зупинки господарської діяльності Комунального підприємства «Бессарабський ринок» у будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, Бессарабська площа, 2, до повного усунення порушень під номерами 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 14, 15, зазначених в описі порушень акта перевірки від 11.11.2025 № 46; обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві. У задоволенні іншої частини позову вирішено - відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу №30 Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведено планову перевірку приміщення Комунального підприємства «Бессарабський ринок» (далі - КП «Бессарабський ринок») щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки складено Акт від 26.02.2021 № 180 та встановлено 75 порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- на підприємстві, на доповнення до схематичного плану евакуації не розроблена та не затверджена керівником інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників (Розділ ІІ, пункт 5 «Правила пожежної пожежа безпеки в Україні» (далі- ППБУ));

- приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007, IDT «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колі(ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (Розділ ІІ пункт 8 ППБУ);

- працівники охорони не мають списку посадових осіб об`єкта зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів (Розділ ІІ, пункт 10 ППБУ);

- для працівників охорони не розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного пожежі режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі (розділ II, п.10 ППБУ);

- керівником підприємства не визначено спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів (розділ IІI, п.1.19ППБУ);

- наявні вогнегасники не мають облікових (інвентарних) номерів за прийнятою на об?єкті системою нумерації (розділ V, п.3.18 ППБУ);

- електричні огороджувальні конструкції з нормованим класом вогнестійкості та протипожежні перешкоди через звичайні отвори, а не через спеціальні проходки, клас вогнестійкості яких має бути не менший ніж нормований клас вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції або протипожежної перешкоди за ознаками Е (показник втрати цілісності) та І (показник втрати тепло ізолювальної спроможності) (розділ ІІІ, п.2.4 ППБУ);

- експлуатація електроустановок не відповідає вимогам ПУЕ, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (розділ ІV, п.1.1 ППБУ);

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщеннях не здійснюється за допомогою пресування, зварювання, паяння або затискачів (розділ ІV, п.1.6 ППБУ);

- в приміщеннях допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (розділ ІV, п.1.8 ППБУ);

- допускається застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред`являються до переносних (пересувних) електропроводок (розділ ІV, п.1.18 ППБУ);

- не надані акти проведення прихованих електромонтажних робіт (розділ ІV, п.1.12 ППБУ);

- апарати відключення (вимикачі) для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень та інших підсобних приміщень з пожежонебезпечними зонами будь-якого класу встановлені в середині вказаних приміщень (розділ ІV, п.1.15 ППБУ);

- спільні апарати відключення (вимикачі) не розташовані в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які не мають пристосування для пломбування та замикання на замок (розділ ІV, п.1.15 ППБУ);

- електрощити та групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (розділ ІV, п.1.16 ППБУ);

- допускається використання в приміщенні підвалу світильників без захисного суцільного скла (ковпаків) (розділ ІV, п.1.18 ППБУ);

- проводи які прокладені приховано під горючою основою в офісних приміщеннях не ізольовані від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу, що підтверджується актом проведення прихованих робіт (розділ ІV, п.1.12 ППБУ);

- двері сходових кліток неоснащені пристроями для самозачинення (розділ ІІІ, глава 2, п.2.37 ППБУ);

- допускається знімання дверей підвального приміщення, які сполучають сходову клітину з першим поверхом (розділ ІІІ, п. 2.23, 2.37 ППБУ);

- приміщення не забезпечено нормативною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками) (розділ V, п.3.6 ППБУ);

- не проведено вимірювання значення електричного опору ізоляції між електрично-не з?єднаними струмопровідними частинами ППКП, а також між ними і його корпусом на відповідність вимогам технічних умов на цей прилад. (вимірювання повинно проводитись не менше 1 разу на 3 роки) відповідно ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.4 ППБУ);

- електрощитова в підвалі не відокремлена протипожежними перешкодами, в порушення ДБН В. 1.1-7 (розділ ІІІ, розділ 1 п.4 ППБУ);

- приміщення зали, кіосків на першому поверсі, складських приміщень в підвалі, поверхи не обладнані системою протипожежного захисту (система автоматичної пожежної сигналізації) (розділ V, п.1.2 ППБУ);

- приміщення не забезпечене пожежними щитами. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті входять: вогнегасники-3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт. (розділ V, п.3.11 ППБУ);

- камери схову не обладнані системою протипожежного захисту (автоматичними системами пожежогасіння) (розділ ІV, глава 4 п. 4.10 Правил пожежної безпеки на ринках України, розділ ІV п. 5 ППБУ);

- прилавки в торгівельній залі розміщуються так, що перешкоджає вільній евакуації людей (розділ ІV, глава 4 п. 4.10 Правил пожежної безпеки на ринках України);

- дозволяється зменшення нормативної ширини шляхів евакуації в торгівельній залі між торгівельними прилавками (ППБУ розділ VІ глава 4, п. 4.10, Правила пожежної безпеки на ринках України розділ ІV п. 3);

- торгівельні приміщення (кіоски) опорядження стін та стелі з вищими показниками пожежної небезпеки (ППБУ розділ VІ глава 4, п. 4.10, Правила пожежної безпеки на ринках України розділ ІV п. 4);

- допускається облицювання стін на шляхах евакуації (3 поверх адміністративні приміщення, сходові клітини, в закладах громадського харчування в підвальному поверсі) будівельними матеріалами з вищими показниками пожежної небезпеки (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- дерев`яні елементи покрівлі не оброблені засобами вогнезахисту (розділ IІI, п.2.5 ППБУ);

- не підвищено клас вогнестійкості несучих та огороджувальних металевих конструкцій і максимальне значення групи поширення вогню конструкціях покрівлі відповідно до п. 5.3 таб. 1 ДБН В. 1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- дерев`яні сходи лівої сходової клітини не виконані з класом вогнестійкості R 60 МО в порушення ДБН В. 1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- металеві сходи в приміщеннях закладів громадського харчування, які розташовані в підвальних приміщеннях виконані 3 класом вогнестійкості R 60 МО в порушення ДБН В. 1.1-7 (розділ IІI, п 2.23ППБУ);

- коридор поверхів не обладнані системою димовидалення (розділ IІI, п. 2.23, розділ ІІ п. 1.2 ППБУ);

- евакуаційні виходи не позначені світловими покажчиками «ВИХІД» та не підключені до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення в супереч ДБН В. 1.1-7(розділ IІI, п.2.31, 2.32 ППБУ);

- для заповнення прорізів у протипожежних перешкодах не застосовані протипожежні двері електрощитових, компресорної, вентиляційної, складських (підсобних) та інших подібних приміщень, які мають бути протипожежними, з класом вогнестійкості згідно з ДСТУ EN 13501-2 всупереч ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.3, 2.23 ППБУ);

- висота та ширина проходів в закладах громадського харчування, які розміщені в підвалі не відповідає вимогам ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- в віконних отворах сходових клітин не передбачені фрамуги для димовидалення загальною площею не менше 1,2 м, в порушення ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п.2.23, п. 2.37 ППБУ);

- частина вікон сходових кліток не обладнані пристроями для їх відчинення (розділ IІI, п. 2.23 ППБУ);

- з закладів громадського харчування, які розміщені в підвальному поверсі відсутні другі евакуаційні виходи в порушення ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.23 ППБУ);

- з підвального приміщення (де розташовані склади) відсутні евакуаційні виходи безпосередньо назовні в порушення ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.23 ППБУ);

- ширина маршів сходових кліток будівлі та в закладах громадського харчування, які розташовані в підвалі менше 1,2 м, в порушення ДБН В.2.2-9 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- з підвальних приміщень (в закладах громадського харчування, складських приміщень підвалу) не передбачено примусове видалення диму, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

- будівля не обладнана системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

- не підтверджено наявність та/або справність евакуаційного освітлення шляхів евакуації (розділ IІI, п.2.31 ППБУ);

- здійснено технічне переоснащення приміщень будівлі, а також реконструкція без розробки на це проектної документації, яка повинна бути затверджена у встановленому порядку, що в свою чергу знижує рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинне на момент початку використання об?єкта (розділ IІ, п.21, 22 ППБУ);

- шляхи евакуації в приміщеннях будівлі захаращені матеріальними цінностями (розділ IІI, п.2.37 ППБУ);

- не надані підтверджуючі документи щодо технічного обслуговування існуючих пожежних кран-комплектів, та перевірки їх на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у журналі обліку технічного обслуговування (розділ V, п.1.2 ППБУ);

- комісією господарчого органу не здійснюється перевірка стану вогнезахисного покриву зі складанням акту перевірки технічного стану вогнезахисного покриву (просочення) (розділ IІI, п.2.8 ППБУ);

- наказом не призначено посадову особу, відповідальну за утримання вогнезахисного покриву (розділ IІI, п.2.7 ППБУ);

- в об?ємі сходових клітин влаштовані приміщення (кіоски, приміщення охорона, тощо) (розділ IІI, п.2.37 ППБУ);

- в приміщенні закладу громадського харчування влаштовано піч на дровах, яка не відокремлена від інших приміщень протипожежними перегородкам першого типу та перекриттям першого типу в порушення ДБН В.2.2-23 (розділ IІ п.2.22 ППБУ);

- для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плити; сковороди; вертикальні, кутові, системи витяжної вентиляції, печі на дровах), в закладах громадського харчування на першому поверсі та підвалі не обладнані модульні системи локального пожежогасіння, спеціалізовані для такого виду загорань, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

- 2 та 3 поверхи поділені між собою перегородками, що з кожного поверху не передбачено другий евакуаційний вихід в порушені ДБН В. 1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

- не проведено розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж (розділ ІV, п.1.1 ППБУ);

- допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 метру від електроустаткування та під електрощитами на шляху евакуації (в закладі громадського харчування на першому поверсі, в магазині Білла) влаштовано розсувні двері, які перешкоджають вільній евакуації людей (розділ IІI, п.2.37 ППБУ);

- у дверях сходових клітин не застосовується загартоване або армоване скло, що не дає скалок при руйнуванні, в порушення ДБН В.2.2-9 (розділ IІI п.2.37, пункт 22 розділу ІІ ППБУ);

- в приміщеннях покриття підлоги виконане з матеріалів з невизначеними показниками щодо токсичності продуктів горіння, димоутворювальної здатності та групи поширення полум??я (розділ IІI, п.2.28 ППБУ);

- відсутній захист будівлі та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів. Їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд» (розділ ІV, глава 1, п.1.21 ППБУ);

- транзитні повітропроводи вентиляційних систем в підвалі не виконані з мінімальним класом вогнестійкості відповідно вимог п.7.11.9 - п.7.11.19 ДБН В.2.5-67 (розділ IІI, п.2.3, п. 2.4 ППБУ);

- в місцях проходу транзитних повітропроводів вентиляційних систем не встановлені пристрої проти поширення вогню в підвалі ДБН В.2.5-67 (розділ IІI, п.2.3, п. 2.4 ППБУ);

- за наявності людей в приміщеннях, двері евакуаційних виходів замикаються на замки, а не на внутрішні запори, які відкриваються середини без ключа (розділ IІI, п.2.27ППБУ);

- для всіх приміщень складського призначення не визначені категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі - НАОП 40.1-1.32-01), які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення (розділ IІI, п.2.9 ППБУ);

- не визначено розрахунковий час евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 «Пожарная безопасность. Общие требования» (розділ IІI, п.2.33 ППБУ);

- переносні вогнегасники не розміщені шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення (розділ V п.3.10 ППБУ);

- не всі пожежні плоскоскладальні рукави не складені в "гармошку" або подвійну скатку, не приєднаний до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців не перекантований наново (розділ V, п.2.2, п.п. 4 ППБУ);

- на дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, відсутні відповідні покажчики за ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист.Знакибезпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76"ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (розділ V, п.2.2, п.п. 7 ППБУ);

- біля місць розташування пожежних гідрантів не встановлені покажчики (об?ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева) (розділ V, п.2 п.п. 9, ППБУ);

- на об?єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлений протипожежний режим, який включає: порядок утримання шляхів евакуації; визначення спеціальних місць для куріння; порядок застосування відкритого вогню; порядок використання побутових нагрівальних приладів; порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт; для зберігання і допустиму кількість напівфабрикатів та готової продукції, що можуть одночасно знаходитися у приміщеннях і на території; порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу ганчір?я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень; порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі; порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення; порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання; порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні; порядок дій у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки технологічного устаткування, вимкнення вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки (розділ ІІ, п.5 ППБУ);

- один раз на півроку не проводяться практичні тренування всіх задіяних працівників щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей (розділ ІІ, п.5 ППБУ);

- не розроблено організаційно-розпорядчих документів щодо забезпечення техногенної безпеки та не організовано навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях («КЦЗУ», стаття 20, частина перша, п. 3, 8; ПТБ, розділ III, п. 2, абзац 3,5);

- керівний склад, що відповідає за стан цивільного захисту та техногенної безпеки не пройшов навчання з питань цивільного захисту (КЦЗУ стаття 40);

- працівники об?єкта не забезпечені засобами індивідуального захисту, органів дихання від зброї масового знищення з розрахунку 1 фільтрувальний протигаз та 1 респіратор на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу (КЦЗУ стаття 20);

- будівля не обладнана автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення в порушення ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій оповіщення населення» (КЦЗУ стаття 53, п. 4.4.1 ПТБ).

Постановою КИ серії 103194/61 від 18.02.2021 енергетика КП «Бессарабський ринок» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене статтею 175 КУпАП.

Під час розгляду справі, у 2021 році на впродовж 2025 року, позивачем за заявами відповідача проводились позапланові заходи контролю: актом № 987 від 30.07.2021 року встановлено 66 порушень, актом № 22 від 20.03.2025 встановлено 45 порушень, актом № 26 від 30.04.2025 встановлено 35 порушень, актом № 30 від 30.05.2025 встановлено 29 порушень, актом №38 від 07.08.2025 встановлено 26 порушень, актом №46 від 11.11.2025 встановлено 15 порушень.

Водночас, в акті перевірки №46 від 11.11.2025 встановлені порушення вимог пожежної безпеки:

1) приміщення зали, кіосків на першому поверсі, складських приміщень в підвалі, поверхи не обладнані системою протипожежного захисту (система автоматичної пожежної сигналізації) (розділ V, п.1.2 ППБУ);

2) камери схову не обладнані системою протипожежного захисту (автоматичними системами пожежогасіння) (розділ ІV, глава 4 п. 4.10 Правил пожежної безпеки на ринках України, розділ ІV п. 5 ППБУ);

3) не підвищено клас вогнестійкості несучих та огороджувальних металевих конструкцій і максимальне значення групи поширення вогню конструкціях покрівлі відповідно до п. 5.3 таб. 1 ДБН В. 1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

4) коридор поверхів не обладнані системою димовидалення (розділ IІI, п. 2.23, розділ ІІ п. 1.2 ППБУ);

5) не у всіх прорізах протипожежних перешкод складських (підсобних) та інших подібних приміщень встановлено протипожежні двері з класом вогнестійкості згідно з ДСТУ EN 13501-2 всупереч ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.3, 2.23 ППБУ);

6) висота та ширина проходів в закладах громадського харчування, які розміщені в підвалі не відповідає вимогам ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

7) в закладах громадського харчування, які розміщені в підвальному поверсі відсутні другі евакуаційні виходи в порушення ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.23 ППБУ);

8) з підвального приміщення (де розташовані склади) відсутні евакуаційні виходи безпосередньо назовні в порушення ДБН В.1.1-7 (розділ IІI, п. 2.23 ППБУ);

9) ширина маршів сходових кліток будівлі та в закладах громадського харчування, які розташовані в підвалі менше 1,2 м, в порушення ДБН В.2.2-9 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

10) в підвальних приміщень (в закладах громадського харчування, складських приміщень підвалу) не передбачено примусове видалення диму, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

11) будівля не обладнана системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

12) здійснено технічне переоснащення приміщень будівлі, а також реконструкція без розробки на це проектної документації, яка повинна бути затверджена у встановленому порядку, що в свою чергу знижує рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинне на момент початку використання об?єкта (розділ IІ, п.21, 22 ППБУ);

13) в приміщенні закладу громадського харчування влаштовано піч на дровах, яка не відокремлена від інших приміщень протипожежними перегородкам першого типу та перекриттям першого типу в порушення ДБН В.2.2-23 (розділ IІ п.2.22 ППБУ);

14) транзитні повітропроводи вентиляційних систем в підвалі не виконані з мінімальним класом вогнестійкості відповідно вимог п.7.11.9 - п.7.11.19 ДБН В.2.5-67 (розділ IІI, п.2.3, п. 2.4 ППБУ);

15) в місцях проходу транзитних повітропроводів вентиляційних систем не встановлені пристрої проти поширення вогню в підвалі ДБН В.2.5-67 (розділ IІI, п.2.3, п. 2.4 ППБУ).

Позивач вважає, що порушення встановлені за результатами останньої перевірки створює загрозу життю та здоров?ю людей, які працюють та перебувають у приміщенні ринку, тому на його думку є підстави для застосування відповідних заходів реагування.

У зв`язку з існуванням безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування, шляхом зупинення експлуатації його приміщення.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Згідно статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно з частиною 2 цієї статті повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз наведених правових норм права дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з частиною другою статті 51 та частиною 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної та пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 26, 33, 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини; пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю; техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Суд зазначає, що у контексті вищенаведених норм, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Колегія суддів звертає увагу, що перелічені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки призводять до загрози життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі.

Виявленні порушення є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, та в свою чергу можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні (далі - ППБ України), які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Правила пожежної безпеки в Україні встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ ППБ України, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.

Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

Суд звертає увагу, що законодавство не містить визначення поняття «порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей», а відтак, воно є оціночним.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники (п. 32 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Разом з тим, з`ясовуючи, чи виявлені під час перевірки 11.11.2025 порушення становлять загрозу життю та здоров`ю людей, суд зазначає таке.

Щодо порушень, встановлених в акті від 11.11.2025 під номерами в описі порушень:

Будівля Бессарабського ринку є пам`яткою архітектури та містобудування національного значення (охоронний № 899, постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442), КП «Бессарабський ринок» є балансоутримувачем будівлі та відповідно до умов охоронного договору від 12.02.2025 №5325, відповідач зобов`язаний утримувати пам`ятку (її частину) відповідно до вимог норм і правил пожежної безпеки, в належному санітарному та технічному стані; своєчасно проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи на пам`ятці (її частини) і роботи з упорядження території пам`ятки. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи в строки, передбачені пунктом 13 цього договору, а у разі потреби - у строки, визначені окремим розпорядженням Органу охорони.

Представником відповідача з метою з`ясування можливості усунення даних порушень направлено адвокатський запит від 23.06.2025 № 023/06/2025-1, у відповідь на який Міністерством культури та стратегічних комунікацій України надано відповідь , що "...з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо дотримання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), необхідно розробити науково-проєктну документацію для сучасного пристосування пам`ятки національного значення без зміни її автентичних властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини. Науково-проєктна документація - це комплекс документів, що містять результати наукових досліджень та розробок, необхідних для визначення, збереження та використання об`єктів культурної спадщини. Розробляється відповідно до вимог Закону, ДБН А2.2-6:2008 та ДСТУ-Н Б В.3.2-4:2016, які регламентують склад, зміст, порядок погодження та обстеження технічного стану пам`яток».

За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

У складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій.

Разом з тим, статтею 28 цього закону передбачено, що вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам`яток не можуть призводити до змін пам`яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність.

Саме з метою визначення межі втручання у об`єкт пам`ятки архітектури національного значення з метою усунення порушень норм та правил пожежної безпеки необхідним є розроблення науково-проектної документації для сучасного пристосування пам`ятки національного значення без зміни її автентичних властивостей.

Вимоги до розроблення науково-проектної документації, які є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання у сфері збереження пам`яток архітектури, визначені ДБН А.2.2-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2016 № 337 (далі - ДБН А.2.2-14-2016).

Згідно підпунктів 1.2, 1.3 ДБН А.2.2-14-2016 1.2, ці норми встановлюють вимоги до складу та змісту науково-проектної документації на вид будівництва - "реставрація", що складається з таких видів робіт і заходів: консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт (реставраційний), пристосування пам`яток, а також на невідкладні консерваційні та протиаварійні роботи. Ці Норми застосовуються при виконанні науково-дослідних та науково-проектних робіт та розробленні науково-проектної документації на збереження пам`яток.

Підпунктом 3.11 пункту 3 ДБН А.2.2-14-2016 визначено, що науково-проектна документація - це сукупність текстових та графічних матеріалів, які на різних стадіях проектування визначають концептуальні чи принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні, технологічні та інші рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

Склад та зміст науково-проектної документації встановлюється в залежності від поставлених завдань, спрямованих на збереження пам`ятки (підпункт 4.13 пункту 4 ДБН А.2.2-14-2016).

За визначенням підпункту 4.6 пункту 4 ДБН А.2.2-14-2016 до науково-проектної документації, зокрема, належить проект.

Підпунктом 9.1 пункту 9 ДБН А.2.2-14-2016 передбачено, що проект розробляється на підставі вихідних даних для об`єкта реставрації, реставраційного завдання та на основі матеріалів комплексних наукових досліджень. Проект складається з текстових та графічних матеріалів, якими визначаються принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні і технологічні рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

Разом з тим, доказів вжиття заходів щодо розробки відповідачем науково-проєктної документації саме для сучасного пристосування пам`ятки національного значення без зміни її автентичних властивостей та з метою визначення можливості та способів усунення порушень норм та правил пожежної безпеки, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Листом від 06.03.2025 № 11 ТОВ «Консерваційно-реставраційний центр», адресований КП «Бессарабський ринок» підтверджено факт укладення договору на розроблення науково-проектної документації по об`єкту будівництва: «Реставрація плити перекриття між підвальним поверхом та торговим залом пам`ятки архітектури національного значення «Критий ринок» (охоронний договір №899 за постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1936 р. №970) за адресою: м. Київ, Бессарабська площа, 2» за кодом ДК 021:2015 71320000-7 - Послуги інженерного проектування.

Водночас, як вірно було зазначено судом першої інстанції, усунення порушень, які визначені в описі під №6-9, №12 акту перевірки від 11.11.2025 є можливим після розроблення науково-проектної документації. Однак, як встановлено судом, доказів стосовно розроблення науково-проектної документації, яка б визначала можливість та способи їх усунення, матеріали справи не містять.

До того ж, слід зазначити, що Законом України від 20.09.2006 № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Отже, відповідач як балансоутримувач, зобов`язаний запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єкту спадщини, що охороняється, що включає в себе також і забезпечення у будівлі пам`ятки архітектури та містобудування національного значення дотримання норм та правил пожежної та техногенної безпеки, тим більш в умовах повномасштабного вторгнення та щоденного потенційного ризику масованих обстрілів.

Щодо порушень, які в описі порушень акту перевірки від 11.11.2025 зазначені під номерами:

4) коридор поверхів не обладнані системою димовидалення (розділ IІI, п. 2.23, розділ ІІ п. 1.2 ППБУ);

5) не у всіх прорізах протипожежних перешкод складських (підсобних) та інших які розташовані в підвалі менше 1,2 м, в порушення ДБН В.2.2-9 (розділ IІI, п.2.23 ППБУ);

10) в підвальних приміщеннях (в закладах громадського харчування, складських приміщень підвалу) не передбачено примусове видалення диму, в порушення ДБН В.2.5-56 (розділ V, п.1.2 ППБУ);

15) в місцях проходу транзитних повітропроводів вентиляційних систем не встановлені пристрої проти поширення вогню в підвалі ДБН В.2.5-67 (розділ IІI, п.2.3, п. 2.4 ППБУ),

представником відповідача під час судового засідання 28.11.2025 було зазначено, що ці порушення будуть усунуті після надходження кошториса від виконавців робіт та запевнив, що протягом 1,5 місяця роботи по встановленню системи автоматичної пожежної сигналізації, автоматичної системи пожежогасіння, системи димовидалення, системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей тощо будуть виконані.

Водночас, до матеріалів справи було долучено акт перевірки від 02.06.2026 №7, з якого вбачається наявність порушень вимог законодавства, а саме

1) камери схову не обладнані системою протипожежного захисту (автоматичними системами пожежогасіння) (п. 4.10, глава 4, розділ VІ ППБУ, п.5, розділ VІ ППБУ);

2) в підвальних приміщень (в закладах громадського харчування, складських приміщень підвалу) не передбачено примусове видалення диму, в порушення ДБН В.2.5-56 (п.1.2, глава 1, розділ V ППБУ);

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що справа розглядається в суді майже 5 років, з часу проведення позапланового заходу контролю (акт від 30.07.2021), натомість станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів усунення всіх порушень зазначених в акті перевірки, що свідчить про існування загрози життю та здоров`ю людей.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» поширюються на проектування, монтування систем протипожежного захисту (далі - СПЗ) об`єктів будівництва, а саме: автоматичних систем пожежогасіння та флегматизації; автономних систем пожежогасіння; систем пожежної сигналізації; системи керування евакуюванням (в частині систем оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання; систем протидимного захисту; систем централізованого пожежного спостерігання; диспетчеризації систем протипожежного захисту.

Система протипожежного захисту комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі «пожежа» тощо).

Системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу систем пожежної сигналізації.

Система керування евакуюванням сукупність технічних засобів та організаційних заходів, призначених для оповіщування про виникнення пожежі та подавання сигналів керування евакуюванням.

Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що знаходяться в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання. За способами оповіщення система оповіщення ділиться на світлові (візуальні), звукові, мовленнєві та комбіновані.

Отже, суд зазначає, що порушення під номерами 1, 2 визначені в Акті перевірки від 02.06.2026 року, як то необладнання приміщень системою автоматичної пожежної сигналізації, автоматичною системою пожежогасіння, системою димовидалення за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Тобто, ці порушення впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки є невід`ємною складовою діяльності держави щодо захисту життя та здоров`я людини, майна і навколишнього природного середовища від пожеж.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки та запобігання пожежам є складовою діяльності посадових осіб і працівників суб`єктів господарювання. Зазначена вимога встановлюється у трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях, статутах і положеннях.

Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, проектування та обладнання системами протипожежного захисту будинків, будівель, споруд та їх частин здійснюються згідно з будівельними нормами. Підтримання експлуатаційної придатності (обслуговування) таких систем здійснюється згідно з правилами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

З наведеного слідує, що на відповідача покладений обов`язок із забезпечення пожежної безпеки.

Суд зазначає, що 10.12.2025 відбулось урочисте відкриття Бессарабського ринку після реновації приміщень. З цього дня щоденно відбувається відвідування будівлі ринку покупцями та відповідно, знаходження на своїх робочих місяцях працівників ринку, тобто вказані особи постійно перебувають в умовах, коли існує реальна загроза їх життю та здоров`ю через невиконання вимог законодавства з питань пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту.

Водночас, згідно відкритих джерел засобів масової інформації судом встановлено, що 10.06.2026 року на Бессарабському ринку сталася пожежа у підвальному приміщенні ринку, а у мережі наявні світлини та відео, з яких вбачається як до задимленого приміщення ринку заходять рятувальники та прямують до підвалу будівлі для ліквідації пожежі.

Суд звертає увагу, що відсутність примусового видалення диму призвело до критичного накопичення токсичних продуктів горіння, а наявність світлин та відео, де рятувальники заходять у задимлене приміщення, є прямим доказом фіксації наслідків цих порушень. Відсутність димовидалення заблокувала видимість, ускладнила евакуацію людей та доступ пожежних до вогнища, що створило пряму загрозу для життя як відвідувачів/працівників, так і самих рятувальників. Що стосується камер схову, які не обладнані автоматичними системами пожежогасіння, суд зазначає, що вказане порушення фактично унеможливило локалізацію або повну ліквідацію пожежі на її ранній стадії, внаслідок чого вогонь зміг безперешкодно поширитися, що й призвело вказаної надзвичайної ситуації.

Таким чином, порушення зафіксовані в акті перевірки від 02.06.2026 №7 фактично призвели до виникнення надзвичайної ситуації, а саме пожежі, яка сталася 10.06.2026, що в свою чергу спричинило загрозу життю та здоров`ю людей.

У постанові від 16.06.2022 року у справі № 640/10140/20 Верховний Суд зазначив, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.

Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування. Вказаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 року у справі № 160/4988/19, від 19.07.2023 року у справі №200/2315/20-а, від 29.02.2024 року у справі №420/1984/20, від 15.05.2024 року у справі №280/11719/21.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2019 у справі № 810/2400/18 (адміністративне провадження № К/9901/67046/18), відповідно до яких, забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення. Відповідно до першого речення ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Крім того, у вказаній справі Верховний Суд висловився, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Водночас, застосований за заявою позивача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Таким чином, станом на день розгляду даної справи, відповідні порушення залишаються не усуненими та фактично призвели до виникнення пожежі, що в свою чергу спричинило загрозу життю та здоров`ю людей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені під час перевірки відповідача порушення, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування заходів реагування шляхом повної зупинки господарської діяльності Комунального підприємства «Бессарабський ринок» до повного усунення відповідних порушень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бессарабський ринок" залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.Д.Кравченко

суддя В.В.Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua