Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №490/10532/18 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3498/2026 Справа № 490/10532/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2026 року Центрального районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

представника органу опіки та піклування Батовської Ю.В.,

позивачки та її представника адвокатки Родіонової В.Є., представника відповідача адвоката Бердникової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини , -

В С Т А Н О В И В:

17.12.2018 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Миколаєва, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитини; аліменти стягнути з 06 жовтня 2018 року; відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць; судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка вказує на те, що з 20 вересня 2008 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживає з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на її утримання та на утримання доньки не надає.

Представник відповідчаа 25.05.2026 року подала відзив на позов, в якому повінстю заперечує проти задоволення позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що позивачкою не надано доказів спроможності самостійноу тримувати дитину. Зазначає, що до серпня 2024 року відповідач постійно працював та утримував родину.

Представник позивача адвокат Родіонова В.Є. надала заперечення на позов , в якій зазначає про безпідставність тверджень відповідача, виходячи із наступного: Шлюб дійсно було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.11.2024 р. Разом з тим, сторони перестали бути однією сім`єю, вести спільний побут та спільний бюджет саме з листопада 2018 р. У сторін було декілька спроб зберегти шлюб, однак всі спроби залишились марними. Останні роки спільного проживання до 2018 року сім`ю фактично утримувала фінансово позивач. Відповідач не має постійного місця роботи, ніде не працює та після припинення сімейних відносин, 13.11.2018 р., не маючи грошових коштів для існування, Відповідач, без згоди Позивача реалізував спільно нажитий транспортний засіб легковий седан-В кольору, LB37844S4DX001164. GEELY SL, 2013 року випуску. Крім того, після початку повномасштабного вторгнення рф, з 2022 року відповідач ухиляється від мобілізації, тому не має місця роботи.

Всі витрати на утримання дитини, її харчування, одяг, ліки, відпочинок з 2018 року несе самостійно позивач. У позивача наявні джерела доходів, вона є власником земель сільськогосподарського призначення в с. Демівське, в Миколаївському (Новоодеському районі) Миколаївської області, які здаються в оренду та за які повністю сплачуються податки фермерським товариством. Також у власності позивача квартира, в якій вона із дитиною зареєстрована та проживають. Вказані обставини підтверджується в тому числі й тим, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 301 481,31 грн. При цьому, Державним виконавцем рахується заборгованість із середньомісячної заробітної плати по регіону, оскільки відповідач немає і не мав місця роботи та офіційних доході. Відповідач і після розірвання шлюбу судовим рішенням не здійснював жодних виплат на дитину, не переводив грошові кошти ані дитині, ані позивачу.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Миколаєва, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитини починаючи з 17 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року Заяву ОСОБА_2 - задоволено.

Поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 22 лютого 2019 року по справі № 490/10532/18.

Скасовано заочне рішення Центральногорайонного суду м.Миколаєва від22 лютого 2019 року по справі № 490/10532/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні .

Протокольною ухвалою суду від 27.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.Суду ОСОБА_1 поямниа, що вв 2018 році у них була сварка з чоловіком, вона вигнала його з квартири в тому числі і за те, що він взагалі не надав кошти на родину, не утримував дитину, кошти на дитину витрачала лише вона зі свого заробітку. Крім того переоформив спільний автомобіль на свого брата.Тоді вона і звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. В подальшому вони примирилися і продовжували ипроживати однією родиною, оскільки вонавважала, що дитині потрібен батько.

Вона дійсно не звертала це рішення суду про стягнення аліменітв, про яке відповідач знав одразу, оскільки він просив її про це, не хотів бути боржником, а вона весь цей час вірила та чекала, коли він виправить своє ставлення до родини. Весь цей час він не надава кошти на дитину, доньку утримувала виключно вона, все купувалося виключно за її кошти, чолвоіке не надава кошти ні донці, ні неавіть на харчування та поточне утримання сім`ї. В серпні 2024 року її терпець увірвався і вона вигнала чоловіка і тоді вже вони розлучилися. Адже ще вона не подавала і надалі виконавчий лист до примусового виконаннян , оскільки відповідач просив її , бо переховувся від мобілізації, і вона продовжувала сподіватися, що він почне надавати кошти дитині. Наразі вона вважає, що він має заплатити аліменти за ці всі роки - адже в житті її доньки батька взагалі в принипі не було.

Відповідач у судове засідання не з`явився, направив свого представника , яка просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, вважала, що таке сприятиме налагодженню стосунків між батьком і дитиною, а дитина сама в разі необхідності може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Суду пояснила, що до 2026 року відповідач навіть не підозрював про наявність цього рішення і свій обов`язок сплачувати аліменти на утримання доньки, адже дійсно до серпня 2024 року вони проживали як одна родина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Працювала як дружина, так і він, вони витрачали спільні кошти як на утримання дитини, так і на спільний відпочинок, в тому числі і за кордоном. Отже, для відповідача є незрозумілою позиція позивачки, яка вимагає від нього сплати аліментів за той період, коли вони проживали однією сім`єю.

Також в судовому засіданні була опитана дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила,що пам`ятає себе приблизно з років семи- і з того ачсу за все платила мама. Вона знає, що її одяг, шкільне приладдя, їжа - все купувалося за гроші матері, а батько на неї гроші не надавав. ОСОБА_4 за кордон, відпочинок на морі - все оплачувала мати. Не пам`ятає, щоб батько приносив навіть їжу додому - лише батон на майонез. На день народження дарував їй незначні подарунки , навіть ображав її, ніколи не займався з нею. А зараз взагалі не надає їй ні копійки, вона просить його купити кросівки ч и дати на дівочі прикраси- на що він відмовляє їй в грубій формі.

Допитані в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є друзями відповдіача, суду пояснили, що весь час до 2024 року родина проживала разом, іноді сварилися, як усі сім`ї, але проживали однією родиною, кожного року спільно відпочивали, мали псльні плани, ОСОБА_7 завжди працював та дбав про сім`ю. Про особливості розподілу спільного бюджету та надання ним коштів саме на утримання дитини їм не відомо.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , яка є хрещеною ОСОБА_3 , суду пояснила, що дійсно до 2024 року родина проживала разом, ОСОБА_7 був хорошим батьком, донька ніколи не скаржилася на нього. Лише за останній рік його ставлення змінилося і зараз він взагалі дитині не надає ніяких коштів . Про особливості розподілу спільного бюджету та надання ним коштів саме на утримання дитини їй не відомо.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши думку дитини, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З 20 вересня 2008 року позивачка перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати з дитиною зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , Відповідач зареєстрований за іншою адресою.

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.11.2024 року у справі № 487/7228/24 , з позовом про розрівання шлюбу ОСОБА_1 звернулася 20 серпня 2024 року.

Як підтверджується матеріалами справи , поясненнями свідків , поясненями дитини та що не визнала в судовому засіданні сама позивачка - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю до серпня 2024 року. Як стверджувала позивчка - саме заради спільної дитини.

Вперше виконавчий лист, виданий Центральним раойнним судом м. Миколаєва 26.04.2019 року у справі № 490/10532/18 про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на свою користь на утриманян спільної доньки ОСОБА_3 - позивачка звернула до примусового виконання 06.03.2026 року - тоді ж постанововю головного державгного виконавця Заводського ВДВС було відкрито виконавче провадження.

Згідно розрахунку державного виконавця, сукупний розмір заборгованості відповідача становить за період з грудня 2018 року по квітень 2026 року 301481,31 грн, перша сплата аліментів - в березні 2026 року.

Також, суд приходить до висновку, що ні позивач, ні вдіповдіач не надали суду доказів про наявність у них доходів , достатніх не лише для утримання дитини, але і для забезпечення власних потреб. Як пояснили їх представники, обида працювали переважно неофіційно, ухилялися від декларування своїх доходів.

Стаття 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст.180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначеннямв інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину,є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвиткуі виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, з аналізу ст. 181 СК України слідує, що право на стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, з того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Так, як встановлено судом, сторони , які є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом як одна сім`я до серпня 2024 року - проти цього факту позивачка та її представник в судовому засіданні навіть не заперечували, отже дитина проживала з обома батьками одночасно.

Доказів того, що у сторін був роздільний бюджет, вони не вели спільне господарство , і що родину утримувала виключно позивачка - суду не надано.

За такого, суд вважає за підставним та справдедливим стягувати аліменти з батька на утримання дитини саме з серпня 2024 року.

Виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини , враховуючи що відповідач є особою працездатного віку, є фізично здоровим чоловіком, може виконувати обов"язок по утриманні своєї дитини.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

За змістом ст.ст. 181, 182 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, по своїй правовій природі аліментні зобов`язання є періодичними платежами та підлягають сплаті щомісяця.

Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10 розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача (бо відповідач має на утриманні двох близьких родичів, а не одного), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини щомісячно, починаючи стягнення з серпня 2024 року і до повноліття дитини, оскільки вказаний розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає інтересам сторін та інтересам неповнолітньої дитини, а також не суперечить чинному законодавству. Також слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Відповідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Миколаєва, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитини, починаючи з 01 серпня 2024 року.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО