Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №490/4300/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4300/26

н\п 2/490/3525/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину.

У позовній заяві позивачка вказує, що має неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на постійній основі проживає з нею.

Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, сплачує примусово аліменти згідно законодавства України.

Наразі дитина досягла 7-ми річного віку та 01 вересня 2026 року йде до першого класу, у зв`язку з чим потребує окремої зони для навчання, відпочинку та сну. З цією метою убли придбані меблі, а саме: шафа для особистих речей дитини, ліжко, при ліжкова тумба та письмовий стіл.

Відповідач ОСОБА_2 був проінформований та прохання надати поливину коштів на придбані меблі проігнорував.

З урахуванням наведеного позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача половину загальної суми вартості меблів, а саме: 15765,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

12.05.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 13.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

14.05.2026 року позивачкою було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.05.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.06.2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, за умови погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме: витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті за умови доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинку та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину лише за обов`язкової умови, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо.

Наголосив на тому що ОСОБА_2 належним чином, добросовісно та систематично виконує свій обов`язок щодо утримання дитини, стабільно та в повному обсязі сплачуючи аліменти на користь позивачки. Ці кошти спрямовуються саме на забезпечення щоденних потреб дитини, у тому числі на її харчування, одяг, навчання та належний розвиток. ОСОБА_1 не надано жодних доказів наявності заборгованості відповідача зі сплати аліментів, що додатково підтверджує належне виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Натомість організація побуту дитини, досягнення нею 7-річного віку, її вступ до першого класу та пов`язане з цим придбання звичайних меблів загального вжитку (ліжка, матрацу, тумби, столу та шафи) є стандартними, плановими потребами дитини, що виникають у процесі її звичайного життя та розвитку. Такі витрати мають системний характер, повністю прогнозувалися з моменту народження дитини та стосуються створення належних житлово-побутових умов для її проживання і навчання. Жодних особливих (негативних чи позитивних) обставин, які б виходили за межі звичайного утримання та вимагали додаткового фінансування в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України), позивачкою не доведено і в матеріалах справи вони відсутні. Забезпечення дитини меблями для сну та навчання є базовим батьківським обов`язком у межах її щоденного утримання, а не самостійною підставою для стягнення коштів понад аліменти.

З огляду на зазначене вище, заявлені ОСОБА_1 вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через повну відсутність правових підстав.

10.06.2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.В. подав до суду заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Вказав, що 15.05.2026 року між Адвокатським об`єднанням «Астрея-груп», в особі керуючого партнера Ільїна О.В., та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правничої допомоги. Також 15.05.2026 року між Адвокатським об`єднанням «Астрея-груп», в особі керуючого партнера Ільїна О.В., та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, за змістом якої сторони дійшли згоди, що За надання комплексної правничої допомоги під час підготування відзиву у справі 490/4300/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз позову з додатками, вивчення та підбір актуальних правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, формування правової позиції, складання тексту відзиву та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях (за необхідності), Замовник сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, що становить - 15000,00 грн. Гонорар сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №@2PL998536, №@ НОМЕР_1 .

12.06.2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.В. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що 05.06.2026 року направив адвокатський запит до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив з метою належного захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 , надати актуальну інформацію щодо наявності або відсутності у боржника, ОСОБА_2 , заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №72588253. У разі відсутності заборгованості, надати довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №72588253.

Як вбачається з відповіді від 11.06.2026 року №92252, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №72588253 з примусового виконання судового наказу №490/7069/23, виданого 21.08.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва, про: стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.07.2023 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.06.2026 року заборгованість станом на 31.05.2026 року відсутня, наявна переплата в розмірі 91980,00 грн.

З такого, наявність у ОСОБА_1 грошових коштів відповідача в розмірі майже 92 тисячі гривень повністю нівелює її аргументи про фінансову неспроможність самостійно забезпечити поточні потреби дитини чи потребу в додатковому стягненні грошових коштів. Зазначена сума переплати майже в шість разів перевищує розмір заявлених позовних вимог (15765,00 грн). Таким чином, придбання меблів фактично вже авансовано (профінансовано наперед) ОСОБА_2 у складі наявної переплати. Повторне стягнення коштів на аналогічні цілі за наявності такого профіциту балансу призведе до грубого порушення майнового паритету батьків та безпідставного збагачення позивачки.

В судове засідання ОСОБА_5 не з`явилась, в матеріалах справи міститься її заява від 14.05.2026 року, в якій остання просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Зідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.05.2019 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .

З наданих позивачкою квитанцій №rHPmGaKGM4o від 16.03.2026 року та №ZZs4xQuSKeI від 28.04.2026 року, вбачається, що позивачкою було придбано настпуні товари: стіл письмовий вартістю 5460,00 грн, тумба приліжкова вартістю 1690,00 грн, ліжко вартістю 8440,00 грн, шафа для одягу вартістю 13090,00 грн, матрац вартістю 2850,00 грн. Загальна вартість придбаних меблів становить 31530,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з наданого представником відповідача у додаткових поясненнях, розрахунку заборгованості по аліментам наданому у виконавчому провадженні №72588253 з примусового виконання судового наказу №490/7069/23, виданого 21.08.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва заборгованість станом на 31.05.2026 року відсутня, наявна переплата у розмірі 91980,00 грн.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процессу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) абоінші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини десятої статті 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсягїхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися післяїх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається данною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий із батьків зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожені з батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до статтей 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями ппункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені статті 185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.

Верховний Суд у справі №520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правовапозиція викладена у постанові Верховного Суду Українивід 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв`язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов`язані із станом здоров`я дитини).

У постанові від 4 грудня 2019 року у справі №320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.01.2022 року у справі №545/3115/19 виснував, що у зв`язку із існуванням у відповідача переплати за аліменти, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Як вбачається, з наданого представником відповідача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість у ОСОБА_2 станом на 31.05.2026 року відсутня, наявна переплата у розмірі 91980,00 грн.

Суд погоджується з доводами представника відповідача - адвоката Ільїна О.В., що наявність у ОСОБА_1 грошових коштів відповідача в розмірі майже 92 тисячі гривень повністю нівелює її аргументи про фінансову неспроможність самостійно забезпечити поточні потреби дитини чи потребу в додатковому стягненні грошових коштів. Таким чином, придбання меблів фактично вже авансовано (профінансовано наперед) ОСОБА_2 у складі наявної переплати. Повторне стягнення коштів на аналогічні цілі за наявності такого профіциту балансу призведе до грубого порушення майнового паритету батьків та безпідставного збагачення позивачки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати у справі покладаються на позивача.

При вирішенні питання про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача суду надано: договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Астрея-Груп» та ОСОБА_2 , додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, дательний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 05.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року (у редакції додаткової угоди №1), рахунок-фактуру №СФ-00000004.06/26 від 04.06.2026 року, рахунок-фактуру №СФ-00000015.05/26 від 15.05.2026 року, платіжні інструкції №@2PL998536 від 04.06.2026 року, №@2PL008938 від 15.05.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, відповідачем ставилось питання про стягнення з позивачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено відзив на позовну заяву, надано усну консультацію та підготовлення та направлення клопотань, суд вважає, що розмір гонорару в 15000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога відповідача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін