Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №489/14/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/14/25

Провадження № 2/489/67/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Козловської А.В.,

за участі позивача – ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі,

встановив:

В грудні 2024 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хлівицьку О.В. звернулась суду з позовом де просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальні та моральні збитки у розмірі 160 137,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 48 841,39 грн., після уточнення якого остаточно просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 95 137,00 грн., моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 48 841,39 грн.

В обґрунтування позову вказано, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , якій належить 69/100 частки житлового будинку та ОСОБА_3 – відповідач, якій на праві спільної власності належить 31/100 житлового будинку.

09 травня 2024 року у вказаному житловому будинку відбулась пожежа. В частині житлового будинку, в якому виникло займання, постійно проживає ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної пожежі та під час залиття вогню рідиною, в будинку було знищено майно як відповідача, так і майно позивача.

Працівниками ДСНС було встановлено, що займання відбулась у одній із кімнат житлового будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності відповідачки ОСОБА_3 , зазначене підтверджується Актом про пожежу від 09 травня 2024 року складеного головним інспектором ВТР та РНМРУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області майором ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 115-258 від 04.10.2024 року розмір отриманих збитків у вартісному виразі (матеріальної шкоди), завданих замовнику в наслідок пошкодження нерухомого майна, складає 68 128,00 гривень.

Відповідно до Висновку експерта товарознавчого дослідження № 137-0112 від 16.08.2024 року, вартість матеріальної шкоди заподіяної замовнику в наслідок пошкодженого майна, складає 27 009,31 грн.

Також, у зв`язку із пожежею в житловому будинку АДРЕСА_1 , позивачу булу завдана і моральну шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних із значним пошкодження майна, порушення звичного режиму життя.

Посилаючись на вказані обставини позивачка звернулась до суду з вимогою про відшкодування завданих їй збитків.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.02.2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачка вказує, що вона є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки вона на час виникнення пожежі вона перебувала в селі Костичі, Баштанського району, додому приїхала тільки 11.05.2024 року, на моменту пожежі в будинку була тільки її дочка ОСОБА_4 , тому відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно стягувати з ОСОБА_4 . Додатково зазначила, що висновок експерта та кошториси не відносить до пожежі яка сталась 09.05.2024 року, оскільки огляд приміщення судовим експертом відбувся в липня 2024 року, через 2 місяці після пожежі, також судовий експерт зазначила що фіксація пошкоджень відбувалась за допомогою фото та відео наданих їх позивачкою, втім на цих фото не зазначено дату та час їх виготовлення, тому не можливо встановити що ці фото стосуються пожежі яка сталась саме 09.05.2024 року.

11.03.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача, зазначає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі оскільки, вона є власником частки майна в якому відбулась пожежа, внаслідок якої завдано матеріальної та моральної шкоди. Щодо ступеню пошкоджень, зазначила, що це встановлюється шляхом експертної оцінки. Висновок експерта будівельно-технічної експертизи наданий 12.07.2024 року оскільки експерт прибула на огляд приміщення 10.05.2024 року тоді і задокументувала і оцінила наявні пошкодження, 12.007.2024 року позивачка сплатила експертизу та підписала договір. Також 12.07.2024 року позивачка почала розбирати пошкодження і було виявлено пошкодження, яких не виявили при першому огляді, тому вимушені були повторно запросити експерта. На підтвердження того, що фото та відео зроблені в день пожежі надали фото з бета даними, які підтверджують час та дату їх створення.

В березні 2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення проти позову, де відповідачем були підтримана позиція викладена у відзиві на позовну заяву та додатково заперечувалось долучення позивачем додатків доказів оскільки всі докази мають бути надані суду разом з позовом, а не у кожне судове засідання по декілька доказів. Заперечувала стягнення витрат на правничу допомогу ,оскільки вважає, що позивачка не понесла зазначені витрати, посилаючись на відсутність квитанції про сплату цих коштів та на те, що договір про надання правничої допомоги, який міститься в матеріалах позовної заяви не засвідчений адвокатом. Також немає доказів, що позивачка переживала та страждала, вона не зверталась до лікаря або іншого спеціаліста, не довела, що страждання спричинили якісь зміни у фізичному та психічному стані.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року залучено у якості співвідповідача до участі у справі – ОСОБА_4 .

08.07.2025 року від відповідача по справі ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка зазначає про нікчемність доказі долучених до справи, а саме експертиза судового експерта Шапошнікової Е., не підписаний договір про надання правничої допомоги. Стосовно знищення майна зазначила, що у акті про пожежу в графі «пожежею знищено» нічого не зазначено. В графі «пожежею пошкоджено» зазначено, щ закопчені стіни, стеля, шафа, отже все закопчене. Будь-яких змін, у встановленому законом порядку до акту про пожежу позивачем не вносилось ,сам акт підписаний позивачем без зауважень. До приходу експерта до позивача приїжджали будівельники та було чути що обвалюється стеля , було чути дриль та інші прилади. Тому висновок експерта є нікчемним та не може бути прийнятий судом як доказ по справі. Заперечувала стосовно стягнення моральної шкоди, оскільки вона нічим не доведена та не обґрунтована.

16.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, надіслала позовну заяву в новій редакції де вимоги заявлені до двох відповідачів в солідарному порядку та просила стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку матеріальну шкоду у розмірі 95 137,00 грн., моральну шкоду 60 000,00 грн., та судові витрати у розмірі 48 841,39 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

27.10.2025 року надійшов відзив на подзвону заяву у новій редакції, де відповідач вкотре зазначила обставини викладені раніше у запереченнях, відзиві та додаткових поясненнях. Просила суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної заяви.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила ,про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, 15.06.2026 року на адресу суду було скеровано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на те, що їх потрібно доглядати хвору матір.

Відповідачка ОСОБА_4 неодноразова заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, а саме 23.01.2026 в якому просила суд призначати судові засідання з урахуванням її можливості прибуття лише в середу або в п`ятницю. Всі подальші судові засідання призначались судом з урахуванням побажання відповідача., проте відповідачка і надалі клопотала про відкладення 11.05.2026 року та 15.06.2026 року.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів, суд врахував думку представника позивача, яка заперечував проти чергового відкладення розгляду справи через неявку відповідачів, з урахуванням того, що відповідачами надавались відзиви на позовну заяву, заперечення та додаткові пояснення.

Суд враховує, що відповідачам було забезпечено належну можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема вони ознайомлені з матеріалами справи, надали заяви по суті справи, подали відзиви на позовну заяву та докази.

Частиною першою статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки подальше відкладення розгляду за відсутності належних доказів поважності причин неявки відповідачів суперечило б завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи, принципу добросовісного користування процесуальними правами та праву позивача на розгляд справи у розумний строк.

Суд, вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , якій належить 69/100 частки житлового будинку та ОСОБА_3 – відповідач, якій на праві спільної власності належить 31/100 житлового будинку, що підтверджується договором дарування та технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок (а.с.13-18).

09 травня 2024 року у вказаному житловому будинку відбулась пожежа. В частині житлового будинку, в якому виникло займання, постійно проживає ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_3 .

Відповідно до Акту про пожежу, складеного комісією у складі інспектора ДСНС України Ткаченка І.А., Запорожець Н.Л., Даниляк Н.В., встановлено, що 09.05.2024 року о 12:55 виникла пожежа в житловій кімнаті за адресою АДРЕСА_1 , власником зазначена ОСОБА_3 . Пожежею знищено особисті речі, комп`ютер, диван, вікна, крісло, притер, телевізор. Пожежею пошкоджено: закопчені стіни та стеля, шафу, двері, перекриття, тумба, горище, грище гр.. ОСОБА_1 . Причина пожежі встановлюється. Акт про пожежу підписаний ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (а.с.19).

Згідно висновку експерта №115-258 будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Шапошніковою Е.О. 04.10.2024 вартість ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_2 , в нині чинних цінах, складає 101 488,00 грн. (а.с.20-33).

Матеріальна (майнова) шкода, яка завдана власнику приміщень квартири АДРЕСА_3 , внаслідок пожежі та її ліквідації шляхом залиття рідиною та утворення пошкоджень (дефектів), які наявні на елементах опоряджувальних покриттів даних приміщень, згідно результатів проведеного візуального інструментального обстеження та даних, які містяться в наданих на дослідження документах, станом на момент проведення експертизи складає 68 128,00 гривень.

Згідно висновку експерта №137-0112 товарознавчого дослідження по заявці приватної особи ОСОБА_1 , складеного судовим експертом Карнаух М.М. 16.08.2024 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого майна ОСОБА_1 внаслідок пожежі 9 травня 2024 року та протипожежних дій для її ліквідації за адресою АДРЕСА_1 , на момент проведення товарознавчого дослідження складає 27009,31 грн. (а.с.34-39).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що про пожежу дізнався від позивачки, коли приїхав на місце пожежі побачив, що дим йшов з частини будинку відповідачів, в будинку позивачки повністю буди залиті всі меблі, ліжко, шафа, будинком неможливо користуватись після пожежі.

Свідок ОСОБА_9 , повідомила у судовому засіданні, що прибула на місце пожеже і після того, як їй зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про пожежу, в будинку були значні пошкодження, в спільній кімнаті провисла натяжна стеля ,по шафам текла вода, всюди було болото, пошкоджений телевізор та меблі. Наразі житло відновлено, позивачка дуже страждала та не одразу повернулась до роботи.

Таким чином, з встановлених обставин вбачається, що співвласником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , а фактичне користування нею здійснювала відповідачка ОСОБА_4 , на що вказували відповідачі та не оспорював представник позивача.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Відповідно до положень частин першої - п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25.02.2019 в справі № 466/4051/15-ц, від 23.02.2022 в справі № 158/1981/20 (провадження № 61-12503св21).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи встановлено, що пожежа в будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться у спів власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулась 09.05.2024 року, про що складено відповідний Акт про пожежу від 09 травня 2024 року, складеного головним інспектором ВТР та РНМРУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області майором ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 , яким зафіксовано, що причина пожежі – встановлюється, та пошкодження, які завдані позивачу затопленням його квартири.

Вказаний акт є належним та допустимий доказом заподіяння шкоди позивачу.

Втім, відповідачем ОСОБА_4 надано відповідь з ГУПН в Миколаївській області МРУП ВП №2 на її запит, де вказано, що під час розгляду повідомлення про пожежу яке було зареєстроване за №6199 від 09.05.2024 року надійшла заява від ОСОБА_4 з проханням припинити подальший розгляд повідомлення, так як пожежа виникла через коротке замикання електроприладів.

Розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 04.10.2024 №115-258 та висновком експерта №137-0112 товарознавчого дослідження від 16.08.2024 року.

Судовий експерта ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що на огляд приміщення вона прибула не в день пожежі, а через деякий час, через власне навантаження. Після прибуття вона зробила власні фото об`єкту, склала акт та надала відповідний висновок. Зазначила ,що всі фото об`єкту вона виготовляла самостійно та підтвердила, що всі наявні пошкодження настали саме в результаті пожежі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2ст. 1166 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що хоча ОСОБА_3 яка є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 і повинна контролювати та забезпечувати пожежну безпеку у свої власності та на моменту настання пожежі вона знаходилась поза межами міста Миколаєва, що підтверджується письмовими показами свідка ОСОБА_11 , які долучені до матеріалів справи (а.с.145).

Суд, враховуючи наведене приходить до висновку що ОСОБА_3 , особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, оскільки нею доведено, що шкоди завдано не з її вини. Відтак ,суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 .

Враховуючи, що на спірні правовідносини поширюється презумпція вини заподіювача шкоди, а в процесі розгляду справи зазначена презумпція належними та допустимими доказами не спростована, відповідно вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини ОСОБА_4 , як заподіювача шкоди.

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази заподіяння позивачу шкоди які настали внаслідок пожежі в будинку АДРЕСА_1 , користувачем якої є ОСОБА_4 , з вини якої настала пожеж та завдано матеріальних збитків, а тому на користь позивача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в повному розмірі, що становить 95 137,00 грн. яка складається з 68 128,00 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди з метою проведення комплексу ремонтно-відновлювальних робіт та 27 009,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , власнику пошкодженого майна.

Заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що з моменту пожежі в будинку, відповідачкою не відшкодовано шкоду, що завдає позивачці моральних страждань. Окрім того, позивачка вимушена постійно їздити до м. Миколаєва з Одеси, де зараз проживає разом з родиною, з метою проведення ремонтних робіт. Зокрема душевні страждання, пов`язані зі знищенням житла, порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, вразливість становища позивача, ступінь важливості для неї предмета спору. Життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача та її доньки ОСОБА_4 понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач могла б реалізувати не витрачаючи часу всі питання щодо наслідків пожежі.

Так, за положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням вимог розумності і справедливості вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди за даних обставин 6000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_4 фактично визнала свою вину у настанні пожежі, проте причину офіційно не встановлено, та нею особисто повідомлено в МРУП ВП №2 про коротке замикання електроприладів які вона придбала та використовувала в побуті ,про що вона також зазначала у відзиві на позовну заяву.

Відповідачкою заперечувалось, що всі пошкодження настали в результаті пожежі та зазначалось, що позивачка проводила будівельні роботи після пожежі та вона чула звук дрелі та щось падало, тому позивачка з чоловіком спеціально завдавали пошкоджень своєму житлу перед приходом експерта, проте клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин пошкоджень та розміру пошкоджень частини будинку позивача, не заявляла та не надала суду інших належних і допустимих доказів на спростування доводів і доказів позивача, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

У заяві від 15.10.2025 про зменшення розміру позовних вимог представник позивача просила стягнути солідарно з відповідачів: судовий збір за подання позовної заяви, а саме 1 601,19 грн. за вимогу про стягнення матеріальних збитків та 1211,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди; 24 000,00 грн. витрат на оплату послуг експерта; 21 500,00 грн. витрат на правничу допомогу, 500,00 грн. витрати пов`язані з оплатою поштових відправлень.

При розподілі вказаних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на залучення експерта.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позову майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач сплатила судовий збір за подання позову 1 601,19 грн. та 1211,20 грн.

Таким чином, пропорційно задоволеним вимогам з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в 1833,40 грн. (2 812,39 х 65,19%).

Позивач просив стягнути з відповідачів 24 000,00 грн. витрат на оплату послуг експерта.

Вказані витрати позивач підтвердив наданими Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївській області: рахунком на оплату на суму 14 400,00 грн. (оплата за висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи договір №138 від 12.07.2024 року); рахунком на оплату №137-0112 від 12.07.2024, відповідно до якого визначення матеріального збитку з ПДВ складає 9 600,00 грн.; платіжною інструкцією №0.0.3781443518.1 від 23.07.2024 на суму 14 400,00 грн. та платіжною інструкцією №0.0.3781448717.1 від 23.07.2024 на суму 9 600,00 грн.

Таким чином, враховуючи задоволення в повному обсязі позову в частині майнової шкоди з відповідача ОСОБА_4 підлягають витрати на оплату послуг експерта в сумі 24 000,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представником позивача буде подана заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Позивачка заявила до стягнення 500,00 грн. поштових витрат, на підтвердження яких надали квитанції та описи відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату поштових відправлень в розмірі 500,00 грн.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20.09.2022 у справі №756/11978/16.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 95 137,00 грн. яка складається з 68 128,00 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди з метою проведення комплексу ремонтно-відновлювальних робіт та 27 009,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого майна.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 6 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 26 333,40 грн., які складаються з судового збору у розмірі 1833,40 грн., витрат на оплату послуг експерта у розмірі 24 000,00 грн., та витрат на оплату витрат, пов`язаних з оплатою поштових відправлень у розмірі 500,00 грн.

В частині позовних вимог до ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП невідомо; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 23.06.2026 р.

Суддя Г.С.Костюченко