Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №127/18673/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18673/25

Провадження № 2/127/3780/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Левченко А.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення розміру частки співвласника у спільній сумісній власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до відповідачів. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина на яку претендує його єдина спадкоємиця ОСОБА_1 . До складу спадщини увійшло нерухоме майно, а саме: 13/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, а також частка в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, та частка в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, що розташовані за тією ж адресою.

Позивач вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В., вона успадкувала 13/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказані частки земельних ділянок приватними нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. було відмовлено, у зв`язку з неможливістю визначення складу спадкового майна – частки померлого ОСОБА_6 , оскільки земельна ділянка належала йому на праві спільної сумісної власності. У зв`язку з цим у позивача відсутня можливість належним чином оформити право на спадщину на вищевказані земельні ділянки у позасудовому порядку. При цьому позивач вказує, що співвласниками цієї земельної ділянки є також відповідачі по справі: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Водночас власником 21/100 часток будинку, які раніше належали ОСОБА_7 , наразі є ОСОБА_5 .

Позивач з посилання на положення спадкового та земельного законодавства та з урахування часток у житловому будинку просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на: 13/100 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, та 13/100 часток земельної ділянки для садівництва, площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати просила залишити за позивачем.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі, з роз`яснення учасникам їх процесуальних прав.

15 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, згідно якої повідомила, що всі права на володіння частини будинку та земельної ділянки, що знаходяться у спільній власності за адресою: АДРЕСА_1 , у 2008 році передала ОСОБА_5 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року витребувано інвентаризаційну справу.

19 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Борусевич С.Й. подав зустрічний позов та, не заперечуючи щодо задоволення первісного позову, вказує, що розміри часток у праві спільної сумісної власності співвласників земельної ділянки, площею 0,1000 га з кадастровим номером 0510137000:03:007:0061 та земельної ділянки, площею 0,0136 га з кадастровим номером 0510137000:03:007:0062, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , слід визначити пропорційно до розміру їх часток у праві власності на житловий будинок, який розташований на цій же земельній ділянці, а саме: ОСОБА_5 – 21/100 частки; ОСОБА_3 – 2/5 частки; ОСОБА_1 – 13/100 частки; ОСОБА_4 – 13/50 частки. З урахуванням викладеного просив визначити розмір часток кожного із співвласників земельних ділянок:

земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га з кадастровим номером 0510137000:03:007:0061, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частка ОСОБА_4 становить 13/50, частка ОСОБА_3 становить 2/5, частка ОСОБА_1 становить 13/100 та частка ОСОБА_5 становить 21/100;

земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0.0136 га з кадастровим номером 0510137000:03:007:00621, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частка ОСОБА_4 становить 13/50, частка ОСОБА_3 становить 2/5, частка ОСОБА_1 становить 13/100 та частка ОСОБА_5 становить 21/100.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2026 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду та об`єднано з первісним позовом.

09.03.2026 представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат Федчук С.М. подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого остання не заперечує щодо задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач ОСОБА_5 повідомила, що 03 березня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір міни, відповідно до якого ОСОБА_5 набула у власність 21/100 частку житлового будинку з прибудовами та відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 11 березня 2008 року, справа №1-079/08, ухвали про виправлення рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 02 липня 2008 року, справа №1-079/08 Вінницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 02 липня 2008 року зареєстровано право власності на 21/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 і записано в реєстрову книгу за №178 за реєстром №1239, про що свідчить копія реєстраційного посвідчення. При цьому, державна реєстрація права власності частини земельної ділянки з кадастровим номером 0510137000:03:007:0061 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 0510137000:03:007:0062 на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 11 березня 2008 року, справа №1079/08 за ОСОБА_5 не проводилась. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_5 подано до суду окрему позовну заяву, предметом якої є визнання за нею права власності на 21/100 частину земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, площею 0,1000 га, та земельної ділянки, наданої для садівництва, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, площею 0,0136 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

22.04.2026 року ухвалою Вінницького міського суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Федчук С.М про об`єднання в одне провадження цивільних справ №127/18673/25 та №127/7601/26.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2026 року витребувано копію спадкової справи, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Ковальова В.С. подала заяву про розгляд справи без участі позивача за первісним позовом та її представника, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, щодо задоволення зустрічного позову не заперечувала, судові витрати просила залишити за сторонами.

Представник позивача за зустрісним позовом ОСОБА_4 - адвокат Борусевич С.Й. розгляд справи також просив проводити у відсутність ОСОБА_4 та її представника, щодо задоволення первісного позову не заперечував, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив задовольнити, про що подано відповідне клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Федчук С.М. також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом відповідачем визнаються, щодо задоволення позовних вимог та ухвалення рішення на підставі наявних у справі матеріалів відповідач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 (колишній власник ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 є співвласниками житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності. Відповідно до відомостей з Інвентаризаційної справи та відповіді Комунального підприємства «ВМБТІ» №5519 від 25 липня 2024 року, ОСОБА_5 належить 21/100 частка будинковолодіння, ОСОБА_3 - 2/5 частки, ОСОБА_4 - 13/50 частки, ОСОБА_6 належало 13/100 часток у праві спільної часткової власності на будинок.

ОСОБА_4 належить 13/50 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.1983.

ОСОБА_3 належить 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , посвідченого 31.08.2005 державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Сікорською Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1-936.

Згідно рішення постійно діючого Третейського суду від 11 березня 2008 року визнано право власності на 21/100 частку житлового будинку з прибудовами, відповідною часткою господарським будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

При цьому, на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузьке» м. Вінниці від 11 березня 2008 року, справа № 1-079/08, ухвали про виправлення описки рішення постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузьке» м. Вінниці від 02 липня 2008 року, справа №1-079/08 за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на 21/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 і записано в реєстрову книгу за №178 за реєстровим №1239, про що свідчить реєстраційне посвідчення Вінницького обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 02.07.2008, а також витяг з Державного реєстру речових прав №384428055 від 26.06.2024.

За даним будинковолодінням закріплено дві земельні ділянки, зокрема:

-земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Вінницької міської ради від 23.11.2007 року №1556, передана: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №423343 від 06 лютого 2008 року;

-земельна ділянка площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Вінницької міської ради від 23.11.2007 року №1556, передана: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спільну сумісну власність для ведення садівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №417945 від 06 лютого 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилась спадщина, на яку претендує єдина його спадкоємиця, ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18.06.2024 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В., ОСОБА_1 успадкувала 13/100 часток у прав спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. від 18.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку загальною площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на справі спільної сумісної власності з іншими співвласниками, оскільки неможливо визначити частку померлого у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Звертаючись до суду із даним позовом з метою захисту свого спадкового права, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вказує на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом у позасудовому порядку, оскільки відсутнє визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ПК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1226 ПК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною першою ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.

Згідно частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18); від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2024 року в справі № 522/3974/20 зазначив, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про визнання права власності в порядку спадкування на частку у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки, та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 - про визначення її частки в праві власності на ці ж земельні ділянки, посилаються на рівність часток та на розмір часток сторін у праві власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Вказане не заперечується іншим учасником справи.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції на час отримання в спільну сумісну власність земельної ділянки, 23.11.2007 року) встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Співвласникам вказаного будинковолодіння передано у спільну сумісну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також для ведення садівництва у розмірі, визначеному чиним законодавством.

Отже, кожен із власників будинковолодіння отримав у власність земельну ділянку не меншу ніж та, на якій розташована його частина будинковолодіння та необхідна для їх обслуговування.

Оскільки за положеннями частини третьої статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за системним аналізом усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності на земельну ділянку переходить відповідно до їх розміру часток у будинковолодінні.

Виходячи із наведеного вище, суд прийшов до переконання, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності на вищевказані земельні ділянки відповідають їхнім часткам в будинковолодінні.

Право власності підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

При цьому суд відмічає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як спадкоємець вчинила усі дії, які були необхідними для прийняття спадщини та у будь-який інший спосіб реалізувати свої спадкові права не може, тому її право підлягає захисту саме шляхом визнання права власності на спадкове майно та саме такий спосіб захисту є ефективним.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову враховуючи відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, та вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/100 часток в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, цільове призначення - для ведення садівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову у частині визначення розміру часток ОСОБА_4 в праві власності на вищевказані земельні ділянки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визначення розміру часток земельних ділянок кожного із співвласників, у т.ч. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , то суд звертає увагу, що останніми безпосередньо такі вимоги у межах розгляду даної справи не заявлялися, повноваження на представництво їх інтересів ОСОБА_4 з даного питання позивачу не надавалися. В той же час, відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В даному ж випадку ОСОБА_4 , не маючи відповідних повноважень, звертається із цією вимогою в інтересах інших осіб, для захисту, як вона вважає, її порушеного права, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що позивачі просили судові витрати залишити за ними, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. 15, 16, 356, 368, 392, 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст. 13, 81, 133, 141, 200, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення розміру частки співвласника у спільній сумісній власності на земельні ділянки задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/100 часток в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/100 часток в праві власності на земельну ділянку площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, цільове призначення - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити, що розмір частки ОСОБА_4 , в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0061, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 13/50.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_4 , в праві власності на земельну ділянку площею 0,0136 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0062, цільове призначення - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 13/50.

У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна