Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №130/2294/21 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 130/2294/21

Провадження № 2/145/34/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"22" червня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.

за участю секретаря судового засідання Коржан Н.М.

представника позивачки адвоката Ткаченко Т.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

про спростування недостовірної інформації, про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до відповідача 1 ОСОБА_2 та відповідача 2 власника месенджера Viber компанії Rakuten Crimson House про спростування недостовірної інформації, про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача 1.

20.08.2021 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача 1, у якій позивачка виключила позовні вимоги до відповідача 2 - власника месенджера Viber компанії Rakuten Crimson House, залишивши позовні вимоги до відповідача 1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству із нею на протязі останніх 5-ти років межує відповідачка ОСОБА_2 , яка використовує певну земельну ділянку, яка є власністю Жмеринської міської ради. Однак використання такої земельної ділянки відповідачкою здійснюється через системне порушення нею основ добросусідства та порушення прав позивачки. Із цих підстав позивачка звернулась до Жмеринської міської ради із метою чіткого визначення меж земельної ділянки та 10 березня 2020 року позивачка отримала в користування від Жмеринської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, уклавши договір сервітутного користування цією земельною ділянкою, та таке право позивачки в подальшому було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав та відповідно до акту прийому-передачі ця земельна ділянка передана позивачці. Однак, в черговий раз, відповідачка ОСОБА_2 шляхом вчинення навмисних дій 02.06.2021 року під час обробки нею земельної ділянки із метою навмисного забруднення земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивачки, стала закидати видалений бур`ян із своєї земельної ділянки на ділянку із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, що перебуває в користуванні позивачки. В подальшому, зі сторони позивачки був викликаний черговий наряд Національної поліції України, який зафіксував результати зазначених дій відповідачки ОСОБА_2 .. На звернення ОСОБА_1 Жмеринським ВП ГУНП у Вінницькій області було повідомлено, що відносно відповідачки ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП.

Після того, як відбулись певні дії щодо забруднення земельної території, що надана позивачці в сервітутне користування, на її звернення відповідачка ОСОБА_2 відмовилась від очищення земельної ділянки із кадастровим номером 0521083600:01:003:0082, та натомість таємно без дозволу позивачки зняла недостовірну інформацію із власними коментарями, що саме позивачка здійснює неправомірні дії по відношенню до неї, та розмістила знятий відеосюжет в соціальній групі «село Мала Жмеринка», яка створена в месенджері «Viber» за такою адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, позивачка просить:

1. визнати протиправними дії відповідачки ОСОБА_2 щодо того, що групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 10 серпня 2021 року о 21 годині 49 хвилин відповідачкою ОСОБА_2 було викладено:

а. недостовірну інформацію: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї».

б. відеосюжет, згоду на зняття та поширення якого відповідачка ОСОБА_2 від позивачки не отримувала.

2. зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 публічно спростувати викладену в групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» https://invite/viber/com/?g2=AQAN%2B28TkKS1oEumMcINm%2FLQ1r13F01nr WTot3eP%2Fr8G1JqmFG8Ukle71%2 FbEjG88, станом на 10 серпня 2021 року о 21 годині 49 хвилин недостовірну інформацію: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї», шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили судовим рішенням за власний рахунок спростувати зазначену інформацію шляхом розміщення такого спростування в мережі «Viber» «село Мала Жмеринка» під заголовком «Спростування», без власних на те зауважень і коментарів, повідомлення наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , заявляю, що інформація, яка опублікована була мною станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21 годині 49 хвилин: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї» в месенджері «Viber» не відповідає дійсності та не відповідає також дійсності і відеосюжет, який стосується даного повідомлення, та який я поширила без відома ОСОБА_1 ».

3. зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 видалити всі її дописи із групи месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 , що були поширені ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21 годині 49 хвилин «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї», та те поширене відео, яке тайно знімалось відповідачкою без попередньої згоди на таку зйомку позивачки, та яке поширено відповідачкою 10 серпня 2021 року о 21 годині 49 хвилин.

4. визнати негативною інформацію відповідачки ОСОБА_2 щодо нею про порушення позивачкою норм та правил дотриманння добросусідства, неетичної поведінки позивачки в особистому житті, та яка викладена відповідачкою ОСОБА_2 у мережі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , із датою поширення ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21 годині 49 хвилин під назвою: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї».

5. стягнути з відповідачки ОСОБА_2 моральну шкоду на користь позивачки в сумі 20000 грн, завданої діями відповідачки щодо того, що станом на 10 серпня 2021 року о 21 годині 49 хвилин відповідачкою було викладено наступну недостовірну інформацію: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї», та відповідачкою було спеціально викладено таємне відео в групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» за адресою: https://invite/viber/com/?g2=AQAN%2B28TkKS1oEumMcINm%2FLQ1r13F01nrWTot3eP%2Fr8G1JqmFG8Ukle71%2 FbEjG88, яку як таємне відповідачка знімала без дозволу позивачки в період червня 2021 року.

Процесуальний рух справи.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2021 позовну заяву до ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільні справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2021 відмовлено позивачці у задоволенні клопотання про витребування доказів, яке викладено у тексті позовної заяви.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.2021 клопотання позивачки про витребування доказів від 12.10.2021 залишено без задоволення.

25.01.2022 на адресу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 , відповідно до якої остання позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову та провести розгляд справи у її відсутність.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.01.2022 клопотання позивачки про витребування доказів від 24.01.2022 залишено без задоволення.

07.04.2022 на адресу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 , відповідно до якої остання просить не розглядати справу у її відсутність.

Ухвалами Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.09.2022, 18.04.2023, 19.04.2023, 20.04.2023, 25.04.2023 задоволено заяви про відвід (самовідвід) головуючим суддям Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у даній справі.

Розпорядженням голови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.04.2023 дану цивільну справу передано на розгляд до Шаргородського районного суду Вінницької області.

Ухвалами Шаргородського районного суду Вінницької області від 05.05.2023, 11.05.2023, 12.05.2023 задоволено заяви про самовідвід головуючих суддів Шаргородського районного суду Вінницької області у даній справі.

Розпорядженням голови Шаргородського районного суду Вінницької області від 15.05.2023 дану цивільну справу передано на розгляд до Тиврівського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.05.2023 дану цивільну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.06.2023 задоволено заяву про самовідвід головуючого у даній справі та справу передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.06.2023 визначено головуючого суддю у даній справі.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 дану цивільну справу прийнято до провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 19.06.2025 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Патраманського І.І.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.06.2025 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Підготовчі судові засідання, призначені на 07.08.2025 та 23.09.2025 відкладено у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідачки.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30.10.2025 у даній цивільній справі закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.12.2025.

Судове засідання, призначене на 02.12.2025, за клопотанням позивачки відкладено на 20.01.2026 у зв`язку із залученням нею адвоката та необхіндістю узгодження із адвокатом правової позиції.

Судове засідання, призначене на 20.01.2026, за клопотанням позивачки відкладено на 19.02.2026 у зв`язку із неможливістю проведення відеоконференції у Жмеринському міськрайонному суді у визначений для судового засідання час.

В судовому засіданні 19.02.2026 допитаний свідок ОСОБА_3 , однак судове засідання перервано у зв`язку з технічними збоями в роботі системи відеоконференцзв`язку. Враховуючи викладене судове засідання відкладено на 06.03.2026.

Судове засідання, призначене на 06.03.2026, за клопотанням позивачки відкладено на 01.04.2026 у зв`язку із неможливістю проведення відеоконференції у Жмеринському міськрайонному суді у визначений для судового засідання час.

Судове засідання, призначене на 01.04.2026, за клопотанням позивачки відкладено на 14.04.2026 у зв`язку із неможливістю проведення відеоконференції у Жмеринському міськрайонному суді у визначений для судового засідання час.

В судовому засіданні 14.04.2026 допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В подальшому судове засідання відкладено на 05.05.2026 для виклику інших свідків, заявлених стороною позивачки.

В судовому засіданні 05.05.2026 розглянуто клопотання позивачки та судове засідання відкладено на 27.05.2026 у зв`язку із необхідністю заміни призначеного позивачці адвоката.

Судове засідання, призначене на 27.05.2026, відкладено на 02.06.2025 у зв`язку із оголошенням сигналу повітряної тривоги на території Вінницької області.

В судовому засіданні 02.06.2026 повторно допитано свідка ОСОБА_3 та здійснено огляд його мобільного терміналу.

В судовому засіданні 12.06.2026 суд дослідив письмові докази, завершивши розгляд даної цивільної справи, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Явка учасників судового провадження в судові засідання.

Позивачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася, про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином. В судових засіданнях була представлена спочатку адвокатом Сазоновою М.О. , а в подальшому адвокатом Ткаченко Т.В.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Ткаченко Т.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась, про дати, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином, правом подання відзиву на позовну заяв, не скористалась, будь-яких інших клопотань до суду не надала, причин неявки суду не повідомила.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, приймаючи до уваги те, що позивачка приймає участь в розгляді справи через свого представника, а також належне повідомлення відповідачки про дату, час і місце судових засідань, та відсутність повідомлення про причини її неявки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивачки та відповідачки.

Враховуючи неодноразові неявки належно повідомленої відповідачки в судові засідання, суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та постановляє заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно рішення Жмеринської міської ради Вінницької області № 1033 від 27.02.2020 міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та укласти договір про встановлення особистого сервітуту земельної ділянки у межах допустимого функціонального використання в АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_1 площею 0,0178 га, кадастровий номер 0521083600:01:003:0082, за рахунок земель комунальної власності, для права проходу та проїзду на велосипеді, на умовах безоплатного земельного сервітуту, строком на 5 років, яку передано ОСОБА_1 згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут від 10.03.2020 (т. 1 а.с. 10-11).

02.06.2021 до чергової частини Жмеринського районного відділу поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що сусідка вчиняє протиправні дії відносно його матері. Вказане повідомлення зареєстровано в ЖЄО Жмеринського РВП за № 3129. В ході розгляду даного повідомлення встановлено, що 02.06.2021 близько 16:00 год між ОСОБА_1 та її сусідкою ОСОБА_2 виник конфлікт через те, що остання вириваючи бурян на своїй земельній ділянці викидувала його на земельну ділянку, яка обтяжена сервітутом та призначена для проходу ОСОБА_1 до її земельної ділянки. За результатами розгляду даного звернення на гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, який направлено на розгляд адміністративної комісії Жмеринської міської ради. Згідно постанови № 02/05 від 16.08.2021 адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП адміністративної комісією було закрито на підставі ст. 254 КУпАП (т. 1 а.с. 82 -зворот-92).

Під час перебування ОСОБА_1 на наданій їй в користування на умовах сервітуту земельній ділянці відповідачкою ОСОБА_2 здійснено приховану відеозйомку позивачки ОСОБА_1 без її згоди на те. Відеозапис тривалістю 1:59 хв наявний в матеріалах справи. На відеозаписі зафіксовано позивачку, яка перекидує бур`ян та свариться (т. 1 а.с. 19).

Вказаний відеозапис без згоди позивачки розміщено відповідачкою в соціальній групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» ІНФОРМАЦІЯ_6 о 21:51 год, а о 21:49 год розміщено коментар: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї». Станом на 02.06.2026 вказаний відеозапис та допис до нього містяться в соціальній групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» (станом на момент огляду в групі 230 учасників) та налічують 76 та 78 унікальних переглядів відповідно, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні мобільним терміналом свідка ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 158-160).

Відповідно до листа-звернення, адресованого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підписаного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , останні поінформували, що в період з 10-11 серпня 2021 із соціальної мережі месенджера «Viber» група « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на їх смартфони надійшло декілька повідомлень, що були здійснені на їх адресу ОСОБА_9 : «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї» та відео. Підписанти висловили своє обурення такими діями ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 17)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що на території АДРЕСА_4 тривалий час проживає сім`я ОСОБА_11 . На даний час за цією адресою проживає його мати ОСОБА_1 . В користуванні матері перебуває земельна ділянка АДРЕСА_1 . В користуванні відповідачки перебуває сусідня земельна ділянка № НОМЕР_4 . Відповідачка систематично створює перешкоди в користуванні належною його матері земельною ділянкою. 02.06.2021 між його матір`ю та сусідкою відбувся конфлікт з приводу того, що сусідка викидувала бур`ян на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні його матері. З цього приводу ним було викликано поліцію. Під час вказаного конфлікту відповідачка здійснила приховану відеозйомку його матері без отримання згоди останньої на це. Його матір має поганий зір та слух. Вона не бачила, що її знімають і не розуміла цього, а відповідачка не отримувала дозволу ні на зйомку, ні на поширення відео. Жителями с. Мала Жмеринка з метою оперативного вирішення питань, які стосуються вказаного населеного пункту, у месенджері «Viber» створено групу «село Мала Жмеринка», учасниками якої є жителі с. Мала Жмеринка, у тому числі він та відповідачка ОСОБА_2 . В даний час в групі близько 220 чоловік. Скільки було учасників групи на момент поширення відео він не пам`ятає. Його мати не є користувачем даної групи. 10.08.2021 ОСОБА_2 у вказаній групі розміщено відеозапис, на якому зафіксовано його матір, та допис «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї». Про викладення даного відео він дізнався майже одразу після його поширення. Вказане відео він показував своїй матері на наступний день. Крім цього про вказане відео та допис матері говорили друзі, які також надіслали на адресу матері лист-звернення. Мати відреагувала на вказане відео наступним чином, сказавши, щоб він зробив все, щоб вона спростувала це. Мати літня жінка, переживає за розміщене відео та допис, оскільки інформація неправдива, не спить, він купує їй заспокійливе, щоб нормалізувати її стан. Стресовий стан існує з 2018 року, відтоді як ОСОБА_12 поселилась по сусідству. ОСОБА_13 інформація і на даний час міститься у вказаній групі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що він в соціальній групі «Viber» не зареєстрований. В серпні він отримав відео від ОСОБА_3 . На відео була ділянка з бур`яном. Людей не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона є учасником групи «Viber» «село Мала Жмеринка» та бачила розміщене 10.08.2021 відео, на якому зафіксована ОСОБА_1 , яка перебувала на земельній ділянці та викидувала бур`ян на іншу сторону, бо не могла пройти до свого городу. Відео розміщено сусідкою із тим приводом, що її ніби-то ображають. З ОСОБА_1 вона після цього не спілкувалась та остання їй ні на що не скаржилась.

Надаючи оцінку дослідженим у справі доказам та встановленим на їх підставі правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У статті 32 Конституції України вказано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яку суд, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, застосовує при розгляді справ як джерело права, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Частиною 1 статті 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має, серед інших прав, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Згідно з положеннями ст. 275, 276 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Відповідно до ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно із ч. 1 ст. 281 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до положень статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до положень ст. 301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Згідно з ч.1, 2 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок врегульовано ст. 307 ЦК України, відповідно до якої фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов`язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що охороні підлягає право фізичної особи на зображення, а саме на охорону інтересів зображеної фізичної особи.

Таким чином, вказані вище норми забороняють вчинення без отримання згоди особи таких дій: проводити відеозйомку, публічно її показувати, відтворювати та поширювати.

Така заборона кореспондує із закріпленими у ЦК України правами особи на індивідуальність (стаття 300 ЦК України), на повагу до її гідності та честі (пункт 1 статті 297 ЦК України), на недоторканність своєї ділової репутації (п. 1 ст. 299 ЦК України), на особисте життя (пункт 1 статті 301 ЦК України), на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (пункт 3 статті 301 ЦК України).

В статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надано визначення наступних термінів:

вебсайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника цього вебсайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; вебсторінка - складова частина вебсайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайт;

власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

обліковий запис - формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп`ютерному обладнанні (комп`ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп`ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису;

електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп`ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп`ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет;

відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій;

виробник відеограми - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Отже, автором публікацій і дописів у соціальній групі, яка створена в месенджері «Viber», є зареєстрований користувач месенджеру «Viber», який є учасником певної соціальної групи та який незалежно від власника месенджеру розміщує інформацію у відповідній групі та управляє нею.

В статті 1 Закону України «Про захист персональних даних» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова № 1) відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з пунктом 12 Постанови № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

У пункті 15 Постанови № 1 судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право»

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У свою чергу фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини під час тлумачення положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критику, оцінку дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У статті 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Висновки суду.

Як встановлено судом, відповідачкою ОСОБА_2 здійснено приховану відеозйомку позивачки ОСОБА_1 під час перебування останньої на наданій їй в користування на умовах сервітуту земельній ділянці. Вказаний відеозапис без згоди позивачки розміщено відповідачкою в соціальній групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» ІНФОРМАЦІЯ_6 о 21:51 год, а о 21:49 год розміщено коментар: «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї». Станом на 02.06.2026 вказаний відеозапис та допис до нього містяться в соціальній групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» та налічують 76 та 78 унікальних переглядів відповідно.

З урахуванням того, що відеозйомку позивачки, яка є предметом цього судового розгляду, здійснено на її земельній ділянці без отримання від неї згоди на її проведення та в подальшому без її згоди розміщено відповідачкою в соціальній групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка», суд визнає такі дії відповідачки протиправним втручанням в особисті немайнові права позивачки, а саме в закріплене ст. 301 ЦК України право на особисте життя та на збереження у таємниці обставин свого особистого життя, яке є явно надмірним і непропорційним втручанням у приватність позивачки, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині щодо зобов`язання відповідачки видалити відповідний відеозапис із дописом до нього є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Водночас, судом не встановлено, що відеозапис, розміщений відповідачкою, є недостовірним, тобто таким, що містить елементи монтажу чи інші дані, які б ставили під сумнів автентичність вказаного відеозапису. Крім цього, розміщений до відеозапису допис «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї» суд вважає оціночним судженням відповідачки, що не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості. Якщо позивачка вважає, що оціночне судження принижує її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення обставин у тій самій соціальній групі месенджера «Viber» з метою обґрунтування безпідставності поширеного судження, надавши йому іншу оцінку.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачка обґрунтовує саме поширенням недостовірної інформації, факт недостовірності якої суд не встановив, а також відсутність в позовній заяві обґрунтування, у чому саме полягала моральна шкода, суд не вбачає підстав для її стягнення з відповідачки на користь позивачки.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачкою заявилено одну позовну вимогу майнового характеру та чотири позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно довідки Жмеринської міжрайонної МСЕК від 05.02.2014 позивачка ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, тобто звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру та повне задовлення іншої позовної вимоги немайнового характеру. Щодо решти позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Отже, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ставок судового збору станом на 2021 рік за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становив 908,00 грн, а тому до стягнення з відповідачки підлягає 1362 грн судового збору (908 грн за одну задоволену вимогу немайнового характеру та 454 грн за одну вимогу немайнового характеру, яку задоволено частково).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати протиправними дії відповідачки ОСОБА_2 щодо розміщення нею в групі месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21 годині 49 хвилин допису «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї» та о 21 годині 51 хвилину відеозапису із зображенням позивачки ОСОБА_1 без отримання її згоди на таке розміщення.

Зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 видалити із групи месенджера «Viber» «село Мала Жмеринка» допис «Подивіться краще як себе веде матір ОСОБА_3 по відношенню до мене і моєї сім`ї», що був поширений відповідачкою ОСОБА_2 10 серпня 2021 року о 21 годині 49 хвилин, та відеозапис із зображенням позивачки ОСОБА_1 , що був поширений відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21 годині 51 хвилину.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Патраманський І. І.