Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №133/4707/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4707/25

11.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

встановив:

До суду 15.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є наймачем зазначеної квартири та власником особового рахунку, який був переоформлений на неї рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 27.01.2022 № 10 після смерті попереднього наймача ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що спірна квартира перебуває у комунальній власності та не приватизована.

Право користування квартирою виникло на підставі ордера, виданого ОСОБА_5 у 1979 році. У квартирі зареєстровані позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на акти про непроживання осіб за місцем реєстрації, згідно з якими ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі з 2016 року, а ОСОБА_3 – з 2019 року. За твердженням позивача, відповідачі тривалий час у квартирі не проживають, участі в оплаті житлово-комунальних послуг та утриманні житла не беруть, особистих речей у квартирі не мають, інтересу до житла не виявляють, а перешкод у користуванні квартирою з боку позивача їм не чиниться.

Позивач вважає, що відповідачі відсутні у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад установлені законом строки, у зв`язку з чим втратили право користування квартирою. Крім того, їх реєстрація створює для позивача труднощі у реалізації прав наймача житла, зокрема при оформленні житлових пільг та субсидій.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзивів на позов не подали, своїм правом на подання заперечень та пояснень не скористалися.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносини, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що квартира

АДРЕСА_1 є житловим приміщенням державного (комунального) житлового фонду та не приватизована.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене житлове приміщення було надано ОСОБА_5 на підставі ордера № 26, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Козятинської міської ради народних депутатів від 13 грудня 1979 року № 288, на трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 , житловою площею 45,36 кв. м, на сім`ю з семи осіб.

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 19 лютого 1987 року № 48 змінено нумерацію будинку по АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , а рішенням Козятинської міської ради від 23 вересня 2022 року АДРЕСА_5 .

Судом встановлено, що первинним наймачем квартири та власником особового рахунку була ОСОБА_5 , яка після укладення шлюбу 20 березня 1982 року змінила прізвище на ОСОБА_6 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після її смерті основним наймачем квартири стала ОСОБА_4 , яка до укладення шлюбу 25 серпня 1979 року мала прізвище ОСОБА_8 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 27 січня 2022 року № 10 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 переоформлено на ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю попереднього наймача.

Вказані обставини також підтверджуються договорами про надання житлово-комунальних послуг та квитанціями про їх оплату.

Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 247 від 22 лютого 2022 року та відповіді на адвокатський запит від 04 червня 2025 року № 525/12-29, у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з актом про непроживання особи за місцем реєстрації від 07 лютого 2024 року № 9 та актом про непроживання особи за місцем реєстрації від 17 січня 2025 року № 17, виданими ОСББ «8 Гвардійська, 66», ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі з 2016 року, а ОСОБА_3 — з 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів проживання відповідачів у спірній квартирі протягом останніх років, участі в оплаті житлово-комунальних послуг чи утриманні житла.

Також відсутні докази наявності перешкод у користуванні житловим приміщенням з боку позивача або поважних причин тривалої відсутності відповідачів.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо збереження за відповідачами права користування

житловим приміщенням у будинку державного (комунального) житлового фонду у зв`язку з їх тривалою відсутністю за місцем реєстрації та проживання.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши позовну заяву, взявши до уваги аргументи наведені аргументи, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у здійснення цього права допускається лише у випадках, коли воно здійснюється відповідно до закону та є необхідним для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1

є неприватизованим житловим приміщенням комунального житлового фонду. Позивач ОСОБА_1 є наймачем зазначеної квартири та власником особового рахунку, який був переоформлений на неї рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 27.01.2022 № 10 після смерті попереднього наймача ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 247 від 22.02.2022 та

відповіді на адвокатський запит від 04.06.2025 № 525/12-29 у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк може бути продовжений.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідним є встановлення двох обставин: відсутності особи у житлі понад шість місяців та відсутності поважних причин такої відсутності.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки та оцінювати їх поважність.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16, від 09 червня 2020 року у справі № 279/4963/17 та від 03 квітня 2019 року e справі № 454/2025/15-ц, під час вирішення питання про втрату права користування житлом суд повинен встановити не лише факт тривалої відсутності особи, а й наявність або відсутність поважних причин такої відсутності, з`ясувати, чи зберігає особа намір ставитися до спірного житла як до свого постійного місця проживання. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може бути свідома поведінка особи, яка свідчить про втрату інтересу до такого житла та припинення фактичного зв`язку з ним.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано акти про непроживання особи за місцем реєстрації від 07.02.2024 № 9 та від 17.01.2025 № 17, видані ОСББ «8 Гвардійська, 66», відповідно до яких ОСОБА_2 фактично не проживає у спірній квартирі з 2016 року, а ОСОБА_3 – з 2019 року.

Таким чином, строк відсутності відповідачів у спірному житлі значно перевищує шестимісячний строк, визначений статтею 71 ЖК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі протягом тривалого часу підтримували фактичний зв`язок зі спірною квартирою, брали участь в оплаті житлово-комунальних послуг, несли витрати на утримання житла, користувалися ним або вчиняли інші дії, які б свідчили про намір використовувати його як своє постійне місце проживання.

Також відсутні докази того, що позивач чинив відповідачам перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, відзиву на позов не подали, доказів на спростування доводів позивача не надали, про наявність поважних причин своєї багаторічної відсутності суд не повідомили та не скористалися процесуальним правом подати відповідні пояснення чи докази.

Сам факт реєстрації місця проживання не є безумовною підставою для збереження права користування житловим приміщенням за відсутності фактичного проживання у ньому, виконання обов`язків користувача житла та наміру надалі використовувати його як постійне місце проживання.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що відповідачі понад встановлені законом строки без поважних причин не проживають у спірній квартирі, втратили фактичний зв'язок із житлом, не виявляють наміру користуватися ним у майбутньому, а тому наявні передбачені статтями 71, 72 ЖК України правові підстави для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснювався, так як позивач просив судові витрати зі сплати судового збору залишити за ним.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 259, 263–265, 273 ЦПК України, статтями 64, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, статтею 47 Конституції України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 Паспорт громадянина України безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі-0520, дата видачі-28.10.2021 року реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 Паспорт НОМЕР_4 , виданий 11.12.2012 року Козятинським РС УДМС України у Вінницькій області реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 Паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_6 , орган видачі-0520, дар видачі-24.07.2019 .

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА