Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №132/2424/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2424/25

Провадження №1-кп/132/279/26

Вирок

Іменем України

17 червня 2026 року місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріали об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020220000404 від 14 листопада 2025 року, та № 12025020220000241 від 08 липня 2025 року, за обвинувальними актами, складеними у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Польова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, раніше судимого, зокрема:

26 жовтня 2017 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70, ч.5 ст.72 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) місяці, звільненого 25 серпня 2020 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року, умовно-достроково з невідбутим терміном: 1 (один) рік 5 (п`ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів,

08 липня 2025 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850грн.00коп., який сплатив у повному обсязі,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілих – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_10 , будучи раніше судимим 26 жовтня 2017 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70, ч.5 ст.70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) місяці, звільненим 25 серпня 2020 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року, умовно-достроково з невідбутим терміном: 1 (один) рік 5 (п`ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів, на шлях виправлення не став, та вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин. Так, ОСОБА_10 – 01 липня 2025 року о 01год.00хв., маючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна, зайшов на територію домоволодіння, яке належить ОСОБА_11 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та підійшовши до житлового будинку, помітив, що вікно, яке розташоване праворуч від вхідних дверей, перебуває в режимі «провітрювання». Достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ, з 05год.30хв. 09 травня 2025 року строком на 90 діб, - ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний намір, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунувши руку у щілину металопластикового вікна, взявся за ручку, відігнув його, після чого проник всередину будинку ОСОБА_11 , в якому виявив: сигарети марки «West» асортиментного ряду «Blue XL», у кількості 8 пачок, ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 133грн.33коп. за 1 пачку, всього на суму 1066грн.64коп.; флакон бальзаму після бриття марки «Nivea Men» 100мл., ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 270грн.70коп.; флакон охолоджуючого бальзаму після гоління марки «Nivea Men» 100мл., ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 261грн.80коп.; флакон піни для гоління марки «Arko cool» 300мл., ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 111грн.60коп.; флакон бальзаму після бриття марки «Cool men» 200мл., ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 84грн.16коп.; туб зубної пасти марки «Blend-a-med 3d white» арктична свіжість 100мл., ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 86грн.50коп.; набір із двох зубних щіток марки «Colgate Експерт» 1+1, ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 59грн.74коп.; упаковку ватних паличок марки «Lady cotton» 200шт., ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 28грн.94коп.; 2кг. вагової гречки, ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 31грн.75коп. за 1кг., всього на суму 63грн.50коп.; рибні консерви «Кілька балтійська нерозібрана в томатному соусі» виробника «Даринка», з/б 240г., у кількості 18шт., ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 33грн.83коп. за 1 бляшанку, всього на суму 608грн.94коп.; рибні консерви «Кілька в томатному соусі» виробника «Супій», з/б 220г., у кількості 17шт., ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 29грн.58коп. за 1 бляшанку, всього на суму 502грн.86коп.; рибні консерви «Лосось подрібнений з овочами у власному соку» виробника «Riga Gold», з/б 230г., у кількості 11шт., ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 72грн.52коп. за 1 бляшанку, всього на суму 797грн.72коп.; рибні консерви «Сардина атлантична натуральна з додаванням олії» виробника «Розумний вибір», з/б 230г., у кількості 13шт., ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 56грн.90коп. за 1 бляшанку, всього на суму 739грн.70коп.; цукерки вагові марки «Johnny Krocker» червоні, 3кг., ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21, становить 282грн.10коп. за 1кг., всього на суму 846грн.30коп. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_10 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_10 своїми умисними протиправними діями, заподіяв ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 5528грн.47коп.

Він же, діючи умисно, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу його гідності, а також всупереч вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_12 та вітчима ОСОБА_13 , які відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству, є близькими родичами, та на них поширюється дія вказаного Закону, належних висновків для себе не зробив, та умисно систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_12 та вітчима ОСОБА_13 . Так, ОСОБА_10 – 25 травня 2025 року о 19год.25хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого вітчима ОСОБА_13 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловленні на його адресу нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останнього, за що на ОСОБА_10 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. За постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 року у справі № 132/2086/25, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн. в дохід держави. Крім цього, ОСОБА_10 – 25 травня 2025 року о 20год.53хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_12 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловленні на її адресу нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останньої, за що на ОСОБА_10 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. За постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 року у справі №132/2085/25, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн. в дохід держави. Крім цього, ОСОБА_10 – 13 червня 2025 року о 19год.00хв., перебуваючи в п`яному вигляді за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім`ї, ображав свого вітчима ОСОБА_13 нецензурною лайкою та ударив його рукою по обличчю, спричинивши фізичний біль, за що на ОСОБА_10 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. 22 червня 2025 року о 09год.30хв. ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ображав свого вітчима ОСОБА_13 нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство, за що на ОСОБА_10 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. 01 серпня 2025 року о 18год.00хв. ОСОБА_10 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_12 , а саме виражався нецензурною лайкою, створював нестерпні умови для життя, чим міг завдати психологічних страждань, за що на ОСОБА_10 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. За постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року у справі № 132/2306/25, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680грн. в дохід держави. Незважаючи на викладене, ОСОБА_10 висновків щодо належного поводження зі своєю матір`ю ОСОБА_12 та вітчимом ОСОБА_13 не зробив, та 29 жовтня 2025 року близько 14год.00хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє насильство щодо свого вітчима ОСОБА_13 . Так, ОСОБА_10 підійшов ззаду до свого вітчима ОСОБА_13 , який перебував на присадибній ділянці, та штовхнув його в спину, внаслідок чого той упав на землю. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_10 наніс ОСОБА_13 близько 10 ударів в область голови та обличчя, що призвело до фізичних страждань потерпілої особи. Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 19.11.2025 року №345, ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді плями пігментації шкіри верхньої губи справа, як наслідок загоєння садна відповідної локалізації, та підшкірну гематому волосяної частини голови, які належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). Окрім того, ОСОБА_10 , перебуваючи в тому ж місці та в той же час, продовжуючи свої протиправні дії, умисно вчинив домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_12 , яка побачивши те, що її син завдає ударів ОСОБА_13 , підійшла до них з метою припинити його протиправні дії. Так, ОСОБА_10 припинивши, внаслідок втручання матері, наносити удари своєму вітчину, почав штовхати ОСОБА_12 , та наніс їй декілька ударів по руках, що призвело до фізичних страждань потерпілої особи. Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 19.11.2025 року № 344, ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лівого передпліччя та синця правої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були змушені звернутись до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав частково, зазначивши суду, що дійсно вночі 01.07.2025 року він зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_11 , та відігнувши металопластикове вікно, проник до приміщення будинку, в якому виявив сигарети; піну для гоління та бальзами після нього; зубну пасту та зубні щітки; ватні палички; гречку; рибні консерви; цукерки, якими заволодів і розпорядився на власний розсуд. Окрім цього, він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_12 та її чоловіка (його вітчима) ОСОБА_13 , які своїми діями постійно провокували його. Так, 29.10.2025 року в другій половині дня, ОСОБА_12 та її чоловік ОСОБА_13 знову спровокували конфліктну ситуацію, під час якої він на їх адресу висловлював нецензурну лайку, пару раз у відповідь вдарив вітчима ОСОБА_13 , однак до своєї матері ОСОБА_12 фізичну силу не застосовував.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_10 вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, його вина в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України, повністю доведена безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

показами потерпілої ОСОБА_12 , яка суду зазначила, що обвинувачений ОСОБА_10 є її сином, який систематично вчиняв відносно неї та її чоловіка ОСОБА_13 домашнє насильство, за що його неодноразово притягували до адміністративної відповідальності. Так, 29.10.2025 року в другій половині дня, ОСОБА_10 напав на її чоловіка ОСОБА_13 , який перебував на присадибній ділянці, почав наносити йому удари. Побачивши це, вона підійшла до них, з метою припинити дії ОСОБА_10 , однак він почав її штовхати, та наніс декілька ударів по рукам, внаслідок чого вона зазнала фізичного болю, та вимушена була звернутися зокрема до судово-медичного експерта, який зафіксував наявні у неї тілесні ушкодження;

показами потерпілого ОСОБА_13 , який суду зазначив, що ОСОБА_10 є рідним сином його дружини ОСОБА_12 , який систематично вчиняв відносно них домашнє насильство. Так, 29.10.2025 року в другій половині дня, він перебував на присадибній ділянки, на яку підійшов ОСОБА_10 , який штовхнув його в сину, внаслідок чого він впав на землю. Після цього, ОСОБА_10 наніс йому близько 10 ударів в область голови та обличчя, та він покликав на допомогу дружину ОСОБА_12 , яка підійшовши, допомогла йому вирватися та втекти від ОСОБА_10 . Вподальшому він звернувся до судово-медичного експерта, де були зафіксовані тілесні ушкодження;

копією постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 року у справі № 132/2085/25 (номер провадження 3/132/1261/25), яка набула законної сили 10.10.2025 року, згідно якої, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340грн.00коп. Судом встановлено, що ОСОБА_10 – 25.05.2025 року о 20год.53хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_12 , а саме умислі дії психологічного характеру, які полягали у висловленні на її адресу нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останньої;

копією постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 року у справі № 132/2086/25 (номер провадження 3/132/1262/25), яка набула законної сили 10.10.2025 року, згідно якої, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340грн.00коп. Судом встановлено, що ОСОБА_10 – 25.05.2025 року о 19год.25хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого вітчима ОСОБА_13 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловленні на його адресу нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останнього;

копією постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 року у справі № 132/2306/25 (номер провадження 3/132/1369/25), яка набула законної сили 01.09.2025 року, згідно якої, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680грн.00коп. Судом встановлено, ОСОБА_10 – 13.06.2025 року о 19год.00хв., перебуваючи в п`яному вигляді за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім`ї, ображав свого вітчима ОСОБА_13 нецензурною лайкою та ударив його рукою по обличчю, спричинивши фізичний біль. Окрім цього, ОСОБА_10 – 22.06.2025 року о 09год.30хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ображав свого вітчима ОСОБА_13 нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство. Окрім цього, ОСОБА_10 – 01.08.2025 року о 18год.00хв. перебуваючи за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, село Польова Лисіївка, вулиця Волошкова, будинок № 25, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_12 , а саме виражався нецензурною лайкою, створював нестерпні умови для життя, чим міг завдати психологічних страждань;

висновком експерта № 344, складеним 19.11.2025 року судово-медичним експертом Калинівського відділення Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 , згідно якого, при судово-медичному огляді ОСОБА_12 мали місце тілесні ушкодження – синець (1) лівого передпліччя, синець (1) правої кісті. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_12 виникли від динамічної (удар) дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (предметів) або співударяння з таким (-такими) при прямому (перпендикулярному) векторі дії сили, по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному в постанові та обстежуваною – 29.10.2025 року, належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6;

висновком експерта № 345, складеним 19.11.2025 року судово-медичним експертом Калинівського відділення Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 , згідно якого, при судово-медичному огляді ОСОБА_13 мали місце тілесні ушкодження – пляма пігментації шкіри верхньої губи справа, як наслідок загоєння садна відповідної локалізації, підшкірна гематома волосяної частини голови. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_13 виникли від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (предметів) або від співударяння з таким (-такими), по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному в постанові та обстежуваним – 29.10.2025 року, належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6).

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями статті 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України.

Від допиту свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прокурор відмовилася з огляду на позицію ОСОБА_10 , який не оспорював обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та повністю визнав свою вину у вчинені цього кримінального правопорушення, а також через те, що ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не були безпосередніми очевидцями вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, а тому їх пояснення не містять інформацію щодо предмета доказування. З цієї ж самої підстави, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник – адвокат ОСОБА_18 підтримали позицію прокурора та вважали недоцільним виклик та допит вищезазначених свідків, а тому на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області, постановленій у протокольній формі та зафіксованій у відповідному журналі судового засідання, дана відмова прокурора прийнята судом та визнано недоцільним допит свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 під час розгляду даного кримінального провадження.

Доводи (твердження) ОСОБА_10 щодо обставин подій, які відбувались 29.10.2025 року, в ході яких, за його словами, він не застосовував будь-якої фізичної сили до матері ОСОБА_12 , повністю спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка вказала на ОСОБА_10 як на особу, яка завдала їй тілесні ушкодження 29.10.2025 року, та висновком експерта № 344 від 19.11.2025 року, згідно якого, у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження, які по давності утворення могли виникнути 29.10.2025 року.

Згідно статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Цей стандарт у кримінальному провадженні, на думку суду було дотримано.

Дослідивши всебічно і об`єктивно усі обставини кримінального провадження, судом не було виявлено таких обставин, яким би версія обвинувачення не надала розумного пояснення або які би свідчили про можливість іншої версії інкримінованої події.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за: ст.126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного насильства щодо осіб, з якими винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, що призводить до фізичних страждань потерпілих осіб; ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, повторно, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.

Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до нетяжкого злочину (ст.126-1 КК України) та тяжкого злочину (ч.4 ст.185 КК України).

З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Польова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, неодружений, непрацевлаштований, на момент затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 24.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий 26 жовтня 2017 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70, ч.5 ст.72 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) місяці, звільнений 25 серпня 2020 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року, умовно-достроково з невідбутим терміном: 1 (один) рік 5 (п`ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів; 08 липня 2025 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850грн.00коп., який сплатив у повному обсязі.

Відповідно до довідки-характеристики, виданої 21.11.2025 року Мирненським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_10 за місцем свого проживання характеризується з негативної сторони.

За консультативними висновками спеціалістів, виданими 11.07.2025 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_10 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

З матеріалів даного об`єднаного кримінального провадження слідує, що органом досудового розслідування, як обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України визначено щире каяття, однак суд із цим не погоджується, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах в справах №199/6365/19, № 643/13256/17, № 166/1065/18, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Отже, той факт, що обвинувачений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, оскільки щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.

На переконання суду, у цьому кримінальному провадженні наявність у ОСОБА_10 такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття є сумнівним і носить формальний характер.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку про неможливість визнання каяття обвинуваченого ОСОБА_10 таким, що є щирим у розумінні статті 66 КК України, що виключає в даному випадку можливість визнання щирого каяття обвинуваченого в якості обставини, яка пом`якшує його покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , що визначені статтею 66 КК України, під час судового розгляду, не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_10 , що визначені статтею 67 КК України, під час судового розгляду, є рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Вказані відомості про особу обвинуваченого підвищують суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень і свідчать про спрямованість ОСОБА_10 на вчинення інших кримінальних правопорушень.

Санкція ст.126-1 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Санкція частини 4 статті 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

За приписами частини 1 статті 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.

Первинним етапом повинна бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду і розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 290/932/19 зазначив, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, беручи до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, наявність обставин, що обтяжують покарання, врахувавши обставини кримінального провадження, суд керуючись принципом справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до переконливого висновку, що ОСОБА_10 необхідно призначити покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за відповідне кримінальне правопорушення, а саме за ст.126-1 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі, та за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, необхідно визначити ОСОБА_10 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, які він має відбувати реально.

Призначаючи остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців, яке ОСОБА_10 має відбувати реально, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, які згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (абзац п`ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення).

Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява №10249/03) (рішення Конституційного Суду від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).

На переконання суду, дані щодо особи ОСОБА_10 , з урахуванням конкретних обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, а також їх наслідків, свідчать про високу суспільну небезпеку обвинуваченого, а відтак і неможливість його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Саме такий захід примусу, на думку суду, відповідає вимогам справедливості при призначенні покарання і відображає співмірність злочину та кари, та здатний внести корективи в соціально-психологічні властивості ОСОБА_10 , нейтралізувати негативні настанови та змусити його додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність.

Положення статей 69, 75 КК України не можуть бути застосовані до ОСОБА_10 з огляду на наступне:

Абзацами 1, 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За змістом статті 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Нормами статті 69 КК України визначено, що за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, умовою для застосування статті 69 КК України є наявність декількох (дві і більше) обставин, що пом`якшують покарання.

Правова конструкція частини 1 статті 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винуватій особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння.

Тобто приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Верховний Суд у своїх рішеннях наголошував, що для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені пом`якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (постанова Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 712/4384/20 (провадження № 51-548 км 21).

Натомість, за приписами статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані положення підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 КК України, за якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Системне тлумачення правових норм, визначених у статтях 50, 65 та 75 КК України, дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. За приписами статті 75 КК України, рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням приймається з урахуванням можливості досягнення цілей покарання.

Для застосування положень статті 75 КК України, суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є відповідні умови і підстави.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

При цьому в аспекті застосування положень статті 75 КК України, законодавець підкреслює важливість досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженої особи, прямо вказавши, що звільнення з випробуванням застосовується, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, де суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини справи.

В аспекті досягнення мети покарання виправлення є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення, що виявляється, зокрема, у внесенні коректив у її соціально-психологічні характеристики, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення і засудження вчиненої суспільно небезпечної дії та своєї винуватості.

Під час розгляду даного кримінального провадження судом встановлено відсутність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_10 , а тому правових підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_10 , немає.

Вік обвинуваченого, визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, не є обставинами, що пом`якшують покарання, та вони вже враховані судом при обранні йому покарання у наближеній до мінімальної межі, що установлена у санкції ч.4 ст.185 КК України. Крім того, наявність вказаних даних, з огляду на обставини цієї справи, істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених ним діянь, а тому достатніх підстав для можливості призначення йому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, суд не вбачає.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є умови і підстави, визначені ст.75 КК України, у їх взаємозв`язку з положеннями статей 50, 65 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме 26 жовтня 2017 року був засуджений Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70, ч.5 ст.72 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) місяці, звільнений 25 серпня 2020 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року, умовно-достроково з невідбутим терміном: 1 (один) рік 5 (п`ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів, на шлях виправлення не став, та знову вчинив кримінальні правопорушення, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості, та не створення у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що вказує на стійку злочинну спрямованість ОСОБА_10 та його небезпечність для суспільства.

За місцем проживання ОСОБА_10 характеризується з негативної сторони, неодружений, міцних соціальних зв`язків не має.

Будучи особою працездатного віку, ОСОБА_10 ніде не працює та суспільно-корисливою працею не займається, постійного законного джерела доходу (прибутку) не має.

На обліку у лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_10 не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , не встановлено.

Зважаючи на вище встановлене, суд вважає неможливим досягнення мети попередження вчинення нових злочинів і виправлення обвинуваченого без ізоляції ОСОБА_10 від суспільства.

Звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням є неможливим з підстав, зазначених вище, та не сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, і на переконання суду, є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

Сам лише факт визнання вини за ч.4 ст.185 КК України, відокремлено від інших обставин, не є достатньою підставою до застосування положень статті 75 КК України (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 185/7875/21 (провадження № 51-3396км22).

Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:

гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.

Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: відкриті скляні прозорі пляшки від настоянки марки «Медова з перцем», вермута марки «Salute Bianco», горілки марки «Мороша», напоїв на основі віскі марок «Adjari», «Luxe»; порожню бляшанку консерви із назвою «Каша перлова зі свининою» ТОВ «Фабрика смаку» з/б 325г. (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_19 від 08.07.2025 року), після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.

Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: флакон піни для гоління марки «Arco Men Cool», 100мл.; флакон бальзаму після бриття марки «Nivea Men», 100мл., у кількості 2шт.; флакон бальзаму після гоління марки «Cool Men», 200мл.; туб зубної пасти марки «Blend-a-med 3d white», 125мл.; дві зубні щітки марки «Colgate»; ватні палички марки «Lady cotton» у кількості 200шт.; кетчуп (пакетований) лагідний ТМ «Жирнов» 300г.; кетчуп лагідний «З лану до столу» 250г.; хрін український ТМ «Верес» 130г.; 2 цукерки «Johnny Krocker» червоного кольору; сирок глазурований ТМ «День у день» 36г.; печиво «Галети стрілецькі» у кількості 2шт.; чай чорний ТМ «Своя лінія» 100г., 50 пакетиків; скляну банку із вмістом гречаної крупи; мед квітковий «Floral Honey» 20г. (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_19 від 08.07.2025 року), після набуття вироком законної сили, необхідно повернути (залишити) власнику (законному володільцю).

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, на вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно, а саме на відкриті скляні прозорі пляшки від настоянки марки «Медова з перцем», вермута марки «Salute Bianco», горілки марки «Мороша», напоїв на основі віскі марок «Adjari», «Luxe»; порожню бляшанку консерви із назвою «Каша перлова зі свининою» ТОВ «Фабрика смаку» з/б 325г.; флакон піни для гоління марки «Arco Men Cool», 100мл.; флакон бальзаму після бриття марки «Nivea Men», 100мл., у кількості 2шт.; флакон бальзаму після гоління марки «Cool Men», 200мл.; туб зубної пасти марки «Blend-a-med 3d white», 125мл.; дві зубні щітки марки «Colgate»; ватні палички марки «Lady cotton» у кількості 200шт.; кетчуп (пакетований) лагідний ТМ «Жирнов» 300г.; кетчуп лагідний «З лану до столу» 250г.; хрін український ТМ «Верес» 130г.; 2 цукерки «Johnny Krocker» червоного кольору; сирок глазурований ТМ «День у день» 36г.; печиво «Галети стрілецькі» у кількості 2шт.; чай чорний ТМ «Своя лінія» 100г., 50 пакетиків; скляну банку із вмістом гречаної крупи; мед квітковий «Floral Honey» 20г. (ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_20 від 10.07.2025 року у справі № 132/2245/25 (номер провадження 1-кс/132/390/25), накладено арешт.

З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_20 від 10.07.2025 року у справі №132/2245/25 (номер провадження 1-кс/132/390/25).

Частиною 2 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно пункту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наявні витрати на залучення експерта, а саме за висновком експерта від 11.07.2025 року № 1574/25-21 у розмірі 2968грн.56коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_10 на користь держави.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК України, в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; рішення про залік досудового тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 затриманий 24.11.2025 року на виконання ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_21 від 24.11.2025 року у справі № 132/3912/25 (номер провадження 1-кс/132/646/25) про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 27.04.2026 року, строком до 25.06.2026 року включно.

З урахуванням цього, на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_10 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 24.11.2025 року по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід ОСОБА_10 необхідно залишити тримання під вартою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 374 КПК України, вирок суду складається зокрема зі вступної частини, у якій зазначаються дата та місце його ухвалення.

Згідно роз`яснень викладених в узагальнені Верховного Суду України від 01.08.2004 року «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення», суди повинні керуватися положенням про те, що датою постановлення вироку є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів, а місцем його постановлення – місто чи інший населений пункт, де це фактично мало місце.

Оскільки днем підписання вироку є 17 червня 2026 року, то датою його постановлення є саме цей день.

Відповідно до вимог частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.349, 368, 370, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді:

-за ст.126-1 КК України – 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;

-за ч.4 ст.185 КК України – 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_10 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 24 листопада 2025 року по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 залишити утримання під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», до вступу вироку в законну силу, після чого його виконати.

Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: відкриті скляні прозорі пляшки від настоянки марки «Медова з перцем», вермута марки «Salute Bianco», горілки марки «Мороша», напоїв на основі віскі марок «Adjari», «Luxe»; порожню бляшанку консерви із назвою «Каша перлова зі свининою» ТОВ «Фабрика смаку» з/б 325г. (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_19 від 08.07.2025 року), після набуття вироком законної сили, знищити.

Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: флакон піни для гоління марки «Arco Men Cool», 100мл.; флакон бальзаму після бриття марки «Nivea Men», 100мл., у кількості 2шт.; флакон бальзаму після гоління марки «Cool Men», 200мл.; туб зубної пасти марки «Blend-a-med 3d white», 125мл.; дві зубні щітки марки «Colgate»; ватні палички марки «Lady cotton» у кількості 200шт.; кетчуп (пакетований) лагідний ТМ «Жирнов» 300г.; кетчуп лагідний «З лану до столу» 250г.; хрін український ТМ «Верес» 130г.; 2 цукерки «Johnny Krocker» червоного кольору; сирок глазурований ТМ «День у день» 36г.; печиво «Галети стрілецькі» у кількості 2шт.; чай чорний ТМ «Своя лінія» 100г., 50 пакетиків; скляну банку із вмістом гречаної крупи; мед квітковий «Floral Honey» 20г. (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_19 від 08.07.2025 року), після набуття вироком законної сили, повернути (залишити) власнику (законному володільцю).

Арешт, накладений на відкриті скляні прозорі пляшки від настоянки марки «Медова з перцем», вермута марки «Salute Bianco», горілки марки «Мороша», напоїв на основі віскі марок «Adjari», «Luxe»; порожню бляшанку консерви із назвою «Каша перлова зі свининою» ТОВ «Фабрика смаку» з/б 325г.; флакон піни для гоління марки «Arco Men Cool», 100мл.; флакон бальзаму після бриття марки «Nivea Men», 100мл., у кількості 2шт.; флакон бальзаму після гоління марки «Cool Men», 200мл.; туб зубної пасти марки «Blend-a-med 3d white», 125мл.; дві зубні щітки марки «Colgate»; ватні палички марки «Lady cotton» у кількості 200шт.; кетчуп (пакетований) лагідний ТМ «Жирнов» 300г.; кетчуп лагідний «З лану до столу» 250г.; хрін український ТМ «Верес» 130г.; 2 цукерки «Johnny Krocker» червоного кольору; сирок глазурований ТМ «День у день» 36г.; печиво «Галети стрілецькі» у кількості 2шт.; чай чорний ТМ «Своя лінія» 100г., 50 пакетиків; скляну банку із вмістом гречаної крупи; мед квітковий «Floral Honey» 20г. (ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_20 від 10.07.2025 року у справі №132/2245/25 (номер провадження 1-кс/132/390/25) – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 року №1574/25-21 у розмірі 2968грн.56коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.

Суддя