Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №128/2102/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2102/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , одруженої, маючої двох дітей, фізичною особи-підприємця,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

права передбачені ст.268 КУпАП судом роз`яснені та особі зрозумілі, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу серії ВБА №148822, що складений 13.05.2026, та вперше надійшов до суду 20.05.2026, ОСОБА_1 12.05.2026 біля 21-00 год. в АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме: виклала в соціальну мережу «Тік Ток» та «Instagram» відео, у яких ображала свого чоловіка ОСОБА_2 , чим принижувала його честь та гідність.

Поліцейським СРПП ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Могирем М.О. складено відповідний протокол.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Кашпрук О.В. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнали, просили закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. До того ж, потерпілим ОСОБА_2 подано до суду заяву, в якій вказав, що відносно нього його дружиною ОСОБА_1 не вчинялося домашнього насильства, будь-яких претензій до ОСОБА_1 він не має та також просив закрити провадження у справі.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Диспозиція ч. 1ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж реальна можливість завдання вказаної шкоди.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Визначення термінів психологічного насилля в сім`ї закріплене в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд, дослідивши матеріали, надані до суду, приходить до висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не вбачається.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях, що надані працівникам поліції, вказував, що 12.05.2026 його дружина ОСОБА_1 виклала відео в соціальні мережі, в яких ображає честь та гідність його батьків та його. З дружиною вони перебувають у процесі розлучення. На цьому підгрунті дружина погіршує його життя і репутацію.

Відповідно до змісту заяви потерпілого ОСОБА_2 , що подана ним до суду, останній зазначає наступне. Він звертався до органів Національної поліції з приводу згадування його ОСОБА_1 у відеозаписах, які розповсюджуються в соціальних мережах без його на те дозволу. При цьому жодне вчинення насильства в сім`ї, тобто умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру ОСОБА_1 щодо нього, він працівникам поліції не повідомляв, адже таких фактів у їх сім`ї ніколи не було. Будь-яких претензій по даному факту у нього до ОСОБА_1 немає та ніколи не було. Чому саме та на якій підставі працівниками поліції відносно його дружини було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, йому не відомо та для нього це стало несподіванкою, коли йому про це повідомила дружина. Відтак, повідомляє суду, що жодних дій насильницького характеру його дружина щодо нього ніколи не вчиняла, а тому вважає, що справа має бути закрита. На підставі викладеного просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у з`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

З долучених до протоколу відеозаписів вбачається, що дане відео є уривками відеозаписів з соціальних мереж, де ОСОБА_1 розповідає глядачам про те, що через подружні зради вони із чоловіком розлучаються та висловлює своє бачення причин цього.

Таким чином, матеріали справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, не містять жодних відомостей на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 ..

При цьому, судзауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім джерелом доказу вини особи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказування, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Інших належних доказів, які підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суду надано не було.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та спростовують презумпцію її невинуватості, а усі сумніви щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , суд тлумачить на користь останньої відповідно до положень ст. 62 Конституції України.

До того, суд бере до уваги заяву ОСОБА_2 , що подана ним до суду, в якій він просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КпАП України, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 221, 247, 284, 289, 294 КпАП України, суд -

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Суддя Л.П. Шевчук