Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №320/21139/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21139/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2022 році» (далі - Постанова № 118), з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) та з урахуванням індексації, передбаченої постановою постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств наведення у 2024 році» (далі - Постанова № 185);

- ? зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити з 01.03.2024 позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченою Постановою № 118 та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 168 та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 185.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 168 та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 185;

- ???зобов`язано відповідача (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) нарахувати та виплатити з 01.03.2024 позивачу (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 168 та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 185.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування положень Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), Постанов № 118, № 168 та № 185 щодо індексації пенсій, зазначає про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром та законність проведення її індексації з урахуванням такого обмеження. Крім того, відповідач вважає, що після досягнення пенсією максимального розміру, встановленого законом, підстав для подальшого збільшення її розміру внаслідок індексації немає, а орган Пенсійного фонду діяв відповідно до вимог чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду. Також відповідач посилається на практику Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини щодо допустимості встановлення державою механізмів і обмежень у сфері пенсійного забезпечення. У зв`язку з цим відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII. Згідно з Постановою № 118, позивачу було проведено індексацію пенсії з 01.03.2022. Згідно з Постановою № 168 позивачу було проведено індексацію пенсій з 01.03.2023 згідно Закону № 2262-XII. Відповідно до Постанови № 185 та згідно із Законом № 2262-XII позивачу було проведено індексацію пенсії з 01.03.2024 та нараховано 1 500 грн, внаслідок чого розмір пенсійної виплати склав 30 293 грн 75 коп. З розрахунку пенсії за вислугу років позивача з автоматизованої системи розрахунку пенсій по пенсійній справі 1001019561 (станом на 01.03.2024) вбачається, що на виконання Постанови № 185 з 01.03.2024 основний розмір пенсії позивача проіндексовано з урахуванням коефіцієнту збільшення 0,0796 та визначено на рівні 1 500 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) складає 30 293 грн 75 коп., з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610 грн 00 коп.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.03.2024, в якій просив нарахувати пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром, однак відповідач листом від 25.03.2024 № 1000-0203-8/52633 відмовив позивачу, оскільки відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії всупереч ст. 43 Закону № 2262-XII.

Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-XII.

08 липня 2011 р., було прийнято Закон № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р., «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

На підставі Закону № 3668-VI були внесені, також, зміни і до ст. 43 Закону № 2262-XII.

За приписами ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-XII.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації.

Відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку пенсії, посилаючись на положення ст. 43 Закону № 2262-XII.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24 грудня 2015 р., № 1774-VIII від 06 грудня 2016 р., визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р., № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 р., по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р., № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

При цьому, положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р., № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному.

У постанові від 16 грудня 2021 р., у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р., № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, до спірних відносин необхідно застосовувати положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р., № 7-рп/2016, які не передбачають обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25 січня 2024 р., у справі № 300/2754/23, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів висновує відсутність у відповідача підстав для виплати пенсії позивача з обмеженням її максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, доводи апелянта в даній частині є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справі № 400/6254/24 від 16 грудня 2024 р., оскільки вказані висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., ст. 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик