Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №160/33965/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33965/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (суддя Н.В. Кучугурна) у справі № 160/33965/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку позивачем є протиправними, внесення відповідачем до Реєстру даних про позивача призвело до порушення прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач має конкретизувати, які саме негативні наслідки він зазнав, яким чином порушуються його права та надати докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.

Суд першої інстанції зауважив, що у спірних правовідносинах позивачем не було доведено тих обставин, що він звертався до відповідача із заявою саме про виключення із Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку, як і не надано відмови відповідача вчинити відповідні дії.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява у цій справі є такою,

що задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до якого вносяться саме дані про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку. Зауважує, що позивачем згідно ст.210 та 210-1 КУпАП до відповідальності не притягувався, протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення не складався. Наполягає, що спірні відомості стосовно позивача внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем безпідставно. Звертає увагу, що перекладання на позивача обов`язку доказувати наявність порушеного права є неприпустимим.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у відповідача.

Позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з інформаційним запитом від 21.04.2025, в якому просив надати інформацію: чи передавали дані про позивача до Національної поліції України для внесення в розшук? Якщо так: дату та підрозділ поліції, куди передано подання; копію подання з підписом відповідальної посадової особи (КЕП); копі повістки, яка була надіслана позивачу із зазначенням: дати відправки; поштового ідентифікатора (номер відправлення); наявності підтвердження про вручення або спробу вручення повістки.

Доказів надання відповідачем відповіді на вказаний запит до матеріалів справи не надано.

Водночас, до матеріалів справи надано лист від 05.08.2025 №116/2/1/6/73390 Військової частини НОМЕР_1 , адресований позивачу, в якому вказано про розгляд запиту позивача про надання інформації щодо звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції України для внесення в розшук та іншу.

За результатами розгляду, зокрема, повідомлено таке.

Позивачу відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, сформована за допомогою Реєстру, централізовано роздрукована і надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повістка №627402 від 13.10.2024 для уточнення даних у ІНФОРМАЦІЯ_2

На виконання вимог пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Відділення поліції №2 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області з метою здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) ТЦК та СП для складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.

Враховуючи зазначене вище, запропоновано позивачу у встановленому порядку особисто відвідати ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем перебування на військовому обліку для отримання інформації про внесені до реєстру відомості, у тому числі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач вважає дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закону №1951) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Згідно ст.1 та 2 цього закону Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону №1951 основними засадами ведення Реєстру є зокрема обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В силу положень ст. 6 Закону №1951 до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону №1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно ч.1 ст. 8 Закону №1951 до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про виконання військового обов`язку.

Отже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться зокрема службові дані військовозобов`язаних - відомості про виконання військовозобов`язаними військового обов`язку.

Приписами ст.1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Так, пункт 1 цих правил визначає, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Згідно п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Згідно п.56 Порядку №1487 національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.

Приписами ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Колегія суддів зауважує, що з метою дотримання правил військового обліку військовозобов`язані повинні у разі отримання повістки про виклик з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин.

У разі порушення такого правила військового обліку, це є відомостями стосовно виконання військовозобов`язаним військового обов`язку, що в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як службові дані військовозобов`язаного.

У листі Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2025 №116/2/1/6/73390 вказано, що на виконання п.56 Порядку №1487 відповідач звернувся до органів національної поліції стосовно доставлення позивача, як особи яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Таке звернення зумовлено тим, що позивачу сформована і надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повістка №627402 від 13.10.2024 для уточнення даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, відомостями листа Синельниківського РУП відділення поліції №2 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 22.04.2025 №Б-16оп/49.2/13-5016 підтверджено звернення відповідача стосовно позивача до органу національної поліції.

Відповідно до положень ст.77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В свою чергу, відповідачем в супереч вимогам ст.77 КАС України не подано до матеріалів справи докази стосовно оповіщення позивача про виклик до відповідача повісткою, за якою позивач мав з`явитися для дотримання правил військового обліку.

Відповідачем, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції, не подано жодного доказу на підтвердження допущення порушенням позивачем правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що містяться у додатку №2 до Порядку №1487, що є складовою військового обов`язку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено наявність у нього підстав для внесення згідно приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службових даних стосовно військовозобов`язаного позивача про виконання ним військового обов`язку, а саме про порушення позивачем правил військового обліку.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав визнати протиправними дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, а також зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем.

Натомість, суд першої інстанції хибно вказав, що підстави для визнання протиправними спірних дій відповідача відсутні.

Отже, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір 968,96 грн. за подання позову та судовий збір у розмірі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги.

Таким чином, згідно ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу позивача у суді першої інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду першої інстанції подано договір про надання правової допомоги від 23 жовтня 2025 року №23/10/25, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2026р., рахунок №09/04/26 від 09.04.2026р.

Так, згідно вищевказаних документів вартість послуг правничої допомоги, що надана позивачу у суді першої інстанції, складає 12000 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зауважує, що справа розглядалася в письмовому провадженні без виклику сторін, предмет спору у цій справі не вимагав значної кількості часу для підготовки позову, не потребував значного часу аналізу законодавства, оскільки по таким правовідносинам судами ухвалено значну кількість судових рішень.

Оцінивши складність справи, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на задоволення позовних вимог, подані документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи критерії розумності та співмірності до заявленої суми понесених витрат, значенням справи для сторони, колегія суддів зазначає про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 5000 грн., адже такий розмір відповідає принципам співмірності та розумності.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 160/33965/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн., судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 5000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 22.06.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров