Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №703/7157/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/260/26 Справа № 703/7157/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Проценко А. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Білої Т.О.( в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Білої Т.О. на постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 12.02.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працює водієм,

проживає

АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 14.10.2025 о 10:40 год. в с. Ротмістрівка по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT 95.380XF, р/номер НОМЕР_1 , з причепом ОДАЗ9976, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest, результат тесту позитивний 0,60 ‰, тест 241, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Біла Т.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 .

Апеляційну обґрунтовує тим, що судом прийняте рішення, яке не відповідає вимогам законодавства, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування усіх обставин справи, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про доведеність його вини та наявність складу адмінправопорушення.

Вважає, що працівниками поліції було порушено порядок оформлення адмінпротоколу, допущеного працівником поліції під час складання фабули правопорушення. Зокрема, у протоколі про адмінправопорушення, який був складений 14.10.2025 р., в описовій частині не вірно зазначено кваліфікацію ознак ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У матеріалах справи про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 містяться відеозаписи, які не відображають усіх подій, зазначених у протоколі про адмінправопорушення.

Зі змісту протоколу вбачається, що 14.10.2025 р. о 10:40 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, а о 10:49 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest.

Водночас на долучених до справи відеозаписах зафіксовано події лише в період з 10:49 год. до 11:35 год. Таким чином, відсутня відеофіксація подій, що відбувалися протягом приблизно 9 хвилин з моменту зупинки транспортного засобу до початку проведення огляду на стан сп`яніння. Саме в цей проміжок часу мали місце обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема підстави зупинки транспортного засобу, виявлення ознак сп`яніння та дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури.

Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про залучення свідків, які відповідно до вимог законодавства повинні бути присутніми у випадках, коли проведення процесуальних дій не забезпечене безперервною відеофіксацією.

Постанова фактично не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про відсутність процесуальних порушень та достатність матеріалів для визнання особи винною. Тому сторона захисту вважає що рішення суду підлягає перегляду, а доводи сторони захисту потребують ретельного дослідження в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber ( а. пр.134), зі слів адвоката про день та час розгляду справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Біла Т.О., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисницю Білу Т.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до вимог ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 14.10.2025 о 10:40 год. в с. Ротмістрівка по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT 95.380XF, р/номер НОМЕР_1 , з причепом ОДАЗ9976, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest, результат тесту позитивний та склав 0,60 ‰, чим водій порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9. а) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення знайшла своє підтвердження і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР 1 №482852 від 14.10.2025; карткою обліку адмінправопорушення від 14.10.2025; рапортом начальника СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській обл. Пишного Є.В. від 18.10.2025; тестом № 6506 від 14.10.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.10.2025, згідно з яким останній в медичний заклад їхати на огляд відмовився у зв`язку з наявною худобою у причепі, яку боїться залишати; поясненням ОСОБА_1 від 14.10.2025; довідками та відеозаписом від 14.10.2025.

Заперечення ОСОБА_1 та його захисника не спростовують винуватості у вчиненні даного правопорушення, оскільки погоджуючись на статус водія джерела підвищеної небезпеки, водій має бути готовий на вимогу поліцейських підтвердити тверезість свого стану в порядку визначеної процедури з використанням механізму незгоди з встановленими приладом на місці результатом та можливістю проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров`я. Проте водій всупереч визначеному порядку, послався на зовнішні чинники, які апеляційний суд не вважає такими, що були перешкодою для здійснення такої процедури.

Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у направленні водія т/з на огляд та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5. ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин – це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо наведених захисником аргументів про неналежність та недопустимість доказів суд зазначає, що всі докази досліджені та оцінені судом першої інстанції за внутрішнім переконанням і в своїй сукупності вказують на наявність складу адмінправопорушення в діях ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 своїми протиправними діями вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Саме таку кваліфікацію суд вважає відповідною за встановлених обставин, оскільки водій не використав своє право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я з метою спростування результатів алкотестера у разі незгоди з ними.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій чи законодавчих актів.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильним і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, що судом порушено принцип безсторонності, недостатня аргументованість судового рішення, ухвалення рішення на припущеннях, не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, а докази по справі здобуті з порушенням чинного законодавства, з порушенням конституційних праві і свобод, права на захист та наголошує, що відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу або відеозапису неналежним доказом.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про непослідовність та фрагментарність відеоматеріалів не є такими, що впливають на встановлення вини правопорушника.

Обов`язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку і дії, як поліцейських так і особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

У суду першої інстанції були наявні достатні та беззаперечні докази для ухвалення постанови про визнання винним та про притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляції, що судом першої інстанції було порушено принцип безсторонності, що начебто суд самостійно відшуковував докази винуватості, які в подальшому поклав в основу постанови, тому що перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції саме для перевірки доводів сторони захисту викликав та допитав свідка, витребував документи та лише дослідивши всі докази, у сукупності, надав їм оцінку, належним чином обґрунтував свої висновки та ухвалив законне рішення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, чим він порушив вимоги п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки своїх дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 12.02.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Білої Т.О. – залишити б ез задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.