Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №156/1623/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 156/1623/25 Провадження №33/802/593/26 Головуючий у 1 інстанції:Комзюк Н. Н.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Герасимчук Л.Р., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 26 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки..

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 19.12.2025 о 18:35 год., керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , у селі Гряди по вул. Набережній став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого вжив алкогольні напої, чим порушив вимоги п.2.10.є ПДР, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що поліцейськими складався протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, однак постановою Волинського апеляційного суду від 02.04.2026 провадження у справі було закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а саме, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, об`єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545468 від 19.12.2025 за ч.4 ст.130 КУпАП, який відповідає вимогам ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила (а.с.4); показаннями свідка ОСОБА_3 , який підтвердив те, що у ввечері 19.12.2025 він бачив ОСОБА_1 , а також його транспортний засіб, у якого було вирване переднє праве колесо, яке також пошкодило паркан його сусідки (а.с.10); результатом тестування ОСОБА_1 на алкоголь приладом Drager Alcotest 6820, тест №878, результат тесту 2,71‰ (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Результат огляду 2,71‰. У графі «З результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис (ас.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Зі змісту направлення слідує, що ОСОБА_1 для проходження огляду у медичному закладі не доставлявся (а.с.7); дослідженими у судовому засіданні відеозаписами (а.с.13), а також іншими матеріалами справи.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п.2.10.«є» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, а також пояснень ОСОБА_1 , останній не заперечує про те, що керував транспортним засобом по вулиці Набережна у с. Гряди 19.12.2025, однак заперечує вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки у автомобіля відпало колесо, яке вдарилось у паркан та пошкодило його.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер поліцейських, працівників поліції було викликано у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 за його участю дорожньо-транспортної пригоди. Під час встановлення особи та з`ясування обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 спершу заперечував причетність до ДТП, однак згодом зізнався, що він керував автомобілем та неодноразово зазначав, що після ДТП вживав спиртні напої, зазначивши, що «знімав стрес». Працівником патрульної поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився, результат 2.71‰. З результатом був згідний, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в акті огляду. При складанні протоколу будь-яких зауважень з приводу допущених порушень порядку огляду ОСОБА_1 не висловив і в подальшому зі скаргами на дії поліцейських щодо оформлення протоколу не звертався (а.с.13).

Отже, з відеозапису чітко вбачається, що сам ОСОБА_1 неодноразово вказував на те, що вживав спиртні напої після ДТП за його участі, пройшов огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, за результатами якого було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, після чого на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.130 КУпАП.

Крім того, допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 показав, що 19.12.2025 ввечері до нього зателефонувала сусідка та повідомила, що до нього хтось приїхав. Він вийшов на вулицю, де побачив ОСОБА_1 , який повідомив, що його автомобіль зламався. Оглянувши автомобіль він побачив, що в транспортному засобі вирване переднє праве колесо, яке пошкодило паркан його сусідки. Вирване колесо знаходилось на відстані 30 см від паркана, а автомобіль знаходився на відстані приблизно 80 см від колеса. Він порадив ОСОБА_1 іти додому, оскільки на вулиці було темно, а наступного дня прийти і вирішувати питання. ОСОБА_1 послухав його та пішов додому. Чи був ОСОБА_1 у тверезому стані, чи стані алкогольного сп`яніння, він не може сказати. Приблизно через годину приїхали працівники поліції, яким він надав пояснення. Вони фотографували автомобіль та паркан, щоб поліцейські проводили заміри він не бачив, схему ДТП не підписував, підписував лише протокол. Наступного дня ОСОБА_1 поставив на автомобіль колесо і забрав авто. Пізніше він бачив, як ОСОБА_1 лагодив паркан його сусідки ОСОБА_4 .

Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545468 від 19.12.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він порушив вимоги п.2.10. «є» ПДР за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП (а.с.4).

Про порушення ОСОБА_1 саме п.2.10. «є» ПДР об`єктивно свідчить долучений до вказаного протоколу відеозапис (а.с.13), на якому сам ОСОБА_1 вказує коли він вживав алкоголь.

Апеляційний суд звертає увагу, що ДТП за участі ОСОБА_1 сталося о 18 год 35 хв 19.12.2025, а його огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння був проведений 19.12.2025 о 20 год 22 хв.

З урахуванням обставин даної справи поліцейським правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП (а.с.4).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання захисника, що дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_1 не відбулось, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, що підтвердив Волинський апеляційний суд у постанові від 01.04.2026, якою закрив провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в діях ОСОБА_1 та матеріали справи не підтверджують наявність збитків є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем та у нього відірвалось колесо, яке пошкодило паркан ОСОБА_4 , що також підтвердив свідок ОСОБА_3 .. Тобто під час дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоди автомобілю, яким керував ОСОБА_1 , а також паркану домоволодіння. Також під час судового розгляду ОСОБА_1 зазначав, що відшкодував завдану ОСОБА_4 шкоду, а саме відремонтував пошкоджений паркан, що також підтвердив свідок ОСОБА_3 ..

Фактичні обставини цієї події беззаперечно свідчать про те, що мав місце факт дорожньо-транспортної пригоди 19.12.2025 за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, під час руху якого (за його версією) відірвалось колесо та пошкодило паркан, а подія ДТП, до якої об`єктивно причетний ОСОБА_1 , жодним чином не спростовується постановою Волинського апеляційного суду від 01.04.2026.

Таким чином, після настання дорожньо-транспортної пригоди водій був зобов`язаний дотримуватись вимог п.2.10.є ПДР, а саме - до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим судом у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП.

За таких обставин вказані доводи апелянта є необгрунтованими та не можуть бути безумовною підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі за ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки жодним чином не спростовують вищенаведену сукупність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а тому не можуть братись апеляційним судом до уваги.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 26 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов