Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №759/7922/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7922/26

пр. № 2-о/759/295/26

23 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., представника заявника - адвоката Гук А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту віднесення до членів сім`ї та факту перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із заявою, заінтересована особа: Міністерство оборони України, у якій просила встановити факт того, що вона відноситься до членів сім`ї свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебувала на його утриманні до дня загибелі.

Свої вимоги мотивує тим, що є рідною сестрою загиблого у бою за Батьківщину від вибухової травми 13.11.2023 ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 їх матір було позбавлено батьківських прав, а заявницю разом з братом з 15.09.2005 взято на облік дітей-сиріт, та передано для проживання до будинку сімейного типу. З 02.03.2015 ОСОБА_5 та з 31.03.2016 ОСОБА_6 були зняті з обліку у зв`язку із досягненням повноліття. У період з 01.04.2016 по кінець 2019 року заявниця разом із братом винаймали кімнату у тітки за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця зазначає, що брат був для неї єдиною рідною людиною, піклувався про неї, допомагав морально та матеріально. Вони мали спільний побут, вели спільне господарство, він вирішував усі фінансові проблеми.

Також вказує про те, що у період з 08.12.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_5 навчалася та проживала у Німеччині, на день загибелі свого брата ще не закінчила навчання та перебувала на утриманні брата, своєї сім`ї не має, доходу не отримувала. Фактично заявниця проживала за рахунок утримання її братом, так як стипендії не вистачало на проживання та вирішення побутових проблем.

14.11.2023 їй стало відомо про загибель брата, який 26.12.2023 був виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 відповідно до Витягу із Наказу № 388. У особовій справі загиблого військовослужбовця у розладі «сімейний стан» вказано сестра ОСОБА_1 , 1998 року народження.

Заявниця зазначає, що не має можливості у інший спосіб встановити та довести факт її віднесення до члена сім`ї загиблого та перебування на утриманні брата до дня його загибелі.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10 квітня 2026 року представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Гук А.Ю. подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду у порядку окремого провадження та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

24 квітня 2026 року від Міністерства оборони України надійшло клопотання про заміну заінтересованої особи на належну - Національну гвардію України.

04 травня 2026 року представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Гук А.Ю. подано заяву про заміну заінтересованої особи з Міністерства оборони України на Головне управління Національної гвардії України та подано уточнену заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявниця також просила допитати у якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року заяву представника заявниці - адвоката Гук А.Ю. про заміну заінтересованої особи - задоволено. Замінено неналежну заінтересовану особу - Міністерство оборони України на належну Головне управління Національної гвардії України.

Представник заявника у судовому засіданні підтримала подану уточнену заяву та просила задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Заінтересована особа, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету учасника справи, у судове засідання явку свого представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання.

Суд, вислухавши доводи представника заявника, допитавши свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України).

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, боротьба сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюються таке право.

Тобто якщо виникнення права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі № 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 557/1535/23.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідними братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №275, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00042456272, актовий запис №260.

Батьками заявниці та її брата вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір ОСОБА_9 було позбавлено батьківських прав відносно її дітей - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07.12.2006 у справі № 2-5981/06, що підтверджується витягом з електронної обліково-статистичної картки дитини.

З 15 вересня 2005 року по день повноліття заявниця та її брат перебували на обліку дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, та проживали у будинку сімейного типу у м. Києві.

У період з квітня 2016 року по кінець 2019 року заявниця разом з братом проживали у тітки ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , де винаймали кімнату.

08.12.2019 заявниця поїхала до Німеччини, де з 20.12.2019 працювала у родині за договором про роботу Au-Pair до 30.11.2020, та отримувала кишенькові кошти у розмірі 280 Євро (п.2.3 Договору).

З 01.08.2022 заявниця навчалася у Німеччині за спеціальністю готельного господарства, термін навчання до 31.07.2025, що підтверджується реєстрацією договору на навчання.

30 березня 2022 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу. 19 травня 2023 року його було зараховано для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з Наказу №153.

14 листопада 2023 року опікун ОСОБА_10 отримала сповіщення №7058 про загибель ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок отриманого мінно-вибухового поранення несумісного з життям через мінометний обстріл противником позицій в районі н.п. Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Причина смерті ОСОБА_1 підтверджується, зокрема, Лікарським свідоцтвом про смерть №7366 від 15.11.2023, довідкою про причину смерті до форми №100/о №7366 від 15.11.2023.

Заявниця ОСОБА_1 зазначає, що увесь період з дня повноліття та у період навчання її утримував брат до загибелі.

У період з 20.12.2019 по 01.08.2022 дохід заявниці складав 280 євро кишенькових грошей, у період з 01.08.2022 по 31.07.2025 вона отримувала стипендію у розмірі 1 100 Євро, у тому числі з вирахуванням податків, 700 Євро, а допомога брата, за її словами, щомісячно становила від 30 000,00 грн. до 50 000,00 грн.

Наявні у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_6 та її брат ОСОБА_5 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний побут, інших родин не мали, брат фактично утримував свою сестру.

Крім того, із наданих в ході розгляду справи пояснень свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є аналогічними за своїм змістом, вбачається, що заявниця разом зі своїм братом проживали однією сім`єю та після досягнення повноліття брат піклувався про заявницю, а також допомагав їй матеріально.

Факт утримання братом сестри у період її навчання також повністю підтверджується зібраними у справі належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів.

Судом встановлено, що заявниці необхідно встановити факт її віднесення до члена сім`ї загиблого та перебування на утриманні брата до його загибелі у зв`язку з необхідністю реалізувати свої права, як особи, яка проживала однією сім`єю із військовослужбовцем, який загинув, та перебувала на його утриманні.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з ч. 4 ст. 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Щодо перебування особи на утриманні Верховний Суд підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Судом встановлено, що заявниця після досягнення повноліття проживала разом із своїм братом однією сім`єю за однією адресою, мали взаємні права та обов`язки.

Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що заявниця не мала доходу, навчалася за кордоном, в тому числі, її брат, будучи зокрема військовослужбовцем, допомагав заявниці матеріально.

Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю зі своїм братом та перебування її на утриманні ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем та ІНФОРМАЦІЯ_8 загинув під час виконання бойових завдань.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту віднесення заявниці до члена сім`ї загиблого та перебування її на утриманні брата, який був військовослужбовцем та загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 , має для заявниці юридичне значення і потрібне для реалізації прав, як особи, яка проживала однією сім`єю із особою, яка була військовослужбовцем, та перебувала на його утриманні, та обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наявні підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю із братом, тобто віднесення її до членів сім`ї ОСОБА_1 , та факту перебування заявниці на утриманні брата до його загибелі, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту віднесення до членів сім`ї та факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відноситься до членів сім`ї свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утриманні загиблого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 червня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко