Суд: Печерський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 17 травня 2026 р.
Справа: №757/27438/25-ц
Суддя: Козлов Р. Ю.
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27438/25-ц
пр. 2-4141/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі: Іваненку С.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій відповідача такими, що порушують умови договору стягнення аліментів за договором та стягнення пені, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд з рахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16 березня 2026 року:
визнати Договір від 26 червня 2024 року між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Демчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1890 - порушеним відповідачем, ОСОБА_2 , з березня 2025 року;
зобов`язати відповідача, ОСОБА_2 , виконати умови Договору від 26 червня 2024 року між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, передбачені пунктом 4.2 та стягнути заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 312 248, 87 грн. (триста дванадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 87 копійок) та
стягнути пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
В обґрунтування позову, позивачка зазначила, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запит №1891 та видано Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу позивачка та відповідач мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачкою (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 видане Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 лютого 2021 року, актовий запис №821) за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2024 року у справі №367/3901/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
26 червня 2024 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до вимог чинного законодавства договір посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Демчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1890.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України Батько надає Матері утримання (аліменти) для дитини у термін, у розмірі, формі та порядку, що їх встановлено цим договором Аліменти, що сплачуються Батьком складаються з виплат у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 40 654, 50 (сорок тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 50 копійок), що на день укладання договору за курсом НБУ 1$ = 40,6545 грн.) еквівалентно 1 000, 00 (одній тисячі) Доларів США. Якщо курс долара зміниться у бік зростання чи спадання на 5%, то сторони переглядатимуть суму утримання шляхом Додаткових угод до даного Договору.
Відповідач з червня 2024 року і по лютий 2025 року виконував аліментні зобов`язання, передбачені договором в повному обсязі та вчасно.
Однак у березні 2025 року відповідач одноособово прийняв рішення про те, що не має більше бажання виконувати умови договору та змінив суму аліментів на свій власний розсуд сплативши лише половину від визначеної раніше сторонами суми - 20 422,37 грн. Теж саме повторилось і в квітні, травні 2025 року, і надалі.
Позивачці достеменно відомо, що відповідач має стабільно високі фінансові доходи. Таким чином, врахувавши зазначені вище обставини, позивачка змушена звернутись до суду з позовом про захист її прав, а також захист прав її дитини та відповідно, просить суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача направила відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого повністю заперечувала проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень послалась на те, щона момент укладення Договору від 26.06.2024 року умови щодо розміру та порядку сплати аліментів були об`єктивно прийнятними для відповідача та відповідали його фінансовим можливостям. Проте у подальшому його майновий та соціальний стан зазнав суттєвих та непередбачуваних змін, що унеможливили виконання умов договору у попередньо визначеному розмірі. 21 квітня 2025 року відповідач був змушений направити на адресу позивачки письмове повідомлення з пропозицією перегляду умов договору в частині визначення розміру аліментів. Потреба у такому перегляді зумовлена низкою обставин, що мали істотний вплив на матеріальний стан відповідача, а саме: ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року до відповідача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження, де він має статус підозрюваного. У результаті цього протягом тривалого періоду часу відповідач перебував у слідчому ізоляторі, що повністю виключало можливість здійснення ним будь-якої трудової чи підприємницької діяльності та, відповідно, отримання будь-яких доходів. Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року запобіжний захід щодо Відповідача було змінено на цілодобовий домашній арешт. Це означало фактичну ізоляцію, обмеження пересування та неможливість здійснювати будь-яку трудову або підприємницьку діяльність. У таких умовах відповідач був позбавлений об`єктивної можливості отримувати стабільний дохід, що прямо унеможливлювало сплату аліментів у встановленому договором розмірі. Також вироком Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 757/29535/25-к від 10 липня 2025 року, який набрав законної сили 10 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні низки кримінальних правопорушень та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з організуванням азартних ігор, строком на десять років. Водночас, на підставі статті 75 КК України, відповідача було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки. Зазначений вирок на думку суду підтверджує обмеженість можливостей відповідача у сфері працевлаштування: наявність судимості, іспитового строку та додаткового покарання об`єктивно звужують його право на вільне здійснення трудової діяльності. В умовах встановленого іспитового строку та наявності додаткових покарань, передбачених вироком суду, відновлення адвокатської практики відповідача у найближчій перспективі є абсолютно неможливим і це означає, що відповідач позбавлений не лише поточного доходу, а й перспективи повернення до основної професії упродовж тривалого часу. Також представник вказала, що на утриманні відповідача перебуває мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою похилого віку. Вона вже давно не здійснює трудової чи підприємницької діяльності, що обумовлено як її віком, так і станом здоров`я. У зв`язку з віковими змінами та наявними проблемами зі здоров`ям, вона фактично перебуває у стані постійної залежності від сторонньої допомоги. Щодо стану банківських рахунків відповідача, представник зазначила, що фактичні залишки коштів на рахунках відповідача є мінімальними, а характер надходжень свідчить про їх випадковість та епізодичність. Такі кошти не можуть розглядатися як стабільне джерело доходу. Аналіз руху коштів за відповідний період демонструє, що на рахунок відповідача надходять суми, які не лише неспівмірні з розміром встановлених аліментів, а й часто не дають змоги забезпечувати навіть базові побутові потреби для власного існування. Посилання позивачки про те, що відповідач з 03 травня 2021 року ОСОБА_2 займає посаду директора ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ та нібито отримує стабільно високі доходи ґрунтуються на застарілій інформації та в даний час не відповідає дійсності. Позивачкою не доведено, що дитині необхідний цілодобовий нагляд. Позивачка відмовляє відповідачу у зустрічах з сином, перешкоджає його участі у вихованні, а також не допускає його до участі у відвідуванні лікарів чи інших заходів, пов`язаних з дитиною.
У свою чергу представник відповідача направив відповідь на відзив якому заперечував проти доводів викладених представником відповідача у своєму відзиві та наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Також представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив в якому представник наполягала на доводах, викладених у своєму відзиві.
У судовому засіданні представники позивачки позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та вивчивши зміст поданих сторонами заяв по суту позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейне законодавство України встановлює права та обов`язки подружжя на утримання. Відповідно до Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Судом вставлено, що між позивачкою, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , 01 грудня 2012 року було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запит №1891 та видано Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу позивачка та відповідач мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2024 року у справі №367/3901/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Також судом встановлено, що 26 червня 2024 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до вимог чинного законодавства договір посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Демчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1890.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України Батько надає Матері утримання (аліменти) для дитини у термін, у розмірі, формі та порядку, що їх встановлено цим договором Аліменти, що сплачуються Батьком складаються з виплат у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 40 654, 50 (сорок тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 50 копійок), що на день укладання договору за курсом НБУ 1$ = 40,6545 грн.) еквівалентно 1 000, 00 (одній тисячі) Доларів США. Якщо курс долара зміниться у бік зростання чи спадання на 5%, то сторони переглядатимуть суму утримання шляхом Додаткових угод до даного Договору.
Відповідач з червня 2024 року і по лютий 2025 року виконував аліментні зобов`язання, передбачені договором в повному обсязі та вчасно.
Однак у березні 2025 року відповідач одноособово прийняв рішення про те, що не має більше бажання виконувати умови договору та змінив суму аліментів на свій власний розсуд сплативши лише половину від визначеної раніше сторонами суми - 20 422,37 грн. Теж саме повторилось і в квітні, травні 2025 року, і надалі.
Укладений між сторонами Договір містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дитини, їх розмір, що відповідає інтересам дитини та є обов`язковими для сторін договору. Цей Договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
Пунктом 12 Договору передбачено, що кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов`язків.
При цьому, позивачка зауважує, що з червня 2024 року і по лютий 2025 року виконував аліментні зобов`язання, передбачені договором в повному обсязі та вчасно.
Однак у березні 2025 року відповідач одноособово прийняв рішення про те, що не має більше бажання виконувати умови договору та змінив суму аліментів на свій власний розсуд сплативши лише половину від визначеної раніше сторонами суми - 20 422,37 грн. Теж саме повторилось і в квітні, травні 2025 року, і надалі.
Оскільки відповідач, на думку позивачки, не має наміру виконувати зобов`язання, покладені на нього договором, сума боргу значно виросла, таким чином в червні 2025 року було сплачено 20 360,00 грн., липні 2025 року - 20 484,00 грн., серпні 2025 року 20 359,00 грн., вересні 2025 року - 20 000,00 грн., а у жовтні 10 000, 00 грн. Отже, за період з червня 2025 по жовтень 2025 року сума заборгованості становила 112 069,50 грн., а загальна заборгованість за укладеним договором зросла до 172 976,37 грн.
У листопаді 2025 року відповідач продовжував не виконувати своє зобов`язання в повному обсязі, а саме: ним було сплачено лише 10000, 00 грн. аліментних зобов`язань. За оновленими даними заборгованість зросла на 30 654, 50 грн., тобто загальна сума заборгованості станом на листопад склала 203 630,87 грн. В грудні 2025 року відповідачем продовжувалось невиконання зобов`язань, передбачених договором, так, відповідно до платіжної інструкції (ІСКТР12150ХСDG.1) від 15.12.2025 року відповідачем сплачено аліменти в сумі 10 000, 00 грн. за грудень 2025 року, тобто на 30 654, 50 грн. менше, ніж передбачено умовами договору, за таких обставин, загальна сума заборгованості станом на грудень 2025 року складала: 234 285, 37 грн.
В січні 2026 року відповідачем продовжувалось невиконання зобов`язань, передбачених договором, так, відповідно до платіжної інструкції (ІСКТQ115ODOTA.1) від 15.01.2026 року відповідачем сплачено аліменти в сумі 10 000, 00 грн. за січень 2026 року, тобто на 30 654, 50 грн. менше, ніж передбачено умовами договору, за таких обставин, загальна сума заборгованості станом на січень 2026 року складає: 264 939, 87 грн.
В лютому 2026 року відповідачем продовжувалось невиконання зобов`язань, передбачених договором, так, відповідно до платіжної інструкції (ІСКТQ02120LS4H.1) від 12.02.2026 року відповідачем сплачено аліменти в сумі 15 000, 00 грн. за лютий 2026 року, тобто на 25 654, 50 грн. менше, ніж передбачено умовами договору, за таких обставин, загальна сума заборгованості станом на лютий 2026 року складає: 290 594, 37 грн.
В подальшому і в березні 2026 року відповідачем продовжувалось невиконання зобов`язань, передбачених договором, так, відповідно до платіжної інструкції (ІСКТQ313OА2М7.1) від 13.03.2026 року відповідачем сплачено аліменти в сумі 10 000, 00 грн. за березень 2026 року, тобто на 30 654, 50 грн. менше, ніж передбачено умовами договору, за таких обставин, загальна сума заборгованості станом на січень 2026 року складає: 312 248, 87 грн.
Таким чином, сума заборгованості за договором склала 312 248, 87 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь.
Позивачка вважає, що невиконання відповідачем умов Договору, незалежно від підстав такого невиконання, є його порушенням, а саме: наявність заборгованості зі сплати аліментів відповідачем за Договором підтверджує систематичність порушення умов Договору останнім та істотність завданої цим шкоди, оскільки позивач значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні Договору, зокрема - на виконання відповідачем, як батьком спільної дитини, батьківських обов`язків по її утриманню та сплати аліментів на неї у встановленому у Договорі розмірі та строки.
Частиною 1 статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Відповідно до вимог статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Позивачка зазначає, що відповідач не виконує у повній мірі умов укладеного між сторонами договору.
При цьому, відповідач є особою працездатного віку, обставин про наявність будь-яких погіршень стану його здоров`я у зв`язку з чим він не може працювати та не сплачувати аліменти, в тому числі заборгованості, немає, та відповідних доказів про це не надає.
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого у відповідача утворилась значна заборгованість зі сплати ним аліментів на утримання дитини.
Також, згідно речення 7 п. 4.4. договору кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні у виконанні ї обов`язків. У разі прострочення виплати батько сплачує пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Але, відповідно до ч. 1 ст.196 СК України розмір пні не може становити більше 100 відсотків заборгованості, а тому сума пені за прострочення сплати аліментів, становить 312 248, 87 грн.
Відповідно до ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до роз`яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі Справа № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачкою доведена наявність заборгованості відповідача по аліментам за Договором про сплату аліментів.
Також, в ході розгляду справи відповідачем не спростовано того факту, що заборгованість по аліментам сталася саме з його вини.
Крім цього, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач, будучи достовірно обізнаний про існування Договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, а саме: про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання дитини - аліменти сплачував не в повній мірі, доказів того, що існуюча заборгованість виникла з незалежних від нього причин не надав, суд дійшов висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв`язку з чим, позивач набула права на стягнення неустойки (пені).
Посилання представника відповідача на те, що стосовно відповідача існує обвинувальний вирок, який нібито є перешкодою для його працевлаштування суд оцінює критично, оскільки відповідач є молодим чоловіком і не позбавлений права працевлаштуватись та отримувати дохід, відомостей про незадовільний стан його здоров`я стороною відповідача також не надано. Твердження про те, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва щодо відповідача фактично перешкоджає обіймати значну частину посад суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається із резолютивної частини вироку, відповідач позбавлений права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у підприємствах будь-якої форми власності, видами діяльності яких пов`язана з організуванням азартних ігор, в той час як відповідача не позбавлено права займатись будь-якою іншою діяльністю.
Щодо посилань представника відповідача, що на утриманні відповідача перебуває його матір, суд зауважує наступне. На підтвердження цієї обставини сторона відповідача надає копію пенсійного посвідчення матері відповідача, однак інших доказів, які б підтверджували, що мати позивача потребує сторонньої фінансової допомоги суду не надано. Натомість копія пенсійного посвідчення навпаки підтверджує, що мати позивача є особою пенсійного віку та отримує пенсію.
Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а вимога про стягнення пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, підлягає частковому задоволенню.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3122,49 грн. за дві вимоги матеріального характеру та 1211, 20 грн. за вимогу немайнового характеру, всього разом 4343,69 грн.
Керуючись ст.180, 181, 182, 191, 192 СК України, ст.12, 19, 76, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 526, 527, 611, 651, 653 ЦК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій відповідача такими, що порушують умови договору стягнення аліментів за договором та стягнення пені - задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 такими, що порушують умови Договору від 26 червня 2024 року між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Демчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1890.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплаті аліментів за період з березня 2025 року по березень 2026 року (включно) у розмірі 312 248, 87 грн. (триста дванадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 87 копійок) за договором від 26 червня 2024 року між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Демчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1890.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 312 248, 87 грн. (триста дванадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 87 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4343,69 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 18 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua