Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №756/8271/25 — Оболонський районний суд міста Києва

22.06.2026 Справа № 756/8271/25

Справа № 756/8271/25

Провадження № 2/756/575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання права власності і витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

06.06.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 .

Позов обґрунтований тим, що в березні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання від 14.02.2019 та від 18.02.2019 (справа № 756/3613/20). ОСОБА_3 була одинокою непрацездатною особою похилого віку, проживала одна, мала певні захворювання та потребувала постійного стороннього догляду довічно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Їй на праві власності належали дві квартири: квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2010 р., та квартира АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1998 року. Оригінали правовстановлюючих документів завжди зберігались у ОСОБА_3 , вона їх нікому не показувала і вела закритий спосіб життя. ОСОБА_3 мала дуже маленьку пенсію 2072,32 грн., влітку 2019 року просила гроші у перехожих на вулиці, та зустріла подругу - ОСОБА_4 - мати позивача, яка була обізнана про наявність у ОСОБА_3 двох квартир, та запропонувала їй покращити свій матеріальний стан, продавши одну із квартир. В липні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до нотаріуса, яка повідомила, що надані нею правовстановлюючі документи є кольоровими фотокопіями, а не оригіналами. Нотаріус перевірила реєстр і повідомила, що квартири є предметом договорів довічного утримання від 14.02.2019 та 18.02.2019, укладеними з ОСОБА_2 , які посвідчив приватний нотаріус Бригіда В.О. ОСОБА_3 ніколи не укладала договорів довічного утримання, правовстановлюючих документів не передавала, паспорт не губила. Приватний нотаріус Бригіда В.О. відмовив їй у наданні копій договорів довічного утримання. З приводу викрадення документів та злочинних дій нотаріуса і відповідача, ОСОБА_3 звернулась до поліції та було зареєстроване кримінальне провадження. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом від 06.11.2019, а також правонаступником у цивільній справі № 756/3797/20. У вказаній справі позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову, що зумовило подання цього позову. Оскільки ОСОБА_3 не вчиняла правочину, то відповідач заволодів квартирами безпідставно, не міг набути право власності на вказані квартири. Оригінали договорів для проведення почеркознавчої експертизи, відповідач приховує і суду не надає.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 04.09.2025 року, витребувано у приватного нотаріуса Бригіди В.О. належним чином засвідчені копії договорів довічного утримання від 14.02.2019 та 18.02.2019, а також витребувано у Одинадцятої київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.08.2025 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

16.07.2025 року на виконання ухвали суду надійшли матеріали спадкової справи.

04.09.2025 року відкладене підготовче засідання на 06.11.2025 року, для повторного виклику учасників справи та витребування доказів у приватного нотаріуса Бригіди В.О.

06.11.2025 року підготовче засідання не відбулось через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, справа призначена на 22.01.2026 року.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року вирішено закрити підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи на 17.03.2026 року, повторно витребувано у приватного нотаріуса Бригіди В.О. оригінали або належним чином засвідчені копії договорів довічного утримання, а також витребувано оригінали таких договорів у відповідача ОСОБА_2 .

Судове засідання 17.03.2026 року не відбулось через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, справа призначена на 23.04.2026 року.

23.04.2026 року судове засідання відкладено через неявку відповідача, наступне засідання призначене на 26.05.2026 року.

Позивач в судове засідання не прибув, від представника позивача надійшла заява про розгляд прави без участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово викликався до суду шляхом направлення повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак судові документи повертались підприємством поштового зв`язку без вручення через відсутність адресата. Також відповідач повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Отримати відомості про його зареєстроване місце проживання виявилось неможливим через відсутність достатніх даних, за яких можливо ідентифікувати особу. На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Третя особа - приватний нотаріус Бригіда В.О. неодноразово викликався до суду шляхом направлення судових документів за офіційною за адресою нотаріальної діяльності, однак такі залишились без вручення через відсутність адресата. Витребуваних на ухвалу суду доказів нотаріус не надав. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає його належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Після дослідження доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 16.02.2010 ОСОБА_3 , успадкувала квартиру АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване в КП КМР «КМ БТІ» 10.03.2010 року.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 27.10.1998 р., ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , та згідно з інформаційною довідкою КП КМР «КМБТІ», право власності було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2019 № 190942858, вказано про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору довічного утримання: серія та номер 67 виданий 14.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідною В.О.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2019 № 190943792, вказано про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання: серія та номер 78 виданий 18.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідною В.О.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100050007953 вбачається, що 30.10.2019 за заявою ОСОБА_3 до реєстру внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України з посиланням на те, що 07.09.2019 у невстановленому місці, невстановлена особа підробила документи, а саме договір утримання відносно ОСОБА_3 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100050008222 вбачається, що 30.11.2019 за усною заявою до реєстру внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України з посиланням на те, що невстановлені особи у липні 2019 року підробили офіційний документ, а саме договір довічного утримання по квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .

06.11.2019 року ОСОБА_3 на випадок смерті склала заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 є спадкоємцем на підставі заповіту, та прийняв спадщину у встановленому законом порядку шляхом подання заяви до нотаріальної контори. Відомості про наявність інших спадкоємців - відсутні.

Як вбачається з листа Київської місцевої прокуратури № 7 від 11.03.2021, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100070000103 здійснюється СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві, де і зберігаються договори довічного утримання від 14.02.2019 та від 18.02.2019.

У листі Подільського УП ГУНП в м. Києві на виконання ухвали суду у цивільній справі № 756/3613/20, вказано про відсутність у матеріалах кримінального провадження № 12016100070000103 оригіналів договорів довічного утримання від 14.09.2019 та 18.09.2019.

У рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 10.07.2025 року, у справі № 756/3613/20, яке набрало законної сили 14.10.2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання договорів довічного утримання недійсними. Водночас, у вказаному рішенні суд зазначив: «Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено те, що ОСОБА_3 спірні договори довічного утримання не підписувала, належних та допустимих доказів на підтвердження її волевиявлення на укладення цих правочинів суду не надано, що свідчить про неукладеність цих правочинів та неможливість визнання їх недійсними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову».

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2024 року у справі № 910/5808/20 зазначено, що для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору. Власник, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 522/2110/15-ц, зазначено, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16 зазначено, що за змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2024 р. у справі № № 924/408/21 (924/287/23) зазначено, що відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність.

Під час розгляду цієї справи відповідач не надав суду доказів, на підставі яких у нього виникло право власності на спірні квартири. Так само, вказані докази не були надані приватним нотаріусом на вимогу суду.

Суд звертає увагу, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Суд бере до уваги, що факт не укладення договорів довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено також рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.07.2025 року у справі № 756/3613/20, яке набрало законної сили 14.10.2025 року.

Таким чином, слід дійти висновку, що вказані квартири незаконно і безпідставно вибули з володіння ОСОБА_3 за її життя, а в подальшому - зі складу спадкового майна, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , що позбавило його права на оформлення спадщини.

У зв`язку із цим, та враховуючи доведення позивачем права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , позов слід задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 15140,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання права власності і витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , та на квартиру АДРЕСА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) суму судового збору у розмірі 15140 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Діденко