Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №440/11494/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. Справа № 440/11494/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 12.03.26 по справі № 440/11494/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 24.02.2022 по 24.06.2024; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.03.2023 по 05.05.2023; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2022-2024 рік; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2024 рік, відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період його служби та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період його служби з 20.01.2023 по 25.08.2023; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період його служби та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період його служби з 26.08.2023 по 26.06.2024; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 компенсації за неотримане речове майно за період його служби та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за неотримане речове майно за період його служби.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем під час звільнення із військової служби, не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу, грошове забезпечення на період лікування тощо. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність застосування пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, оскільки не врахував, що зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати обсяг прав, гарантованих Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стверджує, що суд безпідставно застосував норму про 4% за кожен місяць, хоча позивач звільнений за станом здоров`я (інвалідність), відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII має право на 50% місячного забезпечення за кожен рік служби. Суд першої інстанції не врахував, що ця норма має пріоритет над підзаконним актом (Постанова №460). Звертає увагу, що зі змісту норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Зауважує, що обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються медичними документами, тому позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 24.03.2023 по 05.05.2023. Наголошує, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2022 рік, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки», ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.3 розділу ХХХІ наказу Міноборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам». Зазначає, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період його служби.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Вказує, що під час проходження військової служби та при звільненні з військової служби позивач не звертався до відповідача із будь-якою заявою (рапортом) про виплату компенсації за неотримане речове майно, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, яка передбачена пунктом 4 Порядку №178 та в якій зазначається сума такої грошової компенсації, позивачем не отримувалася. Зауважує, що позивач подав рапорт про виплату, зокрема, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно 18.09.2024, при тому, що був звільнений з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.06.2024 №178. Наголошує, що на час звільнення позивача з ним було проведено повний розрахунок і виплачені всі належні йому суми, а невиплачені суми грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування не можна кваліфікувати як «суми, що належали виплаті позивачу при звільненні», з огляду на відсутність на момент звільнення заяви (рапорту) позивача на здійснення таких виплат.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.02.2022 №36 солдата ОСОБА_2 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_6 24.02.2022 стрільцем-санітаром другого відділення другого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.06.2022 №124 рядового ОСОБА_1 наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в АДРЕСА_1 , з 04.06.2022 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та всіх видів забезпечення. Щорічна основана відпустка за 2022 рік не використана. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не отримував. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливості проходження служби, додаткову винагороду за період дії воєнного стану, передбачену рішенням Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, в розмірі 30000 грн пропорційно дням участі за період з 01.06. по 04.06.2022.

Учасниками справи не заперечується, що солдат ОСОБА_2 проходив військову службу в структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_5 і отримував грошове забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_7 в такі періоди:

з 24.02.2022 (наказ №36) до 04.06.2022 (наказ №124);

з 28.08.2023 (наказ №235) до 26.06.2024 (наказ №178).

З 04.06.2022 до 31.12.2022 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , також отримував грошове забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 №52 рядового ОСОБА_1 з 11.02.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 на посаду санітара лікувального відділення медичної роти, як такого, що прибув із Військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2023 №147 рядовому ОСОБА_3 , зарахованому наказом від 07.05.2023 №59-РС у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , встановлено оклад за попередньою посадою відповідно до 4 тарифного розряду.

По 27.08.2023 ОСОБА_2 перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2023 №253 солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2023 №339-PC на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_9 », наказано вважати таким, що 26.08.2023 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. З 26.08.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення із сніданку 27.08.2023. Щорічна основна відпустка за 2022-2023 роки не надавалась. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, за 2023 рік не надавалась. Грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалася.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 28.08.2023 №235 рядового ОСОБА_1 наказано вважати таким, що з 28.08.2023 справи та посаду стрільця першого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 01.11.2023 №300 рядового ОСОБА_1 наказано вважати таким, що з 01.11.2023 справи та посаду гранатометника першого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 26.06.2024 №178 рядового ОСОБА_1 , звільненого зі служби у запас відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наказано вважати таким, що справи та посаду здав. З 26.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вислуга у Збройних Силах України на 26.06.2024 становить: календарна - 02 роки 04 місяці 02 дні, пільгова - немає, загальна - 02 роки 04 місяці 02 дні. Наказано виплатити: - щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% за період з 01.06.2024 по 26.06.2024; - надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.06.2024 по 26.06.2024. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 15 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Наказано виплатити грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки для учасників бойових дій за 2023 та 2024 роки. Наказано виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 108% від місячного грошового забезпечення (без урахування винагород) за період з 24.02.2022 по 24.06.2024. Наказано виплатити: - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 25 діб; - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік за 15 діб; - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік за 30 діб.

18.09.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із рапортом щодо здійснення виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 24.02.2022 по 24.06.2024, додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні, а саме, за період з 24.03.2023 по 05.05.2023, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, індексації грошового забезпечення за період його служби, а також компенсації за неотримане речове майно за період його служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу спірних сум грошових допомог та компенсацій, додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 24.02.2022 по 24.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац 23 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI).

Водночас, абзацом 24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону №2232-XII).

При цьому, частина 6 ст.2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За цим, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

У контексті спірних правовідносин саме абзац 24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:

- особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час.

Відтак, саме положення абзацу 24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, як положення спеціальної правової норми, підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абзацу 1 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, на які хибно посилається позивач у позові та апеляційній скарзі.

Як вже зазначалось вище, абзац 24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.09.2014 №460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі по тексту - Порядок №460; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правовими нормами пунктів 1-4 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією на особливий період, відповідно до абзацу 24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI та Порядку №460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби. При цьому, період попереднього проходження позивачем військової служби не підлягає врахуванню при виплаті такої допомоги, оскільки це прямо передбачено абзацом 23 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI та пунктом 2 Порядку №460.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2025 у справі №160/32903/23.

Як слідує з матеріалів справи, керуючись вищевказаними нормами та враховуючи те, що позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, останньому виплата одноразової грошової допомоги при звільненні правомірно здійснена в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення: 21329,25 грн х 4% = 853,17 грн х 27 міс. = 23035,59 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є безпідставними та ґрунтуються на хибному застосуванні позивачем норм законодавства, адже позивач не є тим суб`єктом, на якого поширюється дія пп.1 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, тому що при звільненні з військової служби, він, в розумінні Закону №2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється дія абз.24 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та ненарахування ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.03.2023 по 05.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025 строк дії воєнного часу продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту – Постанова №168; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду до 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду до 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.

При цьому, суд наголошує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2024 №1844/842 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_2 в період з 06.10.2022 по 09.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Костянтинівка, м. Дружківка, с. Курдюмівка, с. Диліївка Донецької області. Підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №126 від 04.10.2022; витяг з журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_2 інв. №1 від 01.06.2022.

08.10.2022 поблизу населеного пункту Курдюмівка Донецької області під час виконання бойових завдань із захисту України позивач отримав вибухове вогнепальне осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу, що підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами та довідкою військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.03.2023 №500-н.

Зі змісту довідки військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.03.2023 №500-н встановлено, що 06.03.2023 позивачу проведено медичний огляд ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин нижніх кінцівок (08.10.2022), лікованих, оперативно (08.10.2022 - первинна хірургічна обробка вогнепальних ран), з наявністю сторонніх тіл, у вигляді посттравматичної невропатії лівих великогомілкового та малогомілкового нервів, помірно вираженого дистального парезу лівої нижньої кінцівки, при помірному порушенні функції; зміцнілих шкірних рубців нижніх кінцівок. Наслідки вогнепального осколкового поранення (08.10.2022) грудної клітки справа з вогнепальним переломом VIII-гo ребра справа, двобічним пневмотораксом, лікований оперативно (08.10.2022 - торакоцентез, дренування обох плевральних порожнин; первинна хірургічна обробка ран), у вигляді рубців шкіри грудної клітки, консолідованого перелому VIII-гo ребра справа, облітерації плеврального синусу зліва, без порушення функції дихання. Консолідований крановий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 - поранення тяжкого ступеня. Поранення, травма, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 31.12.2022 №3500, видана командиром Військової частини НОМЕР_2 ). Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Спірним у даній справі є питання нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Відмовляючи у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи належних документів для встановлення взаємозв`язку лікування позивача у період з 24.03.2023 по 05.05.2023 з наслідками поранення, яке сталося 08.10.2022.

Колегія суддів враховує, що з перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №715/183 Військової частини НОМЕР_3 за період лікування позивача з 24.03.2023 по 04.04.2023 встановлено основний діагноз: стан після вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин нижніх кінцівок (08.10.2022), лікованих оперативно (08.10.2022 - первинна хірургічна обробка вогнепальних ран), з наявністю сторонніх тіл, у вигляді посттравматичної невропатії лівих великогомілкового та малогомілкового нервів, помірно вираженого дистального парезу лівої нижньої кінцівки, при помірному порушенні функції; зміцнілих шкірних рубців нижніх кінцівок. Наслідки вогнепального осколкового поранення (08.10.2022) грудної клітки справа з вогнепальним переломом VIII-го ребра справа, двобічним пневмотораксом, лікований оперативно (08.10.2022 - торакоцентез, дренування обох плевральних порожнин; первинна хірургічна обробка ран), у вигляді рубців шкіри грудної клітки, консолідованого перелому VIII-го ребра справа, облітерації плеврального синусу зліва, без порушення функції дихання. Консолідований крановий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки. Супутній діагноз: ізольований міжхребцевий остеохондроз, поперекового відділів хребта, фаза загострення. Скарги на: відчуття оніміння, біль лівій нижній кінцівці, порушення функції лівої стопи, загальну слабкість, порушення сну, задишка при фізичних навантаженнях. Анамнез хвороби: згідно наданої довідки про обставини травми: 08.10.2022 близько 23:00 год, в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеною пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час артилерійсько-мінометного обстрілу збройними силами російської федерації отримав поранення: відкриту рану задньої стінки грудної клітки, травматичний пневмоторакс, відкрита рана стегна, відкриту рану гомілки. Проходив лікування за етапами евакуації.

Також з виписного епікризу №620 Військової частини НОМЕР_4 за період лікування позивача з 04.04.2023 по 05.05.2023 встановлено основний діагноз: наслідки вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин нижніх кінцівок (08.10.2022), лікованих оперативно (08.10.2022 - первинна хірургічна обробка вогнепальних ран), з наявністю сторонніх тіл, у вигляді посттравматичної невропатії лівих великогомілкового та малогомілкового нервів з помірно вираженим дистальним парезом лівої нижньої кінцівки, з помірним порушенням функції; зміцнілих шкірних рубців нижніх кінцівок. Наслідки вогнепального осколкового поранення (08.10.2022) грудної клітки справа з вогнепальним переломом 8-го ребра справа, двобічним пневмотораксом, лікованим оперативно: (08.10.2022 - торакоцентез, дренування обох плевральних порожнин, первинна хірургічна обробка ран) у вигляді рубців шкіри грудної клітки, консолідованого перелому 8-го ребра справа, облітерації плеврального синусу зліва, без порушення функції дихання. Консолідований крайовий перелом нижньої третини великогомілкової кістки лівої гомілки. Діагноз (супутній): нозокоміальна пневмонія нижньої частки (S8,9) правої легені. ЛН 0-1. Викривлення переділки носа. Хронічний вазо-моторний риніт. Особливості перебігу захворювання: зі слів хворого та даних медичної документації 08.10.2022 поблизу населеного пункту Курдюмівка, Донецької області отримав вибухове поранення в результаті артилерійського обстрілу. Перша медична допомога надана в Дружківській міській лікарні, де виконано ПХО вогнепальних ран. Проходив стаціонарне лікування за етапами евакуації у м. Дніпро, м.Кропивницькому, НВМКЦ «ГВКГ», рішенням ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» на підставі статті 76 б графи II визнаний обмежено придатним до військової служби. З 24.03.2023 по 04.04.2023 лікувався у в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_2 , звідки був направлений у в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 на реабілітаційне лікування, де 18.04.2023 була виявлена правобічна нижньодольова пневмонія, з приводу якої отримував цефтриаксон та левофлоксацин. Після проведеного лікування та реабілітації виписується із покращенням.

З вищенаведених медичних документів встановлено, що лікування позивача за період з 24.03.2023 по 05.05.2023 здійснювалося саме у зв`язку з наслідками бойового поранення, отриманого 08.10.2022, а саме: з 24.03.2023 по 04.04.2023 позивач проходив лікування у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 04.04.2023 по 05.05.2023 перебував на стаціонарному реабілітаційному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_4 .

Отже, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 24.03.2023 по 05.05.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи медичною документацією.

Водночас, у порушення вимог пункту 1 Постанови №168 позивачу не виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Колегія суддів звертає увагу, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 №52 рядового ОСОБА_1 з 11.02.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 на посаду санітара лікувального відділення медичної роти, як такого, що прибув із військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2023 №147 рядовому ОСОБА_3 , зарахованому наказом від 07.05.2023 №59-РС у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , встановлено оклад за попередньою посадою відповідно до 4 тарифного розряду.

Відтак, у спірний період з 24.03.2023 по 05.05.2023 ОСОБА_2 перебував у розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 , тому саме Військова частина НОМЕР_1 повинна була нарахувати та виплатити ОСОБА_3 збільшену до 100000,00 гривень додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про те, що всі умови отримання збільшеної до 100000,00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023, приймаються колегією суддів в якості належних.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 збільшеної до 100000,00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Щодо вимог позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 рік; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2024 рік, відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (ч.14 ст.10-1 Закону №2011-XII).

Згідно з п.3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пп. 5, 6 розділу ХХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні календарної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій, колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.06.2024 №178 рядовому ОСОБА_2 належало виплатити компенсацію за 98 днів:

28 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки;

25 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

15 днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;

30 днів щорічної основної відпустки за 2024 рік.

Виплата компенсації здійснена з розрахунку: 21329,25 грн : 30 дн. = 710,975 грн х 98 дн = 69675,55 грн.

При цьому, виплата компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік не здійснювалась, оскільки в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 №253 про виплату чи невиплату не зазначено.

Суд вказує на відсутність у матеріалах справи інформації, з документальним підтвердженням, про наявність у позивача у 2022 році статусу учасника бойових дій, який надає право на додаткову відпустку у 2022 році.

Натомість, у матеріалах справи міститься лише копія посвідчення серія НОМЕР_6 від 29.02.2024 про набуття позивачем статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни.

Як наслідок, позовні вимоги позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Продовжуючи апеляційний розгляд справи, суд зазначає, що згідно з пп. 1, 6 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі по тексту – Порядок №260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання допомоги для оздоровлення звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними штатними посадами.

Відповідно до пп. 1, 7 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Як слідує з матеріалів справи, виплати грошової допомоги на оздоровлення відповідно до пп.3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були здійснені в розмірі місячного грошового забезпечення:

за 2022 рік - у жовтні 2022 року в розміру 13268,70 грн;

за 2023 рік - у вересні 2023 року в розмірі 21329,25 грн;

за 2024 рік - у червні 2024 року в розмірі 21329,25 грн.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп.3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.9 Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Дорученнями Міністра оборони України у 2022-2024 роках визначались виключні підстави, коли виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

З викладеного слідує, що надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою та виплачується лише в межах кошторисних призначень з виключних підстав.

Доказів звернення позивача до відповідачів із рапортами з проханням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із зазначенням таких підстав матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивачу була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у грудні 2022 року в розмірі 6634,35 грн.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_3 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 рік.

Щодо вимог позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період його служби та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період його служби з 20.01.2023 по 25.08.2023, а також визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період його служби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період його служби з 26.08.2023 по 26.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що службу у Військовій частині НОМЕР_1 позивач розпочав з 11.02.2023 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 №52), а тому визначення позивачем періоду початку виплати спірної індексації з 20.01.2023 суд вважає безпідставним.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям призупинена.

Отже, позовна вимога про нарахування та виплату позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.01.2023 по 25.08.2023 є безпідставною.

З аналогічних підстав задоволенню не підлягає й вимога позивача про нарахування та виплату ІНФОРМАЦІЯ_6 індексації грошового забезпечення за період з 26.08.2023 по 31.12.2023.

Щодо нарахування та виплати ІНФОРМАЦІЯ_6 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.06.2024, то суд враховує, що в силу положень статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Позаяк, за інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: у січні 2024 року індекс споживчих цін становив 100,4%, у лютому 2024 року 100,3%, у березні 2024 року 100,5%, у квітні 2024 року 100,2%, у травні 2024 року 100,6%, у червні 2024 року 102,2%, з урахуванням абзацу першого пункту 5 Порядку №1078, підстави для виплати індексації грошового забезпечення у 2024 році також відсутні.

Індекс споживчих цін за наростаючим підсумком з січня по червень 2024 року перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулось підвищення посадових окладів, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) індексація нараховується в серпні.

Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення), починаючи з серпня поточного року.

Водночас, з військової служби позивача звільнено з 26.06.2024 (виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_5 ), тобто ще до серпня 2024 року.

Як наслідок, у ТЦК та СП були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення й за період з 01.01.2024 по 26.06.2024, а тому позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, колегія суддів вказує, що в березні 2018 позивач не проходив військову службу, та відповідно не отримував грошове забезпечення, і його посадовий оклад не змінювався (адже в березні 2018 позивач не проходив військову службу), це, в свою чергу, дає підстави для висновку, що у позивача не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів Порядку №1078.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Щодо вимог позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 компенсації за неотримане речове майно за період його служби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за неотримане речове майно за період його служби, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.9-1 Закону №2232-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Тож визначення порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, який постановою від 16.03.2016 №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178; в редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

За змістом п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

У цій справі спір виник також з приводу наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.

ТЦК та СП у відзивах на позовну заяву в якості підстав для невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно посилаються на розпорядження командування Військової частини НОМЕР_7 від 14.12.2022 №502/7/2/4/581, яке видано на виконання вимог телеграми ТВО начальника тилу командування логістики ІНФОРМАЦІЯ_10 від 12.12.2022 №763/2540, згідно з яким відповідно до абзацу 9 пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування; речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби під час звільнення не видаються; інвентарні речі, здаються на речовий склад військової частини.

Оцінюючи правомірність наведених доводів ТЦК та СП, суд виходить з таких міркувань.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі по тексту – Інструкція №232; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Інструкції №232 зазначено, що вона визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових шпальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Розділом V Інструкції №232 передбачено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.

Зокрема, як визначено у абзаці 11 п.29 розділу V Інструкції №232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

З урахуванням наведеного суд звертає увагу на те, що наведеною вище нормою Інструкції №232 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби в особливий період йому не видаються предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби.

Водночас, на переконання суду, немає підстав тлумачити наведену норму права у спосіб, запропонований відповідачами, а саме: за відсутності у військової частини обов`язку видати військовослужбовцю неотримані за період проходження служби предмети речового майна, не виникає обов`язок виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

При цьому суд виходить з того, що у силу пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 при звільненні військовослужбовців у мирний час передбачено альтернативу: військовослужбовець за бажанням або отримує речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби, або грошову компенсацію за таке майно, виходячи із його закупівельної вартості.

Натомість в особливий період згадана альтернатива відсутня, оскільки у силу абзацу 11 пункту 29 розділу V Інструкції №232 видачу військовослужбовцям при звільненні неотриманого за період служби речового майна не передбачено.

Такий підхід, на переконання суду, пов`язаний зі спеціальним порядком забезпечення військовослужбовців речовим майном в особливий період (зокрема, скасування строків експлуатації (носіння) речового майна, значне збільшення потреби у речовому майні тощо), за яким спроможності держави забезпечити військовослужбовців речовим майном у першу чергу мають бути спрямовані на надання такого майна військовослужбовцям, які проходять військову службу, беруть участь у захисті Батьківщини від збройної агресії.

Поряд з цим, ані Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Порядок №178, ані Інструкція №232 не скасовують в особливий період обов`язок військової частини сплатити військовослужбовцю при звільненні грошову компенсацію за неотримане речове майно.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати та не нарахування ОСОБА_3 компенсації за неотримане речове майно за період його служби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за неотримане речове майно за період його служби.

Вищезгаданий лист командування логістики ІНФОРМАЦІЯ_10 від 12.12.2022 №763/2540, на який посилаються відповідачі у справі, не є нормативно-правовим актом, не містить обов`язкових норм права, а тому не визначає порядок розрахунку з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби в особливий період.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 440/11494/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 збільшеної до 100000,00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за час його перебування на лікуванні з 24.03.2023 по 05.05.2023.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 440/11494/24 залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий