Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №560/15657/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15657/25

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ним правил військового обліку;

Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Зазначає, що в мобільному застосунку «Резерв+» та у сформованому військово-обліковому документі міститься запис: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку» із зазначенням причини: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дати початку розшуку - 18.08.2025.

На думку позивача, спірні дії відповідача є протиправними, оскільки він не отримував повістки та не був належним чином викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення його не притягували.

Крім того, стверджує, що представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом, а сам позивач подавав до відповідача заяву з документами.

Посилається на те, що відповідач не надав пояснень щодо правових і фактичних підстав внесення до Реєстру спірних відомостей.

Позивач також вважає, що належним способом захисту є не лише визнання дій протиправними, а й зобов`язання відповідача виключити спірні відомості з Реєстру.

Разом із тим, у позові позивач посилається і на обставини, пов`язані з його станом здоров`я, військовим квитком та записом про зняття з військового обліку в минулому.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

У матеріалах справи наявний військово-обліковий документ (коія), сформований 22.08.2025, у якому зазначено: прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; категорія обліку - військовозобов`язаний; ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_4 (Теофіполь); дата уточнення даних - 17.03.2025; номер у Реєстрі «Оберіг» - 090520232651664900049; дата початку розшуку - 18.08.2025; запис - «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку»; причина розшуку - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Оцінюючи цей доказ, суд виходить із того, що він безпосередньо підтверджує факт відображення у військово-обліковому документі позивача спірних відомостей про порушення правил військового обліку, дату початку такого статусу та сформульовану причину його виникнення.

Водночас, сам по собі цей документ не містить посилання на конкретний первинний документ, який став підставою для внесення відповідного запису, а тому підтверджує саме факт існування спірних відомостей, але не підтверджує правомірність їх внесення.

18.05.2025 адвокат Юрченко В.Г., діючи в інтересах позивача, склав адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив повідомити, чи перебуває позивач на військовому обліку, чи є в облікових матеріалах відомості про його захворювання, а також чи вважає відповідач достатніми надані документи для підтвердження запису у військовому квитку.

Із наданого скріншота електронного листування вбачається, що лист із темою «адвокатський запит» надсилався на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 з доданими файлами.

Суд оцінює ці докази як належне підтвердження того, що представник позивача до виникнення спірного запису вчиняв дії, спрямовані на офіційне з`ясування військово-облікового статусу позивача та пов`язаних із цим даних.

Водночас, сам по собі скріншот електронного листування не підтверджує ні змісту можливої відповіді відповідача, ні фактів, на які позивач посилається як на викладені у відповіді ТЦК та СП.

23.06.2025 позивач склав заяву на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просив долучити до особової справи копію військового квитка та медичні документи і зробити відмітку про непридатність до проходження військової служби.

Надсилання цієї заяви підтверджується поштовими документами АТ «Укрпошта», з яких убачається прийняття 24.06.2025 рекомендованого листа на адресу відповідача в смт. Теофіполь.

Ці докази підтверджують факт направлення позивачем письмового звернення до відповідача та факт використання ним поштового способу комунікації.

Разом із тим, вони не підтверджують ні розгляду такої заяви по суті, ні того, що саме долучені до неї документи були опрацьовані відповідачем і стали підставою для будь-яких дій у Реєстрі.

Матеріали справи також містять медичні документи (копії), зокрема направлення на стаціонарне лікування та аркуші медичної карти стаціонарного хворого, а також копію документа з РНОКПП позивача.

Оцінюючи зазначені медичні документи, суд виходить із того, що вони свідчать про наявність певних медичних відомостей щодо позивача та загальний контекст його звернення до відповідача.

У той же час, ці документи самі по собі не підтверджують ані вручення чи невручення позивачу повістки, ані факт неприбуття за повісткою, ані законність чи незаконність внесення до Реєстру саме спірного запису.

Також надані матеріали не містять доказів того, що зазначені медичні документи були належним чином розглянуті відповідачем до внесення спірних відомостей.

Разом із тим, суд звертає увагу, що: копія відповіді ТЦК та СП від 29.05.2025 № 6/а-524, на яку посилається позивач у позові та заяві, у матеріалах справи відсутня; копія військового квитка, на яку посилається позивач як на доказ зняття з військового обліку у 2001 році, у матеріалах справи відсутня; докази вручення позивачу повістки або іншого належного виклику до ТЦК та СП у матеріалах справи відсутні; докази належного повідомлення позивача про обов`язок з`явитися до відповідача у зв`язку з викликом у матеріалах справи відсутні; докази неявки позивача за належним викликом у матеріалах справи відсутні; протокол про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП або постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні; докази звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення позивача з метою складення протоколу у матеріалах справи відсутні; будь-який документ відповідача, в якому викладено мотиви внесення саме спірного запису до Реєстру, у матеріалах справи відсутній; матеріали справи не містять жодного документа, з якого суд міг би встановити мотиви відповідача станом саме на момент внесення спірних відомостей до Реєстру;

Отже, суд установлює як доведені обставини: існування спірного запису в Реєстрі та його відображення у військово-обліковому документі позивача; звернення представника позивача до відповідача з адвокатським запитом; звернення позивача до відповідача із письмовою заявою та надсилання її поштовим зв`язком; наявність у матеріалах справи медичних документів, поданих позивачем на підтвердження загального контексту його звернення; відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження правомірності внесення спірних відомостей.

Одночасно суд не встановлює як доведені обставини: зняття позивача з військового обліку у 2001 році; наявність у відповідача відповіді від 29.05.2025 № 6/а-524 саме в тому змісті, який наводить позивач; непридатність позивача до військової служби як юридично встановлений факт для цілей цього спору; вручення позивачу повістки; належне повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП; наявність у відповідача належної документально підтвердженої підстави для внесення до Реєстру спірного запису.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, Основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із частиною восьмою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII встановлено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» затверджені Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 559 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) та форма військово-облікового документа.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Порядку № 559, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).

Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Отже, відомості, відображені у сформованому 22.08.2025 військово-обліковому документі позивача, є похідними від тих даних, які вже були внесені до Реєстру на момент його формування.

Відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Суд зазначає, що предметом цього спору є не загальний стан військового обліку позивача, не питання його придатності чи непридатності до військової служби, а правомірність конкретних дій відповідача щодо внесення до Реєстру та відображення у військово-обліковому документі позивача відомостей про порушення правил військового обліку з причиною: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Як зазначено вище, така перевірка здійснюється ретроспективно, тобто станом на момент вчинення спірних дій, з урахуванням тих обставин і тих документів, які існували на час внесення спірних відомостей до Реєстру та на момент формування військово-облікового документа.

Щодо доведеності правомірності внесення відповідачем спірних відомостей, то суд зазначає про таке.

Наявні у справі докази безсумнівно підтверджують сам факт існування спірного запису в Реєстрі та його відображення у військово-обліковому документі позивача.

Однак сам по собі факт наявності запису не доводить правомірності його внесення.

Так, відповідач є органом ведення Реєстру, а тому саме на нього покладено обов`язок забезпечувати ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Це означає, що у відповідача повинні існувати належні первинні документи або інші належні джерела даних, на підставі яких було внесено спірні відомості.

При цьому, суд звертає увагу, що Закон № 1951-VIII розрізняє персональні дані та службові дані Реєстру.

Із наявних у матеріалів справи доказів не вбачається, в якій саме внутрішній категорії даних Реєстру було обліковано спірний запис.

Однак для вирішення цієї справи визначальним є не класифікаційне позначення відповідних даних, а наявність або відсутність належної документальної та правової підстави для їх внесення.

У цій справі відповідач повинен був довести суду: які саме відомості були внесені до Реєстру; на підставі яких документів або даних вони були внесені; якими нормами права передбачено внесення таких відомостей та якими документами підтверджується підстава їх внесення; якими доказами підтверджується зазначена у Реєстрі причина: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Проте відповідач не надав суду жодного доказу вручення позивачу повістки, жодного доказу належного повідомлення про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, жодного доказу неявки позивача, жодного протоколу про адміністративне правопорушення, жодної постанови про адміністративне правопорушення, жодного звернення до Національної поліції або іншого документа, який би пояснював підставу для внесення саме такого запису.

Суд окремо зазначає, що абзац шістнадцятий пункту 79 Порядку № 1487 сам по собі не встановлює матеріально-правову підставу для автоматичного виникнення в Реєстрі запису про порушення правил військового обліку.

Натомість ця норма свідчить про те, що реагування ТЦК та СП на порушення правил військового обліку повинно здійснюватися у процедурно оформлений спосіб і передбачає документування відповідних дій.

Суд виходить з того, що відсутність у справі будь-яких документів такого характеру свідчить про недоведеність відповідачем правомірності спірного запису.

Суд також ураховує, що позивач та його представник ще до виникнення спірного запису зверталися до відповідача.

Ці докази самі по собі не спростовують і не підтверджують факту належного виклику позивача до ТЦК та СП, однак вони оцінюються судом у сукупності з повною відсутністю доказів, поданих відповідачем на підтвердження правомірності його дій.

Отже, за відсутності доказів належного виклику, доказів неявки та доказів того, які саме вихідні дані були покладені відповідачем в основу спірного запису, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача, суд вказує на таке.

Суд не бере за основу рішення доводи позивача щодо його непридатності до військової служби, оскільки ці обставини не є предметом даного спору і не мають вирішального значення для оцінки правомірності внесення саме спірного запису про порушення правил військового обліку.

Медичні документи, які містяться в матеріалах справи, підтверджують лише наявність певної медичної інформації про позивача та пояснюють зміст його звернень до відповідача.

Однак вони не доводять ані вручення чи невручення повістки, ані законності чи незаконності внесення до Реєстру запису з формулюванням «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Так само суд не встановлює як доведений факт зняття позивача з військового обліку у 2001 році, оскільки належний доказ цього у матеріалах справи відсутній.

Однак недоведеність зазначених обставин не спростовує позов у цій справі, оскільки навіть за їх відсутності відповідач однаково повинен був довести законність внесення до Реєстру запису з причиною: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Цього відповідачем зроблено не було.

Щодо способу захисту, то суд виходить із такого.

Відповідно до змісту частини першої статті 2, частини першої статті 5 та пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, спосіб судового захисту має бути ефективним і таким, що реально відновлює порушене право.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд зазначив, що суд має обрати такий спосіб захисту, який є ефективним і забезпечує реальне поновлення порушеного права особи.

Суд враховує цю правову позицію як загальний підхід до визначення належного способу захисту.

У цій справі лише визнання дій протиправними не забезпечить повного відновлення прав позивача, оскільки спірні відомості й надалі залишатимуться в Реєстрі та продовжуватимуть відображатися у військово-обліковому документі.

Тому належним і ефективним способом захисту є також зобов`язання відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

Такий спосіб захисту прямо пов`язаний із встановленим порушенням, відповідає змісту позовних вимог, усуває наслідок протиправних дій та не означає підміни судом відповідача у здійсненні дискреційних повноважень, оскільки суд не вирішує замість відповідача питання військового обліку по суті, а лише зобов`язує усунути наслідок уже встановленого протиправного внесення відомостей.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений