Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №520/4206/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Справа № 520/4206/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М. І.,

за участю секретаря судових засідань Гурець Ю. Д.,

представника позивача Козлової П. Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Державного підприємства «Красноградське», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд державного майна України про стягнення податкового боргу,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути кошти з Державного підприємства «Красноградське» у розмірі 4259658,34 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень. Просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа Фонд державного майна України подала пояснення, в яких заперечує проти позову. Фонд вважає вимоги необґрунтованими, оскільки значна частина ППР не була належним чином вручена відповідачу (повернуті поштою з відмітками «адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання»). У зв`язку з цим грошові зобов`язання не вважаються узгодженими. Також Фонд посилається на свій статус уповноваженого органу управління майном підприємства, процес приватизації єдиного майнового комплексу та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 04.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 08.04.2026 залучено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд державного майна України.

Ухвалою суду від 06.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності Фонду державного майна України.

У судове засідання відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суд, з урахуванням думки представника позивача та ураховуючи повторну неявку відповідача розглядає справу у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного з огляду на таке.

Суд установив, Державне підприємство «Красноградське» зареєстроване та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 04717924.

Станом на дату звернення до суду ДП «Красноградське» має податковий борг в загальній сумі 4259658,34 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а саме:

1. По податку на прибуток пiдприємств i органiзацiй, що перебувають у державнiй власностi (11020100) у загальній сумі 4222430,30 гривень, згідно: - податкового повідомлення-рішення № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 за терміном сплати 14.06.2024 у сумі 160 961,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 за терміном сплати 14.06.2024 у сумі 1 609 610,00 гривень (основний платіж); - податкового повідомлення-рішення № 0196050408 вiд 28.04.2025 за терміном сплати 23.05.2025 у сумі 2 228 963,00 гривень (основний платіж); - податкового повідомлення-рішення № 0196050408 вiд 28.04.2025 за терміном сплати 23.05.2025 у сумі 222 896,30 гривень (штрафна санкція);

2. По рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) (13020100) у загальній сумі 342,06 гривень, згідно: - податкового повідомлення-рішення № 0/34356/0409 вiд 30.10.2023 за терміном сплати 24.11.2023 у сумі 340,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0/40808/0409 вiд 15.12.2023 за терміном сплати 08.01.2024 у сумі 2,06 гривень (штрафна санкція);

3. По податку на додану вартiсть iз вироблених в Українi товарiв (робiт, послуг) (14010100) у загальній сумі 31 609,32 гривень, згідно: - податкового повідомлення-рішення № 00/37499/20-40-04-09/04717924 вiд 27.11.2023 за терміном сплати 15.12.2023 у сумі 1 020,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/11287/20-40-04-09/04717924 вiд 04.03.2024 за терміном сплати 22.03.2024 у сумі 1 279,72 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/14049/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 за терміном сплати 12.04.2024 у сумі 5 000,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/13870/20-40-04-09/04717924 від 18.03.2024 за терміном сплати 12.04.2024 у сумі 12 367,20 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/13922/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 за терміном сплати 12.04.2024 у сумі 7 862,40 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/39313/20-40-04-09/04717924 вiд 11.07.2024 за терміном сплати 02.08.2024 у сумі 1 020,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0275890408 вiд 09.06.2025 за терміном сплати 27.06.2025 у сумі 1 020,00 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0432890408 вiд 04.09.2025 за терміном сплати 24.09.2025 у сумі 2 040,00 гривень (штрафна санкція);

4. По земельному податку з юридичних осiб (18010500) у сумі 3 060,00 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/27114/0409 вiд 16.05.2024 за терміном сплати 14.06.2024;

5. По екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) (19010100) у сумі 127,09 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/16594/0409 вiд 02.04.2024 за терміном сплати 10.05.2024;

6. По надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (19010300) у сумі 49,57 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомленнярішення № 0/16600/0409 вiд 02.04.2024 за терміном сплати 10.05.2024;

7. По частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (21010100) у сумі 1 020,00 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/19167/0409 вiд 12.04.2024 за терміном сплати 10.05.2024;

8. По адміністративним штрафам та іншим санкціям (21081103) у сумі 1 020,00 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 00028440712 вiд 22.01.2025 за терміном сплати 14.02.2025.

Наявність суми податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток платника податків.

Відповідач не подано до суду жодних заперечень стосовно розрахунку розміру податкового боргу.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку. Водночас, правомірність нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків не входить до предмета розгляду у цій справі (постанова Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 160/13436/22).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Як визначено у пункті 59.5 цієї ж статті ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).

За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за місцезнаходженням/податковою адресою платника податків. Таке надіслання може бути виконано як контролюючим органом за основним місцем обліку, так і контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і далі - Закон № 755-IV; у редакції, чинній на час надіслання податкової вимоги) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.

Верховний Суд сформував усталений підхід щодо питання додержання контролюючим органом встановленого порядку надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги як передумови для подання позову про стягнення суми податкового боргу з рахунків платника податків в контексті прийнятності використання адреси, яка зазначена в ЄДР, яка зводиться до того, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, але не виключно, у постановах від 31 січня 2024 року (справа № 140/12235/21), від 09 жовтня 2018 року (справа № 820/1864/17), від 21 липня 2022 року (справа № 640/30785/20)).

Отже, для цілей податкового обліку і, відповідно, комунікації із платником податків - юридичною особою, податковий орган використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню такої юридичної особи.

З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, які є предметом розгляду у цій справі, вважаються врученими платнику податків належним чином. Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку сторонами не надано, а судом не встановлено, відтак суми грошових зобов`язань є узгодженими. Докази погашення податкової заборгованості у вищевказаній сумі в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За змістом пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов`язань, зокрема, у зв`язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення, якими вони визначені.

Аргументи третьої особи щодо процесу приватизації підприємства, хоч і заслуговують на увагу в контексті управління державним майном, не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу, оскільки сплата податків є конституційним обов`язком і не може бути поставлена в залежність від статусу приватизації об`єкта. Примусове стягнення не перешкоджає процесу приватизації в установленому порядку.

Жодних інших фактичних даних, які б мали значення для розгляду цієї справи суд не встановив.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до Державного підприємства «Красноградське», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд державного майна України про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноградське» з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки податковий борг у розмірі 4259658,34 гривень (чотири мільйона двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 34 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Головне управління Державної податкової служби у Харківській області – місцезнаходження – місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495;

відповідач Державне підприємство «Красноградське», місцезнаходження – с-ще Дослідне, Берестинський р-н, Харківська обл., вулиця Наукова, код ЄДРПОУ 04717924;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд державного майна України, місце знаходження - місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок № 18/9, код ЄДРПОУ 00032945.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 22.06.2026.

Суддя М. І. Садова