Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №520/15477/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №520/15477/26

Суддя: Лук'яненко М.О.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. справа № 520/15477/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.06.2026 у виконавчому провадженні № 77979544 про накладення штрафу.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.06.2026 у виконавчому провадженні № 77979544 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивачем вживались заходи для виконання судового рішення у межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань; державним виконавцем не надано належної оцінки фактичним обставинам, які унеможливлювали повне та своєчасне виконання рішення; оскаржувана постанова державного виконавця винесена без належного з`ясування причин часткового невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 520/37335/23 без урахування принципів розумності, пропорційності та добросовісності. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі у порядку ст. 287 КАС України, справу призначено на 22.06.2026.

Від відповідача відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи письмових пояснень до суду не надходило.

У судове засіданні сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі №520/37335/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ26281249), Голови Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни (вул. Торгова, буд. 2,м. Вовчанськ,Харківська обл., Чугуївський р-н,62504, код ЄДРПОУ02893829) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Визнано противною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (адреса: 61050, м.Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36, корпус 2, код ЄДРПОУ 26281249) та голови Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни (адреса: Україна, 62504, Харківська область, Вовчанський район, місто Вовчанськ, вулиця Торгова, будинок 2, код ЄДРПОУ 02893829) щодо ненарахування та невиплати заробітної плати секретарю судового засідання Вовчанського районного суду Харківської області Борщ Любові Василівні у період в період з 01 квітня 2022 року по 31 жовтня 2022 року. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (адреса: 61050, м.Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36, корпус 2, код ЄДРПОУ 26281249) нарахувати та виплатити заробітну плату секретарю судового засідання Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_1 в період з 01 квітня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.

Рішення суду у справі №520/37335/23 набрало законної сили 27.01.2025 року.

Виконавчий лист по справі №520/37335/23 видано позивачу 06.02.2025 року.

За вказаним виконавчим листом державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 77979544.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 520/37335/23 знаходиться у черзі на виконання шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління, що підтверджується записом у картотеці.

Листами Державної судової адміністрації України, а саме: листом від 23.06.2025 за вихідним № 11-12410/25, листом від 17.07.2025 за вихідним № 11-14186/25, листом від 18.07.2025 за вихідним № 11-14371/25, листом від 01.08.2025 за вихідним № 11-15524/25, листом від 18.09.2025 за вихідним № 11-18583/25, листом від 10.11.2025 за вихідним № 11-22323/25, листом від 25.12.2025 за вихідним № 11-25944/25, територіальне управління щомісяця звертається до головного розпорядника бюджетних коштів з проханням виділити додаткові бюджетні асигнування для бюджетної програми 0501150 для подальшого виконання судових рішень, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів, на які отримано листи з наступним змістом: "Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (далі – Програма), головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених бюджетних призначень на відповідний бюджетний період. Ураховуючи, що всі затверджені за програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені у листах цілі. ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25 та від 12.05.2025 № 11-9437/25 зверталось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою. Листами від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329 та від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення. Тому, з огляду на зазначене та враховуючи численні звернення від судів, органів та установ системи правосуддя, ДСА України листом від 26.08 2025 № 11-17114/25 вчергове звернулось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 2 315,5 млн гривень."

На лист територіального управління від 14.01.2026 за вихідним № 04-45/92-26 ДСА України листом від 09.02.2026 за вихідним № 11-2689/26 повідомлено наступне: "Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за Програмою затверджені видатки у розмірі 10,0 млн. грн., що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 14.01.2026 затверджений кошторис на 2026 рік Територіальному управлінню ДСА України у Харківській області за Програмою у сумі 28,3 тис. гривень."

На лист територіального управління від 12.05.2026 за вихідним № 04-45/1340/26 ДСА України листом від 29.05.2026 за вихідним № 11-2689/26 повідомлено наступне: "ДСА України листами від 03.03.2026 № 11-4560/26, від 14.04.2026 №11-8187/26 та від 11.05.2026 № 11-10220/26 зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозиціями щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частин збільшення бюджетних призначень за Програмою. Однак листами від 25.03.2026 № 08020-01-2/8480, від 22.04.2026 № 08020-09-6/11250 та від 21.05.2026 № 08020-09-6/14134 Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не було підтримано, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення."

03.06.2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову у виконавчому провадженні № 77979544 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у повному обсязі.

Не погодившись із винесеною державним виконавцем постановою про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд вважає, щодо відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

З аналізу приписів Закону №1404-VIII слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не зробив цього.

Отже, надаючи правову оцінку правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.

Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 по справі №420/70/19.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконання судового рішення у даній справі здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та рішення суду у справі №520/15477/26 знаходиться у черзі на виконання шляхом стягнення з вказаної бюджетної програми.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзац перший частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Листами Державної судової адміністрації України, а саме: листом від 23.06.2025 за вихідним № 11-12410/25, листом від 17.07.2025 за вихідним № 11-14186/25, листом від 18.07.2025 за вихідним № 11-14371/25, листом від 01.08.2025 за вихідним № 11-15524/25, листом від 18.09.2025 за вихідним № 11-18583/25, листом від 10.11.2025 за вихідним № 11-22323/25, листом від 25.12.2025 за вихідним № 11-25944/25, повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (далі – Програма), головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.

Також, повідомлено, що ураховуючи, що всі затверджені за програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені у листах цілі. ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25 та від 12.05.2025 № 11-9437/25 зверталось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою. Листами від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329 та від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

Тому, з огляду на зазначене та враховуючи численні звернення від судів, органів та установ системи правосуддя, ДСА України листом від 26.08 2025 № 11-17114/25 вчергове звернулось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 2 315,5 млн гривень."

На лист територіального управління від 14.01.2026 за вихідним № 04-45/92-26 ДСА України листом від 09.02.2026 за вихідним № 11-2689/26 повідомлено наступне: "Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за Програмою затверджені видатки у розмірі 10,0 млн. грн., що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 14.01.2026 затверджений кошторис на 2026 рік Територіальному управлінню ДСА України у Харківській області за Програмою у сумі 28,3 тис. гривень."

Позивач зазначає, що одразу після надходження бюджетних асигнувань, вищевказане судове рішення буде виконано Територіальним управлінням в порядку черговості.

Наведені обставини, на переконання суду, підтверджують, що позивачем вжито усіх можливих заходів для виконання судового рішення, і що застосування штрафу є безпідставним з огляду на об`єктивну неможливість виконання зобов`язання у визначений строк та відсутність належного повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Проте, спірною постановою державного виконавця накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Суд зауважує, що спірна постанова про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виконати судове рішення у справі №520/37335/23 та умисного невчинення цих дій.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Вказана правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а.

Також Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а, №826/721/16) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд висновує, що позов слід задовольнити.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.06.2026 у виконавчому провадженні № 77979544 про накладення штрафу.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Суддя Марина Лук`яненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua