Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №500/775/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/775/26

16 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом, а саме: з 25.06.2004 по 23.09.2023 року.

За час проходження військової служби Позивачу виплачувалось грошове забезпечення, натомість розрахункових листів на адресу Позивача від Відповідача в зазначені періоду військової служби не надходило.

Так, 08.12.2025 року Позивач звернувся за правничою допомогою, із питанням щодо отримання відомостей про розміри та складові його грошового забезпечення, яке було виплачено в період проходження ним військової служби.

08.12.2025 року в інтересах Позивача на адресу Центрального архівного відділу Національної гвардії України (ЦАВ НГУ) було направлено адвокатський запит щодо отримання копій карток грошового забезпечення Позивача.

Листом від 24.12.2025 року ЦАВ НГУ було надано картки обліку грошового забезпечення за період проходження військової служби.

Відповідно до інформації зазначеної у картках обліку грошового забезпечення: У картці обліку грошового забезпечення за 2018 - 2023 рік зазначено, що посадовий оклад Позивача за в червні 2018 складав 1947,67 грн., в період з липня 2018 року по травень 2019 року складав 4230 гривень та фактично не мінявся.

Про виплату індексації зазначено, що Позивачу у грудні 2018 року було виплачено поточну індексацію у розмірі 71,08 грн. У період березня 2018 – листопад 2018 року, у період з 2019 – 23.09.2023 року виплачувалась виключно поточна індексація.

Відтак, відповідач у період з 01.01.2019 по 23.09.2023 нараховував грошове забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн), що на думку останнього, є протиправним. Крім того, зі збільшеного посадового окладу мають нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення.

Також позивач стверджує, йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. У зв`язку з наведеним позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 02.03.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України 12 травня 2023 року прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зміни, внесені Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704, набрали чинності 20 травня 2023 року.

Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1762 гривні.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за вказаний період здійснені відповідно до норм законодавства чинних на момент виникнення правовідносин, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, просимо Суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно визнання протиправною діяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.09.2023, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 3, 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до положень частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у порядку, визначеному чинним законодавством. Загальні засади індексації грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Цей Порядок встановлює єдиний механізм проведення індексації для всіх категорій працівників, зокрема й військовослужбовців.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у редакціях, чинних з 01 грудня 2015 року до 07 жовтня 2024 року, порядок визначення індексації у разі підвищення грошового доходу було докорінно змінено. Так, абзацом четвертим пункту 5 передбачено, що у випадках, коли розмір підвищення грошового доходу не перевищує розраховану суму індексації, остання нараховується з урахуванням розміру підвищення. Абзацом п`ятим встановлено, що у разі зростання доходу виключно за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, індексація не зменшується. Водночас абзац шостий цього пункту регламентує, що до чергового підвищення посадового окладу визначена раніше сума індексації підлягає збільшенню за рахунок приросту індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, що набула чинності з 01 березня 2018 року, відбулося кардинальне оновлення системи грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема підвищення посадових окладів відповідно до тарифної сітки, яка враховує тарифні коефіцієнти та встановлений прожитковий мінімум. Таким чином, березень 2018 року є місяцем, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, що згідно з вимогами абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, визначає його як місяць підвищення доходу, в якому індексація не проводиться, а значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для наступної індексації здійснюється з квітня 2018 року наростаючим підсумком.

У наступних роках, зокрема у 2019, 2020, 2021, 2022, та 2023 грошове забезпечення військовослужбовців знову підлягало коригуванню у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Це обумовлює систематичне підвищення посадових окладів відповідно до примітки 1 до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Отже, індексація не нараховувалась, оскільки кожне нове підвищення доходу обнуляло накопичений індекс, відповідно до абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Водночас слід зазначити, що згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 та від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, з огляду на суттєві зміни у структурі грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі в частині посадових окладів, березень 2018 року не може визнаватися базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін. Це підтверджується і тими фактичними обставинами, що посадові оклади протягом 2018– 2023 років не залишалися незмінними.

Додатково слід враховувати, що визначення місяця як «місяця підвищення доходу» відповідно до Порядку № 1078 після 01 грудня 2015 року базується виключно на факті зростання тарифної ставки (посадового окладу), а не інших складових заробітної плати чи грошового забезпечення. Таким чином, будь-яке підвищення окладу військовослужбовцю автоматично означає початок нового відліку індексу споживчих цін для індексації, що, у свою чергу, виключає застосування раніше накопиченої індексації.

Військова частина при здійсненні розрахунків індексації дотримувалася вимог чинного законодавства та враховувала останній фактичний місяць підвищення доходу військовослужбовця – грудень 2023 року. У зв`язку з цим березень 2018 року не може вважатися базовим місяцем, і відповідно – не створює правових підстав для нарахування або виплати індексації позивачу за періоди з 01.03.2018 року по 23.09.2023 року.

Таким чином, у межах наведених положень пункту 5 (абзаців 3, 4, 5, 6) Порядку № 1078, норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а також з урахуванням судової практики Верховного Суду, відсутні підстави для задоволення вимог щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний ним період.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 16.04.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач проходив військову службу за контрактом, а саме: з 25.06.2004 по 23.09.2023 року.

За час проходження військової служби Позивачу виплачувалось грошове забезпечення, натомість розрахункових листів на адресу Позивача від Відповідача в зазначені періоду військової служби не надходило.

Так, 08.12.2025 року Позивач звернувся за правничою допомогою, із питанням щодо отримання відомостей про розміри та складові його грошового забезпечення, яке було виплачено в період проходження ним військової служби.

08.12.2025 року в інтересах Позивача на адресу Центрального архівного відділу Національної гвардії України (ЦАВ НГУ) було направлено адвокатський запит щодо отримання копій карток грошового забезпечення Позивача.

Листом від 24.12.2025 року ЦАВ НГУ було надано картки обліку грошового забезпечення за період проходження військової служби.

Відповідно до інформації зазначеної у картках обліку грошового забезпечення: У картці обліку грошового забезпечення за 2018 - 2023 рік зазначено, що посадовий оклад Позивача за в червні 2018 складав 1947,67 грн., в період з липня 2018 року по травень 2019 року складав 4230 гривень та фактично не мінявся.

Про виплату індексації зазначено, що Позивачу у грудні 2018 року було виплачено поточну індексацію у розмірі 71,08 грн. У період березня 2018 – листопад 2018 року, у період з 2019 – 23.09.2023 року виплачувалась виключно поточна індексація.

Відтак, відповідач у період з 01.01.2019 по 23.09.2023 нараховував грошове забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн), що на думку останнього, є протиправним.

Не погодившись із такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо перерахунку та виплати щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2019 по 23.09.2023 (включно), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, з 29.01.2020 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VІІІ було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IXПро Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2189,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн. Вказані положення законів застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік відповідно - не містили.

Отже, щороку протягом періоду з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.

Різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022, 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022, 2023 років), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте позовна вимога в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 28.01.2020 задоволенню не підлягає, оскільки обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується показник встановлений законом на 01.01.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження військової служби (та який є предметом спору з 29.01.2020 по 19.05.2023), зокрема, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії тощо.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті грошового забезпечення (у разі їх виплати у спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2023) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).

Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. "

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) замість розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1762 гривні.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за вказаний період здійснені відповідно до норм законодавства чинних на момент виникнення правовідносин, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання нарахування та виплати недоотриманого грошового забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з 20.05.2023 по 23.09.2023 року включно.

Відтак, суд вважає, що з метою ефективного забезпечення порушених прав позивача слід визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу військовослужбовця ОСОБА_1 в період військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2020 року за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 року включно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 23.09.2023 року у розмірі 261 028,29 грн, то суд зазначає наступне.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Окрім того, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 5 Закону України № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з статтею 6 Закону України № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені "Порядком проведення індексації грошових доходів населення", затвердженим 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацом 1, 2, 5, 6 пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1-3, 5 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 17.01.2022 у справі № 420/15397/21, від 10.05.2022 у справі № 420/15397/21, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Оцінюючи доводи позивача суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З доказів у справі суд встановив, що позивачу в період з 01.03.2018 здійснювалося нарахування "поточної" індексації грошового забезпечення, без врахування положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 11679,60 грн. Грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 12826,48 грн. Отже, різниця грошового забезпечення між лютим та березнем 2018 складає 1146,88 грн (12826,48 грн - 11679,60 грн).

Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIІІ прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762 гривні, що був актуальним для березня 2018 року.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року та станом на березень 2018 року складає 253,30% (таке нарахування узгоджується з обчисленнями, які визначено вірними Верховним Судом в постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн).

З огляду на те, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року відбулося на 553,57 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року складає 4463,15 грн, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Тому, починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 3909,58 грн (4463,15 - 553,57) до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Проте відповідач вказаних вимог Порядку № 1078 не дотримався, не нарахував позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 слід задовольнити.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 23.09.2023, суд зазначає таке

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"

Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 01.01.2023.

Вказана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є чинною та неконституційною не визнавалась.

Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про відсутність факту протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2023 по 23.09.2023 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Такі ж висновки підтримано Верховним Судом у постанові 28.06.2024 у справі № 200/2319/23.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу військовослужбовця ОСОБА_1 в період військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2020 року за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 року включно.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у частині розрахунку індексації як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.