Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №440/4561/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4561/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про:

- визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №11/в від 12.02.2026 року щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця на підставі частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказав на протиправну відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця на підставі частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", адже відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. На думку позивача сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому звернулася до суду із даним позовом за захистом порушеного права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.

Згідно з свідоцтвом про народження від 27.09.2025 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 в період з 10.08.2023 по 21.04.2025 проходив військову службу в Збройних Силах України за призовом по мобілізації, що підтверджується довідкою від 12.10.2023 №4в/1100, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 18.05.2024 року №1291, в період з 13.12.2024 по 19.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи у с.Васюківка Бахмутського району Донецької області.

Згідно довідки про обставини травми від 08.05.2024 №1216, ОСОБА_4 отримав поранення, довідками ВЛК від 22.07.2024 №52/1 та від 23.09.2024 №5706 таку травму визнано тяжкою та пов`язано її отримання із захистом Батьківщини.

Довідкою Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.04.2025 причиною смерті ОСОБА_5 вказано набряк головного мозку.

Згідно наказу від 22.04.2025 року №721 було розпочато службове розслідування за фактом смерті солдат ОСОБА_2 , старшого водія автомобільного відділення 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .

Як вбачається з Акту службового розслідування, складеного за результатами службового розслідування, комісією встановлено, що старший водій автомобільного відділення 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер о 20:47 годині 21.04.2025 року, під час виконання обов`язків військової служби, внаслідок набряку головного мозку.

На підстав витягу з наказу №174 від 15.06.2025 року ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини як такого, що помер від 21.04.2025 від набряку головного мозку.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0820-1133 4427-0 від 20.08.2025 року, підтверджено, що згідно Акту службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 01.05.2025 №777, у період збройної агресії російської федерації, під час проходження військової служби 21.04.2025 близько 18-05 ОСОБА_2 втратив свідомість в розташуванні табору і був госпіталізований до Чернігівського військового госпіталю, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер під час лікування. Згідно Висновку експерта Чернігівського ОБСМЕ № 597 від 22.04.2025 при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,45 г/л. Згідно Постанови слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 30.04.2025 кримінальне провадження по факту смерті ОСОБА_2 закрите у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Згідно наведеного у протоколі висновку лікаря-експерта ОСОБА_7 , ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, що розвинулось в період проходження військової служби. Згідно п. 11, розділу II наказу Міноборони України від 27.10.2021 № 332 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", нещасний випадок, що стався у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, не зумовленого технологічним процесом, не визнається таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби. Враховуючи вищезазначене, відповідно до „Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14,08.2008 № 402 (зі змінами), комісія вважає, що є підстави пов`язати захворювання солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - „Набряк головного мозку внаслідок токсичної енцефалопатії”, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - з проходженням військової служби.

12 Регіональна військово-лікарської комісія постановила, що захворювання солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - „Набряк головного мозку внаслідок токсичної енцефалопатії”, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 30.04.2025 Карлівським відділом ДРАЦСу Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Висновком експерта Чернігівського ОБСМЕ № 597, виданим 22.04.2025; Актом службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 777 ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його сина ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 07.06.2025 №597 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт у концентрації 1,45%

12.02.2026 рішенням Комісії Міноборони, викладеним у Протоколі №11/в (п. 5) ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", адже відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

З таким рішенням відповідача ОСОБА_1 не погоджується, оскільки воно не відповідає законодавству України та грубо порушує права позивача, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В силу вимог частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції тут і далі на дату смерті сина позивачки – 13.03.2015), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1-2 частини 2 цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), яку було прийнято на виконання частини другої статті 16-2 та пункту дев`ятого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, у тому числі після звільнення такої особи з військової служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 року по справі № 761/18099/15-а та у постанові від 28.11.2019 року по справі № 815/199/18.

Пунктом 10 Порядку № 975 визначено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

Згідно із пунктами 12 та 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Пунктами 12, 13 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Ці положення кореспондуються з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим постановою № 975.

Аналіз наведених норм свідчить, що зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).

Посилання Міністерства оборони України на статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ є необґрунтованим, оскільки смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, від набряку головного мозку, що підтверджується: довідкою про причини смерті від 22.04.2025, Актом службового розслідування від 20.05.2025, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0820-1133-4427-0 від 20.08.2025 року.

Натомість, у висновку судово-медичної експертизи експерта Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 07.06.2025 №597 лише констатовано наявність у крові ОСОБА_2 етилового спирту у концентрації 1,45%. При цьому, жодним чином не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між його смертю та наявністю в його крові етилового спирту у концентрації 1,45%.

Отже, Міністерством оборони України не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 відбулась саме внаслідок вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення, або сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, та/або є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.

При цьому стверджуючи про наявність у діях загиблого складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач не надав докази того, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за цими нормами.

За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд прийшов до висновку, про те що висновок відповідача у рішенні засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2026 №11/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, є передчасним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача за встановлених у справі обставин є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини його сина, солдата ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права позивача узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.012024 по справі № 480/4122/22.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 1064,96 грн підлягають відшкодуванню в сумі 532,48 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м.Київ, Київська область, код ЄДРПОУ 0034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 5 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №11/в від 12.02.2026, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва