Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №380/4618/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- визнати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яку було розформовано до військової частини НОМЕР_1 , на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця січень 2008 року. Листом від 05.01.2026 відповідач надав копії довідок-розрахунків грошового забезпечення, з яких вбачається, що у спірний період індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, гарантоване статтею 43 Конституції України, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою від 23.03.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

01.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26677), в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що, вимога про застосування січня 2008 року як базового місяця є безпідставною, оскільки у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та підвищенням у грудні 2015 року рівня доходів військовослужбовців за рахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, за роз`ясненнями профільних міністерств базовим місяцем має застосовуватися січень 2016 року. Зазначив, що визначення конкретного базового місяця є передчасним та становить втручання у дискреційні повноваження військової частини. Також вважає, що вимога про компенсацію втрати частини доходів є передчасною, оскільки індексація позивачу не нараховувалась, а позивач попередньо не звертався до відповідача із окремою заявою про виплату такої компенсації, у зв`язку з чим його право ще не порушено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яку розформовано до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2021 № 124 позивача звільнено з військової служби у запас та з 03.06.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується довідками-розрахунками грошового забезпечення ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем.

Представник позивача звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Листом від 05.01.2026 № 0989/10/0091 відповідач надав копії довідок-розрахунків грошового забезпечення позивача, з яких вбачається, що у спірний період індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього ж Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078), згідно з п. 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Зазначений правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 та від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18.

Оскільки у спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує гарантоване статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату (грошове забезпечення), не нижчу від визначеної законом.

Щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення та доводів відзиву про застосування січня 2016 року суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби), для новоприйнятих осіб, а також для осіб, які продовжують роботу (проходження служби), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає особа.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що базовим при проведенні індексації є місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (грошового забезпечення), а саме підвищення її постійних складових - тарифних ставок, окладів. Під підвищенням доходу для цілей індексації слід розуміти підвищення саме постійних складових грошового забезпечення (посадових окладів, окладів за військовим званням), а не інших його складових. У разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших складових без підвищення посадових окладів сума індексації не зменшується і базовий місяць не змінюється. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців; відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Таким чином, у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Доводи відзиву про те, що у грудні 2015 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 відбулося підвищення рівня доходів військовослужбовців, що зумовлює застосування січня 2016 року як базового місяця, суд відхиляє, оскільки таке підвищення відбулося за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а не постійних складових - посадових окладів та окладів за військовим званням. Підвищення тарифних ставок (окладів), яке є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 не відбувалося, а тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. Застосування при індексації іншого («пізнішого») місяця як базового призводить до штучного заниження розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, відповідно до якого підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а для періоду до 28.02.2018 таким базовим місяцем є січень 2008 року.

У постанові від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 Верховний Суд визнав січень 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.01.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.

Доводи відповідача про те, що визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень військової частини, а вимога про його встановлення судом є передчасною, суд відхиляє. Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною (прикладом є повноваження, закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може»). Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а та від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Крім того, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача та недопущення необхідності повторного звернення до суду, спосіб відновлення порушеного права має виключати подальші протиправні дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визначити, що нарахування індексації має здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до п. п. 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення осіб, які мають статус військовослужбовця, у тому числі звільнених із служби, одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, її нарахування та виплата позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 2050-III визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою грошового забезпечення (заробітної плати), а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. При цьому право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені; виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу - самим суб`єктом владних повноважень добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Водночас, відповідно до ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тобто право на компенсацію втрати частини доходів реалізується одночасно з виплатою заборгованості, а саме із сумою індексації грошового забезпечення.

Як встановлено судом, на час розгляду справи заборгованість з індексації грошового забезпечення позивачу ще не виплачена, а її розмір буде визначений відповідачем на виконання цього судового рішення.

За таких обставин суд вважає за можливе зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення одночасно з виплатою такої заборгованості за весь час затримки виплати, що відповідає вимогам ст. ст. 2-4 Закону № 2050-III та забезпечить ефективний захист порушеного права позивача.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає необхідність повторного звернення особи до суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів та зобов`язання її нарахувати і виплатити за весь час затримки виплати індексації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.